Рішення № 140134459, 03.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2693/25

Провадження № 2/204/216/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 вересня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про оспорювання батьківства, -

У С Т А Н О В И В:

12 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 , через представника, звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_2 , визначивши третьою особою Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), із вимогами про оспорювання батьківства (а. с. 1-4, 21-27).

В обґрунтування позову, з урахуванням уточнень від 13 жовтня 2025 року, вказав, що з 26 вересня 2008 року він перебував у шлюбі з відповідачкою, у шлюбі з якою у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року шлюб між сторонами було розірвано, а судовим наказом Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2020 року з нього стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на користь матері ОСОБА_2 , починаючи з 16 червня 2020 року й до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що поступово у нього почали виникати сумніви щодо його батьківства відносно сина, оскільки спостерігаючи за тим, як ОСОБА_3 зростає, він став помічати, що син зовсім на нього не схожий ані зовні, ані за рисами характеру, що також було помітно не тільки йому, а і його близьким родичам. З цих підстав, він зустрівся з ОСОБА_3 у м. Дніпрі, де звернувся до медико-генетичного центру «МАМА ПАПА» з метою проведення аналізу ДНК на батьківство. 22 лютого 2024 року він отримав результат дослідження № 41712 з якого дізнався, що ймовірність його батьківства відносно ОСОБА_3 , 2009 року народження, дорівнює 0%, що власне і стало підставою для його звернення до суду із даним позовом. У зв`язку із чим прохає виключити відомості із актового запису № 283 від 24 березня 2000 року, щодо нього, як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, а понесені ним судові витрати стягнути з відповідачки на його користь.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 16).

21 березня 2025 року, недоліки зазначені в ухвалі суду від 17 березня 2025 року, позивачем усунуто (а. с. 18-44).

Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 00 хвилин 07 травня 2025 року (а. с. 48 та на звороті), копія якої надіслана учасникам справи 16 квітня 2025 року за вихідним № 9878/25-вих/2/204/2144/25 (а. с. 49).

Протокольною ухвалою суду від 25 вересня 2025 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (а. с. 93-95).

Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 129).

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року у справі призначено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручено ДСУ «ДОБ СМЕ», на час проведення якої провадження у справі зупинено (а. с. 191-192).

Ухвалою суду від 19 червня 2026 року у справі відновлено провадження та призначено судове засідання (а. с. 213).

16 липня 2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача - адвоката Ільїчова С.Д. (а. с. 224-226), в яких він прохає позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Так, в поясненнях зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ, ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами на підтвердження або спростування факту оспорюваного батьківства. Вказує, що судом було призначено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручено ДСУ «ДОБ СМЕ», про що відповідачка знала та повинна була разом з дитиною з`явитися до ДСУ «ДОБ СМЕ» для проведення відповідної експертизи, однак вказану вимогу проігнорувала, оскільки їй достеменно відомий факт відсутності біологічного споріднення між позивачем та неповнолітнім ОСОБА_3 , 2009 року народження. Вважає, що саме через повне розуміння ситуації та уникнення підтвердження цієї обставини судом вона навмисно ухилилася від явки до експертної установи. Зазначає, що відповідно до вимог ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або іншої участі в експертизі, якщо без цього її проведення неможливе, суд в залежності від того. Хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Стверджує, що така поведінка відповідачки є недобросовісною та свідчить про свідоме прагнення відповідачки приховати істину у справі й унеможливити встановлення об`єктивних обставин, а також створення штучних перепон для відмови у задоволенні позову, з метою збереження за собою права на подальше безпідставне отримання з нього аліментів на дитину, батьком якої він не є.

У судове засідання позивач та його представник адвокат Ільїчов С.Д. не з`явилися, останній надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі (а. с. 248-249).

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (242, 244), причини неявки суду не відомі.

Представниця третьої особи органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 252). В якій прохала суд ухвалити рішення як в найкращих інтересах дитини.

Представник третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 222 та на звороті).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що сторони з 28 вересня 2008 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року у справі № 204/6634/14-ц (а. с. 9 на звороті).

У період шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24 березня 2009 року (а. с. 11).

Судовим наказом Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2020 року у справі № 204/3807/20 стягнуто з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ні 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 червня 2020 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 10 на звороті).

З результатів дослідження № 41712 аналізу ДНК на батьківство від 22 лютого 2024 року медико-генетичного центру «МАМА ПАПА» (а. с. 10), отриманих шляхом аналізу вищезазначених STR-локусів ДНК, вбачається, що ймовірність батьківства передбачуваного батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 0%. Передбачуваний батько виключається, як біологічний батько тестованої дитини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з нормами ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами ст. 51 Конституції України та ч. ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

В свою чергу, статтею 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (

Згідно із вимогами ч. ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Приписами ст. 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. ст. 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Згідно з вимогами ст. 122 СК України походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Згідно із вимогами ч. ч. 1-3 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно вимог до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Згідно із п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

При цьому, суд зазначає, що оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Нормами ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Верховний Суд у своїх постановах від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22, від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 неодноразово вказував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти російської федерації» (заява № 3451/05), зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Отже, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Так, ухвалою суду від 13 квітня 2026 року у даній справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 191-192).

12 червня 2026 року вказана справа надійшла на адресу суду без виконання ухвали суду про призначення судової молекулярної-генетичної експертизи щодо встановлення батьківства ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого громадянкою ОСОБА_2 , у зв`язку із неявкою останньої разом з дитиною на експертизу (а. с. 210).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Таким чином, зазначеною нормою процесуального закону встановлено спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 205/682/22.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, яка є єдиним науковим методом точного його встановлення, а такий висновок експерта суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, приймаючи до уваги те, що для встановлення того, чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом було призначено проведення такої експертизи, але справа було повернута на адресу суду без її виконання через неявку відповідачки разом з дитиною до експертної установи для її проведення, чим фактично унеможливила її проведення, а відтак, враховуючи свідоме ухилення відповідачки від проведення експертизи, беручи до уваги результати дослідження № 41712 аналізу ДНК на батьківство від 22 лютого 2024 року медико-генетичного центру «МАМА ПАПА», відповідно до якого ймовірність батьківства передбачуваного батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 0%, суд, в силу вимог ст. 109 ЦПК України, визнає встановленим факт того, що ймовірність батьківства позивача відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 0%, а відтак суд доходить обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки понесені позивачем судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 69, 76-80, 89, 128, 141-142, 213-215, 258, 265, 280-288, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49000, м. Дніпро, пр. Пушкіна 67; ЄДРПОУ 33339831) та Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (49006, м. Дніпро, пр. Л. Українки, буд. 65; ЄДРПОУ 44209446), про оспорювання батьківства - задовольнити.

Виключити відомості із актового запису № 283 від 24 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачки протягом двадцяти днів зо дня отримання нею копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна