Ухвала суду № 140134460, 24.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8614/26

Провадження № 2-з/204/69/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 767 00 00, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

Іменем України

24 вересня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпрау складі головуючого: судді Чудопалової С.В., за участю секретаря судового засідання Янчук П.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 про застосування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Центральна служба у справах дітей Дніпровської міської ради усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовомОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Центральна служба у справах дітей Дніпровської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Ухвалою судді 24.07.2026 відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

23.09.2026 представник позивача адвокат Мороз В.С. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом надання можливості ОСОБА_1 спілкуватись з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відео/аудіо зв`язку через мережу Інтернет з використанням програмних застосунків та додатків WhatsApp, Viber, Telegram (а вразі неможливості - мобільного телефонного зв`язку) два рази на тиждень, у час,вільний від навчання, відпочинку та сну дитини, з урахуванням режиму дня дитини. Крім того, зазначив, що відповідачка ОСОБА_3 разом донькою з часу повномаштабного вторгнення на територію України проживають за кордоном. Позивач вказує, що остання протягом тривалого часу активно перешкоджає позивачу у спілкуванні із дитиною, створюючи всі передумови для розірвання емоційного зв`язку доньки з батьком, що проявляється у ігноруванні телефонних дзвінків та стійке небажання відповідачки повідомляти хоча б в повідомленнях про зростання доньки, про її успіхи у навчанні, про стан її здоров`я. Позивач вказує, що відсутність телефонного зв`язку між батьком і дитиною може призвести та вже призводить до втрати емоційного зв`язку батька з донькою. Крім того, позивач вказує, що перебування матері за межами країни не має бути перешкодою в телефонному спілкуванні з дитиною, оскільки жоден з батьків не повинен самостійно на свій розсуд приривати зв`язок дитини з іншим із батьків, так як мати та батько мають рівні права. Вважає, що така поведінка відповідачки свідчить про свідоме позбавлення дитини батьківської опіки, що призведе до погіршення психоемоційних зв`язків між батьком та дитиною та може привести до суттєвих складнощів при виконанні остаточного рішення суду по справі. Тому вважає, що наявні підстави для забезпечення позову.

Згідно із положеннями ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов таких висновків.

Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно із ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною 1 і 2 статті 15 ЗУ «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 4 Конвенції визначено, що про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами існує спір щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини.

При цьому, суд зазначає, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04.09.2018 ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У постанові Верховного Суду від 09.08. 2023 у справі № 752/13587/20 вказано, що «необхідність поновлення та підтримання контакту батька з дитиною, у тому числі під час розгляду спору по суті. Спілкування батька з донькою мали б сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків ОСОБА_1 з малолітньою дочкою, що відповідає законним інтересам дитини. Крім того, враховуючи предмет спору, який виник між сторонами, обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника та утруднити виконання рішення суду в майбутньому. Отже, у справі належним чином обґрунтована необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, застосованих апеляційним судом. При цьому забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20)».

Крім того, у постанові від 26.10.2022 у справі №750/9620/20 Верховний Суд вказав, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі №761/6214/23.

З огляду на вказані норми матеріального права та беручи до уваги наведені правові висновки Верховного Суду та ЄСПЛ, батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а матір не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

Забезпечення позову у спорах між батьками щодо їх участі в житті дітей - це підтримання емоційного зв`язку з тим з батьків, з ким діти не проживають, для чого такі особи повинні мати можливість регулярного спілкування з дитиною з огляду на потреби й інтереси дітей. У справах щодо дітей забезпечення позову, як правило, покликане запобігти відчуженню одного з батьків та зберегти його контакт з дитиною, так як відчуження одного з батьків є формою психологічного насилля над дитиною.

Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо усунення перекод у спілкування з дитиною.

При цьому, запропонований у заяві про забезпечення позову графік побачень загалом не співпадає з вимогами, що заявлені у позові, а отже, вимоги заяви про забезпечення позову в частині зобов`язання ОСОБА_3 надавати ОСОБА_1 спілкуватись з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відео/аудіо зв`язку через мережу Інтернет звикористанням програмних застосунків та додатків WhatsApp, Viber, Telegram саме два рази на тиждень, у час,вільний від навчання, відпочинку та сну дитини, з урахуванням режиму дня дитини, не можуть вважатися тотожними до позовних вимог та є з ними співмірними.

Отже, суддя вважає обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням права батька на спілкування з дитиною, відсутність підстав, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що їх спілкування засобами телефонного зв`язку будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька з йогомалолітньою дитиною, і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

З огляду на вказане, суддя дійшов висновку, що з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову шляхом забезпечення спілкування малолітньої дитини з позивачем за допомогою відео/аудіо зв`язку через мережу Інтернет звикористанням програмних застосунків та додатків WhatsApp, Viber, Telegram у час,вільний від навчання, відпочинку та сну дитини, з урахуванням режиму дня дитини, відповідає нормам процесуального права.

Враховуючи наведене, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, відсутність обставин, які можуть безумовно обмежувати право на таке спілкування, суддя дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову з метою забезпечення найкращих інтересів дитини.

Крім того, суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову, а також не порушує права відповідача, як батька дитини, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру, а не вирішенням спору по суті.

Керуючись ст.ст.149-153,259,260,353 ЦПК України, 141-153, 157 СК України суд, -

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 , про застосування заходів забезпечення позову -задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 надати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнью донькою- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відео/аудіо зв`язку через мережу Інтернет з використанням програмних застосунків та додатків WhatsApp, Viber, Telegram, у час, вільний від навчання, відпочинку та сну дитини, з урахуванням режиму дня дитини.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя С.В.Чудопалова