Рішення № 140137446, 04.09.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/837/26

Номер провадження по справі 2/387/897/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Перепелицею В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 28.05.2026 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №24220706 від 15.11.2021 у розмірі 12425,00 грн.

Свій позов ТОВ "ФК "Позика" обґрунтовує тим, що 15.11.2021 між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №24220706, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 3500,00 грн. строком на 90 календарних днів, із застосуванням пільгової процентної ставки 2,5 % за кожен день користування кредитом протягом 30 календарних днів та стандартної процентної ставки 3 % за кожен день користування кредитом протягом наступних 60 календарних днів. 01.09. 2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія Позика» укладено договір факторингу №01092025/01, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором №24220706 від 15.11.2021. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, тому наявна заборгованість перед позивачем на загальну суму 12425,00 грн, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

13.07.2026, через систему ЄСІТС "Електронний суд", від представника відповідачки адвоката Галайчук Г.С. надійшов відзив на позовну заяву (сформований в системі 11.07.2026), в якому представник просить відмовити у позовних вимогах до ОСОБА_1 та стягнути з ТОВ "ФК"Позика" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. Суть заперечень зводиться до того, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів. Зокрема первинних бухгалтерських документів, платіжних документів чи підтверджень завершеності платіжної операції. За таких обставин, представник відповідачки вважає, що позивачем не доведено наявність порушеного права та обґрунтованість заявлених вимог, у зв`язку з чим позовна заява не підлягає задоволенню.

16.07.2026, через систему ЄСІТС "Електронний суд", від представника позивача Міньковської А.В. надійшла відповідь на відзив, за змістом якої, 15.11.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 добровільно було укладено договір про надання фінансового кредиту № 2422070. ТОВ «ФК «ІРБІС», як небанківська установа, на підставі договору на переказ коштів № ФК-П-21/04-21 від 2021-04-06, звернулося до платіжної установи, яка мала відповідну ліцензію на надання платіжних послуг, задля перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки, а саме до ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» . На виконання норм закону та в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав суду документи, щодо надання кредитних коштів позичальнику, а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, розрахунок заборгованості за кредитним договором № 24220706 від 15.11.2021 та лист від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. № 3152_251023164136 від 23-10-2025, в якому зазначено, що у відповідності до вищевказаного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ФК «ІРБІС»: 15-11-2021 16:31:09 на суму 3500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 119781801, призначення платежу: Зарахування 3500,00 грн на карту НОМЕР_1 . Таким чином, наданий документ лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. № 3152_251023164136 від 23-10-2025 є належним і допустимим доказом фактичного перерахування кредитних коштів відповідачці, адже містить усі обов`язкові реквізити електронного документа, що забезпечує автентичність і цілісність документа та підтверджує його юридичну силу та містить унікальні ідентифікаційні дані транзакції, що унеможливлює підробку або сумнів у достовірності операції. Отже, позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі відповідачки, які були передані від ТОВ «ФК «ІРБІС». Крім того, відповідачка має можливість надати виписку за картковим рахунком № НОМЕР_1 на спростування/ підтвердження обставини зарахування/не зарахування 15.11.2021 кредиту в сумі 3 500,00 грн., що є її прямим процесуальним обов`язком згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Позивач, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у визначений процесуальним законом спосіб та строк, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Представник позивача у відповіді на відзив просила справу розглядати за відсутності представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином. 23.06.2026 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R 067204982470, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 22.06.2026 отримала повістку про виклик до суду в судове засідання призначене на 04.09.2026.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11.06.2026 відкрито провадження по справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з призначенням судового засідання на 04.09.2026.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.01.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Позика" зареєстроване як юридична особа 18.11.2014, види економічної діяльності: 64.99 надання інших фінансових послуг (а.с.12).

Судом встановлено, що 15.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №24220706 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до пункту 1.3 договору особою, якій адресована пропозиція укласти договір, є ОСОБА_1 .. Пунктом 1.8 договору передбачено, що відповідь клієнта про прийняття пропозиції надається шляхом надсилання електронного повідомлення товариству, підписаного відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За змістом пункту 3.1 договору ТОВ «ФК «Ірбіс» зобов`язалось надати відповідачці кредит у розмірі 3500 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити передбачені договором проценти у строки й на умовах договору. Пунктом 3.2 договору передбачено, що протягом пільгового періоду тривалістю 30 календарних днів застосовується процентна ставка 2,5 % за кожен день користування кредитом, а протягом стандартного періоду тривалістю 60 календарних днів - процентна ставка 3 % за кожен день користування кредитом. Відповідно до пункту 4.2 договору клієнт зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти до 13 лютого 2022 року. Пунктами 5.4, 5.5 та 5.8 договору передбачено, що проценти нараховуються на суму залишку кредиту за період користування кредитними коштами, нарахування за день видачі кредиту здійснюється як за повний день, а нарахування проводиться за кожен календарний день. У розділі 14 договору «Адреси, реквізити та підписи сторін» навпроти персональних даних ОСОБА_1 зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором «928225» (а.с.20-25).

Додаток №1 до договору таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача у розмірі 12425,00 грн , з яких 3500,00 грн - сума кредиту за договором, 8925,00 грн - проценти за користування кредитом, підписаний відповідачкою електронним підписом (зворотна сторона а.с. 25).

Довідкою ТОВ «ФК Ірбіс» про ідентифікацію клієнта підтверджено, що ОСОБА_1 була ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Акцепт оферти здійснено із застосуванням одноразового ідентифікатора 928225, надісланого на номер мобільного телефону НОМЕР_2 . У довідці також зазначено маску платіжної картки НОМЕР_1 (а.с.16).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23 жовтня 2025 року №3152_251023164136, між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ФК « Ірбіс» було укладено договір про переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 15.11.2021 о 16:31:09 на суму 3500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 119781801, призначення платежу зарахування 3500 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.38) .

15.12.2021 між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту №24220706 від 15.11.2021, враховуючи запит клієнта, щодо обрання наступного пільгового періоду, враховуючи те, що клієнт сплатив проценти за користування кредитом, сторони дійшли згоди внести зміни на наступних умовах, що строк наступного пільгового періоду за договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 15.12.2021 по 14.01.2022; стандартного періоду за договором складає 60 календарних днів, який обчислюється з 15.01.2022 по 15.03.2022 (а.с.26-27).

14.01.2022 між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №2 до договору про надання фінансового кредиту №24220706 від 15.11.2021, враховуючи запит клієнта, щодо обрання наступного пільгового періоду, враховуючи те, що клієнт сплатив проценти за користування кредитом, сторони дійшли згоди внести зміни на наступних умовах, що строк наступного пільгового періоду за договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 14.01.2022 по 13.02.2022; стандартного періоду за договором складає 60 календарних днів, який обчислюється з 14.02.2022 по 15.03.2022 (а.с.28-29).

14.02.2022 між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №3 до договору про надання фінансового кредиту №24220706 від 15.11.2021, враховуючи запит клієнта, щодо обрання наступного пільгового періоду, враховуючи те, що клієнт сплатив проценти за користування кредитом, сторони дійшли згоди внести зміни на наступних умовах, що строк: наступного пільгового періоду за договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 14.02.2022 по 16.03.2022; стандартного періоду за договором складає 60 календарних днів, який обчислюється з 17.03.2022 по 15.05.2022 (а.с.30-31).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №24220706 , станом на 15.05.2022 загальна заборгованість відповідачки становить 12425,00 грн, із яких 3500,00 грн - основний борг, 8925,00 грн - проценти за користування кредитом. Також ОСОБА_1 було сплачено кошти 15.12.2021 у розмірі 2625,00 грн, 14.01.2022 у розмірі 2625,00 грн, 14.02.2022 у розмірі 2730,00 грн (а.с.45-47).

Згідно договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025, укладеного між ТОВ«ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Ірбіс», ТОВ «ФК «Ірбіс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.32-36).

До позовної заяви долучено: копію акту прийому-передачі Реєстру боржників від 01.09.2025 за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025; копію витягу додатку №1 до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за договором № 24220706 складає 12425,00 грн., з яких: 3500,00 грн.-сума заборгованості за тілом кредиту, 8925,00 грн - заборгованість по відсотках (а.с.10, 13).

Відповідно до платіжної інструкції №6054383 від 02.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» оплатив ТОВ "ФК "Ірбіс" згідно договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 суму у розмірі 3490472,17 грн.(а.с.41).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Разом з тим, заперечуючи факт отримання коштів за договором про надання фінансового кредиту №24220706, відповідачка такий договір у судовому порядку не оспорювала, про його неукладеність не заявляла, а також у відповідному судовому провадженні не стверджувала про відсутність зобов`язань за таким договором. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідачки до суду не надані.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

У контексті викладеного, суд звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Суд зважує на те, що сторона відповідача не надала жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про те, що вона отримала кошти за кредитним договором. У поданих запереченнях на позовну заяву, представник відповідачки надає оцінку поданим стороною позивача доказам, вважаючи їх неналежними.

У матеріалах справи наявне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» за вих. №3152_251023164136 від 23.10.2025 згідно якого ТОВ «Універсальні платіжні рішення» переказало кредитні кошти у розмірі 3500,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 (а.с.38).

Номер карткового рахунку, вказаний у повідомленні у розділі Призначення платежу ідентичні з номером карткового рахунку, який ОСОБА_1 було надано ТОВ "ФК "Ірбіс" під час ідентифікації з допомогою системи BankID НБУ.

Відповідачка, враховуючи принцип змагальності, мала можливість надати докази на підтвердження того, що вказана у призначенні платежу карта їй не належить, однак цього не зробила, а лише послалася на недоведеність таких фактів позивачем, тому у суду немає сумнівів щодо належного виконання ТОВ "ФК "Ірбіс" своїх зобов`язань за кредитним договором.

З наданого ТОВ "ФК "Ірбіс" розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №24220706 від 15.11.2021 станом на 01.09.2025, судом встановлено, що відповідачкою частково виконувались умови договору, та здійснювались три платежі у загальному розмірі 7980,00 грн на погашення заборгованості згідно зазначеного кредитного договору.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19, на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Тому суд відхиляє доводи представника відповідачки - адвоката Галайчук Г.С. про недоведеність факту виконання позикодавцем своїх зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту №24220706 від 15.11.2021 станом на 01.09.2025, та факту отримання кредитних коштів відповідачкою.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ «ФК «Позика» посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу №01082025/01 від 01.09.2025.

Відповіднодо статті 514 ЦК України, частини першої статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080,1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Наданими позивачем та дослідженими судом доказами підтверджується набуття позивачем право вимоги до відповідачки за договором про надання фінансового кредиту №24220706 від 15.11.2021.

Відтак позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права та стягнення в примусовому порядку з відповідачки заборгованості за кредитним договором та відсотків за кристування кредитними коштами.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачка не сплатила відсотки за користування кредитними коштами у сумі 8925,00 грн, що нараховані позикодавцем відповідно до умов договором про надання фінансового кредиту №24220706 від 15.11.2021 та у межах строку кредитування.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови вказаного договору, не повернула отримані в борг грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за договором про споживчий кредит підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання витрат на професійну правову допомогу адвоката, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір №39493634/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 укладений між ТОВ «ФК «Позика» та ФОП ОСОБА_2 ; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026, сума наданих послуг відповідно до договору складає 5500,00 грн; детальний опис робіт, виконаних ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10 (а.с.17-19,11,15,9).

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За наведеного, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, необхідно зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до суми 4000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності та в даному випадку не становитиме надмірного тягаря для відповідачки.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн при зверненні до суду з даним позовом підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 207, 526, 530, 1046, 1050, 1054, 1077, 1081 ЦК України, ст.12,13,81,137,141,263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №24220706 від 15.11.2021 в розмірі 12425 гривень 00 копійок (дванадцять тисяч чотириста двадцять п`ять гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 3500,00 грн; заборгованість за відсотками 8925,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 гривень 00 копійок (чотири тисячі гривень 00 копійок).

В порядку п.4. ч.5ст.265ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" (вулиця Симони-Петлюри, 21/1, місто Бровари, Київської області, код ЄДРПОУ 39493634);

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО