Рішення № 140136425, 28.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/13364/26-Е

Провадження №2-а/522/376/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляджу (контролю) у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління державного нагляджу (контролю) у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №001180 від 1 липня 2026 року щодо накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51 000,00 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою судді від 16 липня 2026 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження в змішаній формі (паперовій та електронній) та призначено проведення судового засідання на 22 липня 2026 року. Витребувано з власної ініціативи у Державної служби України з безпеки на транспорті належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 01 липня 2026 року №001180, а також відеозаписи з нагрудних відеокамер працівників. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позов.

Копію ухвали від 16 липня 2026 року було доставлено учасникам по справі до їх електронних кабінетів 17.07.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

22 липня 2026 року від представника Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитрук Ірини Олександрівни надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявник вказує, що 02.06.2026 о 15 год. 35 хв. на ділянці а/д Т - 2521, 28 км., поблизу села Велика Доч було зупинено транспортний засіб марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом не встановленої марки, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія, особу якого встановити не вдалося через відмову надати посвідчення водія. Зазначає, що в ході спілкування, водій відмовився надати для перевірки документи, визначені ст. 48 ЗУ Про автомобільний транспорт у зв`язку з чим водію було запропоновано здійснити габаритно-ваговий контроль в найближчій зоні габаритно-вагового контролю за адресою а/д Н-27 Чернігів- Мена Сосниця - Грем`яч, 90 км, про що було складено рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу РС007516 від 02.06.2026. Окрім того вказує, що на законні вимоги щодо проходження контролю вагових параметрів водій відмовився, мотивуючи відмову тим, що приїхав до кінцевого місця вивантаження та зачинився в кабіні автомобіля, після чого цей факт було зафіксовано та складено акт про відмову водія від проходження габаритно вагового контролю від 02.06.2026 №010528 та акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт ОАР 078950. Заявник також зазаначає, що було прийнято рішення не блокувати блокуючим засобом транспортний засіб, оскільки той знаходився на проїзній частині, займаючи повністю смугу руху і міг наражати на небезпеку інших учасників дорожнього руху, особливо в темну пору доби, а виявлене за результатами проведеної перевірки (перевірки на дорозі) порушення, містить ознаки адміністративного правопорушення статті 132-1 КУПАП, зокрема, ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. У висновку заявник вказує, що скаржником не наведено обґрунтованих доводів проти оскаржуваної постанови, які б доводили неправомірність притягнення його до відповідальності у вигляді адміністративного стягнення та просить суд прийняти відзив на позовну заяву, врахувати викладені в ньому доводи під час розгляду справи по суті, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 22 липня 2026 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 25 серпня 2026 року.

24 серпня 2026 року від представника Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитрук Ірини Олександрівни надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з перебуванням заявника у відпустці з 24.08.2026 по 08.09.2026.

У судове засідання, призначене на 25 серпня 2026 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитрук Ірини Олександрівни про відкладення розгляду справи від 24.08.2026 задоволено, відкладено розгляд справи на 14 вересня 2026 року.

09 вересня 2026 року від представника Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитрук Ірини Олександрівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2026 року клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитрук Ірини Олександрівни про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції від 09.09.2026 задоволено.

У судове засідання, призначене на 14 вересня 2026 року з`явилися представник відповідача Дмитрук Ірина Олександрівна та представник позивача Лях Роман Миколайович. Інші учасники процесу не з`явилися, хочу були належним чином повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 17 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 18 вересня 2026 року поновлено судовий розгляд справи. Призначено судове засідання на 23 вересня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 14 вересня 2026 року з`явилися представник відповідача Дмитрук Ірина Олександрівна та представник позивача Лях Роман Миколайович. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 28 вересня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що з 01 червня 2026 року до 07 червня 2026 року посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області здійснювалась рейдова перевірка (перевірка на дорозі) відповідно до направлення від 29 травня 2026 року №002958.

Зокрема, 02 червня 2026 року старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Козловим Є.А. проводилася рейдова перевірка (перевірка на дорозі) транспортних засобів на ділянці а/д Т - 2521, 28 км., поблизу села Велика Доч.

О 15 годині 35 хвилин інспектором було зупинено транспортний засіб марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом не встановленої марки, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія, особу якого встановити не вдалося через відмову надати посвідчення водія, що підтверджується складеним актом проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №078950.

Як зазначає відповідач, згідно з бази даних ЄДРТЗ зазначений транспортний засіб належить ТОВ «АСГАРДА ЮГ» (код ЄДРПОУ: 45355940), керівником юридичної особи є Кулик Євгеній Сергійович. Цей факт сторонами по справі не оспорюється.

В позовній заяві представник позивача вказує, що витребуваний ним відеозапис з нагрудного відеореєстратора не містить підтвердження руху вказаного транспортного засобу, тягач стоїть на узбіччі та не рухається. Окрім того вказує, що сам відеозапис не містить звуку, що унеможливлює фіксацію відмови водія від проходження габаритно-вагового контролю. Зазначає. що проаналізувавши відеозапис взагалі неможливо встановити, що саме відбувалось в той момент на дорозі спершу видно стоянку автомобіля позивача, згодом працівник ДСБТ йде від одного автомобіля до іншого, а потім без складення будь-яких документів сідає у службовий автомобіль та їде в невідомому напрямку, після чого відео закінчується.

Суд частково відхиляє доводи позивача з огляду на наступне.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що фіксація порушення здійснювалась на портативний відеореєстратор, запис якого міститься в матеріалах справи. Одночасно зазначає, що відеозапис містить звукову доріжку, яка відтворюється за допомогою додатку «VSPlayer».

Судом було встановлено, що дійсно при відкритті вказаного відеозапису через додаток «VSPlayer» він містить звукову доріжку з якої чітко вбачаються фактичні обставини справи.

Суд зазначає, що з наданого відповідачем відеозапису з нагрудної камери працівника Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області не можливо чітко почути однозначні відповіді подія на поставленні йому питання, зокрема щодо надання для перевірки документів, визначені ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та щодо слідування за працівниками Управління до найближчого пункту габаритно-вагового контролю. Окрім того, суд звертає увагу, що відеозапис має обмежену інформативність, оскільки в окремі моменти об`єктив камери перекривається сторонніми предметами, що унеможливлює безперервне спостереження за подіями. Водночас із відеозапису не завжди можливо однозначно встановити об`єкт зйомки та обставини, які безпосередньо на ньому зафіксовані.

З матеріалів справи також вбачається, що відносно водія було складено акт №010528 від 02.06.2026 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, що суперечить пп.7 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерством інфраструктури України МВС України від 10.12.2013 року №1007/1207.

Згідно вказаного підпункту посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2).

З аналізу наведеної норми можна дійти висновку, що такий акт, як акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, складається працівником Укртрансбезпеки тільки у разі такої відмови водія під час здійснення такого габаритно-вагового контролю в зоні відповідного контролю.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема наданого відеозапису з нагрудної відеокамери, працівниками Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області на місці здійснення габаритно-вагового контролю в зоні відповідного контролю не було складено зазначеного документу. Дата та місце складання останнього не підтверджуються жодними доказами у справі.

Задля повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи у судовому засіданні призначеному на 23.09.2026 представнику відповідача Дмитрук Ірині Олександрівні було поставлено запитання, чи складалися інспекторами якісь документи на місці затримання, або всі документи були складенні у приміщенні Управління. Надаючи відповідь на поставлене запитання представника відповідача зазначила, що документи були складені в службовому транспортному засобі без фіксації такої процедури на відео.

Окрім того, представнику відповідача було поставлено питання, щодо наявності інших відео на яких були би зафіксовані події, що відбувалися. Представник відповідача пояснила, що будь-яких інших відео не має.

Виходячи з матеріалів справи та наданих представником відповідача пояснень, суд доходить висновку, що акт про відмову від проходження габаритно-вагового контролю від 02.06.2026 №010528, незважаючи на зазначено в ньому місце провадження габаритно-вагового контролю, було складено поза його територіальними межами та поза межами виявлення правопорушення, що в свою чергу позбавило водія транспортного засобу ознайомитися із ним та надати свої письмові пояснення.

Приймаючи, що відповідачем належним чином не зафіксований факт відмови водія транспортного засобу проходженні габаритно-вагового контролю, суд доходить до висновку про неналежне засвідчення працівниками Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області відповідного факту за наслідком складення акту про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю у відповідності до Додатку 2 Порядку від 10.12.2013 №1007/1207.

Крім того суд також звертає увагу на якість наданого відеозапису. Камера увесь час направлена у підлогу, на записі не зафіксовано ані особу інспектора, а ні особу водія. Сам запис є коротким, до 4 хвилин.

Також заявник вказує, що теоретично, посадові особи відповідача мали б скласти протокол про адміністративне правопорушення щодо водія за ст. 188-57 КУпАП а також акт про блокування вказаного транспортного засобу, якщо в такому дійсно вбачались ознаки перевантаження автомобіля, однак, вказані дії зроблені не були.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 4 ч.19 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема, супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 14 Порядку супроводження автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування для здійснення габаритно-вагового контролю, а також заборони подальшого руху такого автомобільного транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.005.2023 №513, посадова особа складає акт про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу згідно з додатком 2 шляхом установлення на колесо транспортного засобу блокуючого номерного пристрою (блокіратора) в таких випадках:

1) відмови водія транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, виконати рішення про супроводження транспортного засобу;

2) відмови водія транспортного засобу привести вагові або габаритні параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами в зоні габаритно-вагового контролю після встановлення порушення вагових або габаритних параметрів.

Представник відповідача зазначає, що працівниками Управління було прийнято рішення не блокувати блокуючим засобом транспортний засіб, оскільки той знаходився на проїзній частині, займаючи повністю смугу руху і міг наражати на небезпеку інших учасників дорожнього руху, особливо в темну пору доби.

Отже, аналіз наведених положень законодавства свідчить, що складання акта про блокування транспортного засобу та встановлення блокуючого пристрою здійснюється у визначених законодавством випадках, зокрема у разі відмови водія виконати рішення про супроводження транспортного засобу або привести його вагові чи габаритні параметри у відповідність із установленими нормативами. Водночас саме супроводження транспортного засобу та заборона його подальшого руху є правом посадових осіб уповноваженого органу, а не безумовним обов`язком, який виникає за кожного випадку виявлення ознак можливого порушення вагових або габаритних нормативів.

У цьому випадку представником відповідача надано пояснення щодо причин невжиття заходів із блокування транспортного засобу, зокрема з огляду на його перебування безпосередньо на проїзній частині та створення потенційної небезпеки для інших учасників дорожнього руху.

За таких обставин саме по собі незастосування посадовими особами відповідача заходу у вигляді блокування транспортного засобу та нескладання відповідного акта не свідчить про протиправність їхніх дій та не спростовує інших доказів, наданих у справі. Відтак наведені заявником доводи щодо нескладання акта про блокування транспортного засобу не мають самостійного правового значення для вирішення цього спору та не впливають на оцінку правомірності оскаржуваних дій.

Відповідно до наявних матеріалів справи, в подальшому, постановою начальника державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Русланом Петренком від 01.07.2026 №001180, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 51 000,00 гривень.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою КМУ від 11 лютого 2015 року №103 зі змінами, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною другою статті 19 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.4-1 Правил дорожнього руху встановлено, що у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил;

б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Частиною 1 ст. 14-3 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Частиною 3 ст. 132-1 КУпАП встановлено, що ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до приписів ст. 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п`ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).

Від імені органів контролю автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1) на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135);

2) на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) - керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий та восьмий статті 135).

Пунктом 5 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08 листопада 2006 №1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт. Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Пунктом 13 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08 листопада 2006 року №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки). У разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком. За наявності в діях автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. ст. 75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналізуючи доводи, викладені позивачем, в обґрунтування заявлених вимог, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями з бази даних ЄДРТЗ та не оспорюється сторонами, а тому є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, за яким зареєстровано транспортний засіб.

Аналізуючи твердження представника позивача щодо неврахування Управлінням державного нагляду (контролю) у Чернігівській області заяви ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи, суд відхиляє ці доводи з огляду на наступне.

Управлінням державного нагляду (контролю) у Чернігівській області керівнику ТОВ «АСГАРДА ЮГ» ОСОБА_1 було надіслано лист, у якому Управління виклало фактичні обставини справи, що трапилися 02.06.2026 на ділянці а/д Т-25-24, 28 км та запрошує ОСОБА_1 01.07.2026 з 10.00 до 11.00 год. за адресою: , м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 5, каб. 2, для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.

Вище вказаний лист було отримано ОСОБА_1 15.06.2026, що підтверджується самим позивачем у клопотанні про перенесення розгляду справи, відправленому на адресу Управлінням державного нагляду (контролю) у Чернігівській області. Відповідно до змісту даного листа ОСОБА_1 просив перенести розгляд справи за листами вих. №48530/45.2/24-26 та №48530/45.2/24-26 від 08.06.2026 до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янко, буд. 1, каб. 203.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512 (далі Інструкція №512) справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2, частинами першою, другою , четвертою , п`ятою і сьомою статті 133-1 КУпАП, розглядаються керівником Державної служби України з безпеки на транспорті чи його заступником або керівником територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті чи його заступником відповідно до статті 229 КУпАП.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадках, коли є підтвердження про належне повідомлення цієї особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством передбачено можливість відкладення розгляду справи у часі, однак не передбачено механізму перенесення її розгляду до іншого органу за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, Голова Державної служби України з безпеки на транспорті чи його заступник або керівник територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті чи його заступник приймає рішення у справі, яке оформлюється постановою: про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення приймається за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Судом встановлено, що листом №48530/45.2/24-26 від 08.06.2026 ОСОБА_1 було повідомлено належним чином щодо участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення 01.07.2026 з 10:00 до 11:00.

15 червня 2026 року лист було отримано.

На розгляд даної справи 01.07.2026 позивач не з`явився. В результаті розгляду справи, за рішенням начальника Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області, було прийняте рішення про винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 01.07.2026 серії ПС №001180, за порушення частини 3 статті 132-1 КУпАП.

Копія вказаної постанови із супровідним листом була надіслана ОСОБА_1 рекомендованим листом №57719/45.2/24-26 від 03.07.2026.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення до Укртрансбезпеки. Згідно відповіді на скаргу ОСОБА_1 , вих. №5039/3.3/15-26 від 16.07.2026, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПС №001180 від 01.07.2026 залишена без змін, а скарга без задоволення.

Аналізуючи вище наведену інформацію, суд доходить до висновку, що оскаржувана постанова начальника Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 1 липня 2026 року №001180 щодо накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51 000,00 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП була складена з порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме було порушено порядок складання акту про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, а сам факт відмови чітко не зафіксований на відео,оскільки воно не містить облич ані водія ані інспектора, чітко не зафіксована саме відмова водія транспортного засобу марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом не встановленої марки, д.н.з. НОМЕР_2 (одночасно було складено декілька постанов щодо різних водіїв) , інспектором не роз`яснені ані права ін наслідки відмови, відео є дуже коротким і неналежної якості, що є підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача з метою запобігання порушення його прав та обов`язків, гарантованих Конституцією та законам України, а також забезпечення дотримання принципу презумпції невинуваності буде скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного нагляджу (контролю) у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову начальника Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 1 липня 2026 року №001180 щодо накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51 000,00 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Текст рішення складено та підписано 28 вересня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.