Рішення № 140131318, 29.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15663/26

провадження № 2/753/13820/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 531616-КС-001 від 28 березня 2025 року в загальному розмірі 32 614,90 грн., з яких: 10 890 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15 354,90 грн. - заборгованість за договірними процентами; 870 грн. - заборгованість за одноразовою комісією; 5 500 грн. - проценти, нараховані на підставі статті 625 ЦК України. Також позивач просив стягнути 2 662,40 грн судового збору.

Позов мотивовано тим, що 28 березня 2025 року сторони в електронній формі уклали договір № 531616-КС-001, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 11 000 грн. строком на 24 тижні, до 12 вересня 2025 року.

Договірна процентна ставка встановлена у розмірі 1 % на день. Одноразова комісія за надання кредиту становила 2 200 грн. Денна процентна ставка, розрахована відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», зазначена у розмірі 0,87 %.

Позивач стверджував, що виконав зобов`язання, перерахувавши 11 000 грн. на банківську картку відповідача. Натомість відповідач належним чином кредит не повернула та платежі відповідно до погодженого графіка не здійснила. Загалом відповідачем сплачено 4 520 грн., з яких позивач зарахував: 110 грн. - на погашення тіла кредиту; 3 080 грн. - на погашення процентів; 1 330 грн. - на погашення комісії.

Позивач зазначив, що договірні проценти нараховувалися лише в межах погодженого строку кредитування - до 12 вересня 2025 року. Суму 5 500 грн. позивач визначив як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України та пункту 7.5 договору.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Клопотання позивача про витребування банківських доказів задоволено. На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію щодо належності відповідачу банківської картки та руху коштів.

Відзив відповідача та відповідь позивача на відзив подані до суду й прийняті до розгляду.

У відзиві відповідач не заперечувала факту укладення договору, отримання кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 890 грн. і договірними процентами в розмірі 15 354,90 грн. Водночас відповідач заперечила проти стягнення: 5 500 грн. процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України; 870 грн. залишку одноразової комісії. Щодо вимоги за статтею 625 ЦК України відповідач послалася на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за яким у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Заперечуючи проти комісії, відповідач зазначила, що договір не містить опису самостійної послуги, яка надається позичальнику за цю плату. На її думку, видача кредиту є дією кредитодавця на виконання власного обов`язку, а тому не може бути окремою платною послугою. Відповідач посилалася на положення законодавства про захист прав споживачів та судову практику щодо недійсності комісій, які стягуються за дії кредитодавця на власну користь або за інформацію, що має надаватися споживачу безоплатно. Просила відмовити у стягненні 5 500 грн. за статтею 625 ЦК України та 870 грн. комісії.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач визнала укладення договору, отримання кредиту, часткове виконання зобов`язань та основну частину заборгованості. Тому відповідно до статті 82 ЦПК України такі обставини не потребують додаткового доказування. Щодо комісії позивач вказав, що її розмір прямо визначений пунктом 2.5 договору, відображений у паспорті споживчого кредиту, графіку платежів, загальній вартості кредиту та показнику денної процентної ставки. Комісія не є платою за надання інформації або за послугу, яка повинна надаватися споживачеві безоплатно. Вона визначена як складова загальних витрат за кредитом, була відома відповідачу до укладення договору та частково нею сплачена.

Позивач просив задовольнити позов повністю. Водночас окремих заперечень щодо застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до суми 5 500 грн. у відповіді на відзив не навів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому адоволенню з наступних підстав.

Судом становлено, що 28 березня 2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір № 531616-КС-001.

Перед укладенням договору відповідач пройшла електронну ідентифікацію, заповнила анкету та ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, офертою і правилами кредитування. Паспорт кредиту підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-9946, а акцепт і договір - одноразовим ідентифікатором UA-2257. Документи кредитодавця підписані кваліфікованим електронним підписом.

За договором відповідачу надано 11 000 грн. строком до 12 вересня 2025 року. Процентна ставка становила 1 % на день, а одноразова комісія - 2 200 грн.

Факт надання коштів підтверджується банківською інформацією. Картка № 5168745158914520 та рахунок IBAN НОМЕР_1 належали відповідачу. У виписці за 28 березня 2025 року відображена операція на суму 11 000 грн.

Утримання банком 50 грн. комісії за проведення операції не спростовує виконання позивачем обов`язку з надання кредиту, оскільки розмір операції становив 11 000 грн., а банківська комісія є окремою платою надавачу платіжних послуг.

Відповідач здійснювала часткове погашення заборгованості, що додатково підтверджує отримання коштів та виконання договору.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сукупність електронних документів, відомостей про ідентифікацію, одноразові ідентифікатори, банківська виписка та здійснення відповідачем платежів підтверджують укладення і часткове виконання договору. Крім того, ці обставини прямо визнані відповідачем.

За наданими доказами встановлено, що позивач надав відповідачу 11 000 грн. В рахунок тіла кредиту зараховано 110 грн., тому непогашена заборгованість становить 10 890 грн. Розрахунок у цій частині відповідає матеріалам справи, відповідачем визнається та підлягає задоволенню.

Щодо договірних процентів суд зазначає наступне. З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нараховував договірні проценти в межах строку кредитування, тобто з 28 березня до 12 вересня 2025 року. Після закінчення строку договору нарахування звичайних договірних процентів припинено.

Загальний розмір нарахованих процентів становив 18 434,90 грн. Відповідач сплатила 3 080 грн., у зв`язку з чим непогашений залишок становить 15 354,90 грн.

Сам по собі розмір процентів, який перевищує суму кредиту, не свідчить про неправильність розрахунку, оскільки проценти нараховувалися на фактичний залишок тіла кредиту протягом погодженого строку, а заплановане графіком зменшення основного боргу відповідачем не здійснювалося.

Зазначена сума відповідачем визнається. Суд, перевіривши період, ставку та здійснені платежі, вважає вимогу про стягнення 15 354,90 грн. обґрунтованою.

Щодо одноразової комісії, то пунктом 2.5 договору встановлено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 2 200 грн. Її розмір був визначений у договорі, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів до укладення договору.

Комісія включена до загальних витрат за кредитом та врахована при розрахунку денної процентної ставки і загальної вартості кредиту. Відповідач частково сплатила комісію в розмірі 1 330 грн.

Частини друга та третя статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачають включення до загальних витрат за кредитом процентів, комісій та інших обов`язкових платежів споживача. Недійсними є платежі, не зазначені в договорі або не враховані при обчисленні денної процентної ставки, однак таких обставин у справі не встановлено.

Денна процентна ставка за договором становить 0,87 %, що не перевищує встановлену законом граничну ставку 1 %.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19 стосується нікчемності плати за щомісячне надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно. У цій справі комісія не визначена як плата за щомісячне інформування чи супроводження кредиту, а встановлена одноразово, розкрита до укладення договору та включена до загальної вартості кредиту. Огляд Верховного Суду щодо справи № 496/3134/19.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 також не є підставою для відмови, оскільки в тій справі вирішувалося питання доведеності погодження позичальником конкретних умов кредитування, тоді як у цій справі розмір комісії міститься безпосередньо в підписаних електронних документах.

Отже, підстав вважати умову про одноразову комісію нікчемною або несправедливою суд не встановив. Залишок комісії в розмірі 870 грн. підлягає стягненню.

Щодо 5 500 грн. за статтею 625 ЦК України. Пунктом 7.5 договору встановлено відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 700 000 % річних, але не більше 2 % суми непогашеного кредиту за кожен день та не більше половини суми наданого кредиту.

Позивач нарахував таку відповідальність у період із 10 травня до 4 червня 2025 року в максимальному передбаченому договором розмірі - 5 500 грн.

За своєю правовою природою ця сума не є платою за користування кредитом, а є мірою цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан діяв як у період відповідного нарахування, так і на день розгляду справи. Його дію продовжено Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026.

Зазначене правило має імперативний характер і не може бути змінене договором. Умова договору про підвищений розмір відповідальності не усуває передбаченого законом звільнення позичальника.

Такий підхід відповідає позиції Верховного Суду, зокрема викладеній у постанові від 3 червня 2026 року у справі № 686/34448/24: сторони не можуть договором виключити застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а умови, які суперечать цій нормі, не створюють обов`язку зі сплати відповідної відповідальності. Загальне застосування цієї пільги підтверджене також Пленумом Верховного Суду.

Тому доводи відповідача в цій частині є обґрунтованими, а в задоволенні вимоги про стягнення 5 500 грн. необхідно відмовити.

Посилання відповідача на рішення суду першої інстанції у справі № 741/847/25 не має преюдиційного значення для цієї справи, однак наведене у відзиві тлумачення пункту 18 відповідає закону та правовій позиції Верховного Суду.

Відтак, за викладених обставин, доказами підтверджено заборгованість у загальному розмірі: 10 890 грн. - тіло кредиту; 15 354,90 грн. - договірні проценти; 870 грн - одноразова комісія. Загальна сума, яка підлягає стягненню, становить 27 114,90 грн.У стягненні 5 500 грн. за статтею 625 ЦК України належить відмовити. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено частково, а саме на 83,1365 % від заявлених майнових вимог, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, 2 213,43 грн.

Відомостей про понесення сторонами інших судових витрат або належно заявлених вимог про їх розподіл матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 3, 11, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 3, 11, 12, 15, 16, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договором № 531616-КС-001 від 28 березня 2025 року в загальному розмірі 27 114 (двадцять сім тисяч сто чотирнадцять) гривень 90 копійок, з яких: 10 890 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15 354,90 грн. - заборгованість за договірними процентами; 870 грн. - заборгованість за одноразовою комісією.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 5 500 грн., нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 213 (дві тисячі двісті тринадцять) гривень 43 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29.09.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.