Рішення № 140129057, 28.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2492/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Тех-Маш" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, буд. 22/9, кімната 1) до Приватного акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 43) про стягнення 304282,53 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Тех-Маш" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж" про стягнення 304282,53 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 196000,00 грн., пеня у розмірі 29314,08 грн., 3% річних у розмірі 19460,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 59508,07 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором №1 від 09.11.2021 в частині сплати вартості поставленого товару позивачу як новому кредитору за договором відступлення права вимоги (цесії) №17/03 від 17.03.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

21.07.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №17811) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, розгляд справи постановлено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи на підставі частини 5 статті 252 ГПК України.

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, сторони зобов`язані мати зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Матеріали справи свідчать, що станом на дату відкриття провадження у даній справі сторони зареєстрували електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до зареєстрованого електронного кабінету сторін, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 по справі №922/2492/26 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, а тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті в межах строку, що передбачений статтею 248 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України унормовано, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лаад" (далі - первісний кредитор, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Південспецатоменергомонтаж" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір №1 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити кварцитову продукцію в асортименті: щебінь фракції 20-40 мм., щебінь фракції 40-70 мм, щебенево-піщана суміш 0-20 мм, щебенево-піщана суміш 0-40 мм (С7) та щебенево-піщана суміш 0-70 мм (С5) відповідно до рахунків та/або видаткових накладних на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру кварцитової продукції визначаються у накладній на відпуск товару та/або рахунку-фактурі.

Відповідно до умов пункту 2.1. договору покупець оплачує продукцію за ціною, вказаною у рахунку-фактурі або у видатковій накладній.

Згідно з пунктом 2.4. договору загальна сума договору складається із суми всіх видаткових накладних, за якими поставляється продукція протягом терміну його дії.

Відповідно до умов пункту 3.1. договору розрахунок за договором здійснюється в національній валюті України (гривні) у порядку попередньої оплати за кожну замовлену покупцем і відвантажену постачальником партію продукції. У разі відвантаження залізничним транспортом, з урахуванням залізничного тарифу (вартості перевезення з послугами з організації перевезення), згідно рахунків-фактур та/або видаткових накладних.

Відповідно до умов пункту 3.2. договору у виключному випадку за погодженням сторін, допускається оплата по факту поставки продукції, на підставі накладної та/або рахунку-фактури, протягом 5 банківських днів з дня відвантаження.

Згідно з пунктом 4.5. договору підтвердженням одержання продукції покупцем є накладна.

Пунктом 9.1. договору погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що термін дії договору автоматично продовжується на додатковий термін 1 рік у випадку, якщо жодна із сторін не проінформує другу сторону у письмовій формі про свій намір змінити або припинити дію договору за 10 календарних днів до закінчення дії даного договору.

З матеріалів справи убачається, що між постачальником та покупцем на виконання умов договору №1 від 09.11.2021 було оформлено та підписано видаткові накладні на суму 4039602,00 грн., а саме: №РН-0000001 від 02.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000002 від 08.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000003 від 12.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000004 від 17.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000005 від 22.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000006 від 29.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000007 від 03.02.2022 на суму 371053,20 грн., №РН-0000008 від 08.02.2022 на суму 371053,20 грн., №РН-0000009 від 12.02.2022 на суму 371053,20 грн., №РН-0000010 від 16.02.2022 на суму 371053,20 грн., №РН-0000011 від 21.02.2022 на суму 371053,20 грн.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 17.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лаад" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Тех-Маш" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №17/03.

Згідно з пунктом 1.1. договору погоджено, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідно із договором поставки №1 від 09.11.2021 (надалі іменується "основний договір", укладеного між первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством "Південспецатоменергомаж" (боржник).

Відповідно до пункту 1.2. договору за договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього договору та штрафних санкцій відповідно до умов основного договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору право вимоги, що відступається за договором становить 635378,64 грн.

Відповідно до умов пункту 4.1. договору передбачено, що первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом трьох робочих днів з дня підписання цього договору.

Згідно пункту 4.2. договору первісний кредитор не пізніше 3 календарних днів зобов`язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за договором новому кредитору.

З матеріалів справи убачається, що 17.03.2023 первісний кредитор повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором поставки №1 від 09.11.2021 та про те, що сума боргу підлягає сплаті новому кредитору - ПП "Тех-Маш".

Окрім того, матеріали справи свідчать, що після відступлення права вимоги, відповідач сплатив позивачу кошти в рамках договору відступлення права вимоги (цесії) №17/03 від 17.03.2023 на суму 439378,64 грн. згідно платіжних інструкцій: №1998 від 02.08.2023 на суму 40000,00 грн., №3063 від 14.11.2024 на суму 109378,64 грн., №3518 від 10.12.2024 на суму 40000,00 грн., №744 від 07.04.2025 на суму 50000,00 грн., №891 від 16.04.2025 на суму 50000,00 грн., №2444 від 12.09.2025 на суму 50000,00 грн., №2595 від 22.09.2025 на суму 50000,00 грн., №3843 від 30.12.2025 на суму 50000,00 грн.

З огляду на викладене вище, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач у погоджений договором строк не виконав належним чином зобов`язання щодо сплати заборгованості за договором поставки №1 від 09.11.2021 у розмірі 196000,00 грн., чим порушив умови як договору поставки, так і договору відступлення права вимоги (цесії) №17/03 від 17.03.2023, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до положень частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до вимог статті 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (частина 1 статті 671 ЦК України).

За приписами статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити кварцитову продукцію в асортименті: щебінь фракції 20-40 мм., щебінь фракції 40-70 мм, щебенево-піщана суміш 0-20 мм, щебенево-піщана суміш 0-40 мм (С7) та щебенево-піщана суміш 0-70 мм (С5) відповідно до рахунків та/або видаткових накладних на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 4.5. договору підтвердженням одержання продукції покупцем є накладна.

Матеріалами справи підтверджено, що між постачальником та покупцем на виконання умов договору №1 від 09.11.2021 було оформлено та підписано видаткові накладні на суму 4039602,00 грн., а саме: №РН-0000001 від 02.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000002 від 08.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000003 від 12.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000004 від 17.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000005 від 22.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000006 від 29.01.2022 на суму 364056,00 грн., №РН-0000007 від 03.02.2022 на суму 371053,20 грн., №РН-0000008 від 08.02.2022 на суму 371053,20 грн., №РН-0000009 від 12.02.2022 на суму 371053,20 грн., №РН-0000010 від 16.02.2022 на суму 371053,20 грн., №РН-0000011 від 21.02.2022 на суму 371053,20 грн.

Разом з тим, 17.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лаад" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Тех-Маш" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №17/03.

Згідно частини 1 статті 512 ЦК України однією із підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитори переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У відповідності до положень частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Враховуючи зазначене, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках.

Згідно пункту 4.2. договору первісний кредитор не пізніше 3 календарних днів зобов`язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за договором новому кредитору.

З матеріалів справи убачається, що 17.03.2023 первісний кредитор повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором поставки №1 від 09.11.2021 та про те, що сума боргу підлягає сплаті новому кредитору - ПП "Тех-Маш".

Як передбачено умовами пункту 1.2. договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього договору та штрафних санкцій відповідно до умов основного договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору право вимоги, що відступається за договором становить 635378,64 грн.

В силу приписів статті 691, 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріали справи свідчать, що після відступлення права вимоги, відповідач сплатив позивачу кошти в рамках договору відступлення права вимоги (цесії) №17/03 від 17.03.2023 згідно платіжних інструкцій: №1998 від 02.08.2023 на суму 40000,00 грн., №3063 від 14.11.2024 на суму 109378,64 грн., №3518 від 10.12.2024 на суму 40000,00 грн., №744 від 07.04.2025 на суму 50000,00 грн., №891 від 16.04.2025 на суму 50000,00 грн., №2444 від 12.09.2025 на суму 50000,00 грн., №2595 від 22.09.2025 на суму 50000,00 грн., №3843 від 30.12.2025 на суму 50000,00 грн. з посиланням в призначенні платежу на договір. Загальна сума оплати становить 439378,64 грн.

В контексті викладеного, суд звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 та враховує, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Отже, періодична часткова сплата відповідачем на користь позивача вартості товару свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій, які підтверджують наявність перед позивачем, як новим кредитором, заборгованості та необхідність її сплати в силу погоджених умов договору №1 від 09.11.2021 та договору відступлення права вимоги (цесії) №17/03 від 17.03.2023 р.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за отриманий товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованість у розмірі 196000,00 грн., є обґрунтованою, правомірною, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 29314,08 грн., 3% річних у розмірі 19460,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 59508,07 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з умовами пункту 5.2. договору №1 від 09.11.2021 передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який нараховується пеня від суми заборгованості або затримки поставки за кожний день прострочення.

Відповідно до умов пункту 1.2. №17/03 від 17.03.2023 договору за договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього договору та штрафних санкцій відповідно до умов основного договору.

Перевіривши правомірність здійсненого розрахунку пені у розмірі 29314,08 грн., 3% річних у розмірі 19460,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 59508,07 грн., з урахуванням погоджених умов договору, встановлених обставин справи, наведених положень законодавства, суд зазначає, що здійснені розрахунки є обґрунтованими, арифметично вірними, а тому позовна вимога про стягнення зазначених сум підлягає задоволенню.

Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам договору, суд констатує, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Однак, будучи обізнаним про розгляд справи, з огляду на положення статей 13, 74 ГПК України, жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності доказів, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а тому оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути зПриватного акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 43, код ЄДРПОУ 04827073) на користь Приватного підприємства "Тех-Маш" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, буд. 22/9, кімната 1, код ЄДРПОУ 36618610) основну заборгованість у розмірі 196000,00 грн., пеню у розмірі 29314,08 грн., 3% річних у розмірі 19460,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 59508,07 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 3651,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "28" вересня 2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова