Рішення № 140127833, 28.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 640/17807/20

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом Казенного підприємства «Кіровгеологія» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ВП ДПС України) визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство «Кіровгеологія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві №0223943308 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" до Казенного підприємства «Кіровгеологія» від 27.04.2020.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.04.2020 заступник начальника відділу адміністрування єдиного внеску з юридичних осіб управління адміністрування податків з фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби у м. Києві Сотник Ю.В. на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 відповідного закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виніс рішення № 0223943308, яким до Казенного підприємства «Кіровгеологія» застосовано штраф у розмірі 112 474,35 грн за період з 23.10.2018 до 24.01.2020 та нараховано пеню у розмірі 3 869,29 грн (0,1 % суми недоїмки). Скаргу позивача від 15.05.2020 № 2/204 на це рішення Державна податкова служба України рішенням від 09.06.2020 № 18644/6/99-00-06-03-01-06 залишила без розгляду.

Позивач не погоджується з рішенням, оскільки, на його думку, штраф і пеню застосовано без проведення документальної перевірки та складення акта, який є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення та на підставі якого приймається рішення (в тому числі рішення про застосування штрафних санкцій). Позивача з актом документальної перевірки щодо несплати єдиного внеску не ознайомлено, чим порушено право платника податків протягом 10 робочих днів подати заперечення та/або додаткові документи, передбачене нормами податкового законодавства. Крім того, 18.03.2020 набрав чинності закон, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Позовну заяву від 27.07.2020 № 2/297 подано до Окружного адміністративного суду міста Києва (надійшла 03.08.2020). Ухвалою від 11.08.2020 її залишено без руху. Ухвалою від 01.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою від 25.09.2020 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участі його представника в судовому засіданні відмовлено. Ухвалою від 12.01.2022 замінено відповідача - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011). Після ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва справу за результатами автоматизованого розподілу передано до Хмельницького окружного адміністративного суду, а ухвалою від 14.03.2025 прийнято до провадження суддею Блонським В.К. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. У позивача витребувано письмову інформацію стосовно актуальності позовних вимог, а учасникам справи запропоновано надати додаткові пояснення.

У відзиві на позовну заяву від 11.09.2020 відповідач позов не визнає. Зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу VII інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску за порушення норм законодавства про єдиний внесок до платників застосовуються фінансові санкції відповідно до закону. Позивач є платником єдиного внеску - роботодавцем і зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. За даними інформаційної системи органу доходів і зборів (інтегрованої картки платника) за період з 23.10.2018 по 24.01.2020 єдиний внесок сплачено з порушенням встановленого строку, тому відповідно до частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 закону на суму недоїмки нараховано пеню з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення, а до позивача застосовано штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Відповідач наголошує, що до позивача перевірки не призначались та акти перевірок не складались, оскільки за підпунктом 2 пункту 2 розділу VII зазначеної інструкції призначення перевірки та складання акта при прийнятті такого рішення не передбачено: за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску складається рішення за формою згідно з додатком 12 до інструкції, розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач подав відповідь на відзив від 01.10.2020 № 2/412, в якій представник зазначив, що аргументи відповідача щодо обов`язку та порядку своєчасної сплати єдиного внеску не стосуються позовних вимог, оскільки він не оскаржує такий обов`язок і порядок, а лише процедуру, наслідком якої до нього застосовано штраф. Посилання відповідача на положення інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску, за якими перевірка не призначається та акт не складається, не може бути прийнято, оскільки інструкція є підзаконним актом і не може суперечити законам України, а непризначенням перевірки та нескладанням акта відповідач порушив норми податкового законодавства та закону про підтримку платників податків на період карантину, що свідчить про некоректне застосування норм права та хибне тлумачення встановлення факту порушення позивачем податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Казенне підприємство «Кіровгеологія» (код ЄДРПОУ 14308279), яке належить до сфери управління Державної служби геології та надр України, є юридичною особою - роботодавцем, що використовує працю фізичних осіб, і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Ці обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до даних інтегрованої картки платника єдиного внеску (код класифікації доходів бюджету 71010000) за 2018-2020 роки позивач нараховував єдиний внесок за календарні місяці (обліковувалися операції «Нарахування єдиного внеску» з номерами та датами) і сплачував його платіжними дорученнями, при цьому низка платежів у період з 23.10.2018 по 24.01.2020 надійшла після закінчення встановленого строку, у зв`язку з чим при погашенні недоїмки в картці відображено «необхідну штрафну санкцію за невчасну сплату платежу» (20 %) та «нараховано довідково пеню ЄВ» за відповідні періоди.

27.04.2020 уповноважена особа - заступник начальника відділу адміністрування єдиного внеску з юридичних осіб управління адміністрування податків з фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби у м. Києві Сотник Ю.В. на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування винесла рішення № 0223943308 (за формою додатка 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449)), яким застосовано до Казенного підприємства «Кіровгеологія» штраф у розмірі 112 474,35 грн за період з 23.10.2018 до 24.01.2020 та нараховано пеню у розмірі 3 869,29 грн (0,1 % суми недоїмки), які протягом 10 календарних днів після надходження рішення підлягають сплаті на рахунки Головного управління ДПС у м. Києві в загальній сумі 116 343,64 грн. У рішенні зазначено про право платника оскаржити його до органу доходів і зборів вищого рівня в 10-денний строк та про передачу рішення органу державної виконавчої служби або органам Казначейства у разі несплати.

До рішення додано розрахунок штрафної санкції, який містить перелік платежів із зазначенням дати операції, документа («Нарахування єдиного внеску» з номером і датою), кількості днів прострочення, відсотка, суми, на яку нараховано штраф, періоду пені та суми пені.

15.05.2020 позивач подав до Державної податкової служби України скаргу від 15.05.2020 № 2/204 (вх. від 21.05.2020 № 19147/6) на рішення від 27.04.2020 № 0223943308. Рішенням Державної податкової служби України від 09.06.2020 № 18644/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без розгляду на підставі пункту 6 розділу I Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308), оскільки скаргу підписано в.о. Генерального директора Гурським С.Д. без документів, що підтверджують його право підпису в інтересах підприємства. У рішенні зазначено, що воно може бути оскаржене в судовому порядку.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4. безсторонньо (неупереджено);

5. добросовісно;

6. розсудливо;

7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1. визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2. визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3. визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Абзацом першим частини другої статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Абзацом другим цієї частини встановлено, що суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Правові та організаційні засади збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати регулюються Законом № 2464-VI, який застосовується в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 2 Закону № 2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення податкового органу та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб. Пунктом 1 частини другої статті 6 цього Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною другою статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною десятою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Абзацом першим частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Частиною третьою цієї статті встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Частиною десятою цієї статті встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Пунктом 2 частини одинадцятої цієї статті встановлено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Частиною тринадцятою цієї статті встановлено, що нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Абзацом першим частини чотирнадцятої цієї статті встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Абзацом другим цієї частини встановлено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення. Абзацом першим частини п`ятнадцятої цієї статті встановлено, що рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. Частиною шістнадцятою цієї статті встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено відповідними пунктами Законом України від 17.03.2020 № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 533-IX). Абзацами першим та другим частини першої пункту 9-11 цього розділу встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Частиною другою цього пункту встановлено, що протягом періодів з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. Абзацом першим пункту 9-12 цього розділу передбачено установити мораторій на проведення документальних перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на період з 18 березня по 31 травня 2020 року. Абзацом другим цього пункту встановлено, що документальні перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, зупиняються до 31 травня 2020 року.

Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) пунктом 41.1 статті 41 встановлено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Абзацом першим пункту 44.7 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Абзацом другим цього пункту встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Абзацом першим пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: (перелік винятків, що не стосуються спору, опущено) Останнім абзацом цього пункту встановлено, що протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Абзацом першим пункту 52-2 цього підрозділу передбачено установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: (перелік винятків, що не стосуються спору, опущено).

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску регулюється Інструкцією № 449, прийнятою на виконання Закону № 2464-VI. Підпунктом 1 пункту 1 розділу II Інструкції № 449 встановлено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані ним роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 1 розділу VII Інструкції № 449 встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. Пунктом 2 розділу VII Інструкції № 449 (абзац перший та підпункт 2) встановлено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Цим підпунктом передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Крім того, цим підпунктом передбачено, що при цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Також цим підпунктом передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Цим підпунктом також передбачено, що при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди. Крім того, цим підпунктом визначено, що для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції,- календарний квартал. Підпунктом 3 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449 (щодо інших видів штрафів) передбачено, що підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску. Підпунктом 4 цього пункту передбачено, що підставою для прийняття відповідного рішення є акт документальної перевірки платника єдиного внеску. Абзацами першим та другим пункту 5 розділу VII Інструкції № 449 встановлено, що на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Далі цим пунктом встановлено, що нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Абзацом першим пункту 7 розділу VII Інструкції № 449 встановлено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів.

Облік сум нарахованого та сплаченого єдиного внеску регулюється Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881) (далі - Порядок № 422). Пунктом 2 розділу I Порядку № 422 визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Абзацом першим пункту 1 глави 1 розділу II Порядку № 422 встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Абзацом другим цього пункту встановлено, що ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 18.10.2022 у справі № 813/4686/16 (К/9901/15365/20) у спорі про рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, прийняте на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, залишив без змін судові рішення про відмову в позові та погодився з висновками про те, що розрахунок такої фінансової санкції відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449 здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Твердження про те, що санкції нараховано за наслідками перевірки, за результатами якої мав складатися акт, спростовуються цим регулюванням. Інтегрована картка платника при погашенні недоїмки автоматично відображає необхідну штрафну санкцію за несвоєчасну сплату платежу та нараховану довідково пеню, а правомірність рішення підтверджується звіркою доданого до нього розрахунку з відомостями картки. У постанові від 27.06.2025 у справі № 813/2078/17 (К/9901/49974/18) Верховний Суд вказав, що висновок про те, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені є перевірка платника з складенням акта, не відповідає підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449, яким чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів; що посилання на пункт 7 розділу VII Інструкції № 449 є помилковим, оскільки ця норма стосується також інших видів порушень (зокрема тих, розрахунок штрафу за які здійснюється виключно за даними акта документальної перевірки) і передбачає прийняття рішення не лише за наслідками розгляду акта, а й за наслідками розгляду інших матеріалів про порушення; що визначальним є встановлення фактів несвоєчасної сплати єдиного внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, зокрема облікової картки платника, а долучений до рішення розрахунок не є підставою для нарахування штрафу та пені - такою підставою є виключно дані інформаційної системи. Така ж позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.05.2020 у справі № 813/933/17. Постановою від 27.06.2025 у справі № 813/2078/17 Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд, зокрема, з метою встановлення інших обставин (щодо мораторію в межах справи про банкрутство та можливого подвійного нарахування санкцій), які не пов`язані з питанням необхідності перевірки.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, який стосується прав та обов`язків визначеної в ньому особи.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України та частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI рішення про нарахування пені та застосування штрафів за порушення законодавства про єдиний внесок приймає посадова особа податкового органу. Рішення від 27.04.2020 № 0223943308 прийнято уповноваженою особою відділу адміністрування єдиного внеску Головного управління Державної податкової служби у м. Києві за встановленою формою (додаток 12 до Інструкції № 449), містить правову підставу (частина десята та пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI), розмір штрафу і пені, період, строк сплати та порядок оскарження. Доводів щодо порушень у цій частині позивач не наводить.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність оскаржуваного рішення покладається на відповідача. Предметом доказування в цій справі є факти несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску (суми, дати, строки), правильність обчислення штрафу за пунктом 2 частини одинадцятої та пені за частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VI, а також дотримання процедури прийняття рішення. Позивач зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (частина восьма статті 9 Закону № 2464-VI). За несвоєчасної сплати до платника застосовуються фінансові санкції (частина одинадцята статті 9, частини десята і одинадцята статті 25 Закону № 2464-VI) незалежно від його фінансового стану (частина дванадцята статті 9 цього Закону). Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення штрафів і пені не застосовується (частина шістнадцята статті 25 цього Закону).

Відповідач на підтвердження факту несвоєчасної сплати надав інтегровану картку платника єдиного внеску за 2018-2020 роки, яка є формою оперативного обліку сум нарахованого та сплаченого єдиного внеску і містить дані про дати та суми нарахувань і платежів (Порядок № 422), а також розрахунок штрафної санкції до оскаржуваного рішення. Саме дані інформаційної системи органу доходів і зборів є, відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449, підставою для розрахунку штрафу за несвоєчасну сплату єдиного внеску (постанови Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 813/4686/16 та від 27.06.2025 у справі № 813/2078/17). Суд звірив підсумкові показники розрахунку з даними картки та перевірив арифметичну правильність підсумкових сум: 20 відсотків від 562 371,75 грн становить 112 474,35 грн. Пеня, обчислена за ставкою 0,1 відсотка за кожен день прострочення (частина десята статті 25 Закону № 2464-VI, пункт 5 розділу VII Інструкції № 449) з першого дня, що настає за днем закінчення строку внесення платежу, до дня фактичної сплати включно (частина тринадцята статті 25 цього Закону), становить 3 869,29 грн. Розмір штрафу відповідає пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, а розмір пені - частині десятій цієї статті. Позивач не заперечує ні факту, ні дат несвоєчасної сплати єдиного внеску, не оспорює розрахунку та не наводить жодних власних розрахунків чи доказів, які б ставили під сумнів достовірність даних інтегрованої картки платника. Отже, відповідач довів обставини, що стали підставою для застосування штрафу та нарахування пені.

Позивач стверджує, що рішення могло бути прийнято лише за результатами документальної перевірки з складенням акта та ознайомленням з ним платника. Суд не погоджується з цим доводом. Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI прийняття рішення про нарахування пені та застосування штрафів покладено на посадову особу податкового органу, яка діє у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, і це не поставлено в залежність від проведення перевірки. Такий порядок встановлено Інструкцією № 449, підпунктом 2 пункту 2 розділу VII якої за несвоєчасну сплату єдиного внеску передбачено складення рішення за формою додатка 12 з розрахунком на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а підпунктами 3 та 4 цього пункту, навпаки, прямо встановлено, що підставою для рішень про інші види штрафів є акт перевірки платника. Це свідчить про те, що для штрафу за несвоєчасну сплату акт перевірки не є обов`язковою підставою. Пункт 7 розділу VII Інструкції № 449 не вимагає проведення перевірки, оскільки передбачає прийняття рішення за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення, до яких належать і дані інформаційної системи. Твердження позивача про те, що інструкція як підзаконний акт не може суперечити закону, не спростовує цього висновку: інструкція не суперечить Закону № 2464-VI, а прийнята на його виконання, тоді як позивач не назвав норми закону, яка б вимагала проведення перевірки та складення акта для застосування штрафу і пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Норми пункту 44.7 статті 44 ПК України, на які посилається позивач, стосуються прав платника податків у разі проведення перевірки, відмови посадової особи врахувати документи під час перевірки та отримання акта перевірки, а тому не застосовуються, оскільки перевірка щодо позивача не проводилась і рішення не є результатом перевірки. Посилання на ПК України не змінює цього висновку. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI дія інших нормативно-правових актів поширюється на відносини щодо єдиного внеску лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить йому. За частиною четвертою статті 8 цього Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, а ПК України застосовується в частині адміністрування. Порядок же прийняття рішень про фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску визначений Законом № 2464-VI та Інструкцією № 449, а не нормами про оформлення результатів документальних перевірок. Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.10.2022 у справі № 813/4686/16 та від 27.06.2025 у справі № 813/2078/17, на які суд посилається вище. Посилання позивача на те, що ненадання акта позбавило його можливості подати заперечення, не підтверджує порушення його прав: позивач не вказав, які саме заперечення чи документи він міг би подати щодо дат сплати та розрахунку, а рішення він мав можливість оскаржити, чим і скористався.

Щодо мораторію, запровадженого Законом № 533-IX. Пунктом 9-12 розділу VIII Закону № 2464-VI (як і пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України) мораторій установлено на проведення документальних перевірок (та фактичних - у ПК України) на період з 18 березня по 31 травня 2020 року. Оскаржуване рішення не є результатом перевірки. Так, щодо позивача перевірка не призначалась і не проводилась, а рішення прийнято на підставі даних інформаційної системи. Мораторій на проведення перевірок не забороняє прийняття такого рішення, а тому не може бути підставою для його скасування. Пунктом 9-11 розділу VIII Закону № 2464-VI встановлено, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску не застосовуються, а пеня не нараховується за порушення, вчинені у періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року. Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України стосується порушень податкового законодавства, вчинених з 1 березня по 31 травня 2020 року. Оскаржуваним рішенням штраф застосовано і пеню нараховано за несвоєчасну сплату платежів у період з 23.10.2018 по 24.01.2020, тобто за порушення, вчинені до початку зазначених періодів. Те, що рішення прийнято 27.04.2020, тобто в період дії карантину, не має значення, оскільки зазначені положення поширюються на порушення, вчинені в період з 1 березня по 31 травня 2020 року, а не на рішення, ухвалені в цей період. Позивач не стверджує та не довів, що до розрахунку включено платежі, прострочені в березні - травні 2020 року. З огляду на вищезазначене посилання на Закон № 533-IX є необґрунтованим.

Таким чином, за результатами перевірки рішення від 27.04.2020 № 0223943308 на відповідність критеріям частини другої статті 2 КАС України суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення, натомість позивач не довів обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстав для стягнення судових витрат на користь позивача немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Казенного підприємства «Кіровгеологія» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ВП ДПС України) про скасування Рішення Головного Управління державної податкової служби у місті Києві № 0223943308 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" до Казенного підприємства «Кіровгеологія» від 27.04.2020 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Казенне підприємство «Кіровгеологія» (вул. Бойчука Михайла, 8/9,м. Київ,01103 , код ЄДРПОУ - 14308279) Відповідач:Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (ВП ДПС України) (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116 , код ЄДРПОУ - 44116011)

Головуючий суддя В.К. Блонський