Ухвала суду № 140134464, 28.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/11736/26

Провадження № 2-з/204/72/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 767 00 00, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

Іменем України

28 вересня 2026 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Чудопалова С.В.,розглянувши заяву керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра про забезпечення позову по цивільній справі за позовом керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра (адреса місцезнаходження: вул. Архітектора Олега Петрова, буд. 23, м. Дніпро), який діє в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України (адреса місця знаходження: просп. Степана Бандери, буд. 19, м. Київ, 04073) та Дніпропетровської обласної ради (адреса місцезнаходження: пр. Олександра Поля, буд. 2, м. Дніпро, 49004)до ОСОБА_1 (адреса місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа: Комунальне некомерційне товариство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова`Дніпропетровської обласної ради (адреса місця знаходження: площ. Соборна, буд. 14, м. Дніпро, 49005)про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовною заявою Центральної окружної прокуратури м. Дніпра про забезпечення позову по цивільній справі за позовом керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра, який діє в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне некомерційне товариство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова`Дніпропетровської обласної ради про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалою суду від 25.09.2026 по вказаній справі відкрито провадження.

25.09.2026 керівник Центральної окружної прокуратури м. Дніпразвернувся через систему «Електронний суд» із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_2 , у межах суми позовних вимог на загальну суму 30 403, 80 грн., мотивуючи тим, що вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27.01.2025 у справі № 204/12749/24 ОСОБА_1 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням. Вказаний вирок набрав законної сили. У зв`язку з отриманням тяжких тілесних ушкоджень, потерпіла ОСОБА_3 перебувала в Комунальному некомерційномутоваристві «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова`Дніпропетровської обласної ради на стаціонарному лікуванні. При цьому, лікуванняпотерпілої здійснювалось за рахунок бюджетних коштів. Згідно з інформацією, наданою КНТ «ДОКЛ ім. І.І. Мечникова» ДОР, вартість лікування потерпілої ОСОБА_3 за період з 20.10.2024 до 18.11.2024 становила 30 403,80 грн, з яких: за рахунок НСЗУ 24 318 грн; кошти обласногобюджету 6 085,80 грн. Позивач вказує, що в межах кримінального провадження цивільний позов щодо стягнення з ОСОБА_4 суми витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3 не заявлявся, узв`язку з чим вказані витрати залишилась не відшкодованими, що створює загрозупорушення інтересів держави. З огляду на встановлені прокурором обставини не відшкодування ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілої від кримінальногоправопорушення, позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі ч.1 ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 статті 150 ЦПК України наведено перелік видів заходів забезпечення позову, серед яких накладення арешту на майно.

За змістом ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Безумовно наявність у власності відповідача нерухомого майна може гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову. Проте суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. Це означає, що заявнику недостатньо лише зазначити, що існує загроза можливості виконання судового рішення, а й навести змістовну мотивацію таких причин та підстав. Цей обов`язок заявник не повинен перекладатись на суд, а суд не повинен самостійно відшукувати ці підстави, якщо заявник неспроможний їх навести. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена і Верховним Судом, зокрема і 17.06.2022 у постанові № 908/2382/21.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Тобто арешт на майно відповідача допускається лише за умови, що майно належить відповідачу та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що суд може накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, заявником суду не надаються.

При цьому суд, враховує ту обставину, що позивачем не надано жодних доказів про рахунки, які має відповідач ОСОБА_1 у фінансових та банківських установах, не конкретизовано, на які саме рахунки слід накласти арешт.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, щовирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтересине тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи, щост. 150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо повзанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів позову та матеріалів заяви про забезпечення позову позивач не надає належних доказів на підтвердження того, що невжиття даних заходів може зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, позивача заявляє запобіжний захід, щодо накладення арешту на грошові кошти у розмірі 30 403,80 грн., разом з тим доказів наявності рахунків відкритих у банках чи інших фінансових установах на яких перебувають грошові кошти ОСОБА_1 позивачем не надано.

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення ст.ст.149, 150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного та керуючись нормами ст.ст. 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження», ст.149, 150 -153, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви керівнику Центральної окружної прокуратури м. Дніпра про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівськийрайонний суд міста Дніпра, шляхом подачі протягом 15-ти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя С.В.Чудопалова