Рішення № 140128100, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/6292/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 52-А; ідентифікаційний код: 35830447)

до Фізичної особи - підприємця Когут Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 624 059,76 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний заклад вищої освіти "Університет менеджменту освіти" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Когут Тетяни Миколаївни (далі - відповідач) про стягнення 624 059,76 грн, з яких 538 546,40 грн заборгованості, 61 316,84 грн пені, 18 137,51 грн інфляційних втрат та 6 059,01 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю від 05.03.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

15.06.2026 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 22.06.2026 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

13.07.2026 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.06.2026, яке згідно з повідомленням підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу та повернуто у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 про відкриття провадження в цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.06.2026.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.03.2025 між Національною академією педагогічних наук України (далі - сторона-1), Державним закладом вищої освіти "Університет менеджменту освіти" (далі - сторона-2) та Фізичною особою - підприємцем Когут Тетяною Миколаївною (далі - сторона-3) було укладено Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір).

У преамбулі Договору зазначено, що між стороною-1 та стороною-3 укладено договір оренди від 05 березня 2025 року № 11 державного нерухомого майна (далі - Договір оренди), а саме будівлі за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-А, площею 613,8 кв.м, витрати за комунальні послуги здійснює сторона-2. Сторона-2 забезпечує обслуговування і експлуатацію будівлі, у зв`язку чим уклала з постачальниками комунальних та інших послуг відповідні договори.

Відповідно до п. 1.1 Договору сторона-3 отримує такі комунальні та експлуатаційні послуги: постачання електроенергії, водовідведення і водопостачання, теплопостачання, послуги з вивезення твердих побутових відходів, послуги з дератизації та дезінфекції, обслуговування ліфтів.

Згідно з пунктом 2.1 Договору сторона-3 відшкодовує стороні-2 його витрати за договорами на надання комунальних та інших послуг у розмірі, встановленому пунктом 1.1 цього договору (далі - компенсація), відповідно до розрахунку сторони-2, починаючи з дати підписання Акта приймання - передавання орендованого майна.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що сторона-2 здійснює розрахунок компенсації не пізніше 5 дня місяця, наступного за місяцем, у якому стороною-2 понесені витрати за договорами на надання комунальних та інших послуг. Такий розрахунок сторона-2 вручає під розпис стороні-3.

Відповідно до п. 2.3 Договору компенсація вноситься стороною-3 у грошовій формі на рахунок сторони-2 не пізніше п`ятого дня з дня отримання розрахунку. Розрахунок вважається отриманим стороною-3 в день його вручення під розпис.

Згідно з пунктом 2.8 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди сторона-3 сплачує компенсацію до дня повернення орендованого майна за актом приймання передачі включно.

Позивачем надавались відповідачу послуги за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Рахунків-фактур від 15.05.2025 № 62 за квітень 2025 року на суму 41 538,58 грн, від 19.06.2025 № 67 за травень 2025 року на суму 28 357,14 грн, від 14.07.2025 № 86 за червень 2025 року на суму 23 302,16 грн, від 14.08.2025 № 96 за липень 2025 року на суму 26 911,81 грн, від 14.10.2025 №124 за вересень 2025 року на суму 22 946,43 грн, від 11.11.2025 № 142 за жовтень 2025 року на суму 67 712,25 грн, від 11.12.2025 № 148 за листопад 2025 року на суму 64 152,74 грн, від 10.02.2026 № 15 за грудень 2025 року на суму 55 315,38 грн, від 10.02.2026 № 15 за січень 2026 року на суму 195 822,98 грн, від 13.03.2026 № 30 за 16 днів лютого 2026 року на суму 86 397,38 грн, а також відповідними Актами наданих послуг, що підписані сторонами. Зі змісту копій Рахунків-фактур також вбачається факт їх отримання відповідачем.

Наданими позивачем копіями банківських виписок підтверджується факт часткової оплати відповідачем Рахунків-фактур №62 в сумі 24 870,98 грн, №67 в сумі 16 506,47 грн, №86 в сумі 13 954,20 грн та №96 в сумі 18 578,80 грн.

Додатковою угодою №1 від 16.02.2026 сторони розірвали Договір з 16.02.2026.

З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за Договором в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 538 546,40 грн, пеню в розмірі 61 316,84 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 137,51 грн та 3% річних у розмірі 6 059,01 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено факт надання позивачем відповідачеві послуг за Договором у період з квітня 2025 року по лютий 2026 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів наданих послуг та Рахунків-фактур на загальну суму 612 456,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами Договору передбачено обов`язок відповідача оплатити отримані послуги не пізніше п`ятого дня з дня отримання розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами в Договорі порядку розрахунків, строк оплати за Договором є таким, що настав.

Відповідачем було частково оплачено Рахунки-фактури №62 в сумі 24 870,98 грн, №67 в сумі 16 506,47 грн, №86 в сумі 13 954,20 грн, №96 в сумі 18 578,80 грн, що підтверджується копіями банківських виписок за рахунком позивача. Загальний розмір виконаного грошового зобов`язання складає 73 910,45 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відсутність повної оплати наданих послуг за Договором підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 538 546,40 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що при несвоєчасному внесенні компенсації сторона-3 сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми компенсації за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд враховує, що станом на початок прострочення зобов`язань з оплати послуг, наданих у період з квітня по липень 2025 року, діяв Господарський кодекс України, який втратив чинність з 28.08.2026.

Відтак до спірних правовідносин має застосовуватись обмеження, передбачене ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивачем нараховано пеню за період до 20.05.2026, а тому не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що обґрунтованою є пеня за прострочення зобов`язань з оплати послуг, наданих у період з квітня по липень 2025 року, в розмірі 15 388,48 грн.

Натомість, станом на початок прострочення зобов`язань з оплати послуг, наданих у період з вересня 2025 року по лютий 2026 року, Господарський кодекс України втратив чинність, а відтак правомірним є нарахування неустойки за прострочення виконання вказаних зобов`язань протягом строку, що перевищує 6 місяців.

Наданий позивачем розрахунок пені в цій частині є арифметично вірним, відтак позовна вимога про її стягнення підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

З огляду на викладене, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 55 764,26 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості за весь час прострочення.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відтак позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 538 546,40 грн, пеня в розмірі 55 764,26 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 137,51 грн та 3% річних у розмірі 6 059,01 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 9 360,90 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 9 277,61 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 133,29 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Когут Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 52-А; ідентифікаційний код: 35830447) заборгованість у розмірі 538 546 (п`ятсот тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок шість) грн 40 коп., пеню в розмірі 55 764 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 26 коп., інфляційні втрати в розмірі 18 137 (вісімнадцять тисяч сто тридцять сім) грн 51 коп., 3% річних у розмірі 6 059 (шість тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 277 (дев`ять тисяч двісті сімдесят сім) грн 61 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 133,29 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.09.2026.

Суддя О.В. Нечай