Рішення № 140136242, 28.09.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3392/26

Провадження № 2/496/3397/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря Касьяненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог позовної заяви.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 5465218 від 16.04.2025 року у розмірі 37957,25 гривень та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.04.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5465218, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язався надати грошові кошти в сумі 4000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згодом відповідачка звернулась до первісного кредитора за отриманням додаткової суми кредиту і ініціювала збільшення суми вже отриманого раніше кредиту шляхом вчинення відповідних дій в ІТС первісного кредитора. Первісний кредитор задовольнив даний запит, і направив відповідачці пропозицію (оферту) укласти додаткову угоду (додатковий договір) до Договору № 5465218, яка містила усі істотні умови, шляхом розміщення повного тексту такої додаткової угоди в відповідному розділі особистого кабінету позичальника в ІТС первісного кредитора. Відповідачка здійснила акцепт і підписання відповідної додаткової угоди (додаткового договору) до Договору № 5465218 у тій самій формі і у той самий спосіб, що і було підписано основний договір (шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Лінеура Україна», свої зобов`язання за додатковою угодою (додатковим договором) також виконало, та надало позичальнику додаткові грошові кошти у сумі 3000 гривень, шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник також вказав в відповідному розділі ІТС при заповненні заявки. Таким чином, відповідачкою було отримано кредит в загальному розмірі 7000 гривень двома переказами. 23.02.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ « Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-5/26, відповідно до умов якого відступлено право грошової вимоги до відповідачки. Відповідачка порушила істотні умови договору, не здійснила передбачені договором платежі вчасно, що спричинило прострочення, а тому заборгованість за договором №5465218 від 16.04.2025 року, становить 23801,00 гривень, а саме: заборгованість за сумою кредиту 6355, 53 гривень; заборгованість по відсотках 13945,47 гривень; пеня, штраф 3500,00 гривень; комісія 0,00 гривень. 24.05.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання споживчого кредиту №2298489, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Слон Кредит» надає позичальнику кредит у сумі 2500,00 гривень, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. ТОВ «Слон Кредит», свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформлені кредиту. 27.01.2026 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ « Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-4/26, відповідно до умов якого відступлено право грошової вимоги до відповідачки. Відповідачка порушила істотні умови договору, не здійснила передбачені договором платежі вчасно, що спричинило прострочення, а тому заборгованість за договором № 2298489 від 24.05. 2025 року, становить 14156,25 гривень, а саме: заборгованість за сумою кредиту 2500,00 гривень; заборгованість по відсотках 6656,25 гривень; пеня, штраф 5000,00 гривень. У зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.

Рух справи: вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 02.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Від відповідачки відзиву на позовну заяву, та будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надходило.

Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами в системі «Електронний суд», що 16.04.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5465218, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Після того, як відповідачкою було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою: https://credit7.ua/, ТОВ «Лінеура Україна» 16.04.2025 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №5465218 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними Позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету Позичальником, Первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому п. 2 Розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 року №107. Тобто, отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ. Інформація про реєстрацію ТОВ «Лінеура Україна» в системі BankID НБУ (із статусом абонент-надавач послуг) починаючи з 09.12.2020 року наявна на офіційній сторінці Національного Банку України https://bank.gov.ua/ua/bank-id-nbu/abonents (пошук за найменуванням або ЄДРПОУ). Таким чином, особу, що вчиняла дії в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного (в особистому кабінеті на сайті https://credit7.ua/), було однозначно встановлено як ОСОБА_1 .

Відповідно до розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язався надати грошові кошти в сумі 4000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95 % на день.

ТОВ «Лінеура Україна», свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформлені кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжної послуги ТОВ «Пейтек», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України. Згодом відповідачка звернулась до первісного кредитора за отриманням додаткової суми кредиту і ініціювала збільшення суми вже отриманого раніше кредиту шляхом вчинення відповідних дій в ІТС первісного кредитора. Первісний кредитор задовольнив даний запит, і направив відповідачці пропозицію (оферту) укласти додаткову угоду (додатковий договір) до Договору № 5465218, яка містила усі істотні умови, шляхом розміщення повного тексту такої додаткової угоди в відповідному розділі особистого кабінету позичальника в ІТС первісного кредитора. Відповідачка здійснила акцепт і підписання відповідної додаткової угоди (додаткового договору) до Договору № 5465218 у тій самій формі і у той самий спосіб, що і було підписано основний договір (шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

ТОВ «Лінеура Україна», свої зобов`язання за додатковою угодою (додатковим договором) також виконало, та надало позичальнику додаткові грошові кошти у сумі 3000 гривень, шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник також вказав в відповідному розділі ІТС при заповненні заявки. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України. Таким чином, відповідачкою було отримано кредит в загальному розмірі 7000 гривень двома переказами.

23.02.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ « Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-5/26, відповідно до умов якого відступлено право грошової вимоги до відповідачки.

Відповідачка порушила істотні умови договору, не здійснила передбачені договором платежі вчасно, що спричинило прострочення, а тому заборгованість за договором №5465218 від 16.04.2025 року, становить 23801,00 гривень, а саме: заборгованість за сумою кредиту 6355, 53 гривень; заборгованість по відсотках 13945,47 гривень; пеня, штраф 3500,00 гривень.

24.05.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання споживчого кредиту №2298489, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Слон Кредит» надає позичальнику кредит у сумі 2500,00 гривень, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також, в окремих випадках, передбачених договором може застосовуватися знижена процентна ставка 18% в день.

ТОВ «Слон Кредит», свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформлені кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України.

27.01.2026 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ « Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-4/26, відповідно до умов якого відступлено право грошової вимоги до відповідачки.

Відповідачка порушила істотні умови договору, не здійснила передбачені договором платежі вчасно, що спричинило прострочення, а тому заборгованість за договором № 2298489 від 24.05. 2025 року, становить 14156,25 гривень, а саме: заборгованість за сумою кредиту 2500,00 гривень; заборгованість по відсотках 6656,25 гривень; пеня, штраф 5000,00 гривень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При цьому, суд враховує, що відповідачка обґрунтованих заперечень проти позову не подала і жодним чином позовні вимоги не спростувала.

Виходячи з презумпції свободи правочину та паритету сторін у визначенні умов договору, суд вважає, що сторони, які уклали договір, прийняли на себе тягар виконання зобов`язань за ним.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 5465218 від 16.04.2025 року та договором № 2298489 від 24.05.2025 року наданими позивачем, які є повними, чіткими, узгоджуються з умовами кредитних договорів, відповідачкою не спростовані, тому суд вважає їх належним та допустимими доказами і бере за основу при винесенні цього рішення.

Застосовані норми права. Мотиви прийнятого рішення

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачка не надала будь - яких доказів в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва.

Згідно з ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» , кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію» із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судові витрати

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

З урахуванням того, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачкою були здійснені заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 509, 625, 629, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 282-284, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ: 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, заборгованість за кредитним договором:

-№ 5465218 від 16.04.2025 року у розмірі 23801,00 гривень;

-№ 2298489 від 24.05.2025 року у розмірі 14156,25 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ: 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8 судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Горяєв