Рішення № 140128065, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/7535/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіспрі Україна»

про стягнення 82.257,60 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

19.06.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіспрі Україна» про стягнення 82.257,60 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір № ДІС 24/09/25 від 24.09.2025, на виконання умов якого позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 50% від вартості товару в сумі 411.288,00 грн, в т.ч. ПДВ 68.548,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6932 від 01.10.2025. Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару мала бути здійснена протягом 35 календарних днів з дня отримання авансового платежу, тобто до 06.11.2025. Однак, відповідач поставив товар із порушенням установленого договором строку, що підтверджується видатковими накладними № 615 від 16.12.2025 та № 658 від 26.12.2025. У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки, позивач направив на його адресу претензію № 72-06/163409/2025 з вимогою про сплату штрафних санкцій, відповідач у відповідь відмовив у її задоволенні. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7535/26 від 26.06.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

02.07.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 відкрито провадження у справі № 910/7535/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.07.2026 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 08.07.2026 о 17:20 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 24.07.2026 включно.

09.07.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги частково у сумі 27.648,00 грн, тобто в розмірі штрафу за п. 7.3.1 договору від вартості позицій товару поставку яких дійсно прострочено; у решті відповідач позов не визнає та вважає його необґрунтованим, оскільки позивач безпідставно нарахував штраф 10% від усієї вартості договору - 82.257,60 грн, тоді як акт про дефекти від 28.11.2025 підтверджує, що щонайменше 27 одиниць товару вже поставлено та отримано покупцем станом на 28.11.2025. Відповідач просить зменшити розмір штрафу до розміру не більше 27.648,00 грн.

06.08.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що поставка товару відбулася з простроченням, а належним, єдиним та обумовленим договором доказом моменту поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, які були підписані лише 16.12.2025 та 26.12.2025. Саме по собі фізичне переміщення об`єктів чи перебування їх у приміщенні без належного оформлення у порядку та спосіб передбачений договором, повного монтажу та підписання первинних документів не є виконанням зобов`язання з поставки. Жодного іншого первинного документа, який би підтверджував передачу товару до 16.12.2025 ТОВ «Кіспрі Україна» суду не надано. Надана відповідачем переписка містить визнання останнім своєї вини та пошкодження товару. За своїм змістом та призначенням Акт про дефекти не є первинним документом, який посвідчує передачу товару покупцю або належне виконання договору поставки. Метою складання такого документа є фіксація недоліків товару, визначення їх характеру, обсягу та необхідності їх усунення. Більше того, сам факт складання такого акта свідчить про протилежне. Якщо сторони були змушені складати документ, у якому зафіксовано дефекти поставленого товару, це означає, що станом на дату його підписання товар не відповідав вимогам договору та не міг вважатися таким, що поставлений належним чином. Посилання відповідача на те, що штраф нарахований на завищену базу і повинен обчислюватися лише від вартості окремих товарних позицій вважає необґрунтованим, оскільки предметом договору була поставка єдиного комплексу меблів відповідно до погодженої Специфікації. Видаткові накладні, які підтверджують виконання договору, підписані сторонами лише 16.12.2025 та 26.12.2025. Саме тому простроченим є виконання зобов`язання щодо поставки товару за договором, а не окремих його елементів. Крім того, відповідач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував окрему передачу певних позицій товару із оформленням первинних бухгалтерських документів. Вважає, що відповідач не надав жодного належного доказу існування таких виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення ухвалено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіспрі Україна» (постачальник, відповідач) та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (покупець, позивач) укладено договір № ДІС 24/09/05 (далі - товар).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується виготовити та поставити покупцю офісні меблі (шафи, столи, перегородки, комоди, стійки рецепцій, тумби, вішаки) (далі - товар), розмістити товар в приміщенні покупця за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 26/14 та забезпечити гарантійне обслуговування товару, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, товар у визначений строк не поставив, у зв`язку з чим позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання нараховано 82.257,00 грн штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами контракт за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його укладання і діє строком до 31.08.2026 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 1.2 договору найменування (асортимент), кількість, комплектність, вартість, та технічні характеристики товару визначаються сторонами у Специфікації товару, що є додатком 1 до договору та Технічними характеристиками товару, що є додатком 2 до договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно додатку 1 (Специфікація) відповідач мав поставити товар, що складається з 28 найменувань загальною вартістю 822.576,00 грн.

За умовами п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, технічні характеристики і якість якого відповідає параметрам, що визначені у Технічних характеристиках товару, що є додатком 2 до договору.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість цього договору складає 822.576,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 137.096,00 грн.

Загальна, вартість договору складається з ціни товару, до якої включені будь-які виграти постачальника, пов`язані з вантажними та розвантажувальними роботами, також транспортування і вивантаження товару, заносу та збирання товару за адресою покупця вказаною в п. 1.1. договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору покупець здійснює оплату вартості товару в безготівковій формі шляхом перерахування коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника, вказаний в розділі XVI цього договору на підставі оригіналу рахунка-фактури.

Згідно з п. 4.2 договору постачальник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору зобов`язаний надіслати за власний рахунок на адресу покупця, зазначену у розділі XVI цього договору, оригінал рахунку-фактури засобами поштового або кур`єрського зв`язку або передати особисто.

Відповідно до п. 4.3 договору покупець здійснює оплату в наступному порядку:

4.3.1. Авансовий платіж, в розмірі 50% від вартості товару, визначеної в п.3.1. цього Договору, що становить: 411.288,00 грн, в т.ч. ПДВ: 68.548,00 грн, здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання покупцем оригіналу рахунка-фактури постачальника на оплату, отриманому згідно порядку, зазначеному в п. 4.2. цього договору.

4.3.2. Решта суми 50% від вартості товару, яка (вартість) визначається з урахуванням раніше сплаченого авансового платежу, що становить: 411.288,00 грн, в т.ч. ПДВ: 68.548,00 грн, підлягає оплаті покупцем протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок № 357 від 30.09.2025 на сплату авансового платежу у розмірі 411.288,00 грн.

Позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 411.288,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (МО) № 6932 (#2044906194511) від 01.10.2025.

Згідно з п. 5.1 договору поставка товару відбувається на умовах «DDP» (в редакції Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс 2020») протягом 35 (тридцяти п`яти) календарних днів з дня отримання від покупця авансового платежу, згідно пп. 4.3.1. п. 4.3. цього договору.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, враховуючи викладене, відповідач мав поставити обумовлений договором товар у строк до 05.11.2025 включно.

Відповідно до п. 5.2 договору транспортування товару, вантажно-розвантажувальні роботи та збирання товару здійснюються власними силами постачальника та виключно за його (постачальника) рахунок.

Згідно з п. 5.3 договору приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін постачальника та покупця за місцем поставки товару, визначеного п. 1.1. цього договору, шляхом підписання видаткової накладної на товар, яка підтверджує кількість поставленого товару та його технічні характеристики відповідно до Специфікації товару (додаток 1 до договору) та Технічних характеристик товару (додаток 2 до договору).

Пунктом 5.5 договору визначено, що моментом поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 5.7 договору у випадку виявлення покупцем при прийманні товару дефектів, недоліків щодо якості, комплектності й упаковки поставленого товару всі недоліки мають бути зазначені у відповідному акті про дефекти. Постачальник зобов`язується замінити Товар, в якому виявлені дефекти, недоліки, виключно за власний рахунок, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати підписання сторонами відповідного акта про дефекти. Після усунення дефектів покупець приймає товар і підписує з постачальником видаткову накладну у місці поставки товару.

Як свідчать матеріали справи між сторонами 28.11.2025 складено акт про дефекти, в якому зафіксовано наступне: в рамках укладеного договору № ДІС 24/09/25 від 24.09.20215, постачальником було поставлено, а покупцем отримано офісні меблі (шафи, столи, перегородки, комоди, стійки рецепцій, тумби, вішаки) у кількості 27 шт. Місце поставки: м. Київ, вул. Спаська, 26/14. Під час приймання товару встановлено невідповідність, а саме :

1. Стійка рецепції № 2 - на зовнішній частині стійки із нержавіючої шліфованої сталі наявні значні подряпини, в нижньому лівому куті наявна вм`ятина;

2. Перегородка скляна правостороння наявні подряпини в заокругленій частині вимогам, визначеним у додатку 2 до договору (Технічні характеристики товару) та додатку 3 до договору (Слайди візуального зображення товару).

В акті про дефекти зазначено, що на виконання п. 5.7 договору постачальник повинен усунути всі дефекти (невідповідності), зазначені в Акті, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Сторонами відповідного акту, виключно за свій рахунок.

Згідно з п. 5.10 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання уповноваженими представниками постачальника і покупця видаткової накладної на товар.

Посилання відповідача на те, що товар отримано у кількості 27 найменувань раніше що підтверджується актом про дефекти від 28.11.2025 не приймаються судом до уваги, оскільки

Системний аналіз пунктів 5.5 та 5.7 договору свідчить, що сторони передбачили поетапний механізм приймання товару: фактичне пред`явлення та перевірка товару покупцем, фіксація виявлених дефектів у відповідному акті, усунення постачальником виявлених дефектів та, після їх усунення, остаточне прийняття товару покупцем із підписанням сторонами видаткової накладної.

Саме тому складення акта про дефекти не може ототожнюватися з підписанням видаткової накладної та не свідчить про настання погодженого сторонами моменту поставки у розумінні пункту 5.5 договору.

Більше того, сам зміст акта про дефекти від 28.11.2025 підтверджує наявність на момент його складення невідповідностей поставленого товару умовам договору. Зокрема, в акті зафіксовано наявність значних подряпин та вм`ятини на стійці рецепції № 2, а також подряпин на скляній перегородці, що свідчить про невідповідність товару погодженим сторонами вимогам.

Таким чином, зазначений акт підтверджує не належне виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, а, навпаки, факт виявлення покупцем недоліків товару та необхідність їх усунення постачальником у порядку, прямо передбаченому пунктом 5.7 договору.

При цьому положення пункту 5.7 договору прямо передбачають, що після усунення дефектів покупець приймає товар і підписує з постачальником видаткову накладну. Отже, якщо видаткова накладна на відповідний товар не була підписана сторонами до моменту, з якого позивач пов`язує прострочення відповідача, відсутні підстави вважати, що погоджений сторонами момент поставки настав лише на підставі акта про дефекти.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. При цьому відповідність товару встановленим договором вимогам є складовою належного виконання продавцем свого обов`язку щодо передання товару.

У даному випадку сторони договору не передбачили, що будь-яке фізичне передання товару на територію покупця автоматично означає його поставку. Навпаки, пунктом 5.5 договору чітко визначено юридичний момент поставки, а пунктом 5.7 - спеціальний порядок дій сторін у разі виявлення дефектів під час приймання товару.

За таких обставин посилання відповідача на те, що акт про дефекти від 28.11.2025 підтверджує поставку та отримання покупцем 27 одиниць товару, є безпідставним, оскільки такий акт не є документом, який відповідно до умов договору визначає момент поставки.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару належної якості у строк та порядку, що встановлений цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив товар у два етапи.

Перший етап відбувся 16.12.2025 - поставлено 27 найменувань товару згідно Специфікації вартістю 762.792,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 615 від 16.12.2025.

Другий етап здійснено 26.12.2025 - поставлено 1 найменування товару згідно Специфікації вартістю 59.784,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 658 від 26.12.2025.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач товар за договором своєчасно не поставив.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості товару, поставку якого прострочено.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №72-06/163409/2025 від 22.12.2025, в якій вимагав сплатити штраф за договором в розмірі 82.257,60 грн, яка відповідачем згідно відповіді № 913 від 23.12.2025 залишена без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено нарахування штрафу в розмірі 10% від суми непоставленого товару 822.576,00 грн, що становить 82.257,60 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 82.257,60 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Суд розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду та залежить від встановлення у конкретній справі обставин, які свідчать про наявність підстав для такого зменшення. Верховний Суд послідовно виходить із того, що сторона, яка заявляє клопотання про зменшення неустойки, повинна обґрунтувати його та надати належні й допустимі докази на підтвердження відповідних обставин.

У даному випадку відповідач, заявляючи клопотання про зменшення розміру штрафу, не навів конкретних обставин, які б свідчили про необхідність її зменшення, та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Зокрема, відповідачем не доведено, що розмір нарахованої штрафу є неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання, не надано доказів щодо майнового стану сторін, ступеня виконання зобов`язання, причин та обставин прострочення, поведінки відповідача після виникнення прострочення, наявності чи відсутності збитків у позивача, а також інших обставин, які могли б свідчити про винятковість цього випадку та необхідність зменшення штрафу.

Саме лише посилання відповідача на ведення діяльності в умовах воєнного стану, без підтвердження складного фінансового стану не є достатньою підставою для застосування судом положень статті 551 Цивільного кодексу України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіспрі Україна» (03037, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, 4 «А», код ЄДРПОУ 41466070) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) 82.257 (вісімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят сім) грн 60 коп. штрафу, 2.662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сіваков