Рішення № 140128060, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/8152/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

про стягнення 2.816,82 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

03.07.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 2.816,82 грн страхового відшкодування.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі полісу страхування наземних транспортних засобів № К9НОАКS-24В341Н від 03.12.2024 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки «Skoda SCALA», державний номер НОМЕР_1 , керування якого здійснював ОСОБА_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Mazda», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , яким скоєно ДТП, застрахований відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ЕР/227656449), при цьому відповідачем було сплачено частину страхового відшкодування у розмірі 14.084,08 грн, що підтверджується довідкою № 6644/2026/вих від 02.07.2026, однак решта страхового відшкодування, з урахуванням того, що фактичний розмір завданої шкоди становить 16.900,90 грн, відповідачем безпідставно не виплачена. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 2.816,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 відкрито провадження у справі № 910/8152/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.07.2026 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № ЕР/227656449.

24.07.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що 28.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 1738/2026/ел/ТС від 27.02.2026, до якої було додано рахунок-фактуру № 000337145 від 12.02.2026, згідно з яким вартість відновлювального ремонту визначена у розмірі 16.900,90 грн. Однак під час аналізу доданих до заяви документів відповідачем встановлено відсутність фінансових документів, які б підтверджували фактичну безготівкову оплату наданих послуг з ремонту на рахунок СТО з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ). З метою встановлення факту реальної оплати послуг ремонту відповідач звернувся до позивача з проханням надати платіжне доручення або довідку (виписку з бухгалтерського обліку) про проведення акта взаємозаліку з ремонтним підприємством (запит № 1738/2026/ел/ТС), у відповідь на яку отримав довідку - підтвердження заліку страхового відшкодування» від 27.02.2026, зі змісту якої вбачається, що сума в розмірі 16.900,90 грн взагалі не перераховувалася на рахунок закладу з ремонту (СТО). Натомість 25.02.2026 зазначені кошти були зараховані ОСОБА_1 як залік у рахунок його несплаченого страхового платежу (заборгованості з премії) за договором добровільного страхування наземного транспорту № К9H0AKS-24B341H_1 від 07.11.2025. Таким чином, позивач не здійснював жодного безготівкового розрахунку з підприємством (СТО), яке мало б нарахувати та відзвітувати перед бюджетом за зобов`язаннями з ПДВ. Позивач провів суто внутрішню бухгалтерську операцію взаємозаліку зустрічних вимог зі своїм клієнтом (страхувальником), що виключає право на стягнення суми ПДВ у складі страхового відшкодування. Керуючись ч. 5 ст. 27 Закону, відповідач здійснив перерахунок вартості ремонту шляхом вирахування суми податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 20% та визначив розмір страхового відшкодування без ПДВ у сумі 14.084,08 грн та 13.05.2026 перерахував їх позивачу, що повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які надані самим позивачем. Згідно практики Верховного Суду у разі якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо на користь СТО - платника ПДВ за фактично надані послуги з ремонту, заміщення чи відтворення застрахованого об`єкта, розрахунок суми виплати здійснюється без урахування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення ухвалено з перевищенням встановленого наведеною вище нормою строку, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2026 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda SCALA», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля «Mazda», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Наслідки дорожньо-транспортної пригоди її учасники оформили у вигляді спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду «Європротокол» від 05.02.2026.

Автомобіль «Skoda SCALA», державний номер НОМЕР_1 , застрахований ОСОБА_3 (страхувальник) у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на підставі договору - полісу страхування наземних транспортних засобів за програмами авто кредитування № К9НОАКS-24В341Н від 03.12.2024.

Згідно з рахунком-фактурою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» № 000337145 від 12.02.2026 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda SCALA», державний номер НОМЕР_1 , становить 16.900,90 грн.

За страховим випадком Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» складено страховий акт № 2508513-1 віл 25.02.2026, а також розраховано суму страхового відшкодування. Вказаним страховим актом позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 16.900,90 грн шляхом заліку в рахунок несплаченої частини страхового платежу за договором страхування № К9НОАКS-24В341Н від 03.12.2024.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mazda», державний номер НОМЕР_2 , застрахована ОСОБА_2 (страхувальник) у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР227656449.

Відповідно до умов договору (полісу) № ЕР227656449 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 250.000,00 грн, розмір франшизи не встановлено.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з вимогою сплатити страхове відшкодування, яка виконана відповідачем частково в сумі 14.084,08 грн (за вирахуванням ПДВ - 2.816,82 грн).

Спір виник внаслідок того, що відповідачем виплачено страхове відшкодування не у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 2.816,82 грн страхового відшкодування.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.

У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

Судом встановлено, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР231160909) набрав чинності 29.07.2025, а страхова подія сталася 24.11.2025, тобто після введення в дію та під час дії Закону України № 3720-IX від 21.05.2024.

Таким чином, до правовідносин за полісом № ЕР231160909 застосовуються норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024.

Так, за змістом ст. 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.

Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», МТСБУ встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ № 274/2011 від 11.08.2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Згідно з рішенням Президії МТСБУ № 403/2017 від 13.07.2017 європротокол може заповнюватись у паперовому вигляді на спеціальному бланку або в електронній формі, з використанням системи «Електронний європротокол». Європротокол, оформлений з використанням зазначеної системи, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред`явлених страховику у паперовій формі.

Відповідно до пункту 1 Інструкції повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення) - це письмове повідомлення встановленого МТСБУ зразка, яке надається страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 2 Інструкції Повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди. Повідомлення може оформлятися одним із водіїв транспортних засобів виключно у разі, якщо оформлення ДТП здійснювалося уповноваженими на те працівниками міліції.

Пунктом 4 Інструкції визначено, що Повідомлення заповнюється чітко, розбірливо, від руки кульковою ручкою, бажано друкованими літерами, при цьому обов`язково зазначаються всі відомості про кожного учасника ДТП. Вибір учасником колонки (жовта чи блакитна) не має значення.

Відповідно до пункту 5 Інструкції у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти Повідомлення. У такому разі водії транспортних засобів після складення Повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов`язку інформувати працівників державних правоохоронних органів про її настання.

Порядок заповнення Повідомлення чітко регламентований пунктом 7 Інструкції.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.9. та 7.11. Інструкції у європротоколі (електронному європротоколі) зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, схема ДТП, видимі пошкодження кожного транспортного засобу, розташування транспортних засобів на момент настання ДТП, напрямок їх руху, дорожні знаки та розмітка, назва вулиць або доріг.

Відповідно до вказаної вище Інструкції, в європротоколі у пункті 12 (клітинки 1-17) відмічаються знаком «Х» обставини, які відносяться та характеризують ДТП.

У європротоколі від 05.02.2026 учасниками ДТП відмічено обставини ДТП: зіткнення транспортного засобу «Mazda», державний номер НОМЕР_2 під час заїзду на місце стоянки із транспортним засобом «Skoda SCALA», державний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого останній автомобіль отримав пошкодження лівої передньої двері (водія).

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

З європротоколу від 05.02.2026 вбачається, що винною у вчиненні ДТП особою є водій автомобіля «Mazda», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

Відтак, спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 05.02.2026, яким учасники ДТП оформили дану подію, визнається судом як належний, допустимий та достатній доказ вини водія ОСОБА_2 скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Skoda SCALA», державний номер НОМЕР_1 .

Згідно з частинами 1-4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із:

1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті;

2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України;

3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

2. Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту виконаних робіт № ТО260002299 від 13.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» здійснено ремонт пошкодженого автомобіля «Skoda SCALA», державний номер НОМЕР_1 , вартість якого склала 16.900,90 грн, в т. ч. ПДВ - 2.816,82 грн.

За приписами статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед особою, якій завдано збитки (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому зобов`язання не припиняються, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора): замість особи, якій завдано збитки, прав кредитора набуває страховик.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Судом встановлено, що кошти в розмірі 16.900,90 грн були зараховані позивачем в рахунок несплаченої страхувальником - ОСОБА_1 частини страхового платежу за договором страхування № К9НОАКS-24В341Н від 03.12.2024, що підтверджується довідкою - підтвердженням заліку страхового відшкодування від 27.02.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

28.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 1738/2026/ел/ТС від 27.02.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) зобов`язаний у строк, передбачений частиною п`ятою статті 32 цього Закону, письмово у спосіб, зазначений у заяві про страхову (регламентну) виплату, повідомити заявника про прийняте за його заявою рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодування позивачу в сумі 14.084,08 грн, що підтверджується довідкою - підтвердженням надходження коштів № 6644/2026/вих від 02.07.2026, виданою позивачем, згідно якої позивач підтвердив надходження 13.05.2026 від відповідача коштів в сумі 14.084,08 грн з призначенням платежу «Страх відш в порядку регресу за страх. ОСОБА_2 (потер.- ОСОБА_1 ) рег. 2012484 без ПДВ, дог. ЕР227656449 від 09-03.25. #0164546;.».

Посилання відповідача на положення ч. 5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як на правову підставу для зменшення розміру страхового відшкодування на суму податку на додану вартість у розмірі 2.816,82 грн є необґрунтованим з огляду на таке.

За змістом частини 5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Водночас відповідач не зазначив та не довів, що у спірних правовідносинах позивач або особа, право якої перейшло до позивача, відмовлялася від здійснення страховиком відновлювального ремонту у розумінні частини п`ятої статті 27 Закону. Самого факту відсутності перерахування вартості ремонту безпосередньо на банківський рахунок СТО недостатньо для застосування зазначеної норми, оскільки Закон не встановлює, що виключно банківський переказ коштів безпосередньо ремонтному підприємству є допустимим способом підтвердження фактичних витрат на відновлювальний ремонт.

Посилання відповідача на те, що позивач не здійснював «жодного безготівкового розрахунку з підприємством (СТО)», не спростовує факту фактичного виконання ремонту та його вартості. Відповідно до акта виконаних робіт № ТО260002299 від 13.03.2026 ТОВ «Автоцентр Київ» фактично виконало відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу «Skoda Scala», а його вартість становила 16.900,90 грн, у тому числі ПДВ - 2.816,82 грн. Отже, предметом доказування є не лише спосіб руху грошових коштів між учасниками правовідносин, а передусім факт виконання ремонтних робіт, їх вартість та включення до цієї вартості ПДВ.

При цьому відповідач фактично підміняє поняття «понесення витрат» поняттям «здійснення банківського платежу на рахунок СТО». Таке ототожнення не ґрунтується на положеннях частини п`ятої статті 27 Закону. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення грошового зобов`язання та не може саме по собі свідчити про відсутність витрат на ремонт або про те, що відповідні ремонтні роботи не були оплачені в юридичному значенні.

У даному випадку довідкою-підтвердженням заліку страхового відшкодування від 27.02.2026 підтверджується не відсутність витрат на ремонт, а спосіб виконання грошового зобов`язання шляхом зарахування суми 16.900,90 грн у рахунок несплаченої частини страхового платежу. Відповідач не довів недійсності такого зарахування, відсутності відповідного грошового зобов`язання або того, що вартість фактично виконаного ремонту була іншою, ніж 16.900,90 грн.

Особливої уваги заслуговує те, що відповідач не заперечує самого факту існування рахунку-фактури № 000337145 від 12.02.2026 на суму 16.900,90 грн та фактичного виконання ремонту, підтвердженого актом виконаних робіт. Заперечення відповідача зводяться виключно до способу розрахунку за виконані ремонтні роботи. Проте сам по собі спосіб припинення грошового зобов`язання не змінює вартості вже фактично виконаного ремонту та не перетворює суму ПДВ, включену до вартості таких робіт, на суму, яка не була нарахована виконавцем.

Крім того, відповідач безпідставно трактує положення ч. 5 ст. 27 Закону як таке, що встановлює обов`язкову умову: для отримання суми ПДВ потерпіла особа повинна надати саме платіжний документ про перерахування коштів безпосередньо на рахунок СТО. Однак такого положення частина п`ята статті 27 Закону не містить. Закон не встановлює виключного переліку способів здійснення або документального підтвердження оплати ремонтних робіт та не ставить право на відшкодування фактичної вартості ремонту залежно виключно від форми розрахунків між особою, яка має обов`язок оплатити ремонт, та ремонтним підприємством.

Таким чином, надані позивачем документи підтверджують фактичне виконання відновлювального ремонту та його вартість у розмірі 16.900,90 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 2.816,82 грн. Відповідач, у свою чергу, не довів наявності передбаченої законом підстави для виключення зазначеної суми ПДВ лише з мотивів того, що розрахунок за відповідним зобов`язанням здійснено шляхом зарахування зустрічних вимог, а не шляхом банківського переказу коштів на рахунок СТО.

За таких обставин доводи відповідача щодо правомірності визначення страхового відшкодування у розмірі 14.084,08 грн без урахування ПДВ є необґрунтованими, а сума 2.816,82 грн підлягає включенню до розміру страхового відшкодування як складова фактичної вартості виконаного відновлювального ремонту.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 2.816,82 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; код ЄДРПОУ 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; код ЄДРПОУ 31650052) 2.816 (дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 82 коп. страхового відшкодування, 2.662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова