Ухвала суду № 140136700, 28.09.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/221/26

Провадження № 1-кп/342/119/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду міста Городенка Івано-Франківської області кримінальне провадження №42025092090000015 від 01.08.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Глушків Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрована по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , з вищою освітою, працювала на посаді начальника відділу освіти Городенківської міської ради, одружена, неповнолітніх дітей немає,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.209 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачена ОСОБА_3

захисник ОСОБА_6

ОСОБА_7

в с т а н о в и в:

02.03.2026 року до Городенківського районного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42025092090000015 від 01.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.209 КК України.

У судовому засіданні 13.08.2026 захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_7 подав суду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України. Зокрема, в частині заволодіння ОСОБА_3 бюджетними коштами обвинувальний акт не містить жодного викладу фактичних обставин, які б пояснювали, яким чином обвинувачена заволоділа різницею у розмірі 76 561,76 гривень між нарахованими та фактично виплаченими коштами, час, обставини та в який спосіб обвинувачена ОСОБА_3 заволоділа цими коштами не зазначено. Тобто в обвинувальному акті відсутній виклад фактичних обставин у частині заволодіння обвинуваченою ОСОБА_3 бюджетними коштами в розмірі 76 561,76 грн, а тому такий не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Висуваючи обвинувачення за ч. 1 ст. 209 КК України, прокурор жодних фактичних обставин, які б вказували на час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, не наводить. Подальше повторне викладення в обвинувальному акті наказів, якими прокурор описував об`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а також узагальнення щодо зайво нарахованих 383 150,21 грн та виплачених коштів у сумі 306 588,45 грн , не є викладом фактичних обставин вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Звертає увагу суду, що прокурор в обвинувальному акті не зазначив жодних конкретних даних щодо часу вчинення, місця та способу вчинення дій які, на думку прокурора, утворюють кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 209 КК України. Обвинувальний акт не містить індивідуалізованого опису жодної із дій, які прокурор вважає набуттям, володінням, використанням чи розпорядженням майном, одержаним злочинним шляхом. Наведені твердження не містять відомостей про конкретні фінансові операції чи інші дії із зазначенням їх дати, суми, предмета, контрагента або інших індивідуалізуючих ознак.

Обвинувальний акт не дає можливості встановити, які саме фактичні дії обвинуваченої ОСОБА_3 прокурор вважає такими, що утворюють об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України. Тобто в обвинувальному акті фактично відсутній виклад прокурором саме фактичних обставин у розумінні п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, і які утворювали б кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України. Обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 , є незрозумілим в силу вище описаних недоліків та суперечностей, що має суттєве значення, оскільки відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. За таких обставин ОСОБА_3 позбавлена можливості зрозуміти, які саме конкретні дії інкримінуються їй як легалізація майна, а відтак не може належним чином реалізувати гарантоване право на захист та право знати суть висунутого обвинувачення. Наслідком наведеного, у разі призначення судового розгляду, стане істотне обмеження права обвинуваченої на захист та виникнення процесуальної ситуації, за якої суд не матиме можливості належним чином виконати вимоги ст.348 КПК України, в частині роз`яснення змісту обвинувачення, оскільки не вправі самостійно формулювати чи конкретизувати фактичні обставини обвинувачення замість прокурора, так як це виходить за межі повноважень суду. Саме тому єдиним процесуально правильним способом усунення зазначених порушень є повернення обвинувального акта прокурору.

Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали вказане клопотання з підстав, зазначених у ньому. Наголосили на відсутності в обвинувальному акті фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими.

Прокурор заперечив проти задоволення вказаних клопотань, зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, фактичні обставини кримінальних правопорушень встановлено, підстави для його повернення відсутні.

Представник потерпілої особи у судове засідання не з`явився, подав 28.09.2026 заяву про проведення підготовчих засідань за його відсутності, не заперечив щодо призначення справи до судового розгляду.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, розглянувши клопотання та матеріали справи, зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до вимог частини четвертої ст.110 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого засідання, є обвинувальний акт та єдиною законною підставою для його повернення прокурору є невідповідність змісту самого обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).

Тобто, визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ст.314 КПК України, питання щодо відповідності обвинувального акта нормам Кодексу належить до виключної компетенції суду.

Висування обвинувачення є виключною компетенцією прокурора і не може покладатися на суд. Питання, які стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення не підлягають розгляду у судовому засіданні перед початком розгляду справи по суті, на цій стадії суд встановлює лише відповідність обвинувального акта вимогам КПК України, не досліджуючи при цьому суть обвинувачення.

Конкретність обвинувачення є оціночним критерієм та може бути перевірена лише в ході судового розгляду провадження, оскільки до судового розгляду суд не може давати оцінку кваліфікації дій обвинуваченого, доказам чи фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Суд встановив, що обвинувальний акт містить чітку його структуру, а саме формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, із зазначенням місця, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Питання про доведеність чи недоведеність вини обвинуваченої, питання правильності встановлення фактичних обставин провадження та правової кваліфікації, оцінка зібраним доказам, вирішується судом безпосередньо при дослідженні доказів і не можуть бути предметом дослідження у підготовчому судовому засіданні при вирішенні питання про відповідність обвинувального акту вимогам закону.

Будь-яких інших порушень кримінально-процесуального законодавства, що мають наслідком повернення обвинувального акту, судом не встановлено під час підготовчого судового засідання. Також сторона захисту не позбавлена права під час судового розгляду посилатися на встановлені нею порушення КПК України, допущені на стадії досудового розслідування.

Таким чином обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України і підстав для його повернення прокурору немає.

Керуючись ст.ст.314, 372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1