Рішення № 140130622, 29.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5336/26

РІШЕННЯ

іменем України

"29" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., представниці позивача Білоконь Н.О., відповідача ОСОБА_1 , його представника Казнєвського В.О., перекладача Ібрагім Моріс Надім,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Свої вимоги мотивувало тим, що 24 вересня 2026 року працівники ГВ КР УСБУ в Одеській області спільно з працівниками ГУ ДМС України в Одеській області в межах проведення профілактичних заходів виявили громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме знаходився на території України без документів, які б надавали йому право законного перебування в України на визначений строк (після закінчення встановленого законом дозволеного строку).

Водночас, на момент виявлення відповідач не мав чинного паспортного чи іншого документа, що посвідчує його особу.

24 вересня 2026 року працівники ГУ ДМС України в Одеській області затримали відповідача для з`ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2 ст. 263 КУпАП, строком на 72 години.

Під час з`ясування обставин порушення ГУ ДМС України в Одеській області встановило, що відповідач прибув на територію України 08 квітня 2026 року через пункт пропуску «Маякі-Удобне» за паспортним документом серії НОМЕР_1 .

Однак на час виявлення у ОСОБА_1 був відсутній паспортний документ на підтвердження його особи та права виїзду за межу України.

Дозволений строк перебування відповідача на території України закінчився, у зв?язку з чим останній перебуває на території України незаконно, не має постійного зареєстрованого місця проживання та джерела доходів.

За порушення правил перебування відповідача на території України 24 вересня 2026 року працівники ГУ ДМС України в Одеській області склали стосовно відповідача протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП та винесли постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн.

Також 24 вересня 2026 року ГУ ДМС України в Одеській області відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України та про заборону в?їзду на територію України строком на 5 років, а також про поміщення до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Враховуючи вказані обставини, виходячи з того, що є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 буде ухилятися від здійснення процедури ідентифікації та виконання рішення про видворення, перешкоджатиме здійсненню вказаної процедури, а тому позивач просив затримати відповідача строком на шість місяців з метою забезпечення ідентифікації та примусового видворення.

28 вересня 2026 року представник відповідача Казнєвський В.О. надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, який вважав безпідставним та необґрунтованим. При цьому зазначав, що ОСОБА_1 потрапив на територію України законним шляхом та перебував на території України на законних підставах, до його затримання мав в наявності паспортний документ, що підтверджував його особу, який був незаконно вилучений представниками міграційної служби. Також вказував на те, що відповідач самостійно звернувся до Державної міграційної служби з приводу отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, однак звернення відповідача було залишене без розгляду. Вказана бездіяльність на цей час є предметом судового оскарження. Вважав, що рішення про примусове видворення відповідача (оскаржується в судовому порядку), який є шукачем притулку, є незаконним. Також вказував на відсутність підстав для затримання ОСОБА_1 з підстави відсутності жодних доказів про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, іншим чином перешкоджатиме проведенню процедури видворення.

В судовому засіданні представниця позивача Білоконь Н.О. позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник Казнєвський В.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представниці позивача Білоконь Н.О., відповідача ОСОБА_1 , його представника Казнєвського В.О., дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 24 вересня 2026 року працівники ГВ КР УСБУ в Одеській області спільно з працівниками ГУ ДМС України в Одеській області в межах проведення профілактичних заходів виявили громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме знаходився на території України без документів, які б надавали йому право законного перебування в України на визначений строк (після закінчення встановленого законом дозволеного строку).

Водночас, на момент виявлення відповідач не мав чинного паспортного чи іншого документа, що посвідчує його особу.

24 вересня 2026 року працівники ГУ ДМС України в Одеській області затримали відповідача для з`ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2 ст. 263 КУпАП, строком на 72 години.

Під час з`ясування обставин порушення ГУ ДМС України в Одеській області встановило, що відповідач прибув на територію України 08 квітня 2026 року через пункт пропуску «Маякі-Удобне» за паспортним документом серії НОМЕР_1 .

Однак на час виявлення у ОСОБА_1 був відсутній паспортний документ на підтвердження його особи та права виїзду за межу України.

Дозволений строк перебування відповідача на території України закінчився, у зв?язку з чим останній перебуває на території України незаконно, не має постійного зареєстрованого місця проживання та джерела доходів.

За порушення правил перебування відповідача на території України 24 вересня 2026 року працівники ГУ ДМС України в Одеській області склали стосовно відповідача протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП та винесли постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн.

Також 24 вересня 2026 року ГУ ДМС України в Одеській області відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України та про заборону в?їзду на територію України строком на 5 років, а також про поміщення до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

На час розгляду справи відповідач перебуває в ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

Згідно ч.ч. 1, 5, 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

За приписами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців (ч. 11 ст. 289 КАС України).

Враховуючи обставини справи, зокрема нелегальне перебування ОСОБА_1 на території України, відсутність у нього документів на підтвердження його особи, наявність рішення про примусове видворення відповідача, а також відсутність у нього на території України постійного зареєстрованого місця проживання, сталих сімейних зв`язків, постійного джерела прибутку, документа, що дає право на виїзд з України, а тому існує висока вірогідність, що ОСОБА_1 ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури ідентифікації та видворення, а тому суд вбачає підстави для затримання відповідача з метою забезпечення ідентифікації та примусового видворення на строк, необхідний для проведення відповідних заходів, але не більше ніж на шість місяців.

Інші передбачені законом заходи не можуть бути застосовані, зокрема: взяття на поруки підприємством, установою чи організацією у зв`язку з відсутністю відповідного клопотання; зобов`язання внести заставу виходячи з матеріального становища відповідача.

Доводи сторони відповідача про те, що до затримання ОСОБА_1 мав в наявності паспортний документ, що підтверджував його особу, який був незаконно вилучений представниками міграційної служби, не підтверджений жодними доказами.

Та обставина, що ОСОБА_1 звернувся до Державної міграційної служби з приводу отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не є тією обставиною, що унеможливлює затримання відповідача до моменту отримання ним відповідного статусу.

При цьому, згідно закону, на час вирішення питання про отримання іноземцем статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, затримана особа продовжує перебувати в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Водночас, рішення про примусове видворення відповідача на час розгляду справи є чинним, а тому його оскарження саме по собі не впливає на вирішення питання про затримання відповідача.

За встановленого, позов ГУ ДМС України в Одеській області підлягає задоволенню.

Рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 371 КАС України підлягає негайному виконанню.

Тому, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 77, 241-246, 271, 289, 371 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення задовольнити повністю.

Затримати громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення ідентифікації та примусового видворення за межі території України, з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, на строк, необхідний для проведення процедури ідентифікації та видворення, однак не більше ніж на шість місяців, починаючи відрахування вказаного строку з дати фактичного затримання, тобто з 24 вересня 2026 року.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв