Рішення № 140128936, 28.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 Справа № 917/1655/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/1655/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до відповідача Виконавчого комітету Диканської селищної ради, вул. Незалежності, 133, селище Диканька, Полтавський район, Полтавська область, 38500

про стягнення 32 233,27 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до суду із позовом до Виконавчого комітету Диканської селищної ради про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №15-12254/25-БО-Т від 04.12.2025 р. у розмірі 32 233,27 грн, з яких: 29 159,85 грн - основна заборгованість, 2 502,96 грн - пеня, 249,26 грн - 3% річних, 321,20 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов`язків за договором постачання природного газу, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: розрахунок, договір постачання газу укладений шляхом приєднання, акти приймання передачі газу, виписка банку, довідка про відкриті рахунки, вимога про сплату боргу травень 2026, оборотно сальдова відомість, виписка з ЄДР.

27.08.2026 року від відповідача надійшла заява про визнання позову (вх. № 11640), згідно якої відповідач просив суд прийняти визнання Виконавчим комітетом Диканської селищної ради позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія

«Нафтогаз Трейдинг» про стягнення 32 233,27 грн. заборгованості за договором постачання природного газу від 04.12.2025 року №15-12254/25-БО-Т.Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Виконавчого комітету Диканської селищної ради про стягнення 32 233,27 грн. заборгованості за договором постачання природного газу від 04.12.2025 року №15-12254/25-БО-Т. На підставі ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Стягнути з Виконавчого комітету Диканської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 1331,20 грн.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

21.08.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Виконавчого комітету Диканської селищної ради про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №15-12254/25-БО-Т від 04.12.2025 р. у розмірі 32 233,27 грн, з яких: 29 159,85 грн - основна заборгованість, 2 502,96 грн - пеня, 249,26 грн - 3% річних, 321,20 грн - інфляційні втрати (вх. № 1717/26).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026 справу № 917/1655/26 розподілено судді Тимощенко О.М.

Ухвалою від 25.08.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив строки подачі заяв по суті.

Ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі відповідач отримав 25.08.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет (арк. справи 35).

Відповідач позов визнав.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» ( Позивач, постачальник) та ВИКОНАВЧИМ КОМІТЕТОМ ДИКАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ( Відповідач, Споживач) укладено Договір постачання природного газу від 04.12.2025 №15-12254/25-БО-Т ( Договір) шляхом приєднання.

Вказаним Договором сторони узгодили, зокрема, наступне :

- природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб (п. 1.2 Договору);

- цей договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання Споживача до всіх його умов в цілому. Цей Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України (п. 1.5 Договору);

- Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 Договору);

- приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору);

- Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого оку Постачальника та надісланого Споживачу в порядку, визначеному підп. 3.5.2 п. 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу. У разі відсутності акту приймання - передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 п. 3.5 цього Договору (п. 5.1 Договору);

- у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору);

- Договір набирає чинності з дати, зазначеної у письмовій годі на приєднання до Договору постачання природного газу Постачальника надісланої Споживачу відповідно до п. 1.7 Договору, і діє до дати, зазначеної у цій Згоді на приєднання до Договору постачання природно газу включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 13.1 Договору).

На виконання умов Договору протягом січня - березня 2026 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 404 317,05 грн. згідно актів приймання передачі природного газу, а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу від 10.02.2026, обсяг переданого газу: 8,56100 тис.м.куб., вартістю 145 987,27 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 10.03.2026, обсяг переданого газу: 8,31200 тис.м.куб., вартістю 141 741,18 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 10.04.2026, обсяг переданого газу: 6,83700 тис.м.куб., вартістю: 116 588,60 грн.

За даними позивача, за поставлений газ відповідач здійснив часткову оплату на суму 375 157,20 грн., сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 29 159,85 грн.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 2 502,96 грн - пеня, 249,26 грн - 3% річних, 321,20 грн - інфляційні втрати.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач позов визнав.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як було зазначено вище, позивач та відповідач уклали договір Договір постачання природного газу від 04.12.2025 №15-12254/25-БО-Т шляхом приєднання, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки та норм законодавства, позивач зобов`язаний поставити товар, а відповідач прийняти і сплатити його вартість.

Суд встановив, що на виконання умов Договору протягом січня -березня 2026 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 404 317,05 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу, а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу від 10.02.2026, обсяг переданого газу: 8,56100 тис.м.куб., вартістю 145 987,27 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 10.03.2026, обсяг переданого газу: 8,31200 тис.м.куб., вартістю 141 741,18 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 10.04.2026, обсяг переданого газу: 6,83700 тис.м.куб., вартістю: 116 588,60 грн.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не повністю оплатив позивачу у повному обсязі природний газ (сплатив лише 375 157,20 грн), отже заборгованість відповідача складає 29 159,85 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 29 159,85 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 249,26 грн - 3% річних та 321,20 грн - інфляційні втрати, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару (природного газу).

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору позивач нарахував та заявив до стягнення 2 502,96 грн. пені.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 ст.549 ЦК України).

За умовами п.7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши за допомогою калькулятора ЛІГА:ЗАКОН розрахунок пені суд встановив, що проведені позивачем нарахування є обґрунтованими та арифметично правильними, відтак позовні вимоги в частині стягнення 2 502,96 грн пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі. Як вже зазначено вище, по даній справі судом було встановлено факти та правові норми, у сукупності зі змісту яких мають місце законні підстави для задоволення позову.

У пункті 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З наведеного вбачається, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, в основу судового рішення не може бути покладено лише факт визнання позову відповідачем, без дослідження при цьому обставин справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17)).

Отже, з огляду на попередні висновки щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог про стягнення з відповідача боргу у розмірі 32 233,27 грн, суд приймає визнання відповідачем позову та задовольняє його.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до господарського суду з даним позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача, а саме судовий збір у розмірі 50% (1331,20 грн) у зв`язку із визнанням позову.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору ( 1331,20 грн), сплаченого при поданні позову.

На підставі вище зазначеного, враховуючи направлення Відповідачем заяви про визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову у зв`язку із визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Разом з цим суд звертає увагу позивача, що 07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 за № 1888/43233. Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України «Про судовий збір», передбаченого Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 № 1650/24182.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ДИКАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (38500, Україна, Полтавський р-н, Полтавська обл., селище Диканька, вул. Незалежності, буд. 133; код ЄДРПОУ 04383133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676; поточний рахунок: НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк», код банку 322313) борг у загальній сумі 32 233,27грн., з яких: 29 159,85 грн - основна заборгованість, 2 502,96 грн - пеня, 249,26 грн - 3% річних, 321,20 грн - інфляційні втрати судові витрати, а також 1331,20 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676; поточний рахунок: НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк», код банку 322313) з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 1331,20 грн, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №0000037146 від 19.08.2026.

Рішення складено та підписано 28.09.2026 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко