Рішення № 140128133, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/8209/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянув у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРНЕЙ"

про стягнення 120705,40 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРНЕЙ" про стягнення 120705,40 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю №60 від 13.03.2026 в частині своєчасної поставки товару за відповідною ціною та у відповідній кількості, визначених умовами договору.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 08.07.2026 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.

13.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 17.07.2026 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/8209/26, відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (заявленого у позові), розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

31.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив.

Ухвалою від 05.08.2026 Господарський суд міста Києва повернув без розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРНЕЙ".

05.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого останній просить суд визнати поважними причини неподання відзиву у встановлений строк.

10.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

10.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

13.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії відповіді №7685 від 12.08.2026 на адвокатський запит №175-08/2026 від 03.08.2026.

Розглянувши клопотання про долучення доказу, суд керуючись приписами ст.80 ГПК України, зважаючи на те, що відповідь №7685 від 12.08.2026 надана на адвокатський запит, який відповідач надав разом із запереченнями на відповідь на відзив, суд долучив до матеріалів справи зазначений доказ.

Ухвалою від 14.08.2026 Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання відповідача про визнання поважними причин неподання відзиву у встановлений строк, визнав поважними причини пропуску процесуального строку на подання відзиву, прийняв відзив від 06.08.2026 до розгляду, у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів - відмовив.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.240 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору про закупівлю товару №60 від 13.03.2026 відповідач взяв на себе зобов`язання поставити товар (папір для друку ВМО) протягом 5 календарних днів з дня подання замовлення покупцем.

25.03.2026 позивач надіслав відповідачу замовлення від 25.03.2026 №2810 на поставку частини товару у кількості 350 пачок паперу.

Позивач зазначає, що поставка частини товару, відповідно до замовлення від 25.03.2026 №2810 станом на час подання позову не здійснена та відповідач відмовляється поставляти товар за ціною та в кількості, визначеною умовами договору.

На виконання підпункту 8.2.1 пункту 8.2. договору позивач надіслав відповідачу претензію від 09.04.2026 №3259 щодо сплати постачальником пені за порушення строків поставки товару.

Позивач зазначає, що скористався правом на одностороннє розірвання договору шляхом направлення листа повідомлення від 24.04.2026 №3825 на адресу електронної пошти karney-sumy@ukr.net та рекомендованим листом (номер відправлення 1330603437873).

З огляду на одностороннє розірвання договору, оскільки відповідач порушив строки виконання зобов`язання, позивач на підставі підпункту 8.2.3. пункту 8.2. договору нарахував штраф у розмірі 20% від вартості невиконаного зобов`язання, а саме від вартості товару на суму 603527,00 грн.

У відповіді на відзив позивач зокрема, зазначив, що затримка поставки товару безумовно віднесена сторонами до підстав односторонньої відмови покупця від договору. Водночас відповідач не звертався з позовом про визнання недійсним відповідного одностороннього правочину, не заявляв зустрічного позову і у відзиві не просить визнати розірвання договору неправомірним. Також позивач зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 зміна ціни за одиницю товару може бути не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю (за винятками, що не стосуються товару обумовленого договором), а тому на момент звернення відповідача із пропозицією внести зміни позивач не мав правової підстави погодити такі зміни. Крім того, пропозиція відповідача передбачала не лише збільшення ціни за одиницю, а й зменшення кількості товару з 4 700 до 4 287 пачок, не була пропорційною документально підтвердженому коливанню цін і містила недостовірне посилання на зростання ринкової ціни на 25 %. Отже, відмова позивача листом від 14.04.2026 № 774/ОКП у внесенні змін до договору була правомірною. Поряд з цим, позивач зазначає, що пунктом 10.3. договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили є документи, які видаються Торгово-промисловою палатою, однак відповідач не надав сертифіката про форс-мажорні обставини.

Позиція відповідача

Відповідач вважає позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 необґрунтованими та посилається на таке:

жодного доказу на підтвердження того, що прострочення поставки частини товару (350 пачок паперу) зробило неможливим досягнення мети договору або призвело до втрати позивачем інтересу до його виконання, матеріали справи не містять;

позивач не довів існування будь-яких реальних негативних наслідків, які б настали внаслідок прострочення частини товару;

відповідач не відмовлявся від виконання договору, не припиняв договірних відносин, не заявляв про неможливість поставки товару взагалі та не вчиняв жодних дій, які могли б свідчити про остаточне невиконання зобов`язань;

відповідач своєчасно повідомив позивача про об`єктивні труднощі, документально обґрунтував причини затримки, підтвердив готовність здійснити поставку, запропонував конкретний строк її виконання та ініціював переговори щодо збереження договору в умовах істотної зміни економічної ситуації;

звернення відповідача із пропозицією про внесення змін до істотних умов договору є реалізацією права позивача на внесення змін до договору, а не відмовою від виконання зобов`язання, у свою чергу, поведінка відповідача не відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості;

на момент його прийняття кінцевий строк виконання зобов`язання договору з поставки товару (17.12.2026) ще не настав, порушення стосувалося однієї заявки, а відповідач підтверджував готовність виконати свої зобов`язання, відтак, рішення про одностороннє розірвання договору прийняте позивачем передчасно;

позивач помилково ототожнює прострочення виконання однієї окремої заявки із істотним порушенням договору в цілому та безпідставно визначив розмір штрафу виходячи із всієї вартості договору, а не вартості фактично порушеного зобов`язання та як наслідок нарахував штраф за майбутні зобов`язання, які не були прострочені, не були порушені і строк виконання яких ще не настав.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач серед іншого зазначає, що заявлений позивачем штраф у розмірі 120705,40 грн є неспівмірним із фактичними обставинами справи, не відповідає природі неустойки як заходу забезпечення виконання зобов`язання та за своїм розміром створює передумови для отримання позивачем необґрунтованої майнової вигоди.

Відповідач вказує, що у випадку визнання судом наявності підстав для застосування штрафу, його розмір підлягає зменшенню з огляду на: невідповідність розміру штрафу фактичному обсягу можливого порушення; відсутність доказів завдання позивачу збитків у заявленому розмірі; передчасність припинення договору; відсутність відмови відповідача від виконання договору; намагання позивача застосувати відповідальність за весь договір, хоча порушення стосувалося лише однієї заявки; необхідність дотримання балансу інтересів сторін та принципу пропорційності відповідальності.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13.03.2026 між Військовою частиною НОМЕР_1 (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРНЕЙ" (відповідач, постачальник) укладений договір про закупівлю №60 (надалі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2026 році передати у власність покупця: папір для друку А4 (далі - товар) в кількості та за цінами, які вказані в специфікації - додаток №1 до договору, який є невід`ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

Ціна договору становить 603527,00 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ 100587,83 грн. Ціна включає вартість одиниці товару у комплектації, визначеній у додатку №1 "Специфікація", упаковки/тари, маркування, сплата мита, податків та інших зборів і обов`язкових платежів, транспортні витрати, а також вартість доставки товару до покупця у відповідності до визначених договором умов поставки (п.2.1., п.2.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору покупець здійснює оплату за товар в безготівковому порядку за фактом його постачання.

У п.4.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями, силами та за рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня подання замовлення покупцем, яке направляється електронною поштою та одночасним повідомленням постачальника в телефонному режимі. Кінцевий строк поставки останньої партії товару: до 17.12.2026 року включно.

У підпункті 7.1.1. пункту 7.1. договору передбачено, що постачальник зобов`язується постачати покупцю товар в кількості, строк та на умовах даного договору.

Відповідно до пп. 7.4.1., 7.4.2., 7.4.3. п.7.4. договору покупець має право: вимагати від постачальника поставки якісного товару в кількості і строк, передбачений цим договором; вимагати від постачальника належного виконання його обов`язків; в односторонньому порядку розірвати або змінити цей договір у разі істотного порушення його умов постачальником в порядку, визначеному пунктом 13.2 цього договору, та інших випадках, встановлених договором або законом (відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України та розділу 13 даного договору), повідомивши про це постачальника у спосіб, визначений договором.

У підпункті 7.5.1. пункту 7.5. договору встановлено, що сторони зобов`язуються у випадку неможливості виконання однією із сторін взятих на себе зобов`язань, попередити про це іншу сторону у строк, що не перевищує 3 (три) робочих дні з моменту настання таких обставин.

У випадку розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи покупця у разі істотного порушення умов договору постачальником та в інших випадках, встановлених договором або законом, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від частини не виконаних зобов`язань (пп.8.2.3. п.8.2. договору).

Згідно із п.10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, оголошення воєнного або надзвичайного стану тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3-х днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 10.2. договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їхньої дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою та уповноваженими нею регіональними торгово промисловими палатами, Державною службою з надзвичайних ситуацій за місцезнаходженням однієї із сторін за договором та іншими органами, що можуть засвідчити виникнення таких обставин належним чином (п.10.3. договору).

За змістом п.10.5. договору сторони усвідомлюють, що даний договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де повинна надаватися послуга, знищення безпосередньо бази/складів виконавця, де виготовляється/зберігається продукція для покупця, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом.

Відповідно до п.13.2. договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання (в тому числі затримки поставки товару або поставки в неповному обсязі, або якщо якість не відповідає вимогам зазначеним в розділі 5 договору), у разі істотного порушення його умов постачальником та інших випадках встановлених договором або законом (відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України), покупець має право розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення на адресу електронної пошти постачальника, електронного листа-повідомлення про розірвання. Договір вважається розірваним з дати отримання зазначеного листа-повідомлення.

На виконання умов договору сторони уклали специфікацію за змістом якої відповідач зобов`язувався поставити папір для друку MULTIOFFICE A4, 80 г/м2, 500 арк., білий у кількості 4700, ціна за одиницю 128,41 грн., на загальну суму 603 527,00 грн.

24.03.2026 між сторони укладено додаткову угоду №1 до договору №60 згідно пункту 2 якої сторони домовилися внести зміни до додатку №1 до договору "Специфікація" та виклали його у новій редакції.

Відповідно до Специфікації у редакції додаткової угоди №1 постачальник зобов`язувався поставити папір для друку ВМО A4, 80 г/м2, 500 арк., білий у кількості 4700, ціна за одиницю 128,41 грн, на загальну суму 603527,00 грн.

25.03.2026 позивач надіслав відповідачу заявку №2810 на поставку частини товару відповідно до п. 4.1 розділу 4 договору у кількості 350 пачок.

Листом №2703-26/2 від 27.03.2026 ТОВ "КАРНЕЙ" повідомило, що виконання поставки у передбачений договором п`ятиденний строк стало неможливим через об`єктивні логістичні труднощі, які, за твердженням відповідача, не залежали від його волі та зазначило, що строк поставки офісного паперу - 10.04-17.04.2026. Зокрема, відповідач послався на ускладнення міжнародної логістики, затримки транспортування вантажів до європейських портів та імпорту в Україну, суттєве зростання вартості пального, дефіцит автотранспортних засобів у зв`язку зі скороченням експортних вантажопотоків з України, а також загальну нестабільність ринку міжнародних перевезень, що призвело до збільшення строків доставки.

10.04.2026 відповідач отримав від Сумської Торгово-промислової палати висновок за результатами цінового моніторингу №ЦД-59 з якого вбачається, що станом на 13.03.2026 середньоринкова ціна на офісний папір становить 165,00 грн з ПДВ за упаковку, а станом на 09.04.2026 ціна становить 180,00 грн з ПДВ за упаковку; станом на 25.03.2026 становить 168,00 грн з ПДВ за упаковку, а станом на 09.04.2026 ціна становить 180,00 грн з ПДВ за упаковку.

Також 10.04.2026 відповідач отримав від Сумської Торгово-промислової палати висновок за результатами цінового моніторингу №ЦД-58 з якого вбачається, що середньоринкова ціна з міжнародних перевезень станом на 13.03.2026 становила 81,70 грн грн/км з ПДВ, а станом на 09.04.2026 103,18 грн/км з ПДВ; станом на 13.03.2026 становила 81,70 грн. грн/км з ПДВ, а станом на 25.03.2026 - 98,96 грн/км з ПДВ; станом на 25.03.2026 - 98,96 грн/ км з ПДВ, а станом на 09.04.2026 - 105,18 грн/км з ПДВ.

У листі від 13.04.2026 №130426/1 відповідач пропонував позивачу внести зміни до істотних умов договору, яка обґрунтована істотним зростанням ринкової вартості паперу та логістичних витрат після укладення договору, що, на думку відповідача, призвело до того, що договірна ціна стала нижчою за собівартість поставки товару. Так, відповідач пропонував збільшити ціну за одиницю товару з 128,41 грн до 140,78 грн (на 9,6 %) та зменшити кількість товару з 4700 пачок до 4287 пачок. На підтвердження зазначених обставин відповідач послався на довідки Торгово-промислової палати України.

Листом від 14.04.2026 №774/ОКП позивач відмовив у задоволенні пропозиції ТОВ "КАРНЕЙ" щодо внесення змін до істотних умов договору, посилюючись на те, що запропоновані відповідачем зміни не відповідають вимогам підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178, оскільки на момент звернення ТОВ "КАРНЕЙ" з дати укладення договору не минуло 90 днів, що унеможливлює вносити зміни до ціни за одиницю товару. Також позивач зазначав, що навіть після спливу зазначеного строку не вбачає підстав для перегляду умов договору, посилаючись на необхідність забезпечення потреб військової частини у визначеному обсязі товару та принцип раціонального використання бюджетних коштів.

Листом-відповіддю від 20.04.2026 №2004-26/1 ТОВ "КАРНЕЙ" висловив незгоду з позицією Військової частини НОМЕР_1 , викладеною у листі №774/ОКП від 14.04.2026, щодо наявності підстав для одностороннього розірвання договору та стягнення штрафу від ціни договору, а також пропонував врегулювати спір шляхом досягнення взаємної згоди між сторонами, а саме розірвати договір за взаємною згодою за умови сплати штрафу від суми невиконаної заявки. Відповідач зазначив, що причиною несвоєчасного виконання заявки №2810 стало об`єктивне та документально підтверджене зростання ринкової вартості офісного паперу і логістичних послуг, що підтверджується довідками Торгово-промислової палати і саме ці непередбачувані економічні обставини унеможливили виконання поставки за ціною, визначеною договором, та стали підставою для звернення до позивача з пропозицією щодо внесення змін до його істотних умов.

У листі-повідомленні від 24.04.2026 №3825 позивач повідомив ТОВ "КАРНЕЙ" про одностороннє розірвання договору, посилаючись на істотність порушення: поставка частини товару відповідно до замовлення від 25.03.2026 №2810 не здійснена; поставляти товар за ціною та в кількості, визначеної умовами договору ТОВ "КАРНЕЙ" відмовляється. Позивач зазначає, що направив вказане повідомлення на електронну пошту відповідача, однак докази направлення у матеріалах справи відсутні.

Оскільки пунктом 8.2.3 договору про закупівлю товару №60 від 13.03.2026 передбачено обов`язок постачальника у разі одностороннього розірвання договору про закупівлю товару через істотне порушення його умов сплатити штраф у розмірі 20% вартості невиконаних зобов`язань, позивач вважає, що з ТОВ "КАРНЕЙ" підлягає стягненню штраф 20% від вартості невиконаних зобов`язань у розмірі 603527,00 грн, що за розрахунком позивача становить сумі 120705,40 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

При цьому умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У п.4.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня подання замовлення покупцем, яке направляється електронною поштою та одночасним повідомленням постачальника в телефонному режимі. При цьому сторони визначили, що кінцевий строк поставки останньої партії товару: до 17.12.2026 року включно.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, порушення зобов`язання, може полягати, зокрема, у невиконанні зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як підтверджено матеріалами справи, 25.03.2026 позивач відповідно до п.4.1. договору надіслав на електронну пошту відповідача заявку №2810 на поставку частини товару відповідно до п. 4.1 розділу 4 договору у кількості 350 пачок.

Отже, відповідач мав здійснити поставку партії товару у кількості 350 пачок у строк до 28.03.2026.

Відповідач у встановлений договором строк частину товару у кількості 350 пачок не здійснив, натомість листом №2703-26/2 від 27.03.2026 повідомив, що через виконання поставки у передбачений договором п`ятиденний строк стало неможливим через об`єктивні логістичні труднощі строк поставки офісного паперу товару - 10.04-17.04.2026.

Таким чином, у строк передбачений договором зобов`язання з поставки частини товару відповідач не виконав. Крім того, відповідач також не поставив товар у строк, зазначений в листі від 27.03.2026.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

У пп.7.4.3. п.7.4. договору сторони погодили, що покупець має право в односторонньому порядку розірвати або змінити цей договір у разі істотного порушення його умов постачальником в порядку, визначеному пунктом 13.2 цього договору, та інших випадках, встановлених договором або законом (відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України та розділу 13 даного договору), повідомивши про це постачальника у спосіб, визначений договором.

Відповідно до п.13.2. договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання (в тому числі затримки поставки товару або поставки в неповному обсязі, або якщо якість не відповідає вимогам зазначеним в розділі 5 договору), у разі істотного порушення його умов постачальником та інших випадках встановлених договором або законом (відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України), покупець має право розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення на адресу електронної пошти постачальника, електронного листа-повідомлення про розірвання. Договір вважається розірваним з дати отримання зазначеного листа-повідомлення.

Враховуючи порушення відповідачем строку поставки партії товару, позивач скористався своїм правом, передбаченим пп.7.4.3. п.7.4., п.13.2. договору, на одностороннє розірвання договору шляхом надіслання 24.04.2026 відповідачу відповідного повідомлення. Факт отримання такого повідомлення відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.

Оскільки відповідач допустив порушення договірного зобов`язання щодо поставки частини товару у встановлений договором строк, у позивача виникло передбачене договором право на розірвання договору в односторонньому порядку шляхом направлення відповідачу відповідного листа-повідомлення.

Позивач реалізував це право у встановлений договором спосіб, направивши відповідачу лист-повідомлення про розірвання договору.

Таким чином, з урахуванням невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки частини товару у встановлений договором строк та наявності пп.7.4.3. п.7.4., п.13.2. договору відповідної умови, направлення позивачем повідомлення про одностороннє розірвання договору є правомірним та відповідає погодженому сторонами порядку припинення договірних відносин.

З приводу аргументів відповідача, що прострочення виконання заявки №2810 від 25.03.2026 може оцінюватися виключно як можливе порушення строків виконання окремого зобов`язання, за яке договором передбачена відповідна відповідальність у вигляді пені, але не як істотне порушення всього договору, то суд зазначає таке.

Зі змісту п.13.2. договору випливає, що сторони передбачили декілька самостійних підстав, за наявності яких покупець має право на одностороннє розірвання договору. Зокрема, такою підставою є невиконання або неналежне виконання постачальником своїх зобов`язань, у тому числі затримка поставки товару або його поставка в неповному обсязі. Окремо в пункті 13.2 договору сторони передбачили таку підставу, як істотне порушення постачальником умов договору.

Таким чином, умова договору щодо невиконання або неналежного виконання зобов`язання, зокрема затримки поставки товару, є самостійною підставою для реалізації покупцем права на одностороннє розірвання договору та не ставиться сторонами в залежність від встановлення істотності такого порушення у розумінні частини другої статті 651 ЦК України.

Водночас суд зазначає, що договір укладено за результатами процедури публічної закупівлі за бюджетні кошти, предметом якої було придбання позивачем визначеної кількості товару для забезпечення для забезпечення потреб військової частини. Отже, при укладенні договору позивач обґрунтовано розраховував на отримання саме погодженої сторонами кількості товару у встановлений договором строк. Непоставка відповідачем частини замовленого товару позбавила позивача тієї частини результату договору, на отримання якої він розраховував при його укладенні. Відтак, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що прострочення відповідачем зобов`язань за договором є істотним порушенням умов договору.

Надаючи оцінку листуванню між сторонами щодо внесення змін до договору, суд зазначає таке.

Так, відповідач обґрунтовував необхідність зміни ціни за одиницю товару істотним зростанням ринкової вартості офісного паперу та вартості міжнародних перевезень, посилаючись, зокрема, на висновки Торгово-промислової палати України за результатами цінового моніторингу. Водночас сам факт зміни ринкових цін та збільшення логістичних витрат не створює для замовника безумовного обов`язку погоджувати запропоновану постачальником зміну ціни та не звільняє сторони від дотримання спеціального порядку зміни істотних умов договору про закупівлю.

Згідно із матеріалів справи, договором було передбачено поставку 4700 пачок офісного паперу за ціною 128,41 грн за одиницю. Листом від 13.04.2026 відповідач запропонував збільшити ціну одиниці товару до 140,78 грн, тобто на 9,6 %, одночасно зменшивши кількість товару до 4287 пачок. Отже, запропоновані зміни стосувалися не лише ціни товару, а й кількості товару, що підлягав поставці, та фактично передбачали зміну погоджених сторонами істотних умов договору.

Суд враховує, що лист відповідача від 13.04.2026 був викладений на фірмовому бланку іншої юридичної особи, втім у процесі листування позивач не ставив під сумнів, що належності зазначеного листа відповідачу, його зміст чи повноваження особи, яка його підписала, та фактично здійснював подальшу комунікацію з відповідачем з приводу викладених у листі пропозицій.

Позивач, відмовляючи у внесенні таких змін, послався на положення підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178, якими встановлено спеціальні умови зміни ціни за одиницю товару за договором про закупівлю.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення відповідача із пропозицією про зміну ціни (13.04.2026) не сплинув встановлений зазначеною нормою строк з дня укладення договору (договір укладений 13.03.2026), у зв`язку з чим передбачена цією нормою підстава для зміни ціни за одиницю товару не могла бути застосована.

Враховуючи наведене, відмова позивача листом від 14.04.2026 у внесенні запропонованих відповідачем змін до істотних умов договору є обґрунтованою.

При цьому суд враховує, що не надав доказів на підтвердження факту виконання договору, зокрема, придбання ним товару для виконання договору, понесення транспортних витрат.

Суд зазначає, що висновки Сумської Торгово-промислової палати України № ЦД-58 та № ЦД-59 від 10.04.2026 складені за результатами цінового моніторингу, підтверджують лише інформацію щодо середньоринкового рівня цін на відповідний товар та вартості логістичних послуг у визначені дати. Водночас зазначені висновки не підтверджують розмір фактичних витрат, понесених саме відповідачем у зв`язку з виконанням спірного договору, не встановлюють причин та характеру зміни таких витрат, та насамперед, не підтверджують того, що відповідне зростання цін було непередбачуваним для відповідача на момент укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України).

У пп.8.2.3. п.8.2. договору передбачено, що у випадку розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи покупця у разі істотного порушення умов договору постачальником та в інших випадках, встановлених договором або законом, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від частини не виконаних зобов`язань.

Як встановлено судом, відповідач допустив порушення умов договору в частині виконання свого основного зобов`язання щодо поставки товару, оскільки не поставив частину замовленого товару у встановлений договором строк, у зв`язку із чим позивач реалізував своє право на одностороннє розірвання договору.

Таким чином, позивач має право на нарахування відповідачу штрафу у розмірі 20 % від вартості частини зобов`язань, які залишилися невиконаними на момент розірвання договору.

Згідно із наведеного у позовній заяві розрахунку, позивач нараховує штраф у розмірі 120705,40 грн, який розраховано як 20 % від вартості невиконаних зобов`язань у сумі 603527,00 грн, тобто фактично від повної ціни договору.

Однак, з огляду на встановлені судом обставини порушення відповідачем зобов`язання, виходячи з умов договору, суд вважає, що на момент одностороннього розірвання договору строк виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки іншої частини товару у кількості 4350 пачок (4700-350) не настав, оскільки кінцевий строк виконання відповідного зобов`язання був визначений до 17.12.2026, а доказів направлення позивачем інших заявок на поставку цієї частини товару матеріали справи не містять.

Порушення відповідачем строку поставки стосується лише тієї частини товару, щодо якої на момент розірвання договору настав строк виконання та яка не була поставлена відповідачем у визначений договором строк, а саме 350 пачок, вартістю 44 943,50 грн.

З огляду на те, що умовами договору передбачено сплату штрафу у розмірі 20 % саме від частини невиконаних зобов`язань у разі його одностороннього розірвання з ініціативи покупця, правові наслідки встановленого порушення мають визначатися з урахуванням фактичного обсягу невиконаного відповідачем зобов`язання на момент розірвання договору.

Відтак, нарахування позивачем передбаченого договором штрафу виходячи із загальної вартості всього товару, передбаченого договором, є помилковим.

За розрахунком суду штраф у розмірі 20% становить 8988,70 грн (44943,50 грн х 20%), а тому позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 є частково обґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про зменшення штрафних санкцій, то суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №912/1853/23 зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно з статтею 86 ГПК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50%, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до норм частин першої, другої статті 233 ГК та частини третьої статті 551 ЦК, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У зв`язку з викладеним Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства України не містять вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру штрафних санкцій, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22, від 14.02.2024 у справі №910/3015/23, від 04.06.2025 у справі №910/5992/24).

Суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки відповідно до норм статті 551 ЦК є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 15.11.2023 у справі №910/1266/23).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Отже, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

На відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

У вирішенні питання щодо зменшення штрафу, суд враховує, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності поважних причин неналежного виконання зобов`язань та винятковості даного випадку.

Суд зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленого штрафу, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами.

Відповідачем не доведено існування жодних виняткових обставин.

Окрім цього, враховуючи встановлені за перерахунком суду розмір штрафу є співмірним наслідкам порушення відповідачем договірного зобов`язання, не має явно надмірного характеру та відповідає ступеню допущеного порушення.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 зазначив, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу, а тому відмовляє у задоволенні клопотанні відповідача, заявленому у запереченнях.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки відповідачем допущено порушення виконання договірного зобов`язання в частині строків поставки частини товару, з огляду на одностороннє розірвання договору у зв`язку із порушенням відповідачем такого зобов`язання та враховуючи часткову обґрунтованість розрахунку заявленого до стягнення штрафу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРНЕЙ" про стягнення 8988,70 грн штрафу. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРНЕЙ" (02225, місто Київ, вулиця Оноре Де Бальзака, будинок 16, ідентифікаційний код 38522784) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) штраф у сумі 8988,70 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 195,29 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.09.2026.

Суддя С.О. Турчин