Рішення № 140129631, 22.09.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1119/26

Провадження № 2/293/948/2026

22 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі:

Представник позивача звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №20.06.2025-100002307 від 20.06.2025 в розмірі 7575,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 2 500,00 грн.; заборгованість за процентами 3 325,00 грн; комісія 125,00 грн; додаткова комісія 375, 00 грн; неустойка 1 250,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №20.06.2025-100002307 від 20.06.2025.

04.08.2026 суд, у порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до Виконавчого органу Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .

13.08.2026 на адресу суду від Черняхівської селищної ради надійшов лист, згідно якого гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 18.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 22.09.2026 о 12:00 год.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №20.06.2025-100002307 від 20.06.2025.

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 7575,00 грн з яких: заборгованість за кредитом 2 500,00 грн; заборгованість за процентами 3 325,00 грн; комісія 125,00 грн; додаткова комісія 375, 00 грн; неустойка 1 250,00 грн.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання сторони не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив хоча про день, час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином та своєчасно, про що в матеріалах справи міститься повідомлення.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення №R067258818161.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 22.09.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.06.2025 між ТОВ "Споживчий кредит" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №20.06.2025-100002307, на підставі якого відповідачці надано кредит у розмірі 2500,00 грн, строком на 168 днів. Дата повернення 04.12.2025.

Згідно пункту 1.1 кредитного договору, дана пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) є пропозицією ТОВ "Споживчий Центр" укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст.634 Цивільного кодексу України, ні публічним договором у розумінні ст.633 Цивільного кодексу України.

За умовами кредитного договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації в інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року (ів) (п.10.1. договору).

Відповідач 20.06.2025 сформувала та за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора Е628 підписала заявку на отримання кредиту у ТОВ "Споживчий центр", вказавши реквізити належного їй платіжного засобу для надання коштів за даним договором 5168-74ХХ-ХХХХ-8781.

Відповідно до відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) укладення кредитного договору №20.06.2025-100002307 позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту 2500,00 грн зі строком кредитування 168 дні з дати його надання/ дата повернення (виплати) кредиту 04.12.2025. (п.п.2,3,4 договору).

Сторонами договору погоджено ставку "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку ( п.6 договору).

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання кредиту) 5% від суми кредиту та дорівнює 125 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів ( п.8 договору).

Пункт 14 договору передбачає, що графік платежів: загальний розмір платежу; розмір платежу з процентів у складі чергового платежу; розмір платежу комісії з надання у складі чергового платежу; розмір платежу комісії з обслуговування у складі чергового платежу; розмір платежу із суми кредиту у складі чергового платежу; дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом; дата чергового платежу.

Пунктом 16, передбачена ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 3920.58%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 6325 грн. 00 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 3825 грн. 00 коп.

Неустойка: 37 грн. 50 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 547.5 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом. договору передбачено, що ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 4393,61%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 52589 грн 43 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 32589 грн 43 коп. ( пп.17,18 договору).

Відповідно до пункту 20 договору спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Відповідно до довідки про відкриття рахунку виданою АТ КБ «ПриватБанк» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором виданою Товариством з обмеженою відповідальності «Споживчий центр» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №20.06.2025-100002307 від 20.06.2025 складає: 7575,00 грн з яких: заборгованість за кредитом 2 500,00 грн.; заборгованість за процентами 3 325,00 грн; комісія 125,00 грн; додаткова комісія 375, 00 грн; неустойка 1 250,00 грн.

Відповідно до листа від 17.04.2026 №1-1704 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» відповідно до договору № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, 20.06.2025 успішно перераховано кошти на платіжну картку НОМЕР_2 в сумі 2500,00 грн за номером транзакції 779065140 за кредитним договором №20.06.2025-100002307.

Відповідно до договору № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий центр», погоджено умови надання послуг про переказ грошових коштів без відкриття карткового рахунку.

Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами склалися у зв`язку з підписанням відповідачем електронного договору про споживчий кредит №20.06.2025-100002307 від 20.06.2025.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредитних коштів, а також факт укладення договору на умовах зазначених позивачем.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач своїм електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора у договорі визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядком надання товариством грошових коштів.

Відповідач електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора у договорі визнала та погодилася на запропоновані позивачем умови користування та порядком надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору (оферти) свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію", електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір №20.06.2025-100002307 від 20.06.2025 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає,що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала такий договір, однак умови договору порушила. Зворотного відповідач не доведено.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем також не оспорюється.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за тілом кредиту становить 2500 грн, заборгованість за процентами становить 3325 грн .

На час розгляду справи судом, відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив та відповідних доказів до суду не подав.

Розрахунок в цій частині є обґрунтованим та арифметично вірним, відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентів за користування кредитом є обґрунтованими, заявленими відповідно до умов договору та підлягають задоволенню.

Фактичних обставин справи та правомірність розрахунку відповідач не оспорив.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивач про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення із відповідача комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в сумі 125 грн та стягнення додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 375 грн суд зазначає наступне.

Стягнення із ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредитної заборгованості/надання кредиту, а саме за дії, які банк (фінансова установа) здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 125 грн та стягнення додаткової комісії в сумі 375 грн є безпідставною.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 1250 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положеннями частини першої та другої статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває й на даний час.

З огляду на вимоги пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача неустойки, оскільки її нарахування здійснено позивачем у період дії воєнного стану в Україні, під час якого позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1250 грн неустойки задоволенню також не підлягають.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 5825,00грн, з яких 2500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 3325,00 грн заборгованість за процентами.

В частині стягнення 125 грн комісії та 375грн додаткової комісії, 1250грн неустойки, суд відмовляє у позові.

Розподіл судових витрат.

У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також заявив про понесення інших судових витрат, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для подання позову - направлення позивачем пакету документів відповідачу перед поданням позовної заяви.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням останньому позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 120,18 грн, що підтверджується накладною № 2170522 від 22.07.2026 ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» відправник: ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" за відправлення адресоване ОСОБА_1 у паперовій формі листа з описом вкладення.

Однак, позивачем не надано первинних доказів на підтвердження здійснення такої оплати за понесення відповідних витрат.

Таким чином в частині покладення на відповідача витрати на комплектування та поштову відправку матеріалів суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_4 в АТ КБ "ПриватБанк")

- 2500,00 грн заборгованості за тілом кредиту;

- 3325,00 грн процентів за користування кредитом;

- 2047,32 грн судового збору

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032,код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_4 в АТ КБ "ПриватБанк")

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Повне рішення складено: 28.09.2026

Суддя Людмила ЛОСЬ