Рішення № 140138741, 22.09.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2365/26

Провадження № 2/401/2077/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Андріянової С.М.

за участю секретаря судового засідання - Бойко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача Пархомчук С.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 135111 від 15 квітня 2025 року у розмірі 7 620 грн. 80 коп., судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500 грн. 00 коп.

В обґрунтуванні позову посилається на те, що 15 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 135111 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. Кредитний договір укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 4 000 грн. строком на 90 днів. Відсоткова ставка становить 0,72 % на добу. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 4 000 грн., у свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів. Враховуючи невиконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань перед ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп», 19 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2 відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Згідно з реєстром боржників від 19 грудня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 135111 від 15 квітня 2025 року. Загальний розмір заборгованості станом на 20 лютого 2026 року складає 7 620 грн. 80 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 2 620 грн. 80 коп. - заборгованість по відсоткам; 1 000 грн. 00 коп. - заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору. (а.с. 2-7)

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву, терміном 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. (а.с. 34-35)

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо надання відзиву.

21 вересня 2026 року представник позивача, адвокат Пархомчук С.В. подав до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн. (а.с. 38-49)

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує. (а.с. 6 зворотний бік)

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21 серпня 2026 року та довідкою про доставку електронного документу. (а.с. 37, 38) Причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань про відкладення чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило.

У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі письмових доказів поданих позивачем разом із позовом до суду.

Оскільки сторони у справі не з`явилися в судове засідання для розгляду справи по суті, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 135111, яким передбачено, що відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн. (п. 1.1), строком на 90 днів, кінцева дата погашення кредиту - 13 липня 2025 року (п. 1.2). За користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу (п. 1.3). За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту (п. 1.4). Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п. 1.5). (а.с. 16-20)

Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 135111 від 15 квітня 2025 року визначено графік розрахунків та загальна вартість кредиту. (а.с. 21)

15 квітня 2025 року кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн. перераховані ТОВ «ПрофітГід» на картковий рахунок, вказаний відповідачем № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою. (а.с. 27)

19 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено Договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» права вимоги до боржників вказаних у відповідному реєстрі. (а.с. 22-24)

Копіями платіжних інструкцій № 235 від 18 лютого 2026 року, № 182 від 19 грудня 2025 року, № 211 від 22 січня 2026 року, підтверджується перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» коштів ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» за Договором факторингу № 19122025/2 від 19 грудня 2025 року. (а.с. 25-26)

Згідно з витягом із Реєстру боржників до Договору факторингу № 19122025/2 від 19 грудня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 135111 від 15 квітня 2025 року в розмірі 7 620 грн. 80 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 2 620 грн. 80 коп. - заборгованість по відсоткам; 1 000 грн. 00 коп. - заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору. (а.с. 11)

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 135111 від 15 квітня 2025 року, станом на 20 лютого 2026 року складає 7 620 грн. 80 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 2 620 грн. 80 коп. - заборгованість по відсоткам; 1 000 грн. 00 коп. - заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору. (а.с. 10)

20 березня 2026 року позивачем направлено на адресу відповідача письмову претензію, з вимогою погашення заборгованості за кредитним договором № 135111 від 15 квітня 2025 року в розмірі 7 620 грн. 80 коп. (а.с. 9)

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" - електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 135111 від 15 квітня 2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора "KL2627" за номером телефону НОМЕР_2 . (а.с. 13)

Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 кредитного договору № 135111 від 15 квітня 2025 року.

Відповідно до положень ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 135111 від 15 квітня 2025 року, що укладений між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 .

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, суд вважає доведеним невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 135111 від 15 квітня 2025 року у загальному розмірі 7 620 грн. 80 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 2 620 грн. 80 коп. - заборгованість по відсоткам; 1 000 грн. 00 коп. - заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору.

Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов`язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положеннями про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та ст. 28 "Правил адвокатської етики", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19 викладено правову позицію, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката надано: Договір про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09 квітня 2026 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» та АБ «Пархомчук та партнери»; Акт про отримання правової допомоги від 01 вересня 2026 року; платіжну інструкцію № 5143 від 01 вересня 2026 року; рахунок № 01.09.2026-127 від 01 вересня 2026 року; довіреність від 09 квітня 2026 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18 липня 2019 року. (а.с. 14-15, 29, 44, 45, 47, 48)

З урахуванням викладених обставин, на підставі поданих позивачем доказів, а також принципів пропорційності та співмірності понесених судових витрат щодо предмета спору, беручи до уваги повне задоволення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги щодо відшкодування відповідачем позивачеві витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі надані докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 625, 629, 1049, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 81, 137, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 135111 від 15 квітня 2025 року у розмірі 7 620 грн. 80 коп., витрати на оплату судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп., а всього: 12 283 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідачу протягом 2-х днів направити копію заочного рішення у справі, для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство «Фінансова компанія «Венера Фінанс», юридична адреса: вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, м. Київ, 03115, ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , УНЗР НОМЕР_5, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області С.М. Андріянова