Ухвала суду № 140135104, 28.09.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/2159/26

2-з/0187/15/26

У Х В А Л А

про забезпечення позову

28 вересня 2026 року селище Петриківка

Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Говоруха В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Петренко Ірина Феліксівна про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

25.09.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Петренко І.Ф. про забезпечення позову.

Разом із заявою до суду подано позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Петренко І.Ф. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання житлового будинку об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на частину житлового будинку, третя особа Петриківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області.

В обґрунтування заяви зазначено, що предметом спору є безпосередньо право власності на об`єкт нерухомого майна. Спірний житловий будинок був придбаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі та належав їм на праві спільної сумісної власності. 22 жовтня 2015 року ОСОБА_2 уклав договір дарування всього житлового будинку на користь їхнього неповнолітнього на той час сина ОСОБА_3 , зазначивши, що спірний будинок є особистою власністю ОСОБА_2 . На підставі зазначеного договору право власності на весь спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_3 . Позивачка з 2001 року постійно проживає у цьому житловому будинку. Спірний будинок є її постійним та єдиним житлом. Іншого житлового приміщення у власності чи користуванні, в якому вона могла б постійно проживати, позивачка не має. Протягом багатьох років ОСОБА_1 утримувала будинок, несла витрати, пов`язані з його експлуатацією та ремонтом, за власні кошти здійснила значний обсяг невід`ємних поліпшень утеплення будинку, заміну даху, вікон, дверей, інженерних мереж, облаштування санвузла, прибудови та інші роботи, внаслідок яких вартість домоволодіння істотно збільшилась. Незважаючи на це, право власності на весь будинок на цей час зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 . Заявниця та її представник зазначають, що існує реальна загроза відчуження спірного нерухомого майна до завершення розгляду справи. Так, раніше представником ОСОБА_3 вживалися дії, пов`язані зі зняттям ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання у спірному будинку. Зокрема, представник відповідача звертався до органу реєстрації місця проживання за консультацією щодо механізму зняття позивачки із зареєстрованого місця проживання. Таким чином, поведінка відповідача та його представника свідчить про реальність ризику подальшого розпорядження спірним нерухомим майном.

У зв`язку з чим просять суд:

1. Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_3 .

2. Заборонити ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження, поділу, виділу, дарування, продажу, міни, передачі в іпотеку або іншим способом розпоряджатися зазначеним житловим будинком до набрання законної сили рішенням суду у справі.

3. Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо переходу, припинення або обтяження права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , крім реєстраційних дій, пов`язаних із виконанням ухвали суду про забезпечення позову.

З урахуванням положень ч.3 ст. 14 ЦПК України справа передана для розгляду головуючому судді Говорусі В.О.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та долучені до позову матеріали, суд вважає, що заява про забезпечення позову обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи дане клопотання суд виходить з наступного.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З наявних матеріалів заяви, судом встановлено, що об`єкт нерухомого майна житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 22.10.2015, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2-719, посвідченому державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори Астаховою О.С., дарувальник ОСОБА_2 , обдарований ОСОБА_3 , від імені якого як законний представник діє його мати ОСОБА_1 .

У відповідності до відомостей домової книги, у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , прописані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно відповіді Петриківської селищної ради від 10.03.2025 на запит адвокат Петренко І.Ф., відомості щодо зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання в Петриківській селищній раді. Крім того, у відповіді зазначено, що до Петриківської селищної ради звертався ОСОБА_4 за консультацією, щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач має на меті захистити своє майнове право на нерухоме майно, а тому вчинення певних дій з відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації, щодо будинку АДРЕСА_1 може значно ускладнити виконання рішення.

Суд вважає, що такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки пов`язаний із предметом спору, відповідає меті забезпечення позову та спрямоване на збереження спірного майна до вирішення спору у даній справі.

Вжитий захід забезпечення позову забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог і, в той же час, власник не позбавляється можливості володіти та користуватися такими об`єктами нерухомості.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 149-153 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Петренко Ірина Феліксівна про забезпечення позову, задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_3 .

Заборонити ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження, поділу, виділу, дарування, продажу, міни, передачі в іпотеку або іншим способом розпоряджатися зазначеним житловим будинком до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо переходу, припинення або обтяження права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , крім реєстраційних дій, пов`язаних із виконанням ухвали суду про забезпечення позову.

Копію ухвали суду направити позивачу та відповідачам.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк, з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 );

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 );

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя В.О. Говоруха