Ухвала суду № 140128525, 21.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"21" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2791/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/2791/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ПаверТек Грпп (65114, м. Одеса, вул. Левітана, буд. 141, офіс 16-н, код ЄДРПОУ 45829197)

до відповідачів: 1. Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю КАЛОРЕ (65114, м. Одеса, вул. Левітана, буд. 141, офіс 16-Н, код ЄДРПОУ 42067853)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)

про визнання правочинів (договорів) недійсними

Представники сторін:

від позивача - Колесников І.Л. довіреність;

від відповідачів: 1. Ковтонюк Ю.А. довіреність;

2. не з`явився;

від третьої особи: Пясецький Д.В. довіреність;

Господарським судом Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглядається справа №916/2791/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПаверТек Грпп до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , Товариства з обмеженою відповідальністю КАЛОРЕ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг про визнання правочинів (договорів) недійсними.

05.08.2026р. за вх. №27086/26 до суду від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, згідно якого останній просить суд зупинити провадження по справі №916/2791/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №910/3285/24.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач 1 вказує, що позивач звертаючись з відповідним позовом до суду серед іншого зазначає, що сторонами не можуть бути застосовані приписи статті 22 Закону України «Про теплопостачання», оскільки він не є правонаступником за борговими зобов`язаннями ТОВ «Калоре».

При цьому, позивач у позовній заяві в тому числі посилається на висновки судів у справах № 904/544/24 та № 910/10953/24 з аналогічними правовідносинами та щодо застосування положень частини 3 статті 22 Закону України «Про теплопостачання».

Поряд з цим, як вказує позивач, що в провадженні Верховного Суду перебуває справа №910/3285/24 за позовом КП «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ТОВ фірма «Технова» та АТ «Ощадбанк» про визнання недійсним договорів. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2026 справу № 910/3285/24 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.04.2026 прийнято до розгляду справу № 910/3285/24 за касаційними скаргами ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ фірма «Технова» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024, при цьому колегія встановила щодо наявності підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №904/544/24.

За посиланнями заявника, Об`єднана палата Верховного Суду у справі № 910/3285/24 виснує щодо наявності/відсутності підстав для застосування до аналогічних спірних правовідносин частини 3 статті 22 Закону України «Про теплопостачання» на виконання якої сторони уклали договори про переведення боргу, які теперішній користувач майна оспорює в судовому порядку з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України. Крім цього, попередніми та теперішніми користувачами комунального майна з вироблення теплової енергії є окремі, створені різними засновниками незалежно один від одного суб`єкти господарювання, котрі діють та не припинені в порядку чинного законодавства.

11.08.2026р. за вх. №27626/26 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача 1 про зупинення провадження по справі, згідно яких останній просить суд в задоволенні відповідного клопотання відмовити.

Згідно з ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, закон повинен відповідати критерію якості закону, зокрема, бути доступним, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, що забезпечує особі можливість належним чином передбачати правові наслідки своєї поведінки та здійснювати свою діяльність із дотриманням принципу правової визначеності.

Так, колегія суддів Касаційного господарського суду не погодилась з висновками Верховного Суду у справах № 904/544/24 та № 910/10953/24 щодо можливості застосування/незастосування ч.3 ст.22 Закону "Про теплопостачання" у залежності від того, чи відбулася реорганізація суб`єкта господарювання, який раніше користувався майном, з прийняттям рішення власника про передачу майна в користування іншої особи, а також у залежності від форми власності попереднього та теперішнього користувача відповідного майна.

Передаючи справу № 910/3285/24 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду вважала, що сформований Верховним Судом у справі № 904/544/24 висновок щодо застосування ч. 3 ст. 22 Закону "Про теплопостачання" нівелює мету вказаної норми, котра мала б бути досягнута задля вирішення проблемного питання, яке викликало необхідність доповнення Закону цією нормою. В такому разі це призводить до того, що учасники спірних правовідносин у поза встановлений державою порядок - правонаступництво за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання в силу імперативної норми закону - фактично намагаються обійти цю норму закону, спочатку укладаючи правочини, якими оформляють правонаступництво, а після отримання суб`єктом господарювання (теперішнім користувачем такого майна) ліцензії на здійснення господарської діяльності з виробництва теплової енергії, визнають такі правочини у судовому порядку недійсними на підставі ст.233 ЦК.

Частина 3 ст. 22 Закону "Про теплопостачання" передбачає спеціальний (особливий) порядок сингулярного правонаступництва в тих матеріальних правовідношеннях, що підпадають під регулювання вказаної норми, в силу якого відповідне правонаступництво відбувається безпосередньо на підставі зазначеної норми закону, незалежно від згоди суб`єкта господарювання, який набув цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії.

На думку колегії суддів Касаційного господарського суду ця норма є чіткою та такою, що не містить умови правонаступництва за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання в залежності від форми власності суб`єктів господарювання, які користувалися/користуються цілісним майновим комплексом (індивідуально визначеним майном) з вироблення теплової енергії та того, чи відбулася реорганізація суб`єкта господарювання, який раніше користувався цим майном. Тобто наведені обставини не можуть бути підставою для різного розуміння змісту зазначеної норми щодо порядку її застосування та настання встановлених нею правових наслідків.

Колегія суддів звернула увагу, що Верховний Суд у постанові від 17.12.2025 у справі №920/1471/24(920/1321/20) зазначив, що метою законодавця при прийнятті цієї норми Закону було недопущення моделі, за якої суб`єкт господарювання, використовуючи цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, отримує всі економічні вигоди від такої діяльності (доходи від споживачів, контроль над інфраструктурою тощо), але позбавлений обов`язку нести тягар боргів за енергоносії, спожиті для забезпечення цієї діяльності, тоді як попередній користувач відповідного об`єкта залишається боржником, нерідко без активів і реальної можливості виконання зазначених зобов`язань. Спеціальний імперативний механізм правонаступництва за борговими зобов`язаннями у сфері теплопостачання покликаний забезпечити безперервність надання життєво важливих послуг споживачам та, водночас, належний захист прав постачальників енергоносіїв. Інше тлумачення зазначеної норми Закону призвело б по суті до нівелювання закріплених у ній вимог, адже перехід боргових зобов`язань за спожиті енергоносії до нового користувача (володільця) цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії залежав би виключно від волевиявлення усіх учасників відповідного правовідношення, вираженого в передбаченій ст. 513 ЦК формі.

Так, у даній справі №916/2791/26, яка розглядається Господарським судом, та у справі №910/3285/24, яка розглядається Верховним Судом, правовідносини є подібними, оскільки виникли з аналогічних підстав та правове регулювання спірних правовідносин здійснюється одними і тими самими нормами матеріального права, зокрема статтею 22 Закону України «Про теплопостачання».

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення єдності судової практики, з огляду на подібність предмету і підстав спору цієї справи № 916/2791/26 та справи № 910/3285/24, яка перебуває на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суд вважає необхідним зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 910/3285/24 та вирішення питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

При цьому, Господарський суд зазначає, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення, а також забезпечити дотримання принципу правової визначеності та справедливості.

Керуючись п. 7 ч.1 ст.228, ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України від 05.08.2026р. за вх. №27086/26 - задовольнити.

2. Зупинити провадження по справі №916/2791/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 910/3285/24 та оприлюднення його результатів.

3.Зобов`язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 25.09.2026р.

Суддя К.Ф. Погребна