Рішення № 140133434, 28.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6888/25

Провадження № 2/201/595/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНІЦІАТИВА ФІНАНС», товариства з обмеженою відповідальністю «Олінкс», треті особи: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Шоста Дніпровська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АКБ «Новий», ТОВ «Олінкс», треті особи: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Шоста Дніпровська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивача - ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабуся - ОСОБА_3 .

28 лютого 2025 року Шостою дніпровського державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу 142/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на підставі заяви позивача про прийняття спадщини за законом.

Позивач вказував, що 23.05.2025 року він звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , однак, отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, отриманої шляхом безпосереднього доступу та сформованого Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою 23.05.2025 року № 428226661, нотаріусом встановлено, що у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень міститься запис 4804143 про арешт всього нерухомого майна ТОВ «Олінкс» на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер - 37830278, виданої Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 25.04.2013 року.

На заяву позивача про скасування арешту Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження було з`ясовано, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-396/11, виданий 04.04.2013 року, Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ТОВ «Олінкс», ЄДРПОУ 19427617 на користь ПАТ «Акціонерний Банк «Новий» солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ «Олінкс» заборгованість в розмірі 308991,07 грн. (ВП № 37830278) та відмовлено у скасуванні арешту.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.04.2013 року ВП № 37830278 підтверджується, що арешт накладено на все майно боржника, боржником визначено ТОВ «Олінкс». Через арешт, накладений на спадкове майно, нотаріус не має можливості видати позивачеві свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом.

Позивач вказував, що наявність арешту на майно, за відсутності правових підстав для цього порушує його право приватної власності, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Також вважає, що накладення арешту на вищезазначену квартиру у цілому, було вже спочатку накладено протиправно, оскільки вказана квартира, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 04 липня 1996 року була спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а арешт накладеного в рамках виконавчого провадження де боржниками виступає ТОВ «Олінкс», яке ніколи не було власником квартири за адресою АДРЕСА_1 .

З наведених підстав позивач просив зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.04.2013 року на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження № 37830278, виключивши в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис 4804143 від 26.02.2014 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 03 червня 2025 року вищевказана позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О..

Ухвалою судді від 06 червня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року замінено відповідача АКБ «Новий» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «ЕСАЙМЕНТ».

Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року замінено відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ЕСАЙМЕНТ» його правонаступником - ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНІЦІАТИВА ФІНАНС».

06 січня 2026 року до суду надійшла спадкова справа № 142/2025, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовну заяву підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого «19» липня 2021 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що 19 липня 2021 року складено відповідний актовий запис № 1839.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 08 липня 2024 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що 08 липня 2024 року складено відповідний актовий запис № 2272.

28 лютого 2025 року Шостою дніпровського державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу 142/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на підставі заяви позивача про прийняття спадщини за законом. Копія спадкової справи наявна у матеріалах справи.

23 травня 2025 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса шостої дніпровської державної нотаріальної контори відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23 травня 2025 року № 428226661, нотаріусом встановлено, що у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень міститься запис 4804143 про арешт всього нерухомого майна ТОВ «Олінкс», код ЄДРПОУ 34984523, адреса: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 157, кв. 70, тип об`єкта - все нерухоме майно, адреса - АДРЕСА_1 , зареєстрованого Дніпропетровським міським управлінням юстиції 26 лютого 2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер - 37830278, виданої Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 25.04.2013 року.

За наслідками розгляду заяви позивача про скасування арешту Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження було з`ясовано, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-396/11, виданого 04 квітня 2013 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ТОВ «Олінкс», ЄДРПОУ 19427617 на користь ПАТ «Акціонерний Банк «Новий» солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ «Олінкс» заборгованості в розмірі 308991,07 грн. (ВП № 37830278), а тому відмовлено у скасуванні арешту.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відновлення порушеного конституційного права на вільне користування своєю власністю є покладення на відповідача обов`язкуусунути перешкоди у користуванні майном.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтями 316, 317, 319 ЦК України регламентовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а, ст.321 ЦК України, - що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного нерухомого майна.

Слід зазначити, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 04 липня 1996 року вищевказана квартира була спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не є боржниками у зазначеному виконавчому провадженні.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.04.2013 року ВП № 37830278 підтверджується, що арешт накладено на все майно боржника, а боржником визначено ТОВ «Олінкс», яке не є власником квартири за адресою : АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача в частинні зняття арешту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки наявність обтяження у виді арешту позбавляє позивача права на спадщину, унеможливлює вільне володіння, користування та розпорядження майном.

Вимоги позивача про виключення в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис 4804143 від 26.02.2014 рокуне можуть бути задоволені, оскільки судове рішення про зняття арешту є підставою для вилучення запису про арешт, тобто, ця вимога стосується порядку виконання рішення, яка реалізується державним реєстратором.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.13, 81, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНІЦІАТИВА ФІНАНС», товариства з обмеженою відповідальністю «Олінкс», треті особи: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Шоста Дніпровська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна задовольнити частково.

Зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.04.2013 року на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження № 37830278 (номер запису про обтяження 4804143 від 26.02.2014 року).

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Куць