Рішення № 140137338, 18.09.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1075/24

Провадження № 2/353/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.,

з участю секретарів судового засідання Круховської С.М., Гаврилів Х.В.,

позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Волчок Т.В.,

відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката Романенка Є.О. (в режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_3 та її представника адвоката Жидецької С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності, визнання недійсним та скасування рішення, свідоцтва про право власності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вікнянської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 21.10.2008 року № 32 «Про оформлення права власності на житловий будинок» про визнання за ОСОБА_5 права власносі на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , видане 20.02.2009 року виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради Тлумацького (Івано-Франківського) району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 на підставі рішення Тлумацької районної ради від 21.10.2008 року № 32, зареєстроване Коломийським міжрайонним БТІ 16.03.2009 року за реєстровим № 26511192, номер запису 233, в книзі 1; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною вартістю 105000 грн. у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 , відповідно після смерті батька відкрилася спадщина на будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Частку у даному будинку вона не може успадкувати, оскільки виявилося, що її померлий брат ОСОБА_5 зареєстрував своє право власності на будинок вцілому. Їй належить обов`язкова частка у спадщині після смерті батька, однак наявна реєстрація права власності на житловий будинок на брата порушує її права і вона змушена звертатися за захистом до суду. Її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи у шлюбі, побудували житловий будинок за вищевказаною адресою. Вона вважала, що якщо батько збудував будинок, то він і є його власником. ІНФОРМАЦІЯ_1 їхній батько ОСОБА_6 помер. На момент його смерті вона мала право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки набула статусу пенсіонера. Однак, в нотаріальному порядку їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки згідно наданої виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.02.2009 року виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради на підставі рішення № 32 від 21.10.2008 року. Про те, що брат зареєстрував право власності на побудований татом будинок їй не було відомо. Згодом виявилося, що даний будинок брат ОСОБА_5 заповів своїй дружині ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Після смерті брата, ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини за заповітом. На даний час в провадженні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області знаходиться цивільна справа за її позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. У зв`язку з порушенням її майнових прав слід визнати недійсним рішення виконавчого комітету Вікнянської сільської ради від 21.10.2008 року № 32, яким оформлено право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , та видане 20.02.2009 року виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області на підстві вказаного рішення свідоцтво про право власності на жилий будинок. Іншого способу захисту свого права, окрім як звернення до суду з даним позовом у неї немає.

Разом із позовною заявою позивач подала клопотання про витребування доказів (а.с. 36) в якому просила витребувати у: державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Федини А.М. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М.належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання по справі призначено на 13 год. 00 хв. 28.11.2024 року. Витребувано у: державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Федини А.М. належним чином завірену копію спадкової справи, у разі її відкриття, та витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкових справ щодо майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання якого було с. Вікняни Тлумацького району Івано-Франківської області; приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М.належним чином завірену копію спадкової справи, у разі її відкриття, та витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкових справ щодо майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце проживання якого було с. Вікняни Тлумацького району Івано-Франківської області. Крім цього, даною ухвалою було встановлено: відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ними відзиву на позовну заяву, а позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; відповідачам - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз`яснено відповідачам, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву вони мають право пред`явити зустрічний позов.

04.02.2025 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Жидецька С.Р. через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву (Том 2 а.с. 41-42), разом із підтвердженням про направлення його копії позивачу та відповідачам (Том 2 а.с. 38, 39, 40), в якому вказала, що свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що її батьки побудували житловий будинок по АДРЕСА_1 . Факт будівництва будинку по вищевказаній адресі, на думку позивача, підтверджується архівним витягом з протоколу № 2 засідання виконкому Вікнянської сільської ради депутатів трудящих Тлумацького району від 04.04.1959 року, ОСОБА_6 було відкрито номер господарства, в зв`язку з тим, що він побудував собі будинок. Згідно архівного витягу з протоколу № 4 засідання виконкому Кутищенської сільської ради депутатів трудящих Тлумацького району від 28.02.1974 року, ОСОБА_6 було надано дозвіл на будівництво будинку на старому місці. Також ОСОБА_6 був замовником проекту на газопостачання житлового будинку в с. Білогірка (колишня назва с. Вікняни). Вказала, що згідно виписки з погосподарських книг про склад сім`ї за період з 1958 року по 1960 рік ОСОБА_6 був прописаний та проживав в господарстві, яке належало ОСОБА_8 , але в подальшому вибув в інше господарство. Згідно виписки про склад сім`ї станом на 01.07.1990 року із погосподарської книги № 1 Кутищенської сільської ради за 1986-1990 роки, господарство № 91 належало ОСОБА_6 , який проживав у своєму господарстві за адресою: АДРЕСА_2 , і в склад його сім`ї входили: дружина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Право власності на житловий будинок за вказаною адресою не зареєстровано.

Згідно виписки з погосподарських книг про склад сім`ї від 15.07.2023 року за № 163 в період з 1967 року по 1969 рік господарство № 130 належало ОСОБА_8 і в ньому крім неї був прописаний та проживав ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 померла і згідно записів в погосподарських книгах починаючи з 1971 року і по день смерті ОСОБА_5 був прописаний та проживав по АДРЕСА_1 . Ще за життя ОСОБА_8 заповіла вказане господарство ОСОБА_5 . Рішенням виконавчого комітету Кутищенської сільської ради народних депутатів від 26.03.1991 року ОСОБА_5 надано дозвіл на газифікацію власного житлового будинку. Виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області прийнято рішення № 32 від 21.10.2008 року про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 20.02.2009 року проведено реєстрацію права власності на вищевказаний будинок за ОСОБА_5 в цілому. Згідно довідки на відкриття та оформлення спадщини від 13.12.2017 року ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . З вищенаведеного випливає, що батько позивача ОСОБА_6 на час своєї смерті не був власником будинку по АДРЕСА_1 , не проживав у ньому, не був зареєстрований, тому відповідно у позивача відсутні будь-які правові підстави претендувати на частку в даному господарстві в порядку спадкування. Твердження позивача про те, що її брат ОСОБА_5 зареєстрував право власності на побудований татом будинок не відповідає дійсності. Позивачем не надано доказів, що право власності набуте ОСОБА_5 на спірний будинок всупереч вимогам ЦК України чи іншим нормативним актам, які регулюють набуття права власності, та не доведено, яке саме право позивача порушено. Відтак, позов безпідставний та такий, що не підлягає до задоволення.

Також 04.02.2025 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Жидецька С.Р. через канцелярію суду подала клопотання про застосування строків позовної давності (Том 2 а.с. 35-36), в якому просила відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності. Клопотання обґрунтувала тим, що 08.11.2024 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області відкрито провадження у даній справі. Позивачу ОСОБА_1 було відомо про смерть батька, тому з часу його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 вона мала можливість звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини (обов`язкової частки) на належне батькові майно та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, заповіт на ім`я позивача батьком не посвідчувався. Відповідно, вважаючи, що будинок по АДРЕСА_1 належав батьку, мала об`єктивну можливість отримати оскаржувані рішення після його смерті. З часу смерті батька ОСОБА_6 на сьогоднішній день пройшло більше десяти років, відповідно нею пропущений строк звернення до суду. Клопотань про поновлення строку позовної давності нею не подано з обгрунтуванням поважності його пропуску.

30.01.2025 року позивач ОСОБА_1 на адресу суду надіслала відповідь на відзив (Том 2 а.с. 15-18), разом із підтвердженням про направлення його копії відповідачам (Том 2 а.с. 19-22), в якому вказала, що в своїх позовних вимогах вона доводить той факт, що її батько ОСОБА_6 та її мати ОСОБА_7 , перебуваючи у шлюбі, побудували житловий будинок АДРЕСА_1 . Їхній батько ОСОБА_6 був замовником проекту на газопостачання житлового будинку в с. Білогірка (колишня назва с. Вікняни) Тлумацького району. ІНФОРМАЦІЯ_1 їхній батько ОСОБА_6 помер. На момент смерті батька вона мала право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки набула статусу пенсіонера. Вказала, що відповідно до довідки Тлумацької міської ради ОТГ Тлумацького району Івано-Франківської області № 583 від 13.12.2017 року про відкриття та оформлення спадщини, виданої ОСОБА_5 , зазначається, що ОСОБА_9 (їхня мати) померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після її смерті в управління спадковим майном та проведенням похорону займався їхній батько ОСОБА_6 . На день смерті матері в спадковому будинку був зареєстрований її чоловік і їхній батько ОСОБА_6 . Ці відомості з довідки суперечать виписці з погосподарської книги, де зазначається, що ОСОБА_5 є головою двору та ареєстрований і проживає в спадковому будинку. Про ОСОБА_6 в погосподарській книзі записів немає. Згідно із записів погосподарської книги за період з 1980 року по 1991 рік ОСОБА_5 знаходився в Одеській області. А з 1991 року ОСОБА_5 повертається в с. Вікняни та починає проживати з дружиною ОСОБА_11 , яка вибула з цієї адреси 20.02.1996 року. Відповідно до цієї довідки про відкриття та оформлення спадщини зазначено, що в спадковому будинку ОСОБА_6 (їхній батько) був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_2 , та був постійним жителем с. Вікняни. На день смерті батька ОСОБА_6 в спадковому будинку ніхто не проживав. Відповідно до довідки Тлумацької міської ради ОТГ Тлумацького району Івано-Франківської області №584/02-31 від 13.12.2017 року, ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_9 були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_2 , що теж суперечить випискам з погосподарських книг. Щодо клопотання про застосування строків позовної давності вказала, що нею строки пропущені не були, оскільки 13.10.2023 року вона звернулася до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом на обов`язкову частку житлового будинку АДРЕСА_1 . 09.11.2023 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій та в межах трьохрічного строку звернулася до суду для захисту своїх прав. Тому строк позовної давності нею не пропущений.

05.02.2025 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Романенко Є.О. через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву (Том 2 а.с. 50-51), разом із підтвердженням про направлення його копії позивачу та відповідачам (Том 2 а.с. 51 зворот-52), в якому просив задовольнити вимоги позовної заяви в повному обсязі. Відзив обґрунтував тим, що відповідачем ОСОБА_2 визнаються вимоги позовної заяви у повному обсязі. Фактичні обставини, які наведені в позові та підтверджені письмовими доказами, ним також визнаються в повній мірі. ОСОБА_6 дійсно побудував будинок, однак ОСОБА_5 оформив право власності на себе, що призвело до позбавлення позивача права на спадщину.

03.04.2025 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про долучення доказів (Том 2 а.с. 157), в якій остання просила долучити до матеріалів справи уточнену позовну заяву (Том 2 а.с. 158-162), разом із підтвердженням про направлення її копії відповідачам (Том 2 а.с. 163). В уточненій позовній заяві позивач ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги в частині визнання за нею права власності та просила визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною вартістю 105000 грн. у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.04.2025 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Романенко Є.О. через систему «Електронний суд» надіслав відзив на уточнену позовну заяву (Том 2 а.с. 165-166), разом із підтвердженням про направлення його копії позивачу та відповідачам (Том 2 а.с. 166 зворот-167), в якому просив задовольнити вимоги позовної заяви в повному обсязі. Відзив обґрунтував тим, що відповідачем ОСОБА_2 визнаються вимоги позовної заяви у повному обсязі. Обставини, які вказані у позовній заяві відповідають дійсності і відповідач ОСОБА_2 з ними погоджується. Позивачем правильно обраний спосіб захисту порушеного права, заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову відсутні.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17.06.2025 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Викликано для допиту в судовому засіданні свідків. Витребувано в Обласному комунальному підприємстві «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» документи, на підставі яких було зареєстровано право приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 . Закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по данй цивільній справі задоволено частково. В порядку забезпечення позову:заборонено державним реєстраторам та нотаріусам здійснювати державну реєстрацію права власності на спірний житловийбудинок за адресою: АДРЕСА_1 ; накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 26511192; заборонено відчужувати будь-яким способом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Волчок Т.В. позов при збільшеному розмірі позовних вимог підтримали, з підстав зазначених в ньому, просили його задовольнити.

Додатково позивач ОСОБА_1 пояснила, що реєстрація будинку по АДРЕСА_1 за братом ОСОБА_5 проводилася станом на 2009 рік за відсутності повного пакету документів, зокрема, техпаспорта, довідки про здачу в експлуатацію та інвентаризаційної справи. Вказала, що як вбачається з виписок із погосподарських книг бабуся ОСОБА_8 , відповідно теща ОСОБА_6 (батька позивача), була головою двору по АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 була інвалідом Великої Вітчизняної війни, постійно проживала та була зареєстрована за цим господарством, а тому воно не мало статусу колгоспного двору, оскільки остання не була членом колгоспного двору. ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ), не був учасником колгоспу, тобто не мав жодного права на колгоспний двір або на оформлення на себе права власності. ОСОБА_6 (батько позивача) був фактичним власником житлового будинку за вищевказаною адресою, бо будував його за власні кошти. ОСОБА_5 не мав довіреності або іншого правочину від батька ОСОБА_6 для переходу від батька до нього права власності на будинок. А отже, ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ) не мав підстав для оформлення права власності. Вікнянська сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області перевищила свої повноваження, видавши рішення про оформлення права власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ), тому БТІ оформило право власності за останнім за відсутності для того законних підстав та необхідних документів. Її батько ОСОБА_6 до дня смерті проживав з нею, тому їй автоматично належить обов`язкова частка у спадщині батька. Однак, вона не може її оформити, оскільки її брат шахрайським шляхом оформив будинок за вищевказаною адресою, який належав батькові, на своє ім`я вцілому. Даний будинок будував батько ОСОБА_6 та її мати на заощадження, які вони відкладали на ощадну книжку, а також будувати будинок частково допомагала вона, її син та сестра ОСОБА_2 . Після завершення будівництва батьки розділили між нею та сестрою ОСОБА_2 кімнати і вони завезли туди меблі та свої речі. Брат ОСОБА_5 у будівництві спірного будинку участі не брав, оскільки з 1974 року по 1992 рік проживав у своєї дружини ОСОБА_12 в місті Одеса. Після приїзду з Одеси через деякий час брат почав спільно проживати з ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 . В спірному будинку брат ОСОБА_5 не проживав. Реєстрація їх брата в спірному будинку не давала йому права на реєстрацію за ним права власності на будинок.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Романенко Є.О. позовні вимоги при збільшеному розмірі позовних вимог визнали, просили задовольнити вимоги позовної заяви в повному обсязі. ОСОБА_13 повністю підтримав доводи своєї довірительки.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Жидецька С.Р. заперечили проти позову при збільшеному розмірі позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, просили відмовити в задоволенні позову з підстав необгрунтованості. ОСОБА_14 вказала, що покази ОСОБА_1 та її представника не є узгодженими між собою і стороною позивача не надано жодного доказу на їх спростування.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явився, у заяві від 11.12.2024 року (Том 1 а.с. 212) позов визнав повністю, просив дану цивільну справу розглядати без його участі.

Представник відповідача Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, однак 12.11.2024 року та 03.04.2026 року через канцелярію суду подав заяви (Том 1 а.с. 53, том 3 а.с. 187), в яких проти задоволення позову не заперечив, визнав позов в повному обсязі.

Свідки ОСОБА_15 , який є чоловіком позивача, ОСОБА_16 , який є чоловіком відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які є знайомими сторін по справі, в судовому засіданні пояснии, що вони бачили факт будівництва будинку по АДРЕСА_1 . Будівництвом керував ОСОБА_6 , однак участь у будівництві брали родичі та знайомі. На той час ОСОБА_5 проживав та працював в м. Одеса. З приводу документації на спірний будинок їм нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_22 , який є старостою с. Вікняни Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франівської області, раніше з 2002 року був головою Вікнянської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, в судовому засіданні пояснив, що десь в 2012-2013 роках, точно сказати не може, в сільську раду звернувся ОСОБА_5 , оскільки хотів оформити право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Останній написав заяву, яку прийняла секретар сільської ради, після чого він виніс дану заяву на розгляд виконавчого комітету сільської ради. Яку саме документацію до заяви подавав ОСОБА_23 сказати не може. Члени виконкому проголосували за винесення рішення про приватизацію житла. В спірному будинку ОСОБА_5 проживав разом як з першою так і з другою дружиною протягом багатьох років, однак зареєстрований ОСОБА_5 був один, тому мав законні підстави для визнання за ним права власності на спірний будинок. Хто будував спірний будинок не пам`ятає, осільки на той час був малолітнім. За життя ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів своїй дружині ОСОБА_3 . Йому відомо від односельчан, що ОСОБА_5 в м. Одеса служив моряком, заробляв гроші та передавав їх батькові ОСОБА_6 , який будував спірний будинок. ОСОБА_6 проживав у місті Івано-Франківську разом з позивачем, а пізніше по АДРЕСА_2 .

Заслухавши пояснення позивача та її представника, думку відповідачів та їх представників, пояснення свідків, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_24 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 і її батьками були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (Том 1 а.с. 8). 29.04.1972 року позивач ОСОБА_24 одружилася з ОСОБА_15 та після реєстрації одруження їй присвоєно прізвище « ОСОБА_25 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження (Том 1 а.с. 9).

Відповідно до архівного витягу з протоколу № 2 засідання виконкому Вікнянської сільської ради депутатів трудящих Тлумацького району від 04 квітня 1959 року, виданого державним архівом Івано-Франківської області № Л-6/04-10 від 12.06.2015 року (Том 1 а.с. 12), розглянувши заяву ОСОБА_6 (батько позивача) з проханням відкрити йому номер господарства, у зв`язку з тим, що він побудував собі хату, в яку переходить жити… виконком Вікнянської сільської ради депутатів трудящих Тлумацького району вирішив задовольнити прохання ОСОБА_6 та відкрити йому номер господарства.

Згідно архівного витягу з протоколу № 4 засідання виконкому Кутищенської сільської Ради депутатів трудящих Тлумацького району від 28 лютого 1974 року, виданого державним архівом Івано-Франківської області № Л-10/04-10 від 10.07.2015 року (Том 1 а.с. 13), слухавши заяву ОСОБА_6 (батько позивача) про дозвіл будівництва хати на старому місці, вирішено заяву ОСОБА_6 задовільнити. Дозволити йому будівництво хати на старому місці.

Відповідно до проекту на газопостачання житлового будинку в с Білогірка (колишня назва с. Вікняни) Тлумацького району Івано-Франківської області, складеного проектно-кошторисним відділом Івано-Фрнківської міжрайонної РБД по ремонту і будівництву житла за замовленням населення облпобутуправління, замовником проекту був ОСОБА_6 (батько позивача) (Том 1 а.с. 14-19).

Згідно виписки про склад сім`ї, виданої Вікнянським старостинським округом № 3 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 8 від 10.01.2023 року (Том 1 а.с 180), із погосподаських книг №№ 1, 2 Вікнянської сільської ради головою господарства № 109 (№№ 102, 116, 119, 125, 129) за адресою: с. Вікняни Тлумацького району Івано-Франківської області була ОСОБА_8 (бабуся позивача) і в ньому були зареєстровані та проживали:

- за 1950-1952, 1953-1954, 1955-1957, 1958-1960 роки ОСОБА_8 (бабуся позивача); зять ОСОБА_6 (батько позивача); дочка ОСОБА_7 (мати позивача); онука ОСОБА_26 (позивач); онук ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ) (в період з 1958-1960 роки також онука ОСОБА_10 (сестра позивача, відповідач);

- за 1961-1963, 1964-1966 роки ОСОБА_8 (бабуся позивача).

В період часу з 1958-1960 року ОСОБА_6 (батько позивача); ОСОБА_7 (мати позивача); ОСОБА_26 (позивач); ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ); ОСОБА_10 (сестра позивача, відповідач) вибули в інше господарство.

Відповідно до виписки про склад сім`ї, виданої Вікнянським старостинським округом № 3 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 163 від 05.07.2023 року (Том 2 а.с. 43-44) із погосподарської книги № 2 (№ 4) Кутищенської сільської ради:

- за 1967-1969 роки головою господарства особовий рахунок № НОМЕР_1 , за адресою: с. Білогірка Тлумацького району Івано-Франківської області, яке числилося як колгоспний двір, була ОСОБА_8 (бабуся позивача) і в ньому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_8 (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ); онук ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 );

- за 1971-1973, 1974-1976, 1977-1979, 1980-1982, 1983-1985, 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000, 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015, 2016-2023 роки головою господарства особовий рахунок № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , за адресою: с. Білогірка Тлумацького району Івано-Франківської області (з 1991 року адреса змінилася на АДРЕСА_1 , з 1971 року по 1991 рік числився як колгоспний двір) був ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ), який в ньому був зареєстрований та проживав. Крім нього, в період з 1991 року по 20.02.1996 року в даному господарстві проживала його перша дружина ОСОБА_9 . Дані відомості також містяться в виписці по склад сім`ї, виданої Вікнянським старостинським округом № 3 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 121 від 07.02.2025 року (Том 2 а.с. 231).

Також, відповідно до довідок Тлумацької міської ради об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області № 582/02-31 від 13.12.2017 року (Том 2 а.с. 47) та Вікнянського старостинського округу № 3 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 30 від 30.01.2023 року (Том 1 а.с. 168) ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ), 1952 р.н., був жителем с. Вікняни Івано-Франківського району Івано-Франківської області, на день смерті був зареєстрований та проживав в своєму господарстві за адресою: АДРЕСА_1 один.

Ще за життя ОСОБА_8 (бабуся позивача) посвідчила заповіт, яким заповіла у власність ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ), згідно старої оцінки хату, стайню, комору на загальну суму 372 крб., що підтверджується копією заповіту від 05.08.1969 року (Том 2 а.с. 45).

Рішенням виконавчого комітету Кутищенської сільської ради народних депутатів від 26.03.1991 року (Том 2 а.с. 46) дозволено ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ) газифікацію власного житлового будинку. Рекомендовано ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ) звернутися у відповідні інстанції для виготовлення документації на газифікацію власного житлового будинку.

Рішенням № 32 від 21.10.2008 року виконавчого комітету Вікнянської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області «Про оформлення права власності на житловий будинок», у відповідності до роз`яснення Пленуму Верховного суду України від 04.06.1983 року № 4 із змінами внесеними Постановою Пленуму від 25.12.1992 року № 13 про зміну порядку оформлення права власності у колгоспних дворах, виконком сілької ради вирішив: оформити право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ); Коломийському МТБІ затвердити та видати свідоцтво про право власності у відповідності із цим рішенням (Том 1 а.с. 21).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.02.2009 року, виданого виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради на підставі рішення Вікнянської сільської ради № 32 від 21.10.2008 року та зареєстрованого в ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 16.03.2009 року за реєстровим номером 26511192 (Том 1 а.с. 22, 23), будинок по АДРЕСА_1 на праві приватної власності (частка 1/1) належить ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ). Дані відомості також підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 326647723 від 22.03.2023 року (Том 1 а.с. 30) та Випискою з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 78282 від 17.10.2023 року (Том 1 а.с. 29).

Згідно копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок (Том 1 а.с. 24-28) житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , побудовані у 1974 році.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (батько позивача), а ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ), що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (Том 1 а.с. 10, 11).

30.01.1997 року ОСОБА_5 (брат позивача) одружився з ОСОБА_3 (відповідач) та після одруження останній залишено прізвище « ОСОБА_27 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження (Том 1 а.с. 172 зворот).

Ще за життя ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ) посвідчив заповіт, яким усе своє майно, де б воно не знаходилося і чого б воно не складалося і все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів своїй дружині ОСОБА_3 (відповідач), земельний пай, який знаходиться по АДРЕСА_4 площею 1,9676 га кадастровий номер 2625681100:07:002:0059 теж заповів ОСОБА_3 (відповідач), що підтверджується копією заповіту від 19.09.2022 року зареєстрованого в реєстрі за № 3-14 (Том 1 а.с. 169) та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70139449 від 26.09.2022 року (Том 1 а.с. 170).

Після смерті ОСОБА_5 (брат позивача) відповідач ОСОБА_3 (відповідач) прийняла спадщину за заповітом, оскільки у шестимісячний термін звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом (Том 1 а.с. 165).

Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 14/2023 від 31.01.2023 року, заведеної приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. після смерті ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ) (Том 1 а.с. 165-195), з якої вбачається, що ОСОБА_3 (відповідач) є єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_5 (брат позивача), яка прийняла спадщину.

На виконання ухвали суду від 08.11.2024 року, 21.11.2024 року на адресу суду від державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федини А.М. надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 189/2015, заведена після смерті ОСОБА_6 (батько позивача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том 1 а.с. 60-162).

24.04.2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернулася до державної нотаріальної контри із заявою № 684 про прийняття спадщини на обов`язкову частку в спадщині після смерті батька ОСОБА_6 (Том 1 а.с. 135).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.11.2023 року, виданої державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Фединою А.М. (Том 1 а.с. 20) у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 (позивач) відмовлено, у зв`язку з тим, що останньою було надано виписку з інвентаризаційних матеріалів, видану 17.10.2023 року ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», в якому власником майна вказано ОСОБА_5 (брат позивача) на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 20.02.2009 року виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради на підставі рішення № 32 від 21.10.2008 року.

Відповідно до Будинкової книги для прописки громадян, що проживають у будинку по АДРЕСА_5 (Том 1 а.с. 216-219) та довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Громадська управляюча компанія» № 47 від 01.05.2023 року (Том 1 а.с. 220) ОСОБА_6 (батько позивача) з 22.03.1999 року був зареєстрований до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до довідок Вікнянської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 30/02-31 від 23.03.2015 року (Том 1 а.с. 82) та № 169 від 27.04.2015 року (Том 1 а.с 117 зворот), Тлумацької міської ради об`єднаної територіальної громади № 583 та № 584/02-31 від 13.12.2017 року (Том 2 а.с. 48, 49) ОСОБА_6 (батько позивача), який народився в с. Вікняни Тлумацького району Івано-Франківської області, з 22.03.1999 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , але до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживав в своєму власному будинку за адресою: АДРЕСА_2 . На день його смерті в будинку за адресою: АДРЕСА_2 ніхто не був зареєстрований і не проживав.

Згідно виписки про склад сім`ї станом на 01.07.1990 року, виданої Вікнянською сільською радою Тлумацького району Івано-Франківської області № 170 від 27.04.2015 року (Том 1 а.с. 118) із погосподарської книги № 1 Кутищенської сільської ради за 1986-1990 роки, господарство АДРЕСА_6 належало ОСОБА_6 (батько позивача), і в склад його сім`ї входили: дружина ОСОБА_9 (мати позивача), ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_28 (відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до довідки Вікнянської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 168 від 27.04.2015 року (Том 1 а.с. 120), згідно запису в погосподарській книзі № 2 Вікнянської сільської ради за 2011-2015 роки, господарство № 0096-3 належало ОСОБА_9 (мати позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Суспільна група двору селянський двір. З дня смерті ОСОБА_9 (мати позивача) в управління спадковим майном вступив її чоловік ОСОБА_6 (батько позивача) на підставі того, що вони проживали разом, останній обробляв земельні ділянки, проводив ремонт будинку та похорон дружини. З дня смерті ОСОБА_6 (батько позивача) в управління спадковим майном вступив його внук ОСОБА_4 (відповідач) на підставі того, що проводить ремонт будинку, обробляє земельні ділянки, проводив похорон ОСОБА_6 (батько позивача).

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні питань щодо визнання права власності на житлові будинки у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності із іншими доказами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно з Законом України «Про власність» з 15.04.1991 року відбулося усуспільнення власності колгоспно-кооперативної у приватну суспільну сумісну власність. Майно придбане внаслідок спільної праці сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Правильне застосування судами норм статей 120, 123 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК Української РСР), передбачає з`ясування питання про віднесення будинку до відповідної суспільної групи господарств.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.

Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року в справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 454/1187/17-ц.

Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина перша ст. 76 ЦПК України вказує на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вже було встановлено судом станом на 15.04.1991 р. в колгоспному дворі, згідно даних із погосподарської книги № 2 (№ 4) Кутищенської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки в господарстві особовий рахунок № НОМЕР_6 ) за адресою: с. Білогірка Тлумацького району Івано-Франківської області (з 1991 року адреса змінилася на АДРЕСА_1 ) був зареєстрований та проживав ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ), який був головою двору.

Тобто, ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ) був одноосібним членом колгоспного двору, який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 .

Батько позивача ОСОБА_6 був членом іншого колгоспного двору, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачем та його представником не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ) втратив право на частку в колгоспному дворі, за адресою: АДРЕСА_1 , а тому рішення виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 21.10.2008 року № 32 «Про оформлення права власності на житловий будинок» було винесено правомірно.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вікнянської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 21.10.2008 року № 32 «Про оформлення права власності на житловий будинок» про визнання за ОСОБА_5 права власносі на житловий будинок по АДРЕСА_1 - слід відмовити.

Суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , видане 20.02.2009 року виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради Тлумацького (Івано-Франківського) району Івано-Франківської області ОСОБА_5 на підставі рішення Тлумацької районної ради від 21.10.2008 року № 32, зареєстроване Коломийським міжрайонним БТІ 16.03.2009 року за реєстровим № 26511192, номер запису 233, в книзі 1 та визнання за позивачем у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 права власності на 1/4 частину в спірному майні є похідними від них, відповідно відсутні правові підстави для задоволення і похідних вимог.

Інших доводів або доказів, які б свідчили про неправомірність видачі вищевказаного свідоцтва, стороною позивача суду не надано. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що підтверджували б порушення встановленого законом порядку його оформлення чи наявність підстав для визнання такого свідоцтва недійсним. Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав вважати, що видача зазначеного свідоцтва була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.

У зв`язку з цим у задоволенні вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок та про визнання за позивачем права власності на частку в спадковому майні в порядку спадкування за заповітом також слід відмовити.

За встановлених в судовому засіданні обставин доводи позивача та його представника не заслуговують на увагу.

Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Жидецької С.Р. про застосування строків позовної давності до позовних вимог, суд зазначає наступне.

Так, у своїх поясненнях представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Жидецька С.Р. зазначила, що позивачу ОСОБА_1 було відомо про смерть батька, тому з часу його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 вона мала можливість звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини (обов`язкової частки) на належне батькові майно та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом. Вважаючи, що будинок по АДРЕСА_1 належав батьку, вона мала об`єктивну можливість отримати оскаржувані рішення після його смерті. З часу смерті батька ОСОБА_6 на сьогоднішній день пройшло більше десяти років, відповідно нею пропущений строк звернення до суду. Просить відмовити в позові в зв`яку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У частині першій статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 332/4629/15 (провадження № 61-15451св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року у справі № 441/688/18 (провадження № 61-2912св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 711/4004/19 (провадження № 61-2485св21) викладено правові висновки, відповідно до яких до правовідносин у справах за позовом спадкоємця, який прийняв спадщину, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним застосовується трирічний строк для звернення до суду за захистом порушеного права, який розпочинає свій відлік з моменту видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину. Момент, з якого особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, пов`язується з датою видачі нотаріусом відповідного свідоцтва.

Водночас у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18 (провадження № 61-13411св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20), суд касаційної інстанції дійшов висновків, що цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутися до суду за захистом свого права, а тому підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин немає.

Однак, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) відступив від таких висновків зазначивши, що «перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається. Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення».

Також Верховний Суд наголосив на тому, що початок перебігу позовної давності за позовами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов`язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовного доброго господаря та дбайливого власника. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20). Добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.

Суд зауважує, що факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може доводити, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) іншому із спадкоємців або особі, яка не мала права на спадкування, перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців (єдиному спадкоємцю), який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже свідчить про виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.

Видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) одному із спадкоємців унеможливлює завершення оформлення своїх спадкових прав іншим із спадкоємців.

Варто також враховувати, що строк реалізації спадкоємцем спадкових прав - отримання свідоцтва про право на спадщину та строк захисту порушених прав спадкоємця - оспорення свідоцтва про право на спадщину, виданого іншому спадкоємцеві на все спадкове майно або особі, яка не є спадкоємцем, є різними строками і не є взаємозалежними. Перший строк законодавцем не обмежений і спадкоємець вправі на власний розсуд реалізувати таке право, водночас строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення такого права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Необмеження спадкоємця у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком необмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав.

Положеннями глави 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що як виняток зазначені у статті 268 ЦК України.

Так, у частині першій статті 268 ЦК України законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У частині другій статті 268 ЦК України закріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, не згадуються вимоги про визнання права власності, визнання недійсним та скасування рішення, свідоцтва про право власності.

Опосередковано межі застосування позовної давності визначаються з урахуванням сутності пред`явленої вимоги.

Системний аналіз норм чинного законодавства щодо застосування строків позовної давності в контексті спірних правовідносин дає підстави суду дійти висновку, що до вимог спадкоємця про визнання права власності, визнання недійсним та скасування рішення, свідоцтва про право власності застосовується загальний трирічний строк позовної давності, який починається з моменту, коли майно вибуло з володіння власника або з дня, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд зауважує, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Проте, якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави (див. постанову Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18)).

Відтак, оскільки суд, вирішуючи спір у даній справі, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є недоведеними позивачем та його представником та, відповідно, необґрунтованими, то підстави для застосування судом строку позовної давності до заявлених позивачем вимог у даній справі відсутні.

Посилання сторони позивача на те, що заповіт складений ОСОБА_5 (брат позивача, чоловік відповідача ОСОБА_3 ) від 19.09.2022 року є нікчемним, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Тлумацького районного сулу Івано-Франківської області від 31.03.2026 року в справі № 353/629/23 (провадження № 2/353/2/26) в задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання вищевказаного заповіту недійсним відмовлено (інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/135405171). Дане рішення ніким не оскаржувалася і набрало законної сили 05.05.2026 року.

Твердження сторони позивача про те, що домоволодіння по АДРЕСА_1 не було колгоспним двором не підтверджено жодними належними, допустимими та достатніми доказами.

Також суд зауважує, що інші доводи та посилання позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та їх представників щодо заявлених позовних вимог суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду та встановлених судом фактичних обставин даної справи, та відповідно не можуть впливати на законність даного судового рішення.

Отже, з огляду на встановлені судом фактичні обставини даної справи та характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, враховуючи спадкові права та інтереси позивача на спірний житловий будинок, та надаючи їм оцінку з урахуванням балансу разом із правами та інтересами відповідача ОСОБА_3 як добросовісного набувача, суд вважає, що правові підстави для визнання права власності, визнання недійсним та скасування рішення, свідоцтва про право власності відсутні, а тому в позові слід відмовити, у зв`язку із недоведеністю заявлених позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові на - позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При такому вирішенні позову, судові витрати по справі слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 при збільшеному розмірі позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вікнянської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 21.10.2008 року № 32 «Про оформлення права власності на житловий будинок» про визнання за ОСОБА_5 права власносі на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , видане 20.02.2009 року виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради Тлумацького (Івано-Франківського) району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 на підставі рішення Тлумацької районної ради від 21.10.2008 року № 32, зареєстроване Коломийським міжрайонним БТІ 16.03.2009 року за реєстровим № 26511192, номер запису 233, в книзі 1; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною вартістю 105000 грн. у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК

Повне судове рішення складено «28» вересня 2026 року.