Рішення № 140127830, 28.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 640/56/21

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТ-СТРОНГ" до Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОРТ-СТРОНГ" звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2020 №0001500704.

Позов обґрунтовано тим, що контролюючий орган не мав підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 податкового законодавства. За твердженням позивача, у декларації за травень 2020 року він задекларував від`ємне значення лише 37 468 грн, а решту (244 260 грн загалом) складають суми, перенесені з березня (181 540 грн) та квітня (25 252 грн) 2020 року. Строки перевірки цих періодів минули, наказ визначав перевіряємим періодом травень 2020 року, а питання, що перевірялися, охоплювалися попередніми перевірками.

По суті позивач зазначає таке:

- реальність операції з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «БУДДЕКОРСЕРВІС» (далі - ТОВ «БГ «БУДДЕКОРСЕРВІС») підтверджена договором підряду від 22.01.2020 № ПДД-48-3, кошторисною документацією, актом приймання виконаних будівельних робіт від 25.03.2020 № 1 (форма КБ-2в), зареєстрованою податковою накладною та платіжним дорученням від 02.04.2020 № 59;

- висновки контролюючого органу побудовані на припущеннях і податковій інформації про трудові ресурси контрагента, яка не є належним доказом;

- платник податків не відповідає за дії контрагента, діяв із належною обачністю, а обов`язок доказування правомірності рішення покладено на контролюючий орган;

- документи, що стосуються предмета перевірки, були надані в повному обсязі, а витребування документів за періоди, які не належать до предмета перевірки, заборонене.

Від`ємне значення, за поясненнями позивача, сформувалося внаслідок запровадження карантину з 16 березня 2020 року, коли він як суб`єкт, що надає спортивно-оздоровчі послуги, не мав доходів, але був зобов`язаний виконувати договірні зобов`язання.

Позовну заяву від 29.12.2020 № 216 подано до Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою цього суду від 21.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. У зв`язку з припиненням здійснення правосуддя Окружним адміністративним судом міста Києва справу шляхом автоматизованого розподілу передано до Хмельницького окружного адміністративного суду. Ухвалою від 13.03.2025 справу прийнято до провадження, відповідача замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011), розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано в позивача письмову інформацію щодо актуальності позовних вимог та запропоновано учасникам справи надати додаткові пояснення.

У відзиві від 16.02.2021 та додаткових поясненнях, поданих 09.04.2025, відповідач позов не визнає. Він посилається на такі обставини:

- позивач не надав до перевірки первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та інші документи в повному обсязі, що, за позицією відповідача, є окремою та самодостатньою підставою для відмови в позові;

- ТОВ «БГ «БУДДЕКОРСЕРВІС» не мало трудових і матеріально-технічних ресурсів для виконання робіт: штатна чисельність становила 10 осіб, обсяг робіт за актом складає 11 134,51 людино-годин при максимально можливих 4 496,20, у березні 2020 року контрагент декларував податкові зобов`язання з 104 покупцями, а в Єдиному реєстрі податкових накладних не встановлено придбання послуг із залучення стороннього трудового ресурсу;

- за даними ІТС «Податковий блок» у позивача відсутній об`єкт оподаткування за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57;

- позивач не надав документів на підтвердження якості робіт, вільного доступу на об`єкт, перепусток та іншого, що доводить фактичне виконання робіт саме цим контрагентом;

- у разі виникнення сумнівів платник податків повинен надати суду й інші докази, які в сукупності підтверджують виконання робіт тією особою, що зазначена у первинних документах.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач є платником податку на додану вартість, його фактичний вид діяльності - функціювання спортивних споруд.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «БГ «БУДДЕКОРСЕРВІС» (код 42558649, підрядник) укладено договір підряду від 22.01.2020 № ПДД-48-3. За пунктом 1.1 підрядник зобов`язався на власний ризик, своїми силами і засобами, з використанням власних матеріалів провести поточний ремонт нежитлових приміщень у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57. Загальна сума договору - 2 211 485,60 грн, у тому числі ПДВ 368 580,93 грн; роботи виконуються до 31.03.2020 (п. 3.1); оплата здійснюється шляхом попередньої оплати перерахуванням коштів на поточний рахунок підрядника.

До договору складено локальний кошторис на ремонтні роботи від 25.03.2020 № 2-1-1: кошторисна вартість 1 753 205,9 грн, кошторисна трудомісткість 11 170,35 людино-годин, кошторисна заробітна плата 889 196,79 грн; об`єкт - приміщення на 5 та 6 поверхах торговельно-офісного центру «101 TOWER» за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57.

Акт від 25.03.2020 № 1 приймання виконаних ремонтних робіт за січень-березень 2020 року на суму 2 211 485,60 грн, у тому числі ПДВ 368 580,93 грн, підписано директором підрядника Сульдіною Г.А. та директором замовника Жуковським О.В. На підставі цього акта ТОВ «БГ «БУДДЕКОРСЕРВІС» склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.03.2020 № 173. Суми ПДВ за нею включено позивачем до податкового кредиту за березень 2020 року.

За даними відповідача (таблиця п. 3.3.18 акта перевірки) за березень 2020 року податкові зобов`язання позивача становили 274 598 грн, податковий кредит - 456 138 грн, від`ємне значення - 181 540 грн, причому показники за даними платника та за даними перевірки збігаються. За квітень 2020 року від`ємне значення становило 206 792 грн (також без розбіжностей). У декларації за травень 2020 року, поданій 18.06.2020 (реєстраційний № 9140103062), задекларовано податкові зобов`язання 8 181 грн, податковий кредит 252 441 грн, від`ємне значення 244 260 грн. У додатку 2 до цієї декларації сума 244 260 грн розшифрована як 181 540 грн (березень), 25 252 грн (квітень) та 37 468 грн (травень). За даними перевірки податковий кредит за травень визначено в сумі 70 901 грн, від`ємне значення - 62 720 грн, тобто зменшено на 181 540 грн.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 17.07.2020 № 4829 на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 податкового законодавства призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань законності декларування від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн, за травень 2020 року. Про проведення перевірки позивача повідомлено листом від 22.07.2020 № 104206/10/26-15-05-04-03, отримання якого підтверджено самим позивачем у листах від 30.07.2020. Запитом від 31.07.2020 № 108080/10/26-15-05-04-03 контролюючий орган витребував документи за періоди, у яких виникло від`ємне значення (березень, квітень, травень 2020 року). Перевірка проведена з 31.07.2020 по 06.08.2020. Актом від 06.08.2020 № 707/26-15-05-04-03 зафіксовано часткове надання документів. У цьому акті серед наданих документів перелічено договір підряду від 22.01.2020 № ПДД-48-3, кошторис № 2-1-1, акт надання послуг ТОВ «БГ «БУДДЕКОРСЕРВІС» від 25.03.2020 № 1 та інші документи.

Також перевіркою встановлено, що позивач надав договір оренди від 01.01.2019 № ОР-124-25 щодо майна за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57, укладений з ПРЕДСТАВНИЦТВОМ «ТАГЛІАДОРЕ МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД», а також акт надання послуг від 31.03.2020 № 130 за цим договором.

За результатами перевірки складено акт від 13.08.2020 № 753/26-15-05-04-03/37954970, яким установлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 податкового законодавства, у результаті чого завищено суму від`ємного значення на 181 540 грн. Мотиви висновку в акті зводяться до того, що ТОВ «БГ «БУДДЕКОРСЕРВІС» за штатною чисельністю (10 осіб) не могло виконати обсяг робіт 11 134,51 людино-годин (максимально можливий обсяг, за розрахунком відповідача - 4 496,20 людино-годин), у березні 2020 року декларувало зобов`язання з 104 покупцями, а в Єдиному реєстрі податкових накладних не встановлено придбання послуг із залучення стороннього трудового ресурсу.

Заперечення позивача від 28.08.2020 № 211 залишено без задоволення, після чого 16.09.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001500704, яким установлено завищення від`ємного значення за травень 2020 року на суму 181 540 грн (штрафні санкції не застосовано). Скаргу позивача від 06.10.2020 № 214 Державна податкова служба України рішенням від 01.12.2020 № 33936/6/99-00-06-02-02-06 залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. Рішення вручено позивачу 04.12.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини четвертої цієї статті суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частинами першою та другою статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 90 КАС України передбачено: суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (частина друга); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта).

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 56.19 статті 56 ПК України визначено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Абзацом другим цього пункту встановлено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Абзацом другим пункту 44.7 цієї статті передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

За пунктом 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Абзацом другим пункту 78.2 цієї статті встановлено, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 85.1 статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. За абзацом першим пункту 85.2 цієї статті платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Відповідно до абзацу першого пункту 198.2 цієї статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з пунктом 200.4 цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. За пунктом 200.11 цієї статті контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Згідно з частиною другою цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. За частиною восьмою цієї статті відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2023 року у справі № 640/6754/21 (К/990/19612/22) виснував, що для висновку про правомірність декларування платником податків від`ємного значення ПДВ податковий орган в межах проведення документальної позапланової перевірки, призначеної на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, перевіряє правильність декларування платником податків як податкового зобов`язання з ПДВ, так і податкового кредиту з цього податку за звітний (податковий) період, і не обмежений розміром від`ємного значення ПДВ, який задекларовано у податковій декларації, оскільки повинен пересвідчитись у правильності визначення платником податків від`ємного значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту. У цій постанові Верховний Суд послався на свої висновки у справах № 821/1235/17 (постанова від 19 лютого 2021 року) та № 420/2382/20 (постанова від 21 липня 2021 року) про те, що підпункт 78.1.8 передбачає два окремі випадки проведення перевірки: подання декларації із заявленим до відшкодування ПДВ та подання декларації з від`ємним значенням ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень.

Щодо доказування реальності господарських операцій Верховний Суд послідовно виходить із такого. Первинні документи є підставою для формування податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості в них неповні, недостовірні чи суперечливі. Висновок про нереальність операції має ґрунтуватися на сукупності обставин і первинних документів. Сама по собі податкова інформація з інформаційно-аналітичних баз, недостатність у контрагента трудових чи матеріально-технічних ресурсів або окремі недоліки документів не є самостійними та достатніми підставами для такого висновку, хоча в сукупності з іншими обставинами можуть його підтверджувати або спростовувати (постанови від 17 січня 2023 року у справі № 160/5341/20, від 4 квітня 2023 року у справі № 280/3505/19, від 7 грудня 2023 року у справі № 380/6949/21 (К/990/17402/22), від 11 грудня 2023 року у справі № 826/16095/15 (К/9901/32949/18, К/9901/32950/18)). У справі № 380/6949/21 також зазначено, що податкове законодавство не ставить податковий облік платника у залежність від господарських і виробничих можливостей його контрагента, а переконання контролюючого органу про недостатність ресурсів, які базуються на узагальненій податковій інформації без контрольних заходів та дослідження первинних документів, не є беззаперечним доводом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 (пункти 65, 103) виснувала, що порушення контрагентом вимог податкового законодавства не може бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит, якщо судом не встановлено його обізнаності з такою поведінкою та злагодженості дій, а негативні наслідки недостовірності даних у первинному документі покладаються на особу, яка їх внесла (з посиланням на частину восьму статті 9 Закону № 996-XIV).

Стосовно підстав та меж перевірки. Доводи позивача про відсутність підстав для перевірки суд відхиляє. Підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України пов`язує підставу перевірки з поданням декларації з від`ємним значенням ПДВ понад 100 тис. грн. Декларація за травень 2020 року містить від`ємне значення 244 260 грн, яке за пунктом 200.4 статті 200 ПК України зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Те, що лише 37 468 грн цієї суми сформовано операціями самого травня, не усуває підстави для перевірки: згідно з висновком Верховного Суду у справі № 640/6754/21 орган не обмежений розміром задекларованого від`ємного значення й перевіряє правильність декларування як податкового зобов`язання, так і податкового кредиту за звітний період, до складу якого входить перенесена сума. Строки, визначені пунктом 200.11 статті 200 ПК України, дотримано щодо перевіреної декларації: її подано 18.06.2020, наказ прийнято 17.07.2020, перевірка проведена 31.07-06.08.2020, акт складено 13.08.2020. Податкове повідомлення-рішення стосується декларації за травень 2020 року, а не окремих деклараційних періодів березня чи квітня, тому відсутні підстави вважати, що відповідач вийшов за межі свого предмета перевірки, витребувавши документи за періоди, у яких сформовано перенесену суму (пункти 85.1, 85.2 статті 85 ПК України).

Посилання на абзац другий пункту 78.2 статті 78 ПК України також безпідставне. Позивач не довів, що питання законності декларування від`ємного значення були охоплені попередніми перевірками, а сам зазначає, що актів камеральних перевірок чи запитів не отримував. Автоматичне прийняття податкової накладної до реєстрації не є перевіркою, яка охоплює питання реальності операції. Разом із тим пункт 201.10 статті 201 ПК України, за яким зареєстрована податкова накладна є для покупця достатньою підставою для нарахування податкового кредиту, не позбавляє контролюючий орган права спростовувати реальність операції. Але таке спростування має ґрунтуватися на доказах.

Разом з тим, суд не погоджується з тезою відповідача, що ненадання документів у повному обсязі є окремою та достатньою підставою для відмови в позові. По-перше, висновок акта перевірки та оспорюване повідомлення-рішення не містять посилання на пункт 44.6 статті 44 ПК України. Підставою донарахування названо порушення пунктів 44.1, 198.1, 198.3, 198.6 та 200.1. Суд перевіряє рішення на підставі та з мотивів, наведених самим суб`єктом владних повноважень (пункт 1, 3 частини другої статті 2 КАС України). По-друге, презумпція пункту 44.6 стосується документів, що підтверджують показники звітності. Проте акт перевірки та акт від 06.08.2020 № 707 фіксують, що договір підряду, кошторис і акт КБ-2в були надані та проаналізовані відповідачем, що прямо визнає відповідач у відзиві, вказуючи, що такі первинні документи за звичайних умов є достатніми для бухгалтерського і податкового обліку. Не надано розрахункових документів і регістрів обліку, проте за пунктом 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит виникає за першою з подій - оплатою або отриманням послуг, а право на нього зумовлене зареєстрованою податковою накладною (пункти 198.6, 201.10). Відповідач не стверджував, що робота не оплачена, а платіжне доручення від 02.04.2020 № 59 долучено до матеріалів справи і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами (стаття 90 КАС України). Судова практика, на яку посилається відповідач (постанова у справі № 2а-9423/12/2670), стосується випадку, коли документ (договір оренди) не надавався ні під час перевірки, ні при розгляді заперечень і скарги. Тут же основні первинні документи щодо спірної операції були у розпорядженні відповідача під час перевірки.

Щодо реальності операції та обґрунтованості висновків відповідача. Правомірність зменшення від`ємного значення за травень 2020 року на 181 540 грн залежить від того, чи довів відповідач, що сума, сформована в березні 2020 року за податковою накладною від 25.03.2020 № 173, не підлягала віднесенню до податкового кредиту через нереальність операції з підряду. Обов`язок довести це лежить на відповідачі (частина друга статті 77 КАС України).

Позивач надав договір підряду, кошторис, акт приймання виконаних робіт, підписаний обома сторонами, і зареєстровану податкову накладну, а також платіжне доручення. Документи мають усі обов`язкові реквізити (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV), і відповідач до їх змісту, форми чи підписів претензій не має. Господарська операція (ремонт приміщень спортивного комплексу, у якому позивач провадить діяльність) відповідає визначенню статті 1 Закону № 996-XIV, оскільки змінює структуру активів і зобов`язань позивача та має очевидний зв`язок з його господарською діяльністю. Акт перевірки визнає, що позивач здійснює діяльність із функціювання спортивних споруд, і містить відомості про договір оренди майна за адресою ремонту та про надання позивачу за цим договором послуг у березні 2020 року. Тому твердження відповідача, засноване на даних ІТС «Податковий блок», про відсутність у позивача об`єкта оподаткування за цією адресою, не спростовує реальності ремонту, а суперечить іншим відомостям акта.

Натомість висновок відповідача про нереальність операції ґрунтується виключно на податковій інформації та власному розрахунку, а саме: на кількості працівників контрагента (10 осіб), теоретичному ліміті людино-годин, кількості покупців контрагента (104) та відсутності в Єдиному реєстрі податкових накладних придбань послуг із залучення стороннього ресурсу. Суд оцінює ці докази критично з таких причин.

Так, показник 11 134,51 людино-годин відповідач визначає за актом приймання робіт, тоді як у кошторисі, на який він сам посилається, цей показник названо кошторисною трудомісткістю (11 170,35 людино-годин). Це розрахунковий, а не облікований показник фактично відпрацьованого часу. Відповідач не пояснив і не довів, що кошторисна трудомісткість дорівнює фактичним трудовитратам, а його розрахунок припускає, що роботи розпочалися в день підписання договору, виконувалися лише штатними працівниками контрагента за 8-годинним робочим днем і лише в межах норм надурочних робіт.

Крім того, реєстрація контрагентом податкових накладних на адресу 104 покупців протягом місяця сама по собі не доводить, що роботи за всіма відповідними договорами виконувалися одночасно однією й тією самою бригадою: відповідач ці договори не досліджував. Відсутність у Єдиному реєстрі податкових накладних придбань послуг із залучення стороннього ресурсу також не доводить, що ресурс не залучався, оскільки цей реєстр відображає лише податкові накладні, складені платниками податку на додану вартість, тоді як робочу силу можна залучити й іншими законними способами. У пункті 3.3.16 акта відповідач сам зазначив, що між позивачем і його контрагентами розбіжностей у податковій звітності немає, а в пункті 3.3.15, що серед постачальників немає осіб, які здійснюють операції без ділової мети. Більше того, у березні 2020 року контрагент, за даними відповідача, придбавав будівельні матеріали та інструменти, лакофарбові матеріали, електроустаткування, сантехнічні вироби й транспортні послуги. Відповідач не порівняв ці придбання з відомістю витрачених ресурсів до договору, хоча договір передбачав виконання робіт із використанням власних матеріалів підрядника.

Відповідач не здійснив жодного контрольного заходу для перевірки своїх припущень: не направляв запити на проведення зустрічної звірки, не звертався до контрагента, до власника чи охорони об`єкта за пунктом 73.3 статті 73 ПК України, не залучав орган державного нагляду у сфері праці, не оглядав приміщення і не з`ясовував, ким фактично виконувались роботи. Посилання відзиву на те, що позивач не надав документів про якість робіт, перепусток чи журналів охорони, суд відхиляє: такі документи не вимагалися запитом від 31.07.2020, не є обов`язковими первинними документами, а більшість із них перебуває не у позивача. Перенесення на позивача обов`язку доводити нереальність операції, що ґрунтується на недоведених відповідачем сумнівах, суперечить частині другій статті 77 КАС України.

Також суд зауважує, що відповідач не довів обізнаності позивача про можливі порушення контрагента чи узгодженості їхніх дій. Отже, навіть якщо гіпотетично припустити недоліки в господарській діяльності підрядника, вони за висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/3364/19 не можуть позбавляти позивача права на податковий кредит, якщо інші обставини операції, зокрема виконання і прийняття робіт, мали місце.

Таким чином, відповідач не довів, що господарська операція з ТОВ «БГ «БУДДЕКОРСЕРВІС» була нереальною, а тому не довів порушення позивачем пунктів 44.1, 198.1, 198.3, 198.6 та 200.1 ПК України. Податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, і не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 2 КАС України, а отже, підлягає скасуванню.

За таких обставин позов необхідно задовольнити.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач надав докази сплати судового збору в сумі 2 723,10 грн, яка підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СТРОНГ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2020 року № 0001500704, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СТРОНГ» судовий збір у розмірі 2 723,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СТРОНГ» (вул. Білокур Катерини, 1, оф.23,м. Київ,01104 , код ЄДРПОУ - 37954970) Відповідач:Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, Київ 116,м. Київ,04116 , код ЄДРПОУ - 44116011)

Головуючий суддя В.К. Блонський