Рішення № 140129318, 28.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/728/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Акціонерного товариства Укртелеком,

код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601

Відповідач: Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 03196179, проспект Миру, будинок 116а, м. Чернігів, 14028

Предмет спору: про стягнення 12 304,85 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Укртелеком через підсистему Електронний суд звернулось до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення 12 304,85 грн заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті.

Ухвала суду від 28.07.2026 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів ЄСІТС 28.07.2026 о 12:10, 12:15, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 12.08.2026.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства України щодо своєчасного відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих на пільгових з січня 2025 року по грудень 2025 року (включно) жителям Городнянської міської територіальної громади та з січня 2025 року по квітень 2025 року (включно) жителям Остерської міської територіальної громади.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором електронних послуг, яке надає електронні комунікаційні послуги споживачам згідно з Законом України «Про електронні комунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (чинними на момент виникнення спірних правовідносин), інших законодавчих актів України.

В Україні діє Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 за № 117, з метою удосконалення обліку цих осіб.

Обов`язок надання послуг зв`язку населенню на пільгових умовах передбачено Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідно до змісту вищенаведених законодавчих актів України, надання електронних комунікаційних послуг пільговим категоріям громадян жителям Городнянської міської територіальної громади та Остерської міської територіальної громади, які мають право на пільги, є обов`язком позивача.

Як вбачається з інформації, зазначеної в розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за послуги зв`язку, за 2025 рік позивачем надавались пільговим категоріям споживачів, які проживають на території Городнянської міської територіальної громади послуги зв`язку на загальну суму 10 804,60 грн, а саме: у січні 2025 року 1530,00 грн; лютому 2025 року 1530,00 грн; березні 2025 року 1509,44 грн; квітні 2025 року 1402,50 грн; травні 2025 року 637,50 грн; червні 2025 року 637,50 грн; липні 2025 року 637,50 грн; серпні 2025 року 637,50 грн; вересні 2025 року 637,50 грн; жовтні 2025 року 625,16 грн; листопаді 2025 року 510,00 грн; грудні 2025 року 510,00 грн.

Як вбачається з інформації, зазначеної в розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за послуги зв`язку, за період січень-квітень 2025 року позивачем надавались пільговим категоріям споживачів, які проживають на території Остерської міської територіальної громади послуги зв`язку на загальну суму 1500,25 грн, а саме: у січні 2025 року 382,50 грн; лютому 2025 року 382,50 грн; березні 2025 року 382,50 грн; квітні 2025 року 352,75 грн.

Вказані розрахунки видатків містять поіменний список пільгової категорії громадян за адресами їх реєстрації та розмір пільг за надані послуги зв`язку за вище зазначені періоди.

Рекомендованим листом № 80С914.012-294/2 від 31.12.2025 АТ "Укртелеком" направило Управлінню соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язані з наданням пільг за послуги зв`язку по Городнянській МТГ за січень-грудень 2025 року та по Остерській МТГ за січень-квітень 2025 року, акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2025, зведений розрахунок видатків по категоріям пільг на відшкодування та мешканцям цих громад за вказані періоди, що підтверджується описом вкладення в цінний лист.

При цьому, позивач в позові вказує, що інформація про абонентів, що втратили право на пільгу за спірний період, або про розбіжності щодо загальної кількості пільговиків чи розміру пільг від відповідача не надходила.

24.06.2025 позивачем на електронну адресу відповідача була направлена вимога-претензія №80С310/СЦ/ВИХ/514 від 24.06.2026, підписана кваліфікованим електронним підписом представника позивача, з вимогою сплатити заборгованості в сумі 12 304,85 грн.

Відповідач у відповіді на вимогу-претензію №02/1761 від 17.07.2026 посилається на відсутність механізму фінансування компенсації вартості послуг зв?язку, наданих пільговим категоріям громадян, а також невизначенням законом головного розпорядника бюджетних коштів за відповідною бюджетною програмою та відсутністю бюджетних призначень для здійснення таких видатків, що унеможливлює задоволення вимоги-претензії.

За наданими позивачем розрахунками витрат, понесених за надані послуги зв?язку на пільгових умовах населенню Городнянської МТГ за січень-грудень 2025 року заборгованість становить 10 804,60 грн, а по Остерській МТГ за січень-квітень 2025 року 1500,25 грн, всього на загальну суму 12 304,85 грн, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв?язку на пільгових умовах в примусовому порядку.

Оцінка суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.

Згідно зі статтями 1, 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні соціальні гарантії це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Обов`язок надання послуг зв`язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань"; Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; Законом України "Про охорону дитинства", Законом України Про основи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні, Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, якими встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для відповідних категорій осіб.

В перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

За визначенням пунктів 1, 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003, реєстр осіб, які мають право на пільги (далі Реєстр), інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення реєстрових даних і надання реєстрової інформації про фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою відповідно до законів України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин і працівників культури в сільській місцевості (далі пільговики). Реєстр є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру як складової частини Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі Єдина система).

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчі органи з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад та у випадках, передбачених цим Положенням, органи Пенсійного фонду України (далі структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) забезпечують у межах повноважень формування реєстрових даних Реєстру та здійснюють інші повноваження створювачів із урахуванням вимог, передбачених Законом України Про публічні електронні реєстри та цим Положенням.

Органи Пенсійного фонду України: організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; забезпечують протягом робочого дня наповнення Реєстру отриманими відомостями про пільговиків шляхом електронної інформаційної взаємодії; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад вносять до Реєстру інформацію про заміну (продовження строку дії) посвідчень, види та розмір пільг, наданих за рахунок місцевого бюджету.

Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 (чинних станом на момент виникнення спірних правовідносин), установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно зі ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

За змістом статті 81 Бюджетного кодексу України міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Відповідно до статей 82-85 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на: 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки, визначені п. 1 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки, визначені п. 2 і 3 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України. Відповідні органи державної влади забезпечують здійснення видатків, визначених п. 1 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу.

Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують здійснення видатків, визначених п. 2 і 3 ч. 1 ст.82 цього Кодексу.

Держава може передати органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.

Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених п. 2 і 3 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного ст. 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.

За пунктом 204 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів віднесено видатки на пільги з послуг зв`язку.

При цьому, незалежно від джерела фінансування видатків на пільги з послуг зв`язку, розрахунки за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян повинні проводитись саме відповідачем, враховуючи таке:

Згідно з ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Суд підкреслює, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним пунктом 204 ч.1 ст. 91 БК України. Тобто, ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не передбачає прямого обов`язку всіх місцевих бюджетів на відшкодування послуг зв`язку. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема тієї ж статті 91.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 8.18 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі № 640/21817/18 норма статті 91 БК України трактується подібним чином. Також вказано: якщо з місцевого бюджету будуть здійснюватися видатки на фінансування пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг, то орган місцевого самоврядування обов`язково має прийняти відповідне рішення про здійснення видатків з місцевого бюджету на покриття гарантованих державою пільг з послуг зв`язку та інших пільг. Органи місцевого самоврядування можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до постанови Верховної Ради України Про утворення та ліквідацію районів від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, у Чернігівській області утворено, зокрема, Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій Березнянської селищної, Гончарівської селищної, Городнянської міської, Деснянської селищної, Добрянської селищної, Іванівської сільської, Киїнської сільської, Киселівської сільської, Кіптівської сільської, Козелецької селищної, Куликівської селищної, Любецької селищної, Михайло-Коцюбинської селищної, Новобілоуської сільської, Олишівської селищної, Остерської міської, Ріпкинської селищної, Седнівської селищної, Тупичівської сільської, Чернігівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

На території Чернігівського району Чернігівської області органом соціального захисту населення є Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації.

Відповідно до Положення про Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, яке затверджене розпорядженням начальника Чернігівської районної військової адміністрації від 19.06.2024 № 88, Управління є структурним підрозділом Чернігівської районної державної адміністрації, основним завданням якого є забезпечення реалізації державної соціальної політики в межах Чернігівського району у сфері соціального захисту населення.

Одним із основних завдань Управління у межах реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення на відповідній території є призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством (підпункт 2 пункту 4 Положення про Управління 2024 року).

Підпунктом 25 пункту 5 Положення про Управління 2024 року, визначено, що Управління, відповідно до визначених повноважень у сфері реалізації державних соціальних гарантій окремим категоріям населення: організовує призначення та виплату допомоги, компенсацій та надання інших соціальних гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до законодавства України; організовує в межах компетенції роботу з надання інших пільг (крім пільг з оплати житлово-комунальних послуг, пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу) пенсіонерам, особам з інвалідністю, ветеранам війни та праці, одиноким непрацездатним особам та іншим категоріям осіб, які мають право на пільги відповідно до законодавства за рахунок місцевих бюджетів.

Відтак, у спірний період забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Чернігівського району Чернігівської області, належало до компетенції Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, оскільки саме управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми Мінсоцполітики.

Отже, позивач Акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про електронні комунікації", Статуту та внутрішніх актів товариства.

Відповідач Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області є органом, головною функцією якого є реалізація державної політики в галузі соціального захисту окремих категорій населення, і який, організовуючи та контролюючи надання пільг громадянам, зобов`язаний виконати передбачений законом обов`язок з виплати позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22, де зазначено, що стороною зобов`язання з компенсації витрат позивачу за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян є держава, а тому орган місцевого самоврядування не може бути боржником за таким зобов`язанням.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з січня по грудень 2025 року позивач надав послуги зв`язку пільговим категоріям населення Городнянської міської територіальної громади на суму 10 804,60 грн та за період січень-квітень 2025 року позивач надав послуги зв`язку пільговим категоріям населення Остерської міської територіальної громади на суму 1500,25 грн, а всього на суму 12 304,85 грн.

Відповідач під час розгляду справи правильність розрахунку суми боргу не оспорював.

Чинним законодавством України не передбачено обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач має законодавчо встановлений обов`язок відшкодування або фінансування пільг з послуг зв`язку, наданих у спірних періодах.

Згідно з приписами ст. 526, 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд у даному випадку також враховує, що ні Законом України "Про електронні комунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 924/781/17).

Нормами ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України визначено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що до компетенції Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області належало забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Остерської та Городнянської міських територіальних громад у спірний період, а тому саме через нього держава діяла у спірних правовідносинах, та саме воно було зобов`язане проводити розрахунки з позивачем як організацією надавачем послуг зв`язку за надані особам, які мають пільги з їх оплати, послуги.

Держава, як специфічний суб`єкт правовідносин, здійснює свої обов`язки в відносинах з особою в певній сфері суспільних відносин через свої органи. Враховуючи, що в спірних правовідносинах державу представляють органи, які уповноважені на реалізацію державної політики в сфері соціального захисту населення, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Отже, в справах щодо виплати компенсації вартості телекомунікаційних послуг, предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб`єктів, які були відповідальні за здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

З огляду на вказані норми законодавства в АТ Укртелеком виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, унаслідок надання послуг зв`язку особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава в цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє в цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 цього Кодексу).

Відсутність бюджетних коштів у видатках Державного та місцевого бюджетів не є підставою для звільнення органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах від відповідальності за порушення зобов`язань.

За змістом Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини, в рішенні по справі Кечко проти України (08.11.2005) зазначив, що: Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (від 18.10.2005) та Бакалов проти України (від 30.11.2004) указав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини в справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).

Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

До того ж, у силу частини 6 статті 48 БК України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 БК України.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство визначає, що фінансові зобов`язання держави мають первинний характер, а бюджетне законодавство похідний від нього характер.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18.

За таких обставин, Управління соціального захисту Чернігівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із Закону і така відповідальність не може ставитись у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 14, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (код ЄДРПОУ 03196179, проспект Миру, будинок 116а, м. Чернігів, 14028) на користь Акціонерного товариства Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601; рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен банк» м. Київ) 12 304,85 грн заборгованості та 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун