Рішення № 140132627, 28.09.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 635/13387/24

Номер провадження2/173/1858/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Островерхової А.В., за участю секретаря судового засідання Прокоф?євої Н.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 07.03.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №888763874 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримала від товариства кредитні кошти з урахуванням усіх траншів у загальному розмірі 8300,00 грн та зобов`язалася повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними відповідно до умов, зазначених у договорі.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі, визначені умовами кредитного договору.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному в Реєстрі прав вимоги.

05.08.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги до відповідача.

Надалі право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 було відступлено на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС».

Відповідач не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 34674,71 грн, яка складається з: 11171,14 грн - заборгованість за кредитом; 23503,57 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором, а також понесені у справі судові витрати.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 02.04.2026 справу було направлено за підсудністю до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому позов не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність. Відповідач наполягає на тому, що вона не укладала та не погоджувалась на його умови. Нараховану заборгованість за відсотками відповідач вважає завищеною, такою, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. Окрім того відповідач вважає, що позивач не довів факт переходу до нього прав як до нового кредитора, оскільки відсутні докази сплати новим кредитором старому кредитору. На думку відповідача, позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів надання їй кредиту.

Також відповідач вважає завищеною суму витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просив з неї стягнути, тому просила покласти судові витрати на позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, коли відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 07.03.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено договір, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним.

Згідно з п. 1.1 договору загальний розмір кредиту становить 8300,00 грн. Згідно з п. 1.2 договору позичальнику встановлено дисконтний період кредитування тривалістю 2 дні від дати отримання кредиту. Пунктом 1.3 договору передбачено право позичальника на пролонгацію та поновлення дисконтного періоду на визначених договором умовах.

Пунктом 1.7.1 договору встановлено, що щобов?язання щодо повернення кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов?язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Відповідно до п. 1.4.1 договору дисконтна процентна ставка становить 0,48 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження дисконтного періоду - 1,60 процентів в день від суми кредиту; базова процентна ставка - 1,70 процентів від суми кредиту. Також п. 1.7.2 передбачено, що у разі продовження користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду процентнта ставка становить 2,30 процентів в день.

Суд встановив, що додатковою угодою від 07.03.2021 до кредитного договору № 888763874 від 07.03.2021 сторони домовились про збільшення суми кредиту на суму 3100 грн. Загальний розмір кредиту становив 11400 грн.

Відповідно до зазначених вище умов договору та додаткової угоди ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит шляхом перерахування коштів 07.03.2021 в сумі 8300,00 грн, 07.03.2021 в сумі 3100,00 грн.

Надання кредитних коштів підтверджується платіжними дорученнями щодо переказу та зарахування коштів на банківську картку отримувача.Також електронним повідомленням АТ "Таскомбанк" від 08.08.2024 підтверджується перерахунок коштів в сумах 8300 грн та 3100 грн 07.03.2021 на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 888763874 від 07.03.2021, складеним ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» загальна сума заборгованості становить 34674,71 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 11171,14 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 23503,57 грн.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно з умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право грошової вимоги за первинними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №888763874 від 07.03.2021.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, додаткову угоду №26 від 31.12.2020, додаткову угоду №27 від 31.12.2021, додаткову угоду №31 від 31.12.2022, додаткову угоду №32 від 31.12.2023, витяг з реєстру прав вимоги №133 від 11.05.2021.

Згідно з розрахунком, наданим ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», заборгованість відповідача за кредитним договором № 888763874 становить 20286,07 грн, яка складається з: 11171,14 грн - заборгованість за кредитом; 9114,93 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги, у тому числі права вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, додаткову угоду №3 від 30.12.2022, витяг з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023.

28.10.2024 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу № 2810/24/Е, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному в реєстрі прав вимоги.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024, витяг з реєстру боржників, акт прийому-передачі реєстру боржників.

Згідно з випискою з особового рахунку, складеною ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором № 888763874 від 07.03.2021, станом на 31.10.2024 сума заборгованості становить 34674,71 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 11171,14 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 23503,57 грн.

Дослідивши зміст кредитного договору, додаткових угод до нього та договорів факторингу, а також надані докази, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми (частина друга статті 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладення електронних договорів визначаються Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до статей 3, 11, 12 цього Закону електронний договір укладається шляхом направлення оферти та її акцепту, у тому числі шляхом вчинення дій, які відповідно до умов інформаційної системи свідчать про прийняття пропозиції. Електронний договір може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203св20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 4.10 договору № 888763874 від 07.03.2021 договір укладено в електронній формі шляхом подання позичальником заявки через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця, ознайомлення з офертою та її акцептування шляхом введення одноразового ідентифікатора, який використано сторонами як електронний підпис.

Згідно з 3.15, 3.16 Правил Надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "Смарт" ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» порядоу укладення договору кредиту в електронній формі відповідає вимогам Закону України "Про електронну комерцію", зокрема ініціювання позичальником укладення договору через особистий кабінет інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, формування індивідуальної частини електронного договору (оферти) та ознайомлення з не клієнта, надання згоди клієнтом шляхом підписання, зокрема введенням у спеціальному полі одноразового ідентифікатора.

Отже, алгоритм укладення кредитного договору передбачає вчинення позичальником активних дій, зокрема ініціювання укладення договору через особистий кабінет, внесення власних персональних даних, введення одноразового ідентифікатора тощо.

Суд також звертає увагу на те, що електронна адреса позичальника, зазначена у кредитному договорі, є ідентичною електронній адресі, яку відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Отже, наведені обставини у сукупності підтверджують, що укладення кредитного договору було здійснено відповідачем шляхом вчинення передбачених договором та законодавством активних дій.

Таким чином, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 07.03.2021 укладено договір №888763874 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Уклавши зазначений договір, відповідач прийняла його умови, зокрема щодо розміру кредиту, порядку його надання, строку користування кредитом та сплати процентів. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач також їх не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Суд звертає увагу на те, що згідно з розрахунком заборгованості відповідач здійснила часткове погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 228,86 грн за тілом кредиту та 5581,14 грн - за відсотками. У зв?язку з чим суд вважає слушними доводи позивача про те, що відповідач усвідомлювала наявність грошового зобов?язання перед первісним кредитором.

Верховний Суд у своїх постановах від 05.06.2018 (у справі №338/180/17) та від 23.12.2020 (у справі №127/23910/14-ц) дійшов такого висновку: не можна вважати неукладеним договір після повного чи частково виконання сторонами; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу або суми санкцій є тією, яка свідчить про признання боргу.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не надав оригінал договору кредиту, а надана ним копія такого договору не є належним доказом укладення договору.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа є його електронний примірник з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного. Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 зазначив, що встановлення факту укладення електронного кредитного договору на підставі копії електронного доказу саме по собі не свідчить про недопустимість такого доказу, якщо факт укладення договору та його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів.

Отже, надана позивачем копія кредитного договору, який містить відомості про його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором та узгоджується з іншими доказами щодо процедури укладення договору, є належним відтворенням електронного документа та може використовуватися для підтвердження факту укладення відповідачем кредитного договору.

Щодо факту отримання відповідачем кредитних коштів, то позивач надав два платіжні доручення від 07.03.2021 про перерахунок 8300 грн та 3100 грн на підставі кредитного договору. Надані докази суд вважає належними та допустимими і такими, що підтверджують факт перерахунку відповідачу кредитних коштів.

Доводи відповідача, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.

Також суд зауважує, що відповідач в підтвердження своїх заперечень могла надати суду докази на спростування факту отримання цих коштів, зокрема відповідні довідки з банку про відсутність картки НОМЕР_3 на її ім?я, виписку з банку про відсутність перерахунку коштів тощо. Проте відповідач цим правом на підтвердження своїх заперечень не скористалась. У зв?язку з чим суд вважає доведеним факт перерахунку кредитних коштів відповідачу.

Щодо розміру заборгованості за відсотками.

Відповідно до п. 1.4.1 договору дисконтна процентна ставка становить 0,48 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження дисконтного періоду - 1,60 процентів в день від суми кредиту; за умови продовження користування кредитним коштами та за відстуності оплати відсотків, здійснюється перерахунок відсотків за збільшеною ставкою -1,70 процентів.

Згідно з п. 1.7.2 після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов?язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожнии? день користування ним.

Отже, умовам договору визначено фактично декілька альтернативних строків, у межах яких здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів, та можливе застосовання відсоткової ставки у розмірі від 0,48 % до 2,3 % залежно від строку повернення кредиту та внесення платежів.

Пунктом 1.7.1 договору встановлено, що щобов?язання щодо повернення кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов?язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Згідно з розрахунком заборгованості відсотки нараховано відповідно до визначеної умовами договору відсоткової ставки та у межах 90 календарних днів після закінчення дисконтного періоду.

Пунктом 1.8 договору передбачено, що проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Погодження між сторонами в договорі кредиту різних процентних ставок, зокрема, «зниженої» в розмірі 0,48% на день у разі користування коштами до 2 днів, а також «збільшеної» в розмірі 2,3% на день у разі користування коштами після закінчення дисконтного періоду не свідчить про прострочення виконання зобов`язання боржником, оскільки обидві процентні ставки визначено сторонами в договорі як плату за користування коштами в межах строку кредитування, а не у разі прострочення сплати платежів згідно з договором. Заохочення позичальника повернути кошти до закінчення 2 календарного дня користування коштами зменшеною процентною ставкою не є встановлення строку виконання зобов`язання.

У зв`язку з цим суд відхиляє доводи відповідача щодо несправедливості умов кредитування, зокрема в частині розміру процентів за користування кредитом, оскільки такі умови були погоджені сторонами під час укладення договору, а відповідач, підписавши договір та отримавши кредитні кошти, погодилася з ними.

Щодо набуття прав вимог позивачем як новим кредитором суд приходить до таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження переходу прав вимог до позивача як до нового кредитора позивач надав договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, з урахуванням додаткових угод строк закінчення якого 31.12.2024.

Відповідно до п.2.1 договору Клієнт зобов?язується відступити Фактору правов вимоги, зазначену у відповідних Реєстрах прав вимог, а Фактор зобов?язується їх прийняти та грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Згідно з п. 4.1 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру по формі встановленій у відповідному додатку. Позивач надав підписаний сторонами витяг з реєстру прав вимоги №133 від 11.05.2021.

Також надано договір факторингу між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу, строк дії якого закінчується 30.12.2024. Згідно з п. 4.1 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру по формі встановленій у відповідному додатку. На підтвердження переходу прав вимог позивач надав витяг з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023.

Окрім того позивач надав договір факторингу від 28.10.2024 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивачем. Згідно з п.1.2 перехід від Клієнта до Фактора прав вимог заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та відповідні права вимоги.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надав витяг з реєстру боржників від 28.10.2024 та акт прийому-передачі реєстру боржників від 28.10.2024, які підписані сторонами.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів оплати за договорами факторингу, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відсутні докази переходу до позивача прав вимоги за відповідними зобов`язаннями.

Суд зазначає, що питання оплатності договорів факторингу та їх виконання сторонами не є предметом спору у цій справі. Водночас відсутність доказів здійснення оплати за договорами факторингу сама по собі не спростовує встановленого судом факту переходу до позивача прав вимоги від первісного кредитора, який підтверджується іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, наведені відповідачем обставини не спростовують висновку суду про набуття позивачем прав вимоги за відповідними зобов`язаннями.

Враховуючи, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало відповідачу кредит, а відповідач кошти не повернула в повному обсязі, заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання умов договору, яку суд вважає обгрунтованою та доведеною, підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» як нового кредитора, який набув право грошової вимоги до відповідача в межах заявлених позивачем вимог.

Водночас відповідач не скористалася своїм процесуальним правом та не надала суду доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», а також не довела відсутності заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» про стягнення заборгованості за договором № 888763874 від 07.03.2021 грн є обґрунтованими та доведеними позивачем наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 6000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

-складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

-часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

-обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

-ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

-чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

-поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

-дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Матеріали цивільної справи містять копії Договору про надання правничої допомоги № 30/10/24-01 від 30.10.2024, додаткову угоду № 1 від 30.10.2024 до Договору про надання правничої допомоги № 30/10/24-01 від 30.10.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2024 з детальним описом наданих послуг, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025.

Виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерій її необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 6000,00 грн є завищеними.

Зокрема, суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором із позовними вимогами у розмірі 34674,71 грн, тобто у справі незначної складності, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з огляду на ціну позову. Окрім цього, суд зауважує, що підготовка та ведення даної справи в суді не вимагали великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд доходить висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправка, буд. 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 888763874 від 07.03.2021 у розмірі 34674 (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя А.В. Островерхова