Вирок № 140135663, 25.09.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/435/26

Провадження 1-кп/193/82/26

В И Р О К

іменем України

25 вересня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за №12025041580000233 від 06.08.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не працюючого, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, зареєстрований

за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 11.03.2021 Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.185 КК України, на підставі ст.75, п.1,2, ч.1 ст. 76 КК України звільнений від відбувані покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 22.06.2021 Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Софіївського районного суду від 11.03.2021 та остаточно до відбуття визначити 2 роки 1 місяць обмеження волі;

- 27.09.2021 П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 310, ч.2 ст. 309 КК України, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Софіївського районного суду від 22.06.2021, остаточно до відбуття - 3 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнений 03.09.2024 року після відбуття строку покарання.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в лютому 2025 році (точної дати слідством не встановлено), прийшов до частково огородженої території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через вхідну хвіртку проник на вищезазначену територію домоволодіння й підійшов до дверей будинку та пересвідчився в тому, що всередині ніхто не проживає. Тоді ж у останнього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна вчинене повторно в умовах воєнного стану, запровадженого на території України Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022.

В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел та скориставшись тим, що його дії несуть таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, його караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, проник всередину приміщення житлового будинку, шляхом відкриття не зачинених на замок вхідних дверей домоволодіння. Перебуваючи в середині приміщення житлового будинку ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, повторно, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів направився до кімнати спальні, звідки здійснив крадіжку: швейної машинки чорного кольору радянського виробництва «Поділка», вентилятора радянського виробництва марки «Пингвін», телевізору марки «Samsung CS-21 К5 MHQ» сірого кольору, дитячого дерев`яного ліжка радянського зразку, магнітофону «АІША», після чого пішов до кімнати вітальні, звідки здійснив крадіжку металевої табуретки, двох пластикових кеглів коричневого кольору з надписами «FRAGOLINO» об`ємом 20 л кожна, двох телескопічних вудок висотою 1,2 м, телескопічної вудки висотою 50 см, котушки, «COBRA AQST СВ 240» чорного кольору, котушки марки « FHOSNIX CQ 200», котушки марки «STRONG FISHING GEAR SY 200». Вище зазначені речі виніс за територію домоволодіння.

Після чого, продовжуючи раніше розпочатий злочин, повернувся на територію домоволодіння та з господарської будівлі виніс два металеві газові балони червоного кольору з надписом «Балон 3-50ГОСТ 15860 84р» об`ємом 50 літрів кожний.

Після цього, ОСОБА_4 , з викраденим майном покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальний збиток який, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2155\25 від 12.08.2025, становить 3829 грн. (три тисячі вісімсот двадцять дев`ять гривень).

Своїми умисними протиправними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднане з проникненням до житла та вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

24 березня 2026 року між прокурором Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора по кримінальному провадженню №12025041580000233, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06 серпня 2025 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника адвоката ОСОБА_5 укладено Угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно наданої суду разом з Обвинувальним актом Угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду справи повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується: а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі Обвинувального акту у судовому провадженні. Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 частина 4 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років. Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк та покласти на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

В Угоді передбачені наслідки укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладенні Угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, та просив суд Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в Угоді про визнання винуватості покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, в обсязі підозри, та пояснив, що під час укладення угоди діяв добровільно, розуміє свої права та наслідки укладення Угоди про визнання винуватості, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження Угоди про визнання винуватості та заявив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно Угоди про визнання винуватості зобов`язання. Розуміє, що умисне невиконання Угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Укладаючи відповідну Угоду про визнання винуватості, він цілком розумів надані йому законом права, а також роз`яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної Угоди, визначені ст. 473 КПК України і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки невиконання вказаної Угоди, визначені ст. 476 КПК України. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена Угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь якого насильства, примусу, погроз. Просив Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, та просив призначити йому узгоджену міру покарання, зазначив, що будь-якого тиску на обвинуваченого вчинено не було, всі дії є добровільними, укладення угоди відбувалося в його присутності, просив затвердити Угоду про визнання винуватості.

Потерпілий ОСОБА_6 згідно поданої заяви просить проводити розгляд даного кримінального провадження без його участі, він ознайомлений з угодою про визнання винуватості, наслідками її затвердження та не має жодних заперечень, повідомив що цивільний позов заявляти не буде.

Розглядаючи питання про затвердження Угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог частини 5 статті 469 КПК України укладення Угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Перед ухваленням рішення про затвердження Угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з`ясував в обвинуваченого чи цілком він розуміє: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також він має такі права:- мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;- мати захисника у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом або захищатися самостійно;- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Суд роз`яснив ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Сторони просять затвердити Угоду про визнання винуватості.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно частини 4 ст. 469 КПК України, Угода про визнання винуватості між прокурором, підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода, завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, що в силу вимог частини 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення Угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження Угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді і що угода відповідає вимогам закону і вважає можливим затвердити Угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора по кримінальному провадженню №12025041580000233, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06 серпня 2025 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника адвоката ОСОБА_5 , так як сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст.185 ч.4 КК України і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11 грудня 2015 року № 13, сторони угоди (незалежно від її виду) зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання.

У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»

Із Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 січня 2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд виходить із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, характеризуючих його даних, його вік, стан здоров`я.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно п.1, п.2 ч.1 ст.66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України суд визнає рецидив злочинів.

Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти його злочинній діяльності можливо без його ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що обвинувачений має бути засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 частина 4 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років. Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк та покласти на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Витрати на проведення експертиз відсутні.

Запобіжні заходи ОСОБА_4 не обиралися.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити Угоду про визнання винуватості від 24 березня 2026 року укладену між прокурором Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора по кримінальному провадженню №12025041580000233, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06 серпня 2025 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 частина 4 КК України та призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.

Витрати на проведення експертиз відсутні.

Речові докази по справі, а саме: металеву табуретку висотою приблизно 50 см., шириною 20x20 см., дерев`яну полицю висотою приблизно 50 см, вентилятор радянського виробництва марки «Пингвін», магнітофон марки «АІША», дві телескопічні вудки висотою 1,2 м., телескопічне вудка у кількості 1 шт., висотою 50 см, котушка марки - "COBRA AQST СВ 240" чорного кольору, котушка «FH0SNIX CQ 200», котушка «STRONG FISHING GEAR SY 200», телевізор марки «Samsung CS-21 K5 MHQ» сірого кольору, дві пластикові кеглі з надписами «FRAGOLІNO» коричневого кольору об`ємом 20 л. кожна, ковдра - покривало (пухове) з підодіяльником розміром 1,5x2 м., два газових балони червоного кольору об`ємом 50 літрів з надписом балон 3-50ГОСТ 15860 84, дитяче ліжко дерев`яне з прив`язаними дитячими іграшками по периметру радянського зразку, швейна машинка чорного кольору металева радянського виробництва, передані під розписки потерпілому ОСОБА_6 - залишити у останнього (а.с.31, 46).

Роз`яснити, що у разі невиконання Угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з Клопотанням про скасування вироку.

Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Вирок суду першої інстанції на підставі Угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначеного судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди.

-прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України Угода не може бути укладена.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя ОСОБА_1