Рішення № 140127823, 28.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20997/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000133/2 від 13.06.2025 р.;

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000334 від 13.06.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.08.2023 між ПП «Світ-Хім» та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» укладено контракт купівлі-продажу № N1-23. 19.05.2025 укладено договір про заміну сторони контракту, за яким позивач замінив ПП «Світ-Хім» у частині зобов`язань за інвойсом № 2513 від 09.04.2025 на суму 26 300,38 доларів США. На виконання Контракту здійснено поставку товару на умовах FOB Ningbo (Китай). 12.06.2025 позивач подав до митного оформлення електронну митну декларацію № 25UA400040013875U0, в якій митну вартість визначено за основним методом у розмірі 1 330 548,47 грн, з яких вартість товару - 1 091 773,48 грн, вартість транспортування до митного кордону - 238 775,00 грн. 13.06.2025 відповідач склав картку відмови № UA400040/2025/000334 та прийняв рішення про коригування митної вартості № UA400000/2025/000133/2 за резервним методом. Позивач вважає, що надані ним документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості, а доводи відповідача про наявність розбіжностей є необґрунтованими.

Ухвалою суду від 10.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Ухвалою суду від 01.01.2026 у задоволенні клопотання Хмельницької митниці про розгляд справи №560/20997/25 в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити, обґрунтовуючи заперечення тим, що: заявлений рівень митної вартості товарів №№ 1, 7 був значно (майже втричі) нижчим за рівень, за яким здійснювалося митне оформлення подібних товарів іншими митницями за максимально наближений період, за даними ЄАІС Держмитслужби «Рівень цін». Відповідно до пункту 4.8 договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 05/05 від 05.05.2025 обов`язок надати експедитору ТОВ «Ламан Шипінг» коносамент, на підставі якого перераховується сума фрахту за морське перевезення, покладено на позивача, однак коносамент не надано ні митному органу, ні суду. Довідка про транспортні витрати № 464897 від 11.06.2025, видана ТОВ «Ламан Шипінг», не підписана головним бухгалтером підприємства, хоча сам документ передбачає такий підпис. Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 464897 від 10.06.2025 фактичним перевізником вантажу була фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , тоді як позивачем укладено договір перевезення з ТОВ «Стар-Світ Транс», при цьому лист-повідомлення № 12-06 від 09.06.2025 про залучення третьої особи до митного оформлення не подавався. усі транспортні документи (заявка № 26, рахунок-фактура № 2513, довідка про транспортні витрати № 464897, CMR № 464897) оформлені в один і той самий день (11.06.2025 та близькі дати) з різними умовами поставки (FOB Ningbo та FOB Ningbo (Gdansk)) у різних документах. Вартість перевезення вантажу за 1 км до кордону України (63,22 грн/км) є нижчою за вартість після кордону (136,51 грн/км), що не пояснено. Додаткові документи (рахунки-фактури, акти, платіжні інструкції), надані позивачем до суду, не подавалися під час митного оформлення, а деякі з них (акти, платіжні інструкції) взагалі не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

23.08.2023 між ПП «Світ-Хім» (покупець) та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» (продавець) укладено контракт купівлі-продажу № N1-23, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар на умовах Інкотермс-2010 відповідно до кількості, асортименту і цін, вказаних в інвойсах. 03.12.2024 укладено додаткову угоду № 1, якою пункт 2.4 контракту викладено в редакції: «умови оплати уточнюються у кожному інвойсі». 19.05.2025 укладено договір про заміну сторони контракту, за яким позивач замінив первісного покупця ПП «Світ-Хім» у зобов`язаннях щодо поставки товару за інвойсом № 2513 від 09.04.2025 на суму 26 300,38 доларів США.

Доставка товару здійснювалась на умовах FOB Ningbo (Китай) за рахунок покупця із залученням двох суб`єктів господарювання: ТОВ «Ламан Шипінг» (транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону, договір № 05/05 від 05.05.2025) та ТОВ «Стар-Світ Транс» (міжнародне автоперевезення, договір № СТ-0273 від 06.06.2025).

12.06.2025 позивач подав до митного оформлення електронну митну декларацію № 25UA400040013875U0, в якій митну вартість товару визначено за основним методом у розмірі 1 330 548,47 грн (вартість товару - 1 091 773,48 грн; транспортування до митного кордону - 238 775,00 грн), додавши, зокрема, довідку про транспортні витрати № 464897 від 11.06.2025, довідку про транспортні витрати б/н від 11.06.2025, заявки на перевезення, CMR № 464897 від 10.06.2025.

13.06.2025 відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000334 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000133/2, визначивши митну вартість за резервним (шостим) методом, з таким обґрунтуванням (графа 33 рішення): заявлений рівень митної вартості товарів № 1, 7 не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалося митне оформлення подібних товарів; до митного оформлення не надано платіжні документи на оплату вартості фрахту; особа, яка надає інформацію про вартість перевезення, не відповідає особі, яка здійснює перевезення, при цьому відсутня інформація про числові значення експедиційної винагороди; не надано документи, передбачені контрактом та доповненням до нього (копія МД країни відправлення, коносамент, замовлення); наявні розбіжності в частині умов оплати за товар; витрати на транспортування до митного кордону нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення; подані документи не містять усіх, визначених частиною 10 статті 58 МК України, числових значень складових митної вартості (вартості перевезення та експедиційних послуг, комісійної та брокерської винагороди).

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пунктів 1-4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, якщо вони не включалися до неї: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частин 9, 11 статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню; при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до частини 1 статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду (постанови від 19.02.2019 у справі № 804/1316/16, від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16, від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18, від 06.05.2020 у справі № 140/1713/19, від 25.11.2020 у справі № 1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі № 804/14964/15, від 12.07.2023 у справі № 380/6441/22, від 09.05.2025 у справі № 160/11936/24), згідно з якою обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті, який зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Водночас витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, в якій Верховний Суд, розглядаючи аналогічний аргумент декларанта, підтвердив, що оскільки МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19, умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються, а розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації, не є тими розбіжностями, які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Аналогічна позиція підтверджена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, де зазначено, що невідповідність строків оплати, визначених договором, не має значення для визначення митної вартості товару, якщо ціна товару та митна вартість не змінилися.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04.08.2021 у справах № 520/3421/19 та № 520/4787/19, згідно з якою наявність у ЄАІС Держмитслужби інформації про іншу митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, однак ці постанови стосуються лише права митного органу поглиблено перевірити документи та не встановлюють, що сама лише наявність такої інформації є самостійною і достатньою підставою для коригування вартості за відсутності інших, реально обґрунтованих розбіжностей у самих поданих документах.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд зазначає, що наявність у ЄАІС Держмитслужби інформації про вищий рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими митницями, згідно з наведеною практикою Верховного Суду у справах № 520/3421/19 та № 520/4787/19, могла бути лише підставою для поглибленого аналізу вже поданих декларантом документів та для витребування додаткових документів, що відповідач і здійснив. Однак сама по собі ця обставина, за відсутності самостійно обґрунтованих розбіжностей у наданих документах, не може бути визнана достатньою підставою для коригування митної вартості. Аналогічний висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 826/16046/16: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд відхиляє довід відповідача щодо розбіжностей в частині умов оплати за товар як самостійну підставу для коригування митної вартості. Судом встановлено, що пункт 3.1 контракту № N1-23, на який посилається відповідач, регулює умови та строки поставки товару, а не порядок здійснення оплати за нього. Строк оплати визначений у редакції додаткової угоди № 1 (умови оплати уточнюються у кожному інвойсі) та в самому інвойсі № 2513 (180 днів з дати виставлення рахунку). Ототожнення відповідачем різних договірних умов (поставка/оплата) є помилковим і не свідчить про дійсну розбіжність. Відповідно до наведеної вище правової позиції Верховного Суду у справах № 420/1709/19 та № 300/784/24, умови оплати самі по собі, за відсутності доказів їх впливу на ціну товару, не є підставою для витребування додаткових документів чи коригування митної вартості. Крім того, суд встановив, що станом на момент митного оформлення товар не був оплачений і строк оплати (180 днів з 09.04.2025) не сплинув, а тому відсутність банківських платіжних документів на цей момент є об`єктивною і очікуваною обставиною, яка жодним чином не впливає на числове значення заявленої ціни товару.

Суд звертає увагу, що позивач надав до митного оформлення: договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 05/05 від 05.05.2025, довідку про транспортні витрати № 464897 від 11.06.2025 (морське перевезення та експедирування за межами кордону), договір про перевезення № СТ-0273 від 06.06.2025, довідку про транспортні витрати б/н від 11.06.2025 (автоперевезення до м/п Рава-Руська), заявки на перевезення № 26 та № 220, а також CMR № 464897. Сукупна вартість цих складових (238 775,00 грн) точно відповідає сумі, заявленій у графі 17 митної декларації, а надані під час судового розгляду рахунки-фактури № LS-4651556 та № СТ-0000503, датовані 11.06.2025 (тобто до прийняття оскаржуваного рішення), містять ідентичні числові показники.

Відповідно до наведеної вище правової позиції Верховного Суду у справах № 520/22458/23 та № 804/16553/14, оскільки МК України не визначає вид доказів, якими виключно повинен підтверджуватися розмір транспортних витрат, довідка про транспортні витрати є допустимим і достатнім доказом для цих цілей. Коносамент не входить до переліку документів, визначених частиною 2 статті 53 МК України, і не входить до вичерпного переліку додаткових документів, визначених частиною 3 цієї статті, яка передбачає лише: договір із третіми особами; рахунки про платежі третім особам; рахунки про комісійні/посередницькі послуги; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний/авторський договір; каталоги/специфікації/прайс-листи; копію МД країни відправлення; висновки експертних організацій). Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а тому вимога відповідача про надання саме коносаменту, коли необхідна законом інформація про вартість перевезення вже підтверджена іншими допустимими документами (довідками, CMR, договорами), виходить за межі повноважень митного органу, визначених статтею 53 МК України.

Так само замовлення на перевезення, яке відповідач також вимагав, не є документом, прямо передбаченим ані частиною 2, ані частиною 3 статті 53 МК України. Суд також враховує, що заявка на перевезення № 220 від 06.06.2025, попри доводи відповідача про її ненадання, фактично була подана до митного оформлення, що прямо підтверджується графою 44 митної декларації № 25UA400040013875U0, де вона зазначена серед документів, поданих для митного контролю. Отже, твердження відповідача про ненадання цього документа спростовується матеріалами самої декларації.

Щодо відсутності підпису головного бухгалтера ТОВ «Ламан Шипінг» на довідці про транспортні витрати № 464897, суд зазначає, що цей документ підписаний директором товариства - особою, уповноваженою діяти від імені юридичної особи без довіреності, а відсутність другого (додаткового) підпису є формальним недоліком оформлення, який сам по собі не спростовує змісту документа і не ставить під сумнів вказані в ньому числові показники, особливо з огляду на те, що ці показники повністю узгоджуються з наданими пізніше рахунками-фактурами того самого перевізника.

Стосовно невідповідності договірного перевізника (ТОВ «Стар-Світ Транс») та фактичного перевізника за CMR (ФОП ОСОБА_1 ), суд враховує, що замовником послуг перевезення відповідно до укладеного договору № СТ-0273 є саме ТОВ «Стар-Світ Транс», яке своїм листом № 12-06 від 09.06.2025 повідомило позивача про залучення третьої особи до фактичного виконання перевезення з метою належного та своєчасного виконання договірних зобов`язань. Залучення виконавцем договору перевезення третіх осіб для фактичного здійснення транспортування є звичайною господарською практикою і саме по собі не суперечить законодавству України. Ключовим для визначення митної вартості є не особа, яка фактично здійснює перевезення, а розмір коштів, сплачених (тих, що підлягають сплаті) саме позивачем своєму контрагенту за договором - ТОВ «Стар-Світ Транс», який документально підтверджений довідкою про транспортні витрати та узгодженим з нею рахунком-фактурою № СТ-0000503 від 11.06.2025. Відповідач не навів жодних конкретних, документально підтверджених даних про те, що позивачем фактично сплачено суму, яка перевищує задекларовану, чи що існує додаткова, не відображена в документах комісійна (експедиційна) винагорода. Саме лише припущення про можливу наявність такої різниці, не підкріплене жодним розрахунком або порівнянням, не відповідає стандарту обґрунтованого сумніву, сформульованому Верховним Судом: рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 140/804/19, від 30.04.2020 у справі № 820/231/16, від 19.03.2020 у справі № 808/4127/15).

Щодо посилання відповідача на оформлення низки транспортних документів в один і той самий день (11.06.2025) з нібито різними умовами поставки («FOB Ningbo» та «FOB Ningbo (Gdansk)»), суд зазначає, що відповідач у своєму рішенні не навів жодного обґрунтування того, яким чином саме ця обставина (за наявності єдиного маршруту Ningbo - Gdansk - Хмельницький, послідовно відображеного в усіх документах) впливає на числове значення заявленої вартості перевезення, а не є лише уточненням проміжного пункту перевантаження вантажу в рамках одного й того самого базису поставки FOB Ningbo. Загальне посилання на розбіжність без конкретизації її впливу на числове значення митної вартості не відповідає вимогам обґрунтованості акта індивідуальної дії та призводить до його протиправності.

Оцінюючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що жодна з підстав, наведених відповідачем в оскаржуваному рішенні не є достатньо обґрунтованою і такою, що дійсно впливає на числове значення заявленої митної вартості, а зводиться до переліку формальних зауважень, здебільшого спростованих самими матеріалами митного оформлення (зокрема, фактом подання заявки № 220) або такими, що виходять за межі переліку документів, які митний орган вправі вимагати відповідно до статті 53 МК України (коносамент, замовлення).

Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Оскільки суд встановив, що позивач надав повний передбачений частиною 2 статті 53 МК України пакет документів для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, а доводи відповідача про наявність розбіжностей, що впливають на правильність визначення митної вартості, не знайшли свого підтвердження, суд доходить висновку про відсутність у відповідача обґрунтованих підстав, передбачених частиною 6 статті 54 МК України, для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів за основним методом, а відтак і підстав для переходу до резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України.

За таких обставин рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000133/2 від 13.06.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000334 від 13.06.2025 прийнята на підставі та у зв`язку з рішенням про коригування митної вартості, яке судом визнано протиправним, ця картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що картка відмови нібито не підлягає самостійному оскарженню, оскільки відповідно до частини 1 статті 256 МК України відмова у митному оформленні є самостійним письмовим вмотивованим рішенням митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, яке безпосередньо зачіпає права декларанта на випуск товару у вільний обіг за заявленою ним митною вартістю, а тому є актом, що підлягає судовому контролю нарівні з рішенням про коригування митної вартості, на підставі якого його прийнято.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (за одну майнову вимогу - 2 422,40 грн та одну немайнову вимогу - 2 422,40 грн).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 серпня 2024 року у справі №120/15468/23 зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними, стосуються тих самих правовідносин, і в разі їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле, а тому розрахунок судового збору за одночасне оскарження такого рішення та картки відмови має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, задекларованою позивачем, та митною вартістю, визначеною оскаржуваним рішенням про коригування, без додаткового визначення судового збору за оскарження картки відмови як окремої немайнової вимоги.

Враховуючи викладене, на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено після подання позивачем документального підтвердження таких витрат.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000133/2 від 13.06.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000334 від 13.06.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (вул. Костя Степанкова, 3/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 45790610) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя В.К. Блонський