Ухвала суду № 140128299, 28.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.09.2026 Справа № 914/1952/26

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Щигельської О.І. розглянувши без виклику сторін матеріали заяву Фізичної особи підприємця Повшика Івана Михайловича, м.Львів

про відвід судді від 14.09.2026

у справі

за позовом: Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Фізичної особи підприємця Повшика Івана Михайловича, м.Львів

про стягнення 393608,68 грн

встановив:

Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи підприємця Повшика Івана Михайловича про стягнення 393608,68 грн з яких: 197873,68 грн безпідставно збережених коштів, 164281,22 грн інфляційних втрат, 31453,78 грн 3% річних..

Ухвалою суду від 29.06.2026 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.08.2026.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 12.08.2026 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання відповідача в порядку ст.90 ГПК України, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.09.2026.

09.09.2026 від відповідача до господарського суду надійшла заява про відвід судді Щигельської О.І. від розгляду справи №914/1952/26.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 09.09.2026 суд відмовив в задоволенні заяви про відвід.

Ухвалою суду від 09.09.2026 суд відклав розгляд справи на 07.10.2026.

14.09.2026 від відповідача до господарського суду надійшла заява про відвід судді Щигельської О.І. від розгляду справи №914/1952/26.

Дана заява передана на розгляд судді Щигельської О.І. 25.09.2026, у зв`язку з перебуванням останньої у відпустці в період з 14.09.2026 по 24.09.2026.

Заява обгрунтована тим, що суд при вирішенні клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на питання в порядку ст.90 ГПК України суд в ухвалі від 12.08.2026, на його думку, фактично здійснив передчасну оцінку обґрунтованості позовних вимог та перспектив їх задоволення, чим сформував правову позицію щодо предмета спору ще до дослідження всіх доказів та розгляду справи по суті. Зазначене було підставою для подання заяви про відвід від 09.09.2026, в задоволенні якої судом відмовлено в ухвалі від 09.09.2026.

З урахуванням аргументів суду, які викладені в ухвалі від 09.09.2026, підстава цієї заяви про відвід є іншою до початку розгляду справи по суті суд погодився з позицією позивача про те, що розмір пайового внеску, який розраховано відповідно до ухвали від 03.04.2008 №1697 є більшим, ніж той, який розраховано відповідно до Закону №132-ІХ. В ухвалі від 12.08.2026 викладено лише аргументи позивача і немає жодного аргументу, який би відображав позицію суду з приводу клопотання відповідача. Зазначене, на переконання заявника, свідчить про упередженість суду.

Щодо строку подання заяви про відвід, то заявник зазначає, що отримав ухвалу від 09.09.2026 в електронному кабінеті 10.09.2026 о 22:00 год, а тому, згідно з абзацом 7 частини 6 статті 242 ГПК України вона вважається врученою наступного робочого дня, тобто 11.09.2026.

Заява про відвід сформована в системі «Електронний суд» 13.09.2026 (зареєстрована в документообігу суду 14.09.2026)

Заявник звертає увагу на поважність причин пропуску строку для подачі заяви про відвід і тому, такий строк просить поновити.

Відтак заявник просить відвести головуючу суддю Щигельську О.І. від розгляду справи № 914/1952/26, а у випадку визнання заяви про відвід необґрунтованою передати заяву про відвід на розгляд іншому судді.

Розглянувши заяву про поновлення строку на подання заяви про відвід судді, суд з врахуванням положень ст.119 ГПК України приходить до висновку про її задоволення.

Розглянувши вказану заяву по суті, суд зазначає таке.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки у статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно із частиною 1 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Приписами пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Оцінюючи доводи позивача, суд враховує, що незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок №1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Додатково і на доповнення до цього ставлення судді до справи має важливе, проте не вирішальне значення. Вирішальною є можливість об`єктивного підтвердження таких фактів (наприклад, рішення у справі ЄСПЛ «Ferrantelli and Sanyangelo v. Italy», постанова від 07.08.1996, збірник 1996-ІІІ, с. 951-52, параграф 58, та рішення у справі «Wettstein v. Switzerland», № 33958/96, параграф 44).

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006).

На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб`єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об`єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об`єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.

Приписами ч. 3 ст. 198 ГПК України передбачено, що головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Висновки суду, викладені в ухвалі про відмову у зобов`язанні позивача надати відповіді на подання в порядку ст.90 ГПК України, були зроблені виключно в межах вирішення відповідних процесуальних клопотань та не мають преюдиційного характеру для вирішення спору по суті. Остаточна оцінка всіх доказів, їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку здійснюється судом лише під час ухвалення рішення у справі відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому оцінка судом того, чи входять певні обставини до предмета доказування не є остаточним вирішенням відповідних питань по суті спору. Ототожнення такої процесуальної діяльності суду із сформованістю його внутрішнього переконання щодо результатів розгляду справи суперечило б природі підготовчого провадження та фактично унеможливлювало б здійснення судом будь-яких процесуальних повноважень, пов`язаних із вирішенням клопотань учасників справи.

Таким чином, викладені в заяві про відвід судді зауваження і доводи заявника мотивовані суб`єктивними твердженнями та власним тлумаченням норм процесуального законодавства, свідчать про незгоду заявника з процесуальними діями та рішеннями судді, що саме по собі не свідчить про наявність упередженості або необ`єктивності судді під час розгляду справи № 914/1952/26 і з огляду на норму ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для відводу судді.

Зважаючи на це, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про відвід, оскільки в ній лише надається оцінка діям судді, вчинення яких регламентовано чинним ГПК України.

Згідно із частиною 3 статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Слід зазначити, що заява про відвід надійшла до суду більше ніж за 3 робочі дні до наступного засідання, яке призначене на 07.10.2026.

Зважаючи на це, суд вважає за необхідне передати заяву ФОП Повшика І.М. про відвід судді Щигельської О.І. у справі №914/1952/26 на автоматизований розподіл справи між суддями з метою вирішення питання про відвід в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Поновити процесуальний строк на заявлення відводу, визнати необґрунтованою заяву ФОП Повшика І.М. про відвід судді Щигельської О.І.

2. Заяву ФОП Повшика І.М. про відвід судді Щигельської О.І. передати для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.

3. Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України.

Повний текст ухвали складено і підписано складено 28.09.2026.

Суддя Щигельська О.І.