Ухвала суду № 140128389, 25.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.09.2026 Справа№914/3018/26

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Коссака С.М., розглянувши матеріали заяви: Державного підприємства «Екотрансенерго», с. Новий Яр, Яворівський р-н, Львівська обл.

про забезпечення позову у справі №914/3018/26 до подання позовної заяви: Державного підприємства «Екотрансенерго», с. Новий Яр, Яворівський р-н, Львівська обл.

до відповідача: Яворівської міської ради, м. Яворів, Львівська область

про захист права постійного користування земельною ділянкою

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ДП «Екотрансенерго» звернулося до суду про забезпечення позову до подання позову у справі.

Необхідність невідкладного застосування заходів забезпечення позову заявник обумовлює тим, що на цей час Яворівською міською радою Львівської області вже підготовлено проєкт рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на території Яворівської міської ради Львівської області (Залузький старостинський округ)», яким передбачено затвердити проєкт землеустрою щодо земельної ділянки площею 6,5830 га, кадастровий номер 4625884500:08:000:0763, змінити її цільове призначення та зареєструвати право комунальної власності на неї.

Вказані обставини підтверджуються безпосередньо проєктом рішення Яворівської міської ради, відповідно до пункту 1 якого пропонується затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,5830 га, кадастровий номер 4625884500:08:000:0763, на території Яворівської міської ради Львівської області, Залузького старостинського округу. Пунктом 2 проєкту рішення передбачається зміна цільового призначення цієї земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення у землі рекреаційного призначення. Пунктом 3 прямо передбачається зареєструвати право комунальної власності на зазначену земельну ділянку.

Таким чином, загроза порушення прав ДП «ЕКОТРАНСЕНЕРГО» не є припущенням чи абстрактною можливістю. Вона має конкретне матеріальне вираження, стосується конкретної земельної ділянки, конкретного кадастрового номера та конкретного проєкту рішення органу місцевого самоврядування, яким прямо передбачено виникнення та державну реєстрацію права комунальної власності.

Майбутній спір, як зазначає заявник, стосуватиметься права постійного користування ДП «ЕКОТРАНСЕНЕРГО» земельною ділянкою державної власності, правомірності дій та рішення Яворівської міської ради щодо формування земельної ділянки за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДП, а також правомірності виникнення і державної реєстрації права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, предметом майбутнього спору є конкретне речове право на землю та юридичні наслідки оформлення іншого речового права на ту саму земельну ділянку.

ДП «ЕКОТРАНСЕНЕРГО» має намір звернутися до Господарського суду Львівської області з позовом до Яворівської міської ради Львівської області про захист права постійного користування земельною ділянкою державної власності.

Розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позову у справі №914/3018/26 суд зазначає таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Наявність права на спірну земельну ділянку заявник обгрунтовує наступним.

18 березня 1976 року виконавчим комітетом Яворівської міської Ради депутатів трудящих було видано Акт на право користування землею Яворівському гірничо-хімічному заводу Яворівського району Львівської області Української Радянської Соціалістичної Республіки. Зазначений акт був офіційним документом, який посвідчував виникнення у Яворівського гірничо-хімічного заводу права користування земельними ділянками, наданими для здійснення його виробничої діяльності, відповідно до законодавства, чинного на той час.

На підставі вказаного Акта, у користування Яворівського гірничо-хімічного заводу було відведено 4727,2 гектарів землі, що розташована на території Яворівського району Львівської області. Земельні ділянки використовувалися підприємством для розміщення основних і допоміжних виробничих об`єктів, кар`єрів, складів, комунікацій та інших інфраструктурних елементів, необхідних для видобутку і переробки сірки.

У подальшому, Яворівський гірничо-хімічний завод (комбінат) припинив існування як окрема виробнича структура у зв`язку з реформуванням галузі та переходом підприємств союзного підпорядкування до юрисдикції України. На його базі було створено нову державну юридичну особу Яворівське державне гірничо-хімічне підприємство «СІРКА» (код ЄДРПОУ 05768875), яке стало правонаступником майнових і організаційних прав та обов`язків колишнього комбінату.

Правонаступництво відбулося у встановленому законодавством порядку.

Як стверджує заявник, Яворівське державне гірничо-хімічне підприємство «СІРКА» перебрало на себе всі майнові, організаційні та правові зобов`язання свого попередника, включно з правом постійного користування земельними ділянками, наданими відповідно до Акта від 18 березня 1976 року.

Наказом Міністерства промислової політики України (Мінпромполітики) №230 від 27 червня 2006 року Яворівське державне гірничо-хімічне підприємство «СІРКА» було ліквідоване, а його правонаступником, відповідно до акту розподілу земель Яворівського ДГХП «СІРКА» між правонаступниками від 01 вересня 2006 року, стало Державне підприємство «ЕКОТРАНСЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34509969).

Правонаступництво у цьому випадку означало перехід до нового державного підприємства всіх прав і обов`язків, які раніше належали ліквідованому суб`єкту, включно з правом користування відповідними земельними ділянками.

На думку заявника, Державне підприємство «ЕКОТРАНСЕНЕРГО» стало законним користувачем земель, що перебували у користуванні Яворівського гірничо-хімічного заводу та його правонаступників, на підставі виданого 18 березня 1976 року виконавчим комітетом Яворівської міської Ради депутатів трудящих Акта на право користування землею.

Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, державні та комунальні некомерційні товариства.

Як зазначено вище. Заявником подано проєкт рішення про «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на території Яворівської міської ради Львівської області (Залузький старостинський округ)», яким передбачено затвердити проєкт землеустрою щодо земельної ділянки площею 6,5830 га, кадастровий номер 4625884500:08:000:0763, змінити її цільове призначення та зареєструвати право комунальної власності на неї

Як слідує із вимог закону, право постійного користування є відмінне від права власності.

Як стверджує заявник, до переліку інвентаризованих земель були включені земельні ділянки, що перебувають у користуванні Державного підприємства «ЕКОТРАНСЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34509969), правонаступника Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства «СІРКА» та Яворівського гірничо-хімічного заводу. Державне підприємство «ЕКОТРАНСЕНЕРГО» стало законним користувачем земель, що перебували у користуванні Яворівського гірничо-хімічного заводу та його правонаступників, на підставі виданого 18 березня 1976 року виконавчим комітетом Яворівської міської Ради депутатів трудящих Акта на право користування землею площею 4727,2га.

Відтак питання віднесення земельної ділянки площею 6,5830 га, кадастровий номер 4625884500:08:000:0763, на території Яворівської міської ради Львівської області, Залузького старостинського округу до комунальної власності та зміна її цільового призначення і належності саме цієї земельної ділянки на праві постійного користування за заявником, як і сам факт набуття права постійного користування нею внаслідок правонаступництва Яворівського ДГХП «СІРКА», Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства «СІРКА» потребують судового розгляду і встановлення. Заявником не подано доказів що саме спірна земельна ділянка чи її частина, що знаходиться у постійному користуванні є об`єктом майбутнього розгляду на сесії органом місцевого самоврядування. Ці обставини можуть бути встановлені в судовому засіданні у спосіб дослідження доказів. В иатеріалах справи заявником подано лист головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області на №8-5510/0/1-21 від 31.12.2021 року, що ДП "Екотрансенерго" 27.04.2018 року зареєстровано речове право на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим №4625884500:08:0092 на площу 26,0000га..

Судом встановлено, що позивач має намір звернутися до суду із позовом з вимогами немайнового характеру. У цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як арешт майна, яке є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (схожий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).

У свою чергу, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Заявник просить суд заборонити Яворівській міській раді Львівської області до набрання законної сили судовим рішенням у справі за майбутнім позовом Державного підприємства «ЕКОТРАНСЕНЕРГО» вчиняти будь-які дії щодо затвердження проекту землеустрою, зміни цільового призначення, передачі у комунальну власність, розпорядження або оформлення права комунальної власності на земельну ділянку площею 6,5830 га, кадастровий номер 4625884500:08:000:0763, розташовану на території Яворівської міської ради Львівської області, Залузького старостинського округу.

При цьому суд зауважує, що, як стверджує заявник, 03 липня 2025 року Яворівською міською радою Львівської області було прийнято рішення №8469, яким надано дозвіл на виготовлення техічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу тна території Яворівського району в межах реалізації повноважень органу місцевого самоврядування.

У той же час, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 ГПК України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову. Заява про забезпечення позову базується на припущеннях щодо вчинення можливих дій відповідача, щодо належності спірної земельної ділянки з таким кадастровим номером.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Заява про забезпечення позову подана до подання позову.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 року у справі №910/20007/20, від 30.06.2022 року у справі № 911/3616/21(911/184/22).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Також заявник просить суд заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, суб`єктам державної реєстрації прав, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим відповідно до закону на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 6,5830 га, кадастровий номер 4625884500:08:000:0763, у тому числі державну реєстрацію права комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Яворівською міською радою Львівської області або Яворівською міською територіальною громадою.

Така вимога є похідною від основної, крім цього питання вчинення реєстраційних дій можливе після прийняття рішення щодо спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову у такий спосіб, бездоказовість обгрунтування заяви про забезпечення позову, враховуючи характер майбутнього спору між учасниками, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ДП «Екотрансенерго» у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №914/3018/26 до подання позову.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Суддя Коссак С.М.