Рішення № 140133445, 28.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/15074/24

Провадження № 2/201/378/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АГРОТАЙМ» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

28.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД АГРОТАЙМ» (далі ТОВ «ТД АГРОТАЙМ», позивач) через свого представника адвоката Бобиля В.В. з використанням підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення майнової шкоди в розмірі 196 522,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 08.02.2024 о 15 год. 40 хв. у м. Дніпрі на вул. Ульянова, буд. 12 відповідач, керуючи транспортним засобом CHANGAN E-STAR, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час виконання маневру повороту не переконався в його безпечності, не надав дороги та допустив зіткнення з транспортним засобом Mercedes-benz 3080, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями відповідач порушив вимоги п. 16.13 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність ст. 124 КУпАП.

Зазначені обставини встановлені постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2024 у справі № 203/1433/24, яка набрала законної сили 13.04.2024 і якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України така постанова є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Пошкоджений автомобіль CHANGAN E-STAR, д.н.з. НОМЕР_1 , належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 06.06.2023.

09.02.2024 фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 складено відомість дефектів на ремонт зазначеного транспортного засобу, в якій визначено перелік робіт, необхідних для його відновлення. 01.11.2024 між позивачем (замовником) та ФОП ОСОБА_3 (виконавцем) укладено договір № 1/11-2024 про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобілів, предметом якого є ремонт транспортного засобу CHANGAN E-STAR, д.н.з. НОМЕР_1 , після ДТП від 08.02.2024. Згідно з підписаними сторонами нарядом-замовленням від 01.11.2024 та актом надання послуг № 39 від 11.11.2024 вартість ремонту склала 196 522,00 грн, яку позивач сплатив ФОП ОСОБА_3 на підставі рахунку № 863 від 12.11.2024 платіжною інструкцією № 18691 від 14.11.2024.

Посилаючись на ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1192 ЦК України, позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано збитків у розмірі 196 522,00 грн.

Предмет позову

Стягнути з ОСОБА_1 збитки у розмірі 196 522,00 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 23.12.2024 його представник адвокат Дрозд Р.Ю. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву (а.с. 35 - 58), у якому просив відмовити в задоволенні позову. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, та Верховного Суду, викладені в постанові від 13.07.2022 у справі № 753/15095/17, відповідач стверджував, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами наявності шкоди, її розміру та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою.

Щодо наявності шкоди вказав, що наряд-замовлення від 01.11.2024 та акт надання послуг № 39 від 11.11.2024 за своїм змістом складені за адресою: АДРЕСА_1 , що викликає обґрунтовані сумніви у відповідності ФОП ОСОБА_3 вимогам ст. 22 Закону України «Про автомобільний транспорт» до виконавців технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів. Договір № 1/11-2024 не містить передбачених ч. 1 ст. 25 цього Закону істотних умов переліку складових частин (матеріалів), використаних виконавцем і наданих замовником, переліку документів, що підтверджують виконання робіт, та гарантійних зобов`язань виконавця. Наряд-замовлення не відповідає формі, встановленій Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 № 615 (далі Правила № 615), зокрема не містить обсягів і трудомісткості послуг, їх найменувань або кодів за класифікатором ДК 016-2010, а акти приймання-передачі транспортного засобу до ремонту та після ремонту відсутні, що, на думку відповідача, свідчить про штучний характер договору та складених на його виконання документів і нереальність господарської операції.

На штучність зазначених документів, за твердженням відповідача, вказують також: наявність у переліку послуг дев`яти позицій фарбування за відсутності фарби у переліку матеріалів; наявність у переліку матеріалів шини R15 175/60 Toyo за відсутності послуг з її встановлення та балансування колеса; наявність послуги з фарбування ручки дверей за відсутності ручок у переліку матеріалів; зазначення в акті надання послуг робіт і матеріалів одним переліком усупереч вимогам розділу V Правил № 615; посилання в акті від 11.11.2024 на рахунок на оплату № 863 від 12.11.2024, тобто на документ, складений наступного дня. Крім того, за твердженням відповідача, за кодом для перевірки JSV36PRRKA28P515BCH платіжна інструкція № 18691 на вебсторінці pb.ua/check не знаходиться.

Заперечуючи наявність причинного зв`язку, відповідач зазначав, що постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2024 у справі № 203/1433/24 не містить відомостей про пошкодження автомобіля CHANGAN E-STAR та зв`язок ДТП з необхідністю отримання послуг і матеріалів за договором № 1/11-2024, а в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі) від 08.02.2024 щодо транспортного засобу «А» (CHANGAN E-STAR) зазначено про відсутність видимих пошкоджень, а точкою початкового удару вказано задню частину автомобіля. На думку відповідача, заміна та фарбування деталей з обох боків автомобіля не відповідають механізму його зіткнення з одним транспортним засобом, який рухався в зустрічному напрямку, а тому витрати позивача не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з поведінкою відповідача.

Посилаючись на ст. 1192 ЦК України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та узагальнення судової практики ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідач зазначав, що має право вимагати передачі йому замінених запасних частин автомобіля: підшипника заднього колеса зі ступицею в зборі, задньої балки в зборі, заднього амортизатора в зборі, заднього гальмівного диска, передніх правих і задніх правих дверей, електромотора стоянкового гальма, шини R15 175/60 Toyo.

Крім того, посилаючись на ст.ст. 802, 999, 1194 ЦК України, положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, відповідач вважав, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, оскільки відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе лише в разі, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Інші заяви учасників справи

06.10.2025 представник відповідача адвокат Дрозд Р.Ю. подав до суду додаткові пояснення у справі (а.с. 109 - 116), в яких, посилаючись на відомості Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, отримані на виконання ухвали суду від 27.05.2025, зазначав, що ФОП ОСОБА_3 на момент укладення договору № 1/11-2024 від 01.11.2024, складення наряду-замовлення від 01.11.2024 та акта надання послуг № 39 від 11.11.2024 не мав власних або орендованих об`єктів, через які провадилась діяльність з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобілів, зокрема виробничих споруд, оскільки повідомлення за формою № 20-ОПП не подавав, а також не мав персоналу.

На думку відповідача, з огляду на вимоги ст. 22 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336, ФОП ОСОБА_3 не міг бути виконавцем технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, а отже, не мав права на укладення договору № 1/11-2024, що робить цей доказ недопустимим, а наряд-замовлення та акт надання послуг не відображають реальної господарської операції, створені штучно та є недостовірними. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Шенк проти Швейцарії», «Гарсія Руїс проти Іспанії», «Шпанг проти Швейцарії», «Домбо Бехеер Б.В. проти Нідерландів»), рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 № 12-рп/2011 та постанови Верховного Суду, зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, відповідач стверджував, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів вартості ремонту автомобіля, а позивач не виконав свого обов`язку щодо доведення підстав позову.

Рух справи.

28.11.2024 ТОВ «ТД АГРОТАЙМ» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з даним позовом.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумової О.С. від 03.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 32).

У зв`язку з перейменуванням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на Соборний районний суд міста Дніпра подальший розгляд справи здійснюється Соборним районним судом міста Дніпра.

Ухвалою суду від 27.05.2025 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Дрозда Р.Ю. про витребування доказів та витребувано в Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії документів (у тому числі роздруковані з електронної системи) про подання ФОП ОСОБА_3 до 01.11.2024 повідомлення за формою № 20-ОПП щодо власних або орендованих виробничих споруд, а також таблиці 1, 4 додатка 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за третій квартал 2024 року (а.с. 91 92).

На виконання зазначеної ухвали 01.07.2025 до суду надійшов лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.06.2025 № 28453/5/04-36-12-04-05 з додатком на 3 аркушах (а.с. 99 102).

28.08.2025 від представника відповідача надійшла заява про закриття підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 28.08.2025 із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2025 (а.с. 106).

Розгляд справи по суті призначався, зокрема, на 15.01.2026, 17.03.2026 та 22.09.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Щодо клопотань представника позивача про відкладення розгляду справи, то представник позивача адвокат Левицький О.С. двічі звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи.

У клопотанні від 17.03.2026 (а.с. 130) представник позивача просив відкласти розгляд справи, призначений на 17.03.2026, посилаючись на те, що в цей час він бере участь у судовому засіданні у ВАКС з розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про яке його повідомлено ввечері 16.03.2026. До клопотання не додано повістку про виклик до Вищого антикорупційного суду на 17.03.2026 о 16:00.

У клопотанні від 05.05.2026, поданому через підсистему «Електронний суд» (а.с. 140-141), представник позивача, посилаючись на ст.ст. 182, 223, 240 ЦПК України, просив відкласти розгляд справи, призначений на 05.05.2026, зазначаючи, що час судового засідання змінено з 16:20 на 14:00, а прибути на цю годину він не зможе у зв`язку з перебуванням у лікарні з дитиною. До клопотання додано лише свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, доказів перебування представника позивача в лікарні клопотання не містить.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки, у яких суд відкладає розгляд справи, визначені ч. 2 ст. 223 ЦПК України (ч. 1 ст. 240 ЦПК України), серед них перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності (ч. 3 ст. 211 ЦПК України), а також брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (ст. 212 ЦПК України).

Наведені представником позивача причини неявки суд не визнає поважними. Позивач є юридичною особою, яка відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України бере участь у справі через свого керівника, іншу особу, уповноважену діяти від її імені (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Зайнятість одного з представників в іншому судовому засіданні не позбавляла позивача можливості забезпечити участь у судовому засіданні свого керівника чи іншого представника. Крім того, представник позивача не був позбавлений можливості заявити клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції або про розгляд справи без його участі, однак цими процесуальними правами не скористався.

Явка позивача та його представника в судове засідання обов`язковою судом не визнавалась. Позиція позивача щодо предмета та підстав позову викладена в позовній заяві, до якої додано докази, на які він посилається; про необхідність подання додаткових доказів чи надання пояснень, які не можуть бути викладені письмово, у клопотаннях не зазначено. Відповідач і його представник просили розглядати справу без їх участі та не заперечували проти ухвалення рішення на підставі наявних у справі матеріалів. Отже, неявка представника позивача не перешкоджала повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та її розгляду на підставі наявних доказів.

Суд також враховує, що неодноразове відкладення розгляду справи за клопотаннями учасників справи призводить до його необґрунтованого затягування.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін, пропорційність, розумність строків розгляду справи судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд визначає порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства, забезпечення належного балансу між правами, свободами та інтересами учасників справи, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій (ст. 11 ЦПК України). Учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України), а учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Європейський суд з прав людини, практику якого суд застосовує як джерело права (ч. 4 ст. 10 ЦПК України), наголошує, що сторона у справі зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо її, утримуватися від використання засобів, які затягують процес, і максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989, заява № 11681/85).

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 240 ЦПК України, немає, а задоволення клопотань призвело б до необґрунтованого затягування розгляду справи та порушення права учасників справи на її розгляд упродовж розумного строку.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів (ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Представник відповідача адвокат Дрозд К.Т. подала до суду заяви від 15.01.2026 (вх. № 1832), від 17.03.2026 (вх. № 11562) та від 22.09.2026 (подана через підсистему «Електронний суд»), в яких просила проводити судові засідання без участі відповідача та його представника і зазначила, що не заперечує проти ухвалення рішення на підставі документів, наявних у матеріалах справи.

У заявах від 17.03.2026 та 22.09.2026 представник відповідача також зазначила, що відзив підтримує в повному обсязі на підставах, викладених у ньому.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ТОВ «ТД АГРОТАЙМ» є власником транспортного засобу CHANGAN E-STAR, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 06.06.2023 (а.с. 6, 7).

08.02.2024 о 15 год. 40 хв. у м. Дніпрі на вул. Ульянова, буд. 12 сталася ДТП за участю автомобіля CHANGAN E-STAR, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та автомобіля Mercedes-benz 3080, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2024 у справі № 203/1433/24 (провадження № 3/0203/732/2024), яка набрала законної сили 13.04.2024, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн (а.с. 8 10).

Зі змісту постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 08.02.2024 о 15.40 год. у м. Дніпрі на вул. Ульянова, буд. 12, керуючи транспортним засобом CHANGAN BENBEN E-STAR, під час виконання маневру повороту не переконався в безпечності свого маневру, не надав дороги та допустив зіткнення з транспортним засобом Mercedes-benz 3080 під керуванням іншого водія, який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Діями водія ОСОБА_1 порушено п. 16.13 Правил дорожнього руху України, згідно з яким перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч. У судовому засіданні ОСОБА_1 провину у скоєному визнав повністю. Суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 692311 від 05.03.2024, схемою місця ДТП, у якій зафіксовано місце зіткнення автомобілів та локалізацію їх пошкоджень і яку водії підписали без зауважень, поясненнями учасників ДТП, а порушення ним п. 16.13 Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв`язку з наслідками ДТП, а саме зі спричиненням пошкоджень транспортним засобам.

09.02.2024, тобто наступного дня після ДТП, фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) складено відомість дефектів на ремонт транспортного засобу Changan E-Star, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_5 , після ДТП від 08.02.2024 (а.с. 11 12).

У відомості визначено умови виконання робіт відновлення та ремонт автомобіля після ДТП від 08.02.2024 і термін їх виконання 6 12 місяців, а також обсяги робіт, що включають 24 найменування послуг: фарбування передніх правих дверей, задніх правих дверей, задніх лівих дверей, заднього правого крила, заднього лівого крила, задньої арки дверей правої, задньої арки дверей лівої, порогу правого, ручки дверей; заміну передніх і задніх дверей; рихтування лівого крила, правого крила, порога, внутрішніх лівої та правої арок; заміну задньої балки, заднього амортизатора, ступиці колеса, гальмівного диска (з обох боків), стоянкового гальма, подушок безпеки; ремонт передньої панелі (торпеди); антикорозійну обробку швів, та 13 найменувань запасних частин: підшипник заднього колеса зі ступицею в зборі, задня балка в зборі, декоративні накладки передніх і задніх правих дверей, скло задніх дверей, задній амортизатор у зборі, задній гальмівний диск, передні праві та задні праві двері, електромотор стоянкового гальма, подушки безпеки водія та пасажира, шина R15 175/60 Toyo. Відомість підписана ОСОБА_3 та скріплена його печаткою.

01.11.2024 між ТОВ «ТД АГРОТАЙМ» в особі директора Острова Івана Федоровича (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір № 1/11-2024 про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобілів (а.с. 13 17), предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та діагностики автомобіля (після ДТП від 08.02.2024) Changan E-Star, НОМЕР_1 , у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем (п. 1.1).

Згідно з п. 1.2 договору конкретний перелік послуг, запасних частин та матеріалів зазначено й оформлено у відомості дефектів на ремонт транспортного засобу від 09.02.2024, а перелік виконаних робіт і їх вартість, перелік і вартість використаних запасних частин і допоміжних матеріалів зазначаються в актах виконаних робіт, наряді-замовленні або рахунку, які є невід`ємною частиною договору. Послуги вважаються наданими з моменту підписання акта виконаних робіт (п. 2.13). Прийняття транспортного засобу на технічне обслуговування та/або ремонт здійснюється у присутності замовника або його уповноваженого представника шляхом складання дефектної відомості (п. 3.1), а якщо послуги надаються в присутності замовника, складання акта приймання-передачі транспортного засобу не є обов`язковим (п. 3.5). Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом післяоплати згідно з виставленим рахунком (п. 4.1). Виконавець зобов`язаний у термін, передбачений законодавством, усунути за свій рахунок брак і недоробки, виявлені замовником (п. 5.1.7), а замовник має право вимагати безоплатного усунення недоліків у період гарантійного строку (п. 5.4.3). Виконавець є платником єдиного податку третьої групи (п. 8.4). Відповідно до п. 8.7 договору, якщо виконання окремих видів робіт потребує спеціального обладнання, дозволів та/або ліцензій, яких не має виконавець, він має право від свого імені та за власний рахунок замовити виконання таких робіт третім особам, які мають право на їх проведення, залишаючись відповідальним перед замовником за дії третіх осіб та якість виконаних робіт. Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно з нарядом-замовленням від 01.11.2024, складеним ФОП ОСОБА_3 щодо транспортного засобу Changan E-Star, НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_5 , замовник ТОВ «ТД АГРОТАЙМ» (код ЄДРПОУ 40212392), виконавцем виконано роботи, перелік яких повністю відповідає переліку робіт, визначеному у відомості дефектів від 09.02.2024, загальною вартістю 97 940,00 грн, та використано запасні частини, перелік яких відповідає переліку, визначеному у відомості дефектів, загальною вартістю 98 582,00 грн, а всього на суму 196 522,00 грн. Наряд-замовлення підписаний директором позивача ОСОБА_4 та виконавцем Левченком О.В., підпис останнього скріплено печаткою (а.с. 18 19).

Відповідно до акта надання послуг № 39 від 11.11.2024, складеного на підставі договору № 1/11-2024 від 01.11.2024 та рахунку на оплату покупцю № 863 від 12.11.2024, виконавцем виконано роботи (надано послуги) та використано запасні частини за 37 позиціями на загальну суму 196 522,00 грн, при цьому замовник претензій щодо обсягу, якості та строків виконання робіт (надання послуг) не має. Акт підписано 11.11.2024 від імені виконавця Левченком О.В. як особою, відповідальною за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та від імені замовника директором Островом І.Ф.; підписи скріплено печатками сторін (а.с. 20 21).

ФОП ОСОБА_3 виставив ТОВ «ТД АГРОТАЙМ» рахунок на оплату № 863 від 12.11.2024 за договором № 1/11-2024 від 01.11.2024 на суму 196 522,00 грн за 37 найменуваннями робіт (послуг) і запасних частин, ціни та кількість яких збігаються з нарядом-замовленням та актом надання послуг (а.с. 22).

Платіжною інструкцією № 18691 від 14.11.2024 ТОВ «ТД АГРОТАЙМ» зі свого рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» перерахувало на рахунок ОСОБА_3 в АТ «ОТП Банк» 196 522,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за послуги та запчастини, згідно рах. № 863 від 12.11.2024 р., згідно Договору № 1/11-2024 від 01.11.2024 р., Без ПДВ». Платіжна інструкція підписана з використанням електронного підпису; датою її складання, отримання банком і виконання зазначено 14.11.2024, 14:57 (а.с. 23).

До відзиву відповідач долучив копію повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 08.02.2024 (а.с. 54-55), на зміст якого (запис щодо відсутності видимих пошкоджень транспортного засобу «А» та позначення точки початкового удару) він посилається в обґрунтування своїх заперечень.

Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.06.2025 № 28453/5/04-36-12-04-05, наданим на виконання ухвали суду від 27.05.2025, повідомлено, що згідно з інформаційно-комунікаційними системами ДПС України станом на 11.06.2025 відомості про об`єкти оподаткування ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відсутні, повідомлення за формою № 20-ОПП не надавались (а.с. 99). До листа додано наявну звітність суб`єкта господарювання за III квартал 2024 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатком 4ДФ (а.с. 100 102).

Зі змісту податкового розрахунку вбачається, що його подано ФОП ОСОБА_3 , податкова адреса якого: АДРЕСА_1 , за звітний період III квартал 2024 року (липень вересень 2024 року). У рядках 04 і 05 додатка 4ДФ щодо кількості осіб, які працювали за трудовими договорами (контрактами) (ознака 101) та за цивільно-правовими договорами (ознака 102), проставлено прочерки, водночас у розділі І додатка за другий місяць кварталу відображено нарахування та виплату фізичній особі доходу в сумі 57 000,00 грн з ознакою доходу «157», якою в податковій звітності позначається дохід, виплачений самозайнятій особі в межах її підприємницької або незалежної професійної діяльності.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 виснувала, що, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди та її розмір; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вину заподіювача шкоди. При зверненні з позовом про відшкодування майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Водночас цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, тому її спростування є процесуальним обов`язком заподіювача шкоди.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 753/15095/17, на яку посилається і відповідач, зазначив, що в разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами та висновками експертів (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (п. 81) наголосила, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Щодо вини відповідача, то обставини вчинення відповідачем 08.02.2024 дій, які призвели до ДТП, встановлені постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2024 у справі № 203/1433/24, яка відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України є обов`язковою для суду в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони відповідачем. Порушення відповідачем вимог п. 16.13 Правил дорожнього руху України свідчить про протиправність його поведінки.

Свою вину в ДТП відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення визнав повністю, а в цій справі жодних доказів відсутності своєї вини у завданні шкоди не навів, отже, презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) не спростував. Відповідач також не заперечував, що в момент ДТП керував належним позивачеві транспортним засобом, і не посилався на існування між сторонами трудових чи інших договірних правовідносин щодо користування цим автомобілем, які б зумовлювали застосування іншого правового регулювання його відповідальності; доказів існування таких правовідносин матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання про наявності шкоди та її розміру, суд виходить з того, що позивач, реалізуючи передбачене ст. 1192 ЦК України право вибору способу відшкодування шкоди, здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля та просить відшкодувати фактично понесені на це витрати, які відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України є реальними збитками витратами, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. Розмір таких збитків відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України визначається вартістю робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Факт понесення позивачем витрат на відновлення автомобіля та їх розмір підтверджуються сукупністю узгоджених між собою письмових доказів: відомістю дефектів від 09.02.2024, договором № 1/11-2024 від 01.11.2024, нарядом-замовленням від 01.11.2024, актом надання послуг № 39 від 11.11.2024, рахунком на оплату № 863 від 12.11.2024 та платіжною інструкцією № 18691 від 14.11.2024.

Суд звертає увагу, що перелік ремонтних робіт і запасних частин, визначений у відомості дефектів, складеній 09.02.2024, тобто наступного дня після ДТП, повністю збігається з переліком фактично виконаних робіт і використаних запасних частин, відображеним у наряді-замовленні, акті надання послуг і рахунку. Відомість дефектів, договір і наряд-замовлення містять ідентифікуючі дані автомобіля (марку, модель, державний номерний знак, а відомість дефектів і наряд-замовлення також VIN-код), а відомість дефектів і договір пряму вказівку на ДТП від 08.02.2024 як на причину ремонту. Загальна вартість ремонту в розмірі 196 522,00 грн є однаковою в наряді-замовленні, акті надання послуг і рахунку та відповідає сумі, фактично перерахованій позивачем виконавцю з посиланням на рахунок і договір. Проміжок часу між ДТП та виконанням ремонту узгоджується з визначеним у відомості дефектів терміном виконання робіт (6 12 місяців).

Зазначені докази містять інформацію щодо предмета доказування (наявність і розмір шкоди), складені учасниками господарської операції під час її виконання, подані до суду разом із позовною заявою в порядку ч. 2 ст. 83 ЦПК України, узгоджуються між собою за змістом, датами, переліком і вартістю робіт та запасних частин, а тому є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності достатніми для висновку про те, що позивач поніс витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого в ДТП автомобіля в розмірі 196 522,00 грн (ст.ст. 77 80, 89 ЦПК України).

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2024 у справі № 203/1433/24, яка є письмовим доказом у цій справі, встановлено, що внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а порушення відповідачем п. 16.13 Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв`язку з наслідками ДТП, а саме зі спричиненням пошкоджень транспортним засобам. Схемою місця ДТП, на яку послався суд у зазначеній постанові, зафіксовано місце зіткнення автомобілів та локалізацію їх пошкоджень, і цю схему водії підписали без зауважень.

Відомість дефектів складена наступного дня після ДТП з прямою вказівкою на відновлення автомобіля саме після ДТП від 08.02.2024. Жодних доказів того, що зазначені в ній пошкодження виникли за інших обставин до ДТП або після неї, відповідач не надав.

За таких обставин суд вважає доведеним, що пошкодження автомобіля позивача, необхідність його відновлювального ремонту і понесені позивачем витрати є безпосереднім наслідком протиправної поведінки відповідача, яка призвела до ДТП.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду жодного доказу на спростування наведених обставин. Його заперечення зводяться до оцінки змісту поданих позивачем доказів і до припущень щодо їх недостовірності, які суд оцінює так.

Доводи відповідача про недопустимість договору № 1/11-2024 як доказу у зв`язку з невідповідністю ФОП ОСОБА_3 вимогам, які ст. 22 Закону України «Про автомобільний транспорт» ставить до виконавців технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, ґрунтуються на помилковому ототожненні допустимості доказу з дійсністю правочину та з дотриманням його стороною податкових обов`язків.

Недопустимість доказу за змістом ст. 78 ЦПК України пов`язується з його одержанням з порушенням порядку, встановленого законом, або з підтвердженням обставин, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, іншими засобами доказування. Договір, наряд-замовлення, акт надання послуг, рахунок і платіжна інструкція є первинними документами, складеними учасниками господарської операції під час її виконання; жодних порушень порядку їх одержання відповідач не навів, а законом не встановлено, що факт понесення витрат на відновлення пошкодженого майна може підтверджуватися лише певними засобами доказування.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір № 1/11-2024 недійсним не визнавався, його сторони жодних претензій щодо його виконання одна до одної не мають, а відповідач, який не є стороною цього правочину, вимог про визнання його недійсним, зокрема фіктивним (ст. 234 ЦК України), не заявляв. Стаття 22 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює вимоги до виконавців технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, однак не передбачає, що невідповідність виконавця цим вимогам позбавляє замовника, який оплатив фактично виконані роботи, права на відшкодування понесених витрат за рахунок особи, винної в пошкодженні його майна. Крім того, п. 8.7 договору передбачено право виконавця залучати до виконання окремих видів робіт третіх осіб, які мають відповідне обладнання та дозволи, а зазначення в наряді-замовленні та акті адреси виконавця ( АДРЕСА_1 ), яка є його податковою адресою, свідчить лише про реквізити суб`єкта господарювання і не визначає місця фактичного виконання робіт.

Неподання ФОП ОСОБА_3 повідомлення за формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування є питанням виконання ним обов`язків платника податків, порушення яких може мати наслідком застосування заходів податкової відповідальності до самого платника, однак не свідчить ні про відсутність у нього можливості виконати роботи, ні про те, що позивач не поніс витрат на ремонт автомобіля. Позивач не може нести несприятливих наслідків можливого невиконання податкових обов`язків його контрагентом, на яке він не міг вплинути, що узгоджується з підходом Європейського суду з прав людини, викладеним, зокрема, в рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), який суд враховує mutatis mutandis.

Твердження відповідача про відсутність у виконавця персоналу також не знайшли свого підтвердження. Витребувані за клопотанням відповідача відомості податкового органу стосуються III кварталу 2024 року (липень вересень 2024 року), тоді як договір укладено, а роботи виконано та прийнято в листопаді 2024 року, тобто в IV кварталі 2024 року, щодо якого відповідач доказів не витребовував і не надав. Отже, ці відомості не містять інформації про обставини, які входять до предмета доказування, і не є належними доказами відсутності у виконавця можливості виконати роботи в листопаді 2024 року (ст. 77 ЦПК України).

Більше того, з додатка 4ДФ до податкового розрахунку за III квартал 2024 року вбачається, що ФОП ОСОБА_3 нарахував і виплатив самозайнятій особі дохід у сумі 57 000,00 грн з ознакою «157», що свідчить про залучення ним до своєї господарської діяльності інших суб`єктів господарювання, як це передбачено і п. 8.7 договору. Посилання відповідача на Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336, до предмета доказування в цій справі не стосуються.

Посилання відповідача на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Шенк проти Швейцарії», «Гарсія Руїс проти Іспанії», «Шпанг проти Швейцарії», «Домбо Бехеер Б.В. проти Нідерландів» і на рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 № 12-рп/2011, в яких ідеться, зокрема, про неприпустимість використання доказів, одержаних незаконним шляхом, і про рівність процесуальних можливостей сторін, суд відхиляє, оскільки жодних доказів, одержаних з порушенням закону, позивач до суду не подавав. Справедливість судового розгляду в цій справі забезпечена рівними процесуальними можливостями сторін щодо подання доказів: суд, зокрема, задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів, а відповідач мав реальну можливість заявити клопотання про призначення експертизи, про витребування доказів у банківських установах або подати інші докази на підтвердження своїх заперечень, однак цими процесуальними правами не скористався.

Невідповідність форми наряду-замовлення додатку 1 до Правил № 615, відсутність окремих актів приймання-передачі транспортного засобу, зазначення в акті надання послуг робіт і запасних частин одним переліком стосуються порядку документального оформлення взаємовідносин між замовником і виконавцем послуг і могли б мати значення в разі спору між ними щодо обсягу, якості чи строків виконання робіт. Такі недоліки оформлення самі по собі не спростовують факту виконання робіт та оплати їх вартості позивачем. Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про автомобільний транспорт», на яку посилається відповідач, прямо допускається оформлення договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу у формі наряду-замовлення, накладної, квитанції тощо. Перелік виконаних робіт, використаних запасних частин та їх вартість, на відсутність яких посилається відповідач, містяться у відомості дефектів, наряді-замовленні, акті надання послуг і рахунку, які згідно з п. 1.2 договору є його невід`ємною частиною, а гарантійні зобов`язання виконавця передбачені п.п. 5.1.7, 5.4.3 договору. Відсутність акта приймання-передачі транспортного засобу узгоджується з п. 3.5 договору, згідно з яким у разі надання послуг у присутності замовника складання такого акта не є обов`язковим. Крім того, у наряді-замовленні вартість робіт (97 940,00 грн) і вартість запасних частин (98 582,00 грн) визначено окремо, а в акті надання послуг і рахунку роботи (послуги) та запасні частини розмежовано за одиницями виміру та артикулами.

Доводи відповідача про відсутність у переліку матеріалів фарби та ручок дверей, а в переліку послуг робіт із встановлення шини та балансування колеса є його власними припущеннями щодо технології ремонту, не підтвердженими жодними доказами. Питання технологічної необхідності, повноти та обґрунтованості переліку ремонтних робіт і матеріалів потребують спеціальних знань (ч. 1 ст. 103 ЦПК України), проте відповідач висновку експерта з цих питань не подав і клопотання про призначення експертизи не заявляв. Сама по собі відсутність у документах окремих позицій не свідчить про невиконання робіт, вартість яких визначена сторонами договору та оплачена позивачем.

Посилання в акті надання послуг від 11.11.2024 на рахунок № 863 від 12.11.2024 суд оцінює як недолік документального оформлення, який не спростовує реальності господарської операції, оскільки зміст акта, рахунку та наряду-замовлення повністю узгоджується за переліком, кількістю, ціною та загальною вартістю робіт і запасних частин, а оплата здійснена 14.11.2024 з посиланням як на договір, так і на рахунок. Така послідовність дій сторін відповідає умовам п.п. 2.13, 4.1 договору, згідно з якими послуги вважаються наданими з моменту підписання акта, а оплата здійснюється після надання послуг згідно з виставленим рахунком.

Твердження відповідача про те, що платіжна інструкція № 18691 не знаходиться за кодом для перевірки на вебсторінці pb.ua/check, жодними доказами не підтверджене. Відповідач, який скористався правом на витребування доказів у податкового органу, клопотань про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» чи АТ «ОТП Банк» відомостей щодо проведення зазначеного платежу не заявляв. Платіжна інструкція містить реквізити платника, отримувача, їх рахунків і надавачів платіжних послуг, суму та призначення платежу, відомості про її підписання з використанням електронного підпису та про виконання 14.11.2024, а її зміст узгоджується з рахунком, актом надання послуг і нарядом-замовленням. Підстав сумніватися в її достовірності суд не вбачає.

Доводи відповідача про те, що постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2024 не містить відомостей про пошкодження автомобіля CHANGAN E-STAR, спростовуються змістом самої постанови, якою встановлено, що при ДТП транспортні засоби, тобто обидва її учасники, отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а порушення відповідачем Правил дорожнього руху перебуває в причинному зв`язку зі спричиненням пошкоджень транспортним засобам.

Посилання відповідача на запис у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 08.02.2024 щодо відсутності видимих пошкоджень автомобіля та на позначену в ньому точку початкового удару не спростовують наявності шкоди. Таке повідомлення складається водіями на місці події за результатами візуального огляду, без спеціальних знань і без дослідження технічного стану вузлів та агрегатів транспортного засобу, і не призначене для визначення обсягу пошкоджень та вартості відновлювального ремонту. Надалі обставини ДТП були предметом розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якій на підставі протоколу про адміністративне правопорушення та схеми місця ДТП, що фіксує локалізацію пошкоджень автомобілів і підписана водіями без зауважень, встановлено отримання транспортними засобами механічних пошкоджень, а сам відповідач провину визнав повністю і обставин події не оспорював. Наступного дня після ДТП обсяг пошкоджень автомобіля позивача зафіксовано у відомості дефектів.

Доводи відповідача про невідповідність переліку ремонтних робіт механізму зіткнення (пошкодження деталей з обох боків автомобіля) ґрунтуються на його власних припущеннях. Питання механізму ДТП, характеру, локалізації та обсягу пошкоджень транспортного засобу і їх відповідності обставинам події потребують спеціальних знань у галузі автотехнічних (транспортно-трасологічних) досліджень, а визначення вартості відновлювального ремонту у галузі автотоварознавства.

Відповідач висновку експерта, складеного на його замовлення (ст. 106 ЦПК України), не подав, клопотання про призначення судової автотехнічної, транспортно-трасологічної чи автотоварознавчої експертизи (ст. 103 ЦПК України) не заявляв, хоча тривалий строк розгляду справи надавав йому для цього достатньо можливостей. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ч. 2 ст. 13, ч. 7 ст. 81 ЦПК України), а відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України відповідач несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням ним процесуальних дій. За таких обставин суд, з урахуванням принципу змагальності, виходить із наявних у матеріалах справи доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень, враховуючи також, що представник відповідача в заявах до суду не заперечувала проти ухвалення рішення на підставі документів, наявних у матеріалах справи.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19 щодо необхідності безпосереднього зв`язку витрат з відновленням порушеного права висновків суду не спростовує, оскільки понесені позивачем витрати безпосередньо спрямовані на відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля.

Щодо доводів відповідача про відповідальність страховика, суд ці доводи відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, на який посилається відповідач, стосується правовідносин, у яких цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди була застрахована і в страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування потерпілому. Натомість відповідач не надав суду жодного доказу того, що на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність як водія автомобіля CHANGAN E-STAR була застрахована, не зазначив реквізитів полісу та страховика і не заявляв клопотання про залучення страховика до участі у справі.

Крім того, за змістом ст.ст. 3, 5, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (у редакції, чинній на час ДТП) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих третіх осіб унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а ст. 32 цього Закону до випадків, у яких шкода страховиком не відшкодовується, віднесено, зокрема, шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив ДТП.

Оскільки пошкоджено саме той автомобіль, яким керував винний у ДТП відповідач, шкода, заподіяна цьому автомобілю, не підлягала б відшкодуванню страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності навіть за наявності такого договору.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 553/219/16-ц виснував про те, що потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Посилання відповідача на ст. 802 ЦК України, яка регулює страхування транспортного засобу за договором найму транспортного засобу, є безпідставним, оскільки доказів укладення між сторонами договору найму (оренди) транспортного засобу, а також договору добровільного страхування автомобіля позивача матеріали справи не містять.

До того ж наявність у потерпілого права на страхове відшкодування за договором майнового страхування не позбавляє його права вимагати відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, а до страховика, який виплатив страхове відшкодування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).

Отже, доводи відповідача про звернення позивача з позовом до неналежного відповідача є необґрунтованими.

Щодо вимоги відповідача про передачу замінених запасних частин.

Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Вимоги відповідача, що становлять його самостійний матеріально-правовий інтерес, можуть бути розглянуті в межах цієї справи лише в разі їх пред`явлення у формі зустрічного позову (ст. 193 ЦПК України), однак зустрічного позову відповідач не пред`являв. Роз`яснення, викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6, стосуються випадків, коли на користь потерпілого стягується вартість майна, яке не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність. У цій справі позивач просить відшкодувати не вартість автомобіля, а фактично понесені витрати на його відновлення, при цьому відповідач не довів ні наявності замінених деталей у позивача, ні того, що вони мають певну цінність. За таких обставин підстав для вирішення в цьому рішенні питання про передачу відповідачу замінених запасних частин суд не вбачає.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, п. 29, «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, п. 58). Суд надав оцінку всім доводам сторін, які мають істотне значення для вирішення спору.

Оцінивши подані докази кожен окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправну поведінку відповідача, наявність шкоди та її розмір, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, тоді як відповідач презумпцію своєї вини не спростував і доказів на спростування доводів позивача не подав. З урахуванням стандарту більшої переконливості висновок про існування стверджуваних позивачем обставин є значно вірогіднішим, ніж протилежний.

З огляду на викладене позовні вимоги ТОВ «ТД АГРОТАЙМ» про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 196 522,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (а.с. 27).

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2024 становив 3 028,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на оплату послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті; для визначення розміру таких витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справах «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» від 23.01.2014).

У позовній заяві позивач навів лише попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн. Ордер і свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Бобиля В.В., долучені до позовної заяви, підтверджують повноваження представника, але не розмір витрат на правничу допомогу. Договору про надання правничої допомоги, акта приймання-передачі наданих послуг, детального опису виконаних адвокатом робіт, доказів оплати його послуг позивач до суду не подав. За таких обставин підстав для розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу суд не вбачає, у зв`язку з чим заперечення відповідача щодо їх розміру окремої оцінки не потребують. Питання про розподіл таких витрат може бути вирішене в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141, ст. 270 ЦПК України, за наявності для цього процесуальних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, тому понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76 83, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АГРОТАЙМ» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АГРОТАЙМ» (код ЄДРПОУ 40212392, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. 8 Березня, буд. 23) майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 196 522,00 грн (сто дев`яносто шість тисяч п`ятсот двадцять дві гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АГРОТАЙМ» (код ЄДРПОУ 40212392) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено та проголошено 28 вересня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова