Рішення № 140138742, 21.09.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2034/25

Провадження № 2/401/163/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Андріянової С.М.

за участю секретаря судового засідання - Бойко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2025 року через систему «Електронний суд» позивач, в особі директора Ткаченко М.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 3150963 від 17 серпня 2021 року, № 3097513535-116738 від 04 вересня 2021 року та № 77765573 від 22 вересня 2021 року у розмірі 51 839 грн. 31 коп., судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн. 00 коп.

В обґрунтуванні позову посилається на те, що 17 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3150963. На виконання умов кредитного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 000 грн. 00 коп. Дана обставина підтверджується відповідною довідкою. Також, 04 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3097513535-116738. На виконання умов кредитного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 1 500 грн. 00 коп. Дана обставина підтверджується квитанцією та довідкою. Окрім того, 22 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77765573. На виконання умов кредитного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 2 692 грн. 00 коп. Дана обставина підтверджується квитанцією та довідкою. Відповідно до Договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги на користь ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі за договором № 3150963 за яким боржником є ОСОБА_1 . Згідно з Договором факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги на користь ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за договором № 3150963 за якими боржником є ОСОБА_1 . Відповідно до Договору факторингу № 18-01/22 від 18 січня 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило право вимоги на користь ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі за договором № 3097513535-116738 за якими боржником є ОСОБА_1 . Згідно з Договором факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги на користь ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за договором № 3097513535-116738 за якими боржником є ОСОБА_1 . Відповідно до Договору факторингу № 22/02/2022 від 22 лютого 2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги на користь ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі за договором № 77765573 за якими боржником є ОСОБА_1 . Згідно з Договором факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги на користь ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за договором № 77765573 за якими боржником є ОСОБА_1 . На день звернення позивача до суду загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3150963 складає 32 320 грн. 02 коп., з яких: 4 288 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням; 28 032 грн. 02 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. За кредитним договором № 3097513535-116738 заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 505 грн. 50 коп., з яких: 1 500 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням; 9 005 грн. 50 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. За кредитним договором № 77765573 заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 013 грн. 79 коп., з яких: 2 692 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням; 6 321 грн. 35 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 0 грн. 44 коп. - нараховані 3 % річних. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними кредитними договорами складає 51 839 грн. 31 коп., з яких: 8 480 грн. 00 коп. - заборгованість за основними зобов`язаннями; 43 358 грн. 87 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 0 грн. 44 коп. - нараховані 3 % річних. (т. 1 а.с. 2-14)

Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву, терміном 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. (т. 2 а.с. 25-26)

12 вересня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів за кредитними договорами, зокрема первинних бухгалтерських документів та банківських виписок, які б підтверджували зарахування коштів на його рахунки. Вказує, що надані позивачем розрахунки заборгованості є односторонніми документами, не підтвердженими первинними документами, а нарахування процентів здійснювалося також після закінчення строків кредитування. Крім того, відповідач зазначає про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, який, на його думку, сплив за кожним із кредитних договорів до звернення до суду, та просить застосувати наслідки його спливу. Також вважає заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 грн. 00 коп. недоведеними та неспівмірними зі складністю справи, її типовістю й обсягом наданих послуг. (т. 2 а.с. 35-48)

23 вересня 2025 року представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів та відповідь на відзив на позовну заяву. В обґрунтування відповіді на відзив представник позивача зазначає, що кредитні договори укладені відповідачем в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора, що відповідно до законодавства прирівнюється до письмової форми договору. Щодо факту отримання кредитних коштів представник позивача зазначає, що за договором № 3097513535-116738 відповідачу перераховано 1 500,00 грн., за договором № 77765573 - 2 692,00 грн., а за договором № 3150963 - 5 000,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями та довідками про переказ коштів. При цьому наголошує, що позивач та первісні кредитори є небанківськими фінансовими установами, у зв`язку з чим не мають можливості надавати виписки з карткових рахунків відповідача. Вказує, що нарахування процентів за договорами здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов, у тому числі з урахуванням передбаченої договорами пролонгації строку кредитування, а відповідачем не надано контррозрахунку чи інших доказів неправильності визначення заборгованості. (т. 2 а.с. 50-70)

29 вересня 2025 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких не заперечує факту укладення кредитних договорів в електронній формі, однак вважає недоведеним факт отримання за ними кредитних коштів та здійснення ним платежів, оскільки позивачем не надано належних первинних банківських документів, а подані розрахунки заборгованості та довідки не підтверджують проведення відповідних операцій. Також заперечує правильність розрахунків заборгованості за договорами, зазначаючи про безпідставність нарахування процентів після закінчення строку кредитування, недоведеність пролонгації договорів та завищений розмір нарахованих процентів. Крім того, посилається на пропуск позивачем загального трирічного строку позовної давності щодо вимог за кредитними договорами та зазначає про відсутність доказів поважності причин його пропуску. (т. 2 а.с. 85-95)

Ухвалою від 30 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» відповідні докази. Вказана ухвала виконана 12 листопада 2025 року. (т. 2 а.с. 107-109, 114)

26 листопада 2025 року відповідач подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що надана АТ КБ «ПриватБанк» виписка по його рахунку за період з 17 серпня 2021 року по 22 жовтня 2021 року не підтверджує факту отримання ним кредитних коштів, оскільки відповідні записи про зарахування не містять відомостей про контрагента, призначення платежу та ідентифікатора операції. Вважає, що така виписка не є належним первинним документом, який підтверджує проведення конкретних банківських операцій, а долучені позивачем довідки та інші документи не дають можливості співвіднести зазначені платежі саме зі спірними кредитними договорами. (т. 2 а.с. 121-127)

01 грудня 2025 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що факт видачі відповідачу кредитних коштів за кредитними договорами підтверджується наданими до позовної заяви квитанцією та довідками про перерахування коштів на картковий рахунок відповідача. Вказує, що переказ кредитних коштів здійснювався через надавачів платіжних послуг, у зв`язку з чим надані документи є належними доказами видачі кредиту. Зазначає, що на виконання ухвали суду від 30 вересня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію про належність відповідачу картки № НОМЕР_3 та виписки за рахунком, з яких вбачається зарахування зазначених сум, а також підтверджено фінансовий номер телефону відповідача, який використовувався ним при укладенні кредитних договорів. (т. 2 а.с. 135-142)

Ухвалою від 23 квітня 2026 року позов залишено без руху. (т. 2 а.с. 171-173)

08 травня 2026 року від представника позивача надійшла заява про залишення без розгляду частини заявлених позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами № 3097513535-116738 від 04 вересня 2021 року та № 77765573 від 22 вересня 2021 року, інші позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі. (т. 2 а.с. 176-178)

13 травня 2026 року відповідач подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких заперечує проти розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3150963, зазначаючи, що надана ТОВ «Мілоан» відомість про щоденні нарахування та погашення є одностороннім розрахунком і не підтверджує здійснення відповідачем платежів, оскільки відповідні операції відсутні у виписці АТ КБ «ПриватБанк», а зазначені у відомості суми не відповідають даним банківської виписки. Звертає увагу, що умовами договору автоматична пролонгація передбачена лише до загального строку 60 днів, а тому заперечує проти нарахування процентів за межами такого строку. (т. 2 а.с. 183-190)

25 травня 2026 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що факт отримання відповідачем кредитних коштів за договором № 3150963 підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування 17 серпня 2021 року на картку відповідача 5 000,00 грн., а відсутність у ній операцій з погашення заборгованості не спростовує можливого здійснення платежів з інших рахунків чи готівкою. Вказує, що умовами договору передбачено можливість пролонгації кредиту як на пільгових умовах, так і на стандартних (базових) умовах із загальним строком останньої до 60 днів, у зв`язку з чим вважає правомірним нарахування процентів за відповідні періоди. (т. 2 а.с. 192-200)

08 червня 2026 року відповідач подав до суду заперечення на додаткові пояснення представника позивача, в яких зазначає, що відомість про щоденні нарахування та погашення є одностороннім арифметичним розрахунком і сама по собі не підтверджує наявності та розміру заборгованості. Заперечує проти нарахування процентів у розмірі 28 032,02 грн., посилаючись на те, що пункт 4.2 договору передбачає право, а не обов`язок кредитодавця нараховувати проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, при цьому відповідної вимоги до відповідача не пред`являлося. (т. 2 а.с. 205-207)

Ухвалою від 27 липня 2026 року задоволено заяву представника позивача та залишено без розгляду позовну заяву в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами № 3097513535-116738 від 04 вересня 2021 року та № 77765573 від 22 вересня 2021 року. (т. 2 а.с. 221-222)

Представник позивача в судове засідання не з`явився. 27 липня 2026 року представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі. (т. 2 а.с. 217-219)

Відповідач у судове засідання не з`явився. 21 вересня 2026 року відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. (т. 2 а.с. 229-231)

Оскільки, сторони у справі не з`явилися в судове засідання для розгляду справи по суті, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3150963, яким передбачено, що відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. (п. 1.2), строком на 23 дні (п. 1.3). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 09 вересня 2021 року (п. 1.4). Проценти за користування кредитом складають 11,50 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6). Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1). (т. 1 а.с. 32-40)

Додатками № 1 та № 2 до договору про споживчий кредит № 3150963 від 17 серпня 2021 року визначено графік платежів і розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, та паспорт споживчого кредиту. (т. 1 а.с. 41, 42-43)

Згідно з анкетою-заявою на кредит № 3150963 від 17 серпня 2021 року, позичальник: ОСОБА_1 , сума наданого кредиту 5 000,00 грн., строк кредиту: 23 дні з 17 серпня 2021 року, дата повернення кредиту: 09 вересня 2021 року, номер мобільного телефону позичальника НОМЕР_1 . (т. 1 а.с. 44-45)

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 3150963 від 17 серпня 2021 року за допомогою одноразового ідентифікатора "C53900" за номером телефону НОМЕР_1 . (т. 1 а.с. 100)

17 серпня 2021 року кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн. перераховані на картковий рахунок, вказаний відповідачем № НОМЕР_3, що підтверджується довідкою із системи "LIQPAY" № 1736816226 від 17 серпня 2021 року. (т. 1 а.с. 101)

З відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3150963 від 17 серпня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 17 серпня 2021 року надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. та нараховувалися проценти до 29 листопада 2021 року. (т. 1 а.с. 102-104)

15 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників вказаних у відповідному реєстрі. (т. 1 а.с. 181-185)

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 15 грудня 2021 року до Договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 року, загальна кількість боржників складає 4 240. Загальна сума заборгованості становить 89 575 232,26 грн. (т. 1 а.с. 186)

Платіжним дорученням № 313550011 від 20 грудня 2021 року підтверджується перерахування ТОВ «Вердикт Капітал» коштів ТОВ «Мілоан» за Договором факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 року. (т. 1 а.с. 185)

Згідно з витягом із Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3150963 від 17 серпня 2021 року в розмірі 17 097 грн. 62 коп., з яких: 4 288 грн. 00 коп. - заборгованість по основній сумі кредиту; 12 809 грн. 62 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги. (т. 1 а.с. 187-190, 214)

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до боржників вказаних у відповідному реєстрі. (т. 1 а.с. 216-221)

Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року підтверджено, що ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями та визначили, що зобов`язання ТОВ «Коллект Центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал» припиняються в повному обсязі в сумі 15 214 406,31 грн., у тому числі за договором № 10-01/2023. (т. 1 а.с. 222-223)

Згідно з витягом із Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3150963 від 17 серпня 2021 року в розмірі 32 320 грн. 02 коп., з яких: 4 288 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 28 032 грн. 02 коп. - сума заборгованості за нарахованими процентами. (т. 1 а.с. 16, 224-235)

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданим ТОВ «Коллект Центр», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3150963 від 17 серпня 2021 року, станом на 13 червня 2025 року складає 32 320 грн. 02 коп., з яких: 4 288 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням; 28 032 грн. 02 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. (т. 1 а.с. 179)

Із інформації, наданої на запит суду АТ КБ "ПриватБанк", стосовно рахунків ОСОБА_1 , вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Також емітувалися інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 31 жовтня 2025 року: НОМЕР_1 . По рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) здійснено зарахування коштів на суму: 17.08.2021 - 5 000,00 грн. (т. 2 а.с. 114-119)

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Аналіз вказаних норм свідчить, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" - електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Верховний Суд у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 3150963 від 17 серпня 2021 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "C53900", тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про надання грошових коштів у позику.

За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно із ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в Постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Коллект Центр» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 3150963 від 17 серпня 2021 року, який укладений між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , що підтверджується належними доказами (Реєстр боржників, Акт прийому-передачі Реєстру боржників, платіжне доручення). Жодних доказів недійсності вказаного правочину матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, ТОВ «Коллект Центр» має право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 зроблено висновок, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується довідкою із системи "LIQPAY" № 1736816226 від 17 серпня 2021 року та відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором.

Вказані обставини підтверджуються також інформацією, яка надана АТ КБ "ПриватБанк", на виконання вимог ухвали про витребування доказів та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, враховуючи, що він не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до такої інформації, відповідно до законодавства.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 3150963 від 17 серпня 2021 року в розмірі 4 288 грн. 00 коп.

Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23 травня 2018 року по справі № 910/1238/17.

За умовами укладеного договору про споживчий кредит № 3150963 від 17 серпня 2021 року строк кредитування становить 23 дні з моменту отримання кредиту (з 17 серпня 2021 року по 09 вересня 2021 року).

Проценти за користування кредитом: 11,50 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2). Водночас, згідно з п. 1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2.2.3 встановлено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п. 1.6 та процентною ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

У п. 2.3.1 сторони погодили, що продовження строку кредитування, зазначеного в п. 1.3 договору, може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Положеннями п. 2.3.1.1 договору сторони визначили пролонгацію на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.Ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом, Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Встановлено строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10 % від суми поточного залишку кредиту.

Пунктом 2.3.1.2 договору встановлено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 Договору.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Кредит надавався строком на 23 дні з 17 серпня 2021 року (пункт 1.3 договору), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 09 вересня 2021 року (пункт 1.4 договору). За цей період проценти за користування кредитом становили 0,01 % відповідно від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Викладені вище умови договору свідчать про те, що сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (у даному випадку 09 вересня 2021 року), а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору (пункт 2.4.2 Договору).

Водночас, пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги.

Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Судом встановлено, що станом на 09 вересня 2021 року кредит не було повернуто, відповідач продовжив користуватись кредитними коштами, а також вносив платежі на погашення кредиту.

Із дослідженої судом відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідач здійснював платежі по даному кредиту:

- 09 вересня 2021 року - сплачено комісію за пролонгацію в розмірі 250,00 грн. та проценти по кредиту в розмірі 11,50 грн., а також 250,00 грн. тіла кредиту;

- 17 вересня 2021 року - сплачено комісію за пролонгацію в розмірі 237,00 грн. та проценти по кредиту в розмірі 48,00 грн., а також 237,00 грн. тіла кредиту;

- 24 вересня 2021 року - сплачено 225,00 грн. тіла кредиту та комісію за пролонгацію в розмірі 225,00 грн., а також проценти по кредиту в розмірі 39,00 грн.

Як вже зазначалось вище, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Отже, період нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, тобто 23 дні + (3/7/15 днів (пільгової пролонгації) + 60 днів (пролонгація на стандартних умовах), відповідає умовам пункту 2.3.1 вказаного Договору.

Тому, з урахуванням часткових оплат відповідачем частини тіла кредиту, процентів та комісії за пролонгацію, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення, відбувалась пролонгація строку кредитування на пільгових умовах, як передбачено пунктом 2.3.1.1 Договору.

Водночас, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 24 вересня 2021 року, тобто після здійснення ним останньої часткової оплати за кредити, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено пунктом 2.3.1.2 Договору.

Відтак, з урахуванням умов договору щодо строку кредитування (23 дні по Договору), пільгової пролонгації (3/7/15 днів після здійснення відповідачем часткових оплат тіла кредиту, процентів по кредиту та оплати комісії за пролонгацію) та наступної пролонгації на стандартних умовах (60 днів), яка наступає на підставі п. 2.3.1.2 договору, можна визначити граничний термін користування кредитними грошима. Отже, по договору № 3150963 від 17 серпня 2021 року такий строк закінчився 03 грудня 2021 року, оскільки за укладеним сторонами кредитним договором пролонгація договору на стандартних умовах після спливу строку кредитування та пільгової пролонгації не може перевищувати 60 днів.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Мілоан» 15 грудня 2021 року відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 3150963 від 17 серпня 2021 року до позичальника ОСОБА_1 , у свою чергу, 10 січня 2023 року відступило право вимоги за вище зазначеним договором на користь ТОВ «Коллект Центр».

З наявних у справі розрахунків за кредитним договором, наданих позивачем, вбачається, що останнє нарахування прострочених відсотків по договору № 3150963 кредитодавцем проведено станом на 29 листопада 2021 року та складає 12 809,62 грн. Як вже встановлено судом строк дії кредитного договору з урахуванням пролонгацій (на пільгових та стандартних умовах), тобто термін протягом якого кредитодавець мав право нараховувати відсотки, закінчився 03 грудня 2021 року.

Таким чином ТОВ «Коллект Центр» вправі вимагати від відповідача сплати заборгованості за користування кредитом по договору № 3150963 від 17 серпня 2021 року, яка нарахована первісним кредитором ТОВ «Мілоан», в межах дії договору з урахуванням усіх пролонгацій, оскільки розрахунок боргу не перевищує суму заборгованості, яка була нарахована в межах договору з урахуванням умов щодо граничного строку договору.

Однак, відповідно до розрахунку заборгованості, наданим ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3150963 від 17 серпня 2021 року, станом на 10 січня 2023 року складала 32 320 грн. 02 коп., з яких: 4 288 грн. 00 коп. - заборгованість по основній сумі кредиту; 12 809 грн. 62 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 15 222 грн. 40 коп. - нараховані відсотки згідно кредитного договору. (т. 1 а.с. 176)

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Нарахувавши відсотки за користування кредитом після отримання прав вимоги від первісного кредитора, ТОВ «Вердикт Капітал» вийшло за межі узгодженого сторонами кредитного договору строку.

А тому погодитися із сумою заборгованості в розмірі 32 320 грн. 02 коп. неможливо, і доводи відповідача щодо неправильного обрахування суми боргу є частково обґрунтованими.

Таким чином, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 3150963 від 17 серпня 2021 року у розмірі 17 097 грн. 62 коп., з яких: 4 288 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 12 809 грн. 62 коп. - заборгованість за відсотками.

Інші нарахування відсотків за кредитом виконані після відступлення права вимоги та поза межами строків кредитування, а тому судом до уваги не приймаються, у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Стосовно посилання відповідача на пропуск строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що перебіг таких строків було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому воєнного стану. Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04 вересня 2025 року набув чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" яким п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 по 04.09.2025 перебіг строків позовної давності зупинено.

Отже, строки позовної давності не пропущені позивачем. Підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності, за даних обставин справи, відсутні.

Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов`язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положеннями про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру" та ст. 28 "Правил адвокатської етики", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19 викладено правову позицію, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно із п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року; Прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", затверджений Рішенням Загальних зборів № 01-11/2023 від 01 листопада 2023 року; Заявка на надання юридичної допомоги № 426 від 01 травня 2025 року; Витяг з Акту № 10 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року. (т. 1 а.с. 25-31)

З урахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, яка не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме 798,91 грн. (17 097,62 грн. х 100 / 51 839,31 грн. = 32,98 % х 2 422,40 грн. / 100 = 798,91 грн.).

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 625, 629, 1049, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 81, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 3150963 від 17 серпня 2021 року у розмірі 17 097 грн. 62 коп., витрати на оплату судового збору у розмірі 798 грн. 91 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., а всього: 20 896 (двадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн. 53 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 26 листопада 2001 року Світловодським МВ УМВС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області С.М. Андріянова