Ухвала суду № 140134860, 25.09.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1918/25

Провадження № 1-кп/0182/479/2026

У Х В А Л А

Іменем України

25.09.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні на стадії судового розгляду в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні №22025000000000098 від 29.01.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпро, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

1.У провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.

2.Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строком на два місяці посилаючись на те, що обставини, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не змінились, а ризики, передбачені п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення продовжують існувати. ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, тому він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод, а запобігти вказаним ризикам неможливо у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів. Тому просив клопотання задовольнити.

3.Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив щодо клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід на більш м`який у виді застави або домашнього арешту у м.Дніпро, точної адреси не пам`ятає.

4.Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав думку свого підзахисного та зазначив, що ризик переховування не підтверджений, оскільки ОСОБА_3 вважає себе не винуватим, тому переховуватись не буде, крім того ризик вчинення нових злочинів, також не підтверджений, оскільки ОСОБА_3 заперечує вчинення ним злочинів у яких його обвинувачують. Просив змінити запобіжний захід на більш м`який у вигляді застави.

5.Прокурор заперечив з приводу клопотання сторони захисту та підтримав своє раніше заявлене клопотання.

6.Вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

7.Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

8.Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

9.Відповідно до положень ст.178 КПК України при вирішенні питання про запобіжний захід суд повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, її вік, стан здоров`я, соціальні зв`язки, наявність роботи, репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини.

10.При цьому суд враховує, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом та може застосовуватися лише за наявності передбачених законом підстав.

11.Судом враховується, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, яке за своїм характером відноситься до кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України. При цьому суд не виходить виключно з тяжкості пред`явленого обвинувачення як самостійної та достатньої підстави для подальшого тримання особи під вартою, а оцінює тяжкість обвинувачення у сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження та наявними ризиками.

12.Суд також бере до уваги стадію судового розгляду, обсяг доказів, які ще належить дослідити, поведінку обвинуваченого, задовільний стан здоров`я, працездатний вік, відсутність міцних соціальних зв`язків та відсутність постійного місця проживання і роботи, та інші обставини, що мають значення для вирішення питання про запобіжний захід.

13.У сукупності з характером висунутого обвинувачення, обставинами кримінального провадження, стадією його розгляду та іншими встановленими судом обставинами зазначене свідчить про те, що ризик переховування ОСОБА_3 від суду на теперішній час не втратив своєї актуальності. При цьому суд бере до уваги, що обвинувачений, перебуваючи на волі, матиме об`єктивну можливість залишити місце проживання та уникати явки до суду, тоді як застосування більш м`якого запобіжного заходу саме по собі не усуває зазначеного ризику.

14.Також судом встановлено наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, можливості ОСОБА_3 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у разі перебування на волі ОСОБА_3 матиме можливість контактувати з особами, які можуть бути обізнані з обставинами кримінального провадження, а також вчиняти інші дії, спрямовані на ускладнення встановлення судом обставин у кримінальному провадженні.

15.Крім того, перебуваючи на волі ОСОБА_3 матиме можливість вчиняти дії, які можуть бути спрямовані на продовження протиправної поведінки, що з урахуванням характеру пред`явленого обвинувачення та характеризуючи ми даними створює реальний ризик повторного вчинення кримінальних правопорушень. Таким чином, суд приходить до висновку, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, також продовжує існувати.

16.Вирішуючи питання про можливість застосування до ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, суд враховує положення ч.1 ст.183 КПК України, відповідно до яких тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

17.Суд вважає, що застосування застави або домашнього арешту не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам, оскільки зазначені запобіжні заходи не створюють достатніх гарантій того, що обвинувачений не буде переховуватися від суду, не буде перешкоджати кримінальному провадженню або не вчинить іншого кримінального правопорушення.

18.З огляду на викладене суд приходить до висновку, що мети запобіжного заходу можливо досягти лише шляхом подальшого застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто його продовження.

19.Отже, клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, а у клопотанні сторони захисту слід відмовити.

20.Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України застава не визначалась.

Керуючись статтями 177, 179, 182, 183, 331, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

2.У задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.

3.Продовжити щодо ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на два місяці, до 24 листопада 2026 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголошено 28.09.2026.

Суддя: ОСОБА_1