Рішення № 140132669, 28.09.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3495/25

Номер провадження2/173/682/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 22 березня 2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2023273833. На підставі кредитного договору відповідачу надано кошти (кредит). Відповідно до умов кредитного договору банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені цим кредитним договором.

11.12.2020 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №11/2/20, згідно з яким первісний кредитор АТ «ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором №2023273833 від 22.03.2019 у сумі 24103,52 грн.

11.12.2020 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №437/ФК-20, згідно з яким первісний кредитор ТОВ «Діджи Фінанс» відступив на користь нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» право вимоги за кредитним договором №2023273833 від 22.03.2019 у сумі 24103,52 грн.

12.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу №12/4/21, згідно з яким первісний кредитор ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» відступив на користь нового кредитора ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором №2023273833 від 22.03.2019 у сумі 24103,52 грн.

Оскільки відповідачем не виконано обов`язок щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування ним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 22.03.2019 між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2023273833.

Згідно з умовами кредитного договору невід`ємними його частинами є заява-анкета на надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту, графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, а також Правила надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК», з якими відповідач ознайомився та погодився.

Відповідно до розділу 1 кредитного договору банк надав відповідачу кредит у загальному розмірі 14280,00 грн, з яких 10500 грн на споживчі цілі, 3780,00 грн на придбання послуг зі страхування. Датою повернення кредиту визначено 22 березня 2022 року.

Протягом строку дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 10,00 % річних. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються шляхом внесення позичальником ануїтетних платежів.

Додатком №1 до кредитного договору є графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, відповідно до якого визначено порядок та розмір платежів за кредитом.

Підписанням заяви-анкети та паспорта споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок його погашення та наслідки невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу надання та повернення кредитних коштів на умовах, визначених кредитним договором та документами, що є його невід`ємними частинами.

На виконання умов договору банк виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів у розмірі 14280,00 грн, а саме 10500 грн на споживчі цілі, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою за особовим рахунком, наданими АТ «ОТП БАНК», а також товарним чеком №000010010279804 від 30.11.2019 та відповідною квитанцією, і 3780 грн на придбання послуг зі страхування, що підтверджується відповідними документами.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідачем було здійснено часткове погашення кредитної заборгованості, у результаті чого станом на 10.12.2020 утворилася заборгованість у розмірі 13258,77 грн заборгованість за тілом кредиту, 2066,29 грн заборгованість за процентами та 8778,46 грн заборгованість за комісією.

11.12.2020 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №11/2/20, згідно з яким первісний кредитор АТ «ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором №2023273833 від 22.03.2019 у сумі 24103,52 грн.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір факторингу №11/2/20 від 11.12.2020, акти приймання-передачі реєстрів боржників №1, №2, №3, №4, витяг з реєстру боржників, а також платіжну інструкцію №529 від 11.12.2020 на підтвердження оплати за договором факторингу.

11.12.2020 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №437/ФК-20, згідно з яким первісний кредитор ТОВ «Діджи Фінанс» відступив на користь нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» право вимоги за кредитним договором №2023273833 від 22.03.2019 у сумі 24103,52 грн.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір факторингу №437/ФК-20 від 11.12.2020, акти приймання-передачі реєстрів боржників №1, №2, витяг з реєстру боржників, а також платіжну інструкцію №511 від 11.12.2020 на підтвердження оплати за договором факторингу.

12.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу №12/4/21, згідно з яким первісний кредитор ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» відступив на користь нового кредитора ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором №2023273833 від 22.03.2019 у сумі 24103,52 грн.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір факторингу №12/4/21 від 12.04.2021, акти приймання-передачі реєстрів боржників №1, №2, витяг з реєстру боржників, а також платіжні інструкції №2, №3 та №7 від 16.04.2021 на підтвердження оплати за договором факторингу.

ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» надіслало відповідачу ОСОБА_1 вимогу про погашення кредитної заборгованості, в якій відповідача повідомлено про передачу права вимоги новому кредитору ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», а також про наявну в нього заборгованість за кредитним договором №2023273833 від 22.03.2019 у сумі 24103,52 грн.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, у цьому випадку АТ «ОТП БАНК».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілими для всіх споживачів і доведеними до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З виписки про рух коштів за особовим рахунком вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти, здійснював погашення кредитної заборгованості та сплату нарахованих процентів, що підтверджує виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором та часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення кредиту.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту за плату (винагороду), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, які виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, заборгованість, що виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору, у частині тіла кредиту підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо процентів суд виходить із такого.

Згідно з умовами кредитного договору протягом строку його дії для розрахунку процентів за користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 10,00 % річних. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 10.12.2020 за відповідачем обліковувалася заборгованість за процентами у розмірі 2066,29 грн.

Судом встановлено, що відповідач частково виконував свої зобов`язання за кредитним договором, здійснюючи платежі на погашення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом. Водночас доказів повного погашення нарахованих відповідно до умов кредитного договору процентів відповідачем суду не надано.

З урахуванням встановлених судом обставин, умов кредитного договору, наданого позивачем розрахунку заборгованості та відсутності доказів, які б спростовували правильність нарахування процентів, суд доходить висновку, що заборгованість за процентами у розмірі 2066,29 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 2069,93 грн, тобто у більшому розмірі, ніж зазначено у наданому ним розрахунку заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог. При цьому суд не може присудити більше, ніж просить позивач, однак розмір заборгованості має бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості містить суму процентів у розмірі 2066,29 грн, а доказів нарахування додаткових 3,64 грн процентів позивачем не надано, суд вважає доведеним розмір заборгованості за процентами саме у сумі 2066,29 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості суд виходить із такого.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за комісією у розмірі 8774,82 грн, водночас згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 10.12.2020 розмір заборгованості за комісією становить 8778,46 грн.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог, а тому питання щодо стягнення комісії підлягає вирішенню саме в межах заявленої позивачем суми 8774,82 грн.

Умовами кредитного договору №2023273833 від 22.03.2019 передбачено загальні витрати за кредитом (витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), обслуговування та повернення кредиту) у сумі 16964,64 грн, що визначено паспортом споживчого кредиту.

Відповідно до графіка платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, передбачено сплату відповідачем комісії, розмір кожного щомісячного платежу за якою становить 471,24 грн та 296,14 грн за період з 24.11.2020 по 10.12.2020.

Разом із тим позивачем не надано до матеріалів справи ані чинного на час виникнення спірних правовідносин договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ані тарифів на відповідне обслуговування, що унеможливлює встановлення юридичної природи, складу та вартості нарахованих комісійних платежів. Крім того, банком не надано доказів фактичного надання відповідачу відповідних послуг та їх отримання останнім.

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання мають підпорядковуватися таким засадам, відповідно до яких споживач є слабкою стороною договору та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 зазначених Правил банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника за кожним платіжним періодом.

Водночас відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені та які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту лише у випадку, коли споживач вимагає її надання частіше одного разу на місяць. Відтак умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати один раз на місяць безоплатно, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 цього Закону.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі №202/5330/19, у якій зазначено, що у кредитному договорі має бути визначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлюється щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд також зазначив, що за відсутності доказів наявності та переліку відповідних послуг, їх погодження зі споживачем під час укладення кредитного договору, а також фактичного надання та отримання таких послуг положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2022 у справі №755/11636/21 (провадження №61-7098св22), від 08.02.2023 у справі №168/349/20 (провадження №61-2223св21), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі №755/9486/21 (провадження №61-5581св22).

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності конкретних додаткових чи супутніх послуг, за надання яких відповідач мав би сплачувати комісію, їх вартості, погодження таких послуг відповідачем під час укладення кредитного договору, а також фактичного надання та отримання відповідачем відповідних послуг.

За таких обставин включення банком до складу заборгованості за кредитним договором суми комісії є необґрунтованим, оскільки відповідні положення договору порушують установлені Законом України «Про споживче кредитування» гарантії прав споживача та суперечать принципам справедливості, добросовісності й розумності.

Отже, положення кредитного договору №2023273833 від 22.03.2019 щодо обов`язку відповідача сплачувати на користь кредитодавця комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними з моменту укладення договору.

У зв`язку з цим заборгованість за комісією, у тому числі заявлена позивачем до стягнення у розмірі 8774,82 грн, не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи, що АТ «ОТП БАНК» надало відповідачу кредитні кошти, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання щодо їх повернення, утворилася заборгованість, право вимоги за якою перейшло до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» на підставі договору факторингу №12/4/21 від 12.04.2021, у зв`язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 15325,06 грн, з них: 13258,77 грн заборгованість за тілом кредиту; 2066,29 грн заборгованість за процентами.

При цьому відповідач не скористався своїм процесуальним правом, не надав суду доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надав доказів на спростування факту наявності та розміру заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме: в розмірі 1540 грн 17 коп. (15325,06 : 24103,52 ? 2422,40).

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

-складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

-часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

-обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

-ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

-чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

-поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

-дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 43453613/1 від 25.08.2025, детальний опис робіт, додаткову угоду № 2023273833 від 14.11.2025 до договору № 43453613/1 від 25.08.2025, акт № 20232738333 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин, на підставі поданих позивачем доказів, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд доходить висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги та про стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн на відшкодування понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 43453613) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 15325 (п`ятнадцять тисяч триста двадцять п`ять) грн 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1540 (одна тисяча п`ятсот сорок) грн 17 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є.В. Челюбєєв