Рішення № 140138848, 28.09.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/1871/26

провадження № 2/610/1693/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28.09.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Тімонової В.М.,

з участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 610/1871/26 (провадження № 2/610/1693/2026) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 735253 від 25.03.2019 в сумі 18475,77 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

25.03.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 735253. Договір укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до індивідуальної частини договору № 735253 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу позику у сумі 4 000 грн.

ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 735253 від 25.03.2019 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошті в розмірі 4 000 грн., а відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

21.08.2019 укладено додаткову угоду № 24 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 24 від 21.08.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 735253 від 25.03.2019 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (нова назва -ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору про відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 14 424 грн., а саме: сума основного боргу - 4 000 грн., сума боргу за процентами - 8 424 грн., сума боргу за пенею та штрафами - 2 000 грн.

Відповідач свої кредитні зобов`язання за договором № 735253 від 25.03.2019 не виконала належним чином, внаслідок чого в неї утворилась кредитна заборгованість в загальному розмірі 14424,00 грн., на яку позивачем нараховано на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 1227,03 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 2824,74 грн.

На підставі наведеного, позивач просить суд поновити строк позовної давності для подання даного позову до суду та стягнути з відповідача заборгованість у за кредитним договором № 735253 від 25.03.2019 у загальному розмірі 18475,77 грн., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 28.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 18.06.2026 витребувано у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відомості щодо відповідача, які становлять банківську таємницю.

14.07.2026 на виконання ухвали суду АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надано відомості про те, що в період з 25.03.2019 по 25.03.2019 на банківську карту № НОМЕР_1 , яка емітована на ОСОБА_1 , було зараховано 4 000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив про розгляд справи без їх участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

Враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за її відсутності та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 526 та частина 1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 599 ЦК України, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом встановлено, що 25.03.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 735253, який підписано відповідачем електронним підписом.

Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів (п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3.2. договору сторони погодили фіксовану проценту ставку за користування кредитом 1,80% від суми кредиту за кожний день користування кредиту.

Згідно п. 1.3.3 стандартна процентна ставка застосовується згідно п.1.7, 3.4, 3.6.2 цього договору.

Також, відповідачем електронним підписом підписано графік розрахунків до договору про надання фінансового кредиту № 735253 від 25.03.2019, згідно якого дата повернення позики 24.04.2019, сума позики 4 000 грн., сума нарахованих процентів 12 грн.

Згідно довідки ТОВ «Авентус Україна» підтверджено, що договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, одноразовим ідентифікатором А966999 та на виконання договору 25.03.2019 було перераховану кошти у розмірі 4000 грн.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (Фактор) було укладено договір факторингу № 1.

Умовами пункту 1.3 договору факторингу від 12.04.2018 передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

31.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено Додаткову угоду б/н до договору факторингу № 1 від 12.04.2018, згідно якої строк договору закінчується 31.12.2019.

Відповідно до реєстру прав вимог № 24 від 21.08.2019 ТОВ «Авентус Україна» відступає право вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за договором № 735253 від 25.03.2019 укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 6 160 грн, яка складається із заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 4 000 грн.; заборгованість по відсоткам 2 160 грн..

Відповідно, ТОВ «Авентус Україна» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Таким чином, позивач набув права вимоги до відповідача за договором № 735253 від 25.03.2019 відносно відповідача ОСОБА_1 .

Довідкою № 84/25-АГ від 03.04.2025 ТОВ «Авентус Україна» підтверджує здійснення ТОВ «Він Фінанс» (до зміни назви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») розрахунків за відступлення права вимоги до позичальників ТОВ «Авентус Україна», відступлення яких відбулося на підставі Договору факторингу № 1 від 12.04.2018, з усіма додатковими угодами до нього. Розрахунки проведені в повному обсязі, станом на звітну дату заборгованість відсутня.

25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів №1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

Судом встановлено, що 25.03.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 735253, який підписано відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора. За умовами договору, відповідач отримала кредит в розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів та стандартною процентною ставкою 1,80 % в день.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 4 000 грн, що підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» наданого на виконання ухвали суду.

Натомість відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала та допустила виникнення заборгованості.

Кредитний договір між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», та не суперечить приписам ч.1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Факт наявності заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн. не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми боргу за процентами у розмірі 8 424 грн, суд приходить до наступного.

Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів (п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3.2. договору сторони погодили фіксовану проценту ставку за користування кредитом 1,80% від суми кредиту за кожний день користування кредиту.

Згідно п. 1.3.3 стандартна процентна ставка застосовується згідно п.1.7, 3.4, 3.6.2 цього договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Пролонгація договору передбачена п. 1.6, 1.7 договору.

Згідно п. 1.6 у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дату повернення позики шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежів процентів та у разі наявності неустойки. Після отримання товариством коштів у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених процентів, штрафів та пені, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою.

Згідно п. 1.7 договору після вчинення клієнтом дій згідно п. 1.6 цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 грн., товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно п. 1.6 цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач здійснила дії, передбачені п. 1.6 договору.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази пролонгації кредитного договору № 735253 від 25.03.2019 відповідно до умов кредитного договору, тому суд приходить до висновку про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами лише в межах строку кредитування (з 25.03.2019 по 24.04.2019).

Стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошовими котами за період після визначеного сторонами договору строку кредитування до дня закінчення строку користування кредитними коштами не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц(провадження14-360цс19).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача заборгованість за процентами у розмірі 2 160 грн. (4000 грн. х 1,80% х 30 (днів)).

При вирішенні питання про розмір суми заборгованості суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до реєстру прав вимог № 24 від 21.08.2019, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 735253 від 25.03.2019, право вимоги щодо якої передано позивачу як новому кредитору складає 6 160 грн. з яких тіло кредиту 4 000 грн.; заборгованість по відсоткам 2 160 грн. А отже не має підтвердження переходу права вимоги за заборгованістю по пені та штрафам, які заявлені позивачем до стягнення.

Таким чином, заборгованість яка підлягає стягненню з відповідача на користь нового кредитора за договором № 735253 від 25.03.2019 складає 6 160 грн.

Щодо вимог стягнення інфляційні втрати та 3 % річних, суд приходить до наступного.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

В той же час, 3% річних та інфляційні збитки нараховані станом на 23.02.2022 та є такими, що не порушують період нарахування, встановлений законодавством.

В той же час, суд зазначає наступне, відповідно до розрахунку позивача, відображеного в позовній заяві, період прострочення грошового зобов`язання становить 1036 днів та 3% річних становить 1227,03 грн., а інфляційні збитки становлять 2824,74 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за період з 25.04.2019 по 23.02.2022 3% річних в сумі 1227,03 грн та 2 824,74 грн індексу інфляції за кредитним договором № 735253 від 25.03.2019.

Враховуючи те, що сума загального боргу була зменшена, також підлягає перерахунку заявлені позивачем у порядку ст. 625 ЦПК України 3 % річних та інфляційні втрати.

Зокрема інфляційне збільшення складає на суму боргу 6 160 грн. за період з 25.04.2019 по 23.02.2022 складає 1 206,35 грн. (6 160 x 1.19583593 - 6 160)

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення та в загальній сумі становить 524,02 грн., яка складається з 127,08 грн. (з 25.04.2019 до 31.12.2019 6 160 x 3 % x 251 : 365) + 184,80 грн. (з 01.01.2020 до 31.12.2020 6 160 x 3 % x 366 : 366) + 212,14 грн. (з 01.01.2021 до 23.02.2022 року 6 160 x 3 % x 419 : 365).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково у загальному розмірі 7890,37 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн., заборгованість за відсотками 2160,00 грн., сума інфляційних витрат 1206,35 грн., 3% річних 524,02 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Судовий збір, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 22.03.2024 між позивачем та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» укладено договір про надання правничої допомоги № 33, до якого додано акт від 03.04.2026 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом в розмірі 5000 гривень за підготовку позовної заяви, детальний опис робіт, виконаних адвокатським бюро, додаткову угоду до договору № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням вимог позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають сплачені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та становить 2 135,00 грн. (5000,00 * 42,7%)

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1136,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 625, 628, 1050 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 735253 від 25.03.2019 у розмірі 7890 (сім тисяч вісімсот дев`яносто) гривні 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» витрати на оплату судового збору в сумі 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) гривень 84 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 135 (дві тисячі сто тридцять п`ять гривень) 00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В. М. Тімонова