Рішення № 140104084, 28.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2591/26

РІШЕННЯ

іменем України

"28" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Ротар М.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У травні 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 14.01.2022 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_1 . Кредитний договір №14.01.2022-100002168.

Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 20000 грн з загальним строком користування коштами протягом 140 днів з дня надання (що складається з окремих періодів кредитування), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 02.06.2022 року, а також сплачувати проценти за користування ним за стандартною ставкою у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, а також комісію за надання кредиту у розмірі 3000 грн.

Проте позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 25 травня 2026 року виникла заборгованість у загальному розмірі 38799,89 грн, у тому числі заборгованість за кредитом 20000 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 15799,89 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 3000 грн. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Сарана А.О. не з`явився, проте у позові просила про розгляд справи без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, на адресу суду надіслала заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності, у задоволенні позову просила відмовити та застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи в межах позовних вимог та на підставі поданих доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 14.01.2022 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_1 . Кредитний договір №14.01.2022-100002168.

Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 20000 грн з загальним строком користування коштами протягом 140 днів з дня надання (що складається з окремих періодів кредитування), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 02.06.2022 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, а також комісію за надання кредиту у розмірі 3000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором V859.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Споживчий Центр».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Водночас ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З копії довідки АТ КБ Приватбанк» вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» повністю виконало взяті на себе зобов`язання перед позичальником шляхом перерахування 14.01.2022 року кредитних коштів у розмірі 20000 грн на зазначену у кредитному договорі банківську картку позичальника. Вказана обставина також не оспорюється відповідачем.

У той же час, позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 25 травня 2026 року виникла заборгованість у загальному розмірі 38799,89 грн, у тому числі заборгованість за кредитом 20000 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 14.01.2022 року до 02.06.2022 року) 15799,89 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 3000 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив наступне.

Суд погоджується із нарахованою заборгованістю за кредитом (тілом кредиту) процентів, які нараховувалися позивачем відповідно до умов кредитного договору.

Кредитним договором також вбачається правильність нарахування комісії за видачу кредиту та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а тому така комісія підлягає стягненню.

Щодо строків позовної давності до кредитного договору № 14.01.2022-100002168 від 14.01.2022 р., то відповідно до ст.256, 257, 258, 259, 261 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказана норма втратила чинність 04.09.2025 у зв`язку з набрання чинності Законом України № 4434-IX і перебіг позовної давності відновився лише з 04.09.2025.

Таким чином, з урахуванням введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором до стягнення становить 38799,89 грн, у тому числі заборгованість за кредитом 20000 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 14.01.2022 по 02.06.2022 у розмірі 15799,89 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2662,40 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором №14.01.2022-100002168 від 14.01.2022 року, що утворилася станом на 25 травня 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 20000 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 15799,89 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 3000 грн, а всього в загальному розмірі 38799,89 грн, а також судовий збір 2662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

.

Суддя: М.М. Ротар