Ухвала суду № 140128387, 28.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.09.2026 Справа№914/3029/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І. розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг»

про забезпечення позову у справі №914/3029/26

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг», м. Луцьк

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів

про визнання недійсними та скасування Рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/140-р/к від 23 липня 2026 р. у справі № 63/7-01-114-2026 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг»

встановив:

24.09.2026 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг», до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсними та скасування Рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/140-р/к від 23 липня 2026 р. у справі № 63/7-01-114-2026 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг».

25.09.2026 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг» про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої просить:

1.Зупинити дію Рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/140-р/к від 23 липня 2026 р. у справі № 63/7-01-114-2026 до набрання рішенням за результатом розгляду справи законної сили;

2. Зобов`язати Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, його посадових осіб та структурні підрозділи, а також уповноважених осіб виключити інформацію про ТОВ «Фуді-Кейтеринг» з Державного реєстру суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та зі Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів.

В обґрунтування вимоги ТОВ «Фуді-Кейтеринг» зазначає таке:

Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/140-р/к від 23 липня 2026 року позивача притягнуто до відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 68 000,00 грн.

Крім того, на підставі Рішення № 63/140-р/к від 23 липня 2026 року позивача внесено до Державного реєстру суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (далі - Реєстр), а також внесено до Зведених відомостей про спотворення результатів торгів (далі - Зведені відомості), що є підставою для відхилення тендерної пропозиції на підставі абзацу 2 підпункту 1 пункту 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі Особливості).

Позивач подав до Господарського суду Львівської області позов до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним і скасування Рішення № 63/140-р/к від 23 липня 2026 р. у справі № 63/7-01-114-2026 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг».

За твердження ТОВ «Фуді-Кейтеринг», оскільки Рішення № 63/140-р/к від 23 липня 2026 р. оскаржується в суді, відтак передчасно стверджувати про будь-які порушення у діях позивача під час участі в процедурі закупівлі. У той же час, фактичне розголошення та поширення відповідачем недоведеної інформації про ймовірні порушення позивачем антиконкурентного законодавства шляхом публікації в Реєстрі та у Зведених відомостях реально загрожує порушенню прав та законних інтересів ТОВ «Фуді-Кейтеринг», зокрема шкодить його діловій репутації та економічним інтересам. Поширення такої інформації до остаточного вирішення справи та набрання законної сили рішенням суду може призвести до значних репутаційних втрат для позивача, втрати великої кількості партнерів, контрагентів, а також до інших негативних наслідків.

Згідно з поясненнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг» є компанією, яка більше 8 років здійснює діяльність на ринку кейтерингових послуг і за весь час своєї діяльності позивач брав участь у безлічі аукціонів та торгів, пропонуючи замовникам свій товар та послуги, і всі ці рази він діяв сумлінно, дотримуючись встановлених правил та не порушуючи законодавства. Товариство жодного разу не було визнано особою, яка вчинила порушення антиконкурентного законодавства, зокрема, Закону України "Про захист економічної конкуренції", щодо позивача не було порушено жодної антиконкурентної справи. Позивач за всі роки своєї діяльності напрацював позитивну ділову репутацію серед українських та закордонних компаній, у тому числі, серед компаній - замовників, які беруть участь у тендерних закупівлях.

На підтвердження зазначеного позивач надав договори укладені за результатами закупівель КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ КОВЕЛЬСЬКЕ МІСЬКРАЙОННЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ КОВЕЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ, КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "КОВЕЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ" ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ, КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ПРОТИПУХЛИННИЙ ЦЕНТР» ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ, КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ЛУЦЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ" ПІДГАЙЦІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ", КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ТУРІЙСЬКА ЛІКАРНЯ ПЛАНОВОГО ЛІКУВАННЯ", КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ`Я", КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ТЕРНОПІЛЬСЬКА МІСЬКА КОМУНАЛЬНА ЛІКАРНЯ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ", КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ХУСТСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ ВІЦИНСЬКОГО ОСТАПА ПЕТРОВИЧА" ХУСТСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, ДЕПАРТАМЕНТОМ З ПИТАНЬ ВЕТЕРАНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ.

Позивач звернув увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг» єдиний оператор ринку, який спроможний надавати кейтерингові послуги для більшості вказаних замовників. Позивач наразі орендує харчоблоки у вищевказаних лікарнях міст Хуст, Луцьк, Хмельницький, Ковель. Недопущення ТОВ «Фуді-Кейтеринг» до подальшої участі в торгах, відсутність інших пропозицій на ринку кейтеринговоих послуг та неможливість лікарень одномоментно перейти на самозабезпечення, ставить під загрозу для забезпечення роботи лікарень в окресленому регіоні, оскільки харчування на стаціонарі є обов`язковою складовою медичної послуги. Неможливість участі у закупівлях та відхилення тендерних пропозицій позивача спричинятимуть суттєве зменшення його прибутку, а отже, і зменшення надходжень до бюджету. Оскільки, участь позивача у закупівлях є одним з основних видів його діяльності, яка формує значну частку прибутку і, відповідно, базу для оподаткування та надходження до бюджету, позбавлення можливості участі позивача в закупівлях змусить нас істотно змінювати умови праці, при цьому скорочуючи штат працівників підприємства, що, в свою чергу, також вплине на бюджетні надходження.

На підтвердження наявності потенційної економічної шкоди позивач надав: Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску для податкових агентів, крім фізичних осіб - підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність з Додатками 1, 4,5; Податкову декларацію з податку на додану вартість; Штатний розпис, введений в дію з 01.07.2026.

За міркуваннями позивача, наявність відповідної інформації про ТОВ «Фуді-Кейтеринг» у Реєстрі та у Зведених відомостях призведе до наступних негативних наслідків, а саме (1) неможливість участі в потенційних тендерах та загроза для забезпечення повноцінної роботи лікарень в окресленому регіоні щодо харчування хворих; (2) істотна зміна умов праці та скорочення штату працівників підприємства, (3) зниження доходів та, як наслідок, зменшення бюджетних надходжень зі сплати податків, (4) зважаючи на категорію контрагентів Позивача(заклади охорони здоров`я) та важливість стабільного виконання ним зобов`язань в умовах воєнного стану, відсутність забезпечення позову призведе до негативних наслідків, зокрема, до можливого несвоєчасного виконання або невиконання зобов`язань перед своїми контрагентами та незабезпечення та/або несвоєчасне забезпечення останніх продуктами харчування.

Щодо зустрічного забезпечення заявник повідомив, що предметом спору є вимоги немайнового характеру, відтак пропозиції в порядку статті 141 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) - відсутні, оскільки підстав вважати, що заходами забезпечення позову відповідачу можуть бути спричинені будь-які збитки, немає.

При прийнятті ухвали суд виходить із такого.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Метою заходу забезпечення є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.

У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Верховний Суд вказав таке: "Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19.

Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження Підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).

Фактично, зупинивши дію рішення, суд апеляційної інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору".

Також, у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 Верховний Суд зазначав, що:

- частина п`ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;

- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (постанови від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 22.09.2025 у справі № 922/1327/25, від 29.11.2024 у справі № 922/2921/24).

Беручи до уваги зміст позовних вимог (визнання недійсним та скасування рішення АМК), підстави позову, ураховуючи, що відповідно до антиконкурентного законодавства, Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин; а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призводить до продовження діяльності заявником/позивачем/відповідачем у антимонопольній справі на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів), Господарський суд Львівської області відзначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову (зупинення дії Рішення Антимонопольного комітету України, а також виключення інформації з Державного реєстру суб`єктів господарювання, та зі Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів).

Разом з тим, подана заява необґрунтована обставинами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи. Відтак, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136-141, 144, 234, 235 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Уляна ДІЛАЙ