Рішення № 140132680, 28.09.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3595/25

Номер провадження2/173/748/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 27 серпня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102020188.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, за твердженням позивача, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 102020188.

03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20190103, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 8 від 28.05.2020 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, позивач посилається на набуття права грошової вимоги до відповідача у сумі 14255,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 9255,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також понесені у справі судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 27 серпня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102020188, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору строк дії договору та строк користування кредитом становить 30 днів з моменту його укладення.

Відповідно до пункту 1.4 договору за користування кредитом нараховуються проценти у розмірі 1,64 % від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами. Пунктом 1.5 договору передбачено, що проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом нараховуються з розрахунку 598,60 відсотків річних.

Пунктом 1.6 договору визначено, що розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені у графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 102020188 від 27.08.2019 у відповідача станом на 31.10.2025 виникла заборгованість у розмірі 14255,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 9255,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Позивач посилається на набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором № 102020188. На підтвердження зазначених обставин надано лише перший аркуш договору факторингу.

03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20190103. Позивач посилається на набуття ним права вимоги за кредитним договором № 102020188. На підтвердження зазначених обставин надано частину договору факторингу та витяг з Реєстру прав вимоги № 8 від 28.05.2020.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або які надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а також інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може пропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно зі статтею 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Крім того, частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, що склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, можливе лише за наявності встановленого судом факту існування грошового зобов`язання та його прострочення боржником.

Відповідно до правової природи кредитного договору, визначеної статтею 1054 ЦК України, таке грошове зобов`язання виникає у позичальника лише з моменту отримання ним кредитних коштів.

Отже, обов`язок відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів, а також відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання можуть мати місце виключно за умови доведення факту надання позивачем кредитних коштів.

Водночас у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, у тому числі первинні документи, що підтверджують факт надання коштів у кредит.

У той же час позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування за вказаним договором кредитних коштів відповідачу.

Розрахунок заборгованості, поданий разом із позовною заявою, не є доказом отримання кредиту та користування ним. Такий розрахунок складений позивачем, а тому інформація, зазначена в ньому, за відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит.

Крім цього, відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За статтею 517 ЦК України первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредиторові документи, що підтверджують права вимоги.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони за плату, а клієнт відступає право грошової вимоги до третьої особи.

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні фактором фінансування клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника.

Тож договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися за плату.

Верховний Суд у своїй практиці також зазначає, що належними доказами набуття прав вимоги за договором позики або кредитним договором можуть бути належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстри договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що вони містять дані за відповідним кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивач посилається на те, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за кредитним договором відповідача.

Разом із тим копія зазначеного договору факторингу надана не в повному обсязі, оскільки містить лише окремий аркуш договору, що позбавляє суд можливості встановити його істотні умови, обсяг переданих прав вимоги, порядок та момент переходу таких прав. Крім того, позивачем не надано реєстру боржників, витягу з такого реєстру або іншого документа, який би підтверджував включення кредитного договору № 102020188 до переліку відступлених прав вимоги.

Також відсутні належні та допустимі докази виконання сторонами умов договору факторингу щодо оплати вартості відступлених прав вимоги, що має істотне значення для встановлення факту переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс».

Крім того, позивач посилається на Договір факторингу № 20190103 від 03.01.2019, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Однак копія зазначеного договору також надана не в повному обсязі, що не дає можливості суду перевірити його умови, обсяг переданих прав, порядок та момент переходу права вимоги. На підтвердження передачі права вимоги позивачем надано лише витяг з Реєстру прав вимоги № 8 від 28.05.2020.

Окрім цього, позивачем не надано належних доказів оплати за Договором факторингу № 20190103 від 03.01.2019, що унеможливлює перевірку виконання його сторонами відповідних договірних зобов`язань та фактичного переходу права вимоги до позивача.

Частина перша статті 76 ЦПК України визначає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскільки наявні у справі докази не дають можливості перевірити факт виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання кредиту, а також встановити умови договорів факторингу, обсяг переданих прав, порядок та момент переходу права вимоги, а також перевірити факт та належність виконання зобов`язань щодо оплати за договорами факторингу, суд позбавлений можливості дійти достовірного висновку як про виникнення у відповідача грошового зобов`язання, так і про належний перехід права вимоги до позивача.

За таких обставин позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Суддя: Є.В.Челюбєєв