Рішення № 140127810, 28.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2559/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому, просить:

1. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.02.2026 № 2200-0302-8/9071 щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи на посадах органів місцевого самоврядування до стажу державної служби.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 12.04.2002 до 03.12.2015, з 04.12.2015 до 08.12.2016, з 08.12.2016 до 02.12.2020 та з 14.12.2020 по даний час.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 13.08.2021 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 21.01.2026 вона звернулася до відповідача із заявою (зареєстрованою за вх. № 163/11 від 24.01.2026) щодо обчислення стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, для подальшого переведення на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу". Листом від 05.02.2026 № 2200-0302-8/9071 відповідач повідомив про відсутність у позивача права на призначення пенсії за нормами Закону № 889-VIII. Позивач вважає таку позицію відповідача помилковою, оскільки, на її переконання, до стажу державної служби підлягають зарахуванню періоди її роботи на посадах секретаря сільської ради та старости, а її загальний стаж на таких посадах перевищує 20 років, що надає їй право на пенсію державного службовця.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, зокрема, що: положеннями статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII визначено вичерпний перелік категорій посад державних службовців, який не охоплює посади в органах місцевого самоврядування. З 04.07.2001 набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III, відповідно до якого посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесено до категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не посад державної служби. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23, приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII не дають можливості врахувати до стажу державної служби для цілей пунктів 10, 12 розділу XI цих положень стаж, набутий після 01.05.2016. Крім того, вирішення питання про зарахування періодів роботи до стажу державної служби відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, втручання в які виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У відзиві на позов відповідач просить розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з`ясування всіх обставин справи.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи.

Позивач з 13.07.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

21.01.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою (вх. № 163/11 від 24.01.2026), у якій просила вирішити питання щодо обчислення стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, для подальшого переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

Листом від 05.02.2026 № 2200-0302-8/9071, підписаним в. о. начальника головного управління Квятківською М.Ф., відповідач повідомив позивача про розгляд її "запиту" від 24.01.2026 (вх. № 163/11) щодо обчислення стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та зазначив, що з 04.07.2001 набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування", відповідно до якого посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців, у зв`язку з чим періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону № 889-VIII. Згідно із записами трудової книжки відсутні підстави для зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, періоду роботи позивача з 12.04.2002 по 01.05.2016 на посаді секретаря сільської ради у виконавчому комітеті Новолабунської сільської ради, а відтак станом на 01.05.2016 у позивача відсутній факт роботи на посаді, віднесеній до відповідних категорій посад державної служби, та відсутній 20-річний стаж роботи на таких посадах, у зв`язку з чим права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII позивач не має. У листі також роз`яснено право позивача оскаржити цю відповідь у Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

Із запису трудової книжки позивача суд встановив, що: 12.04.2002 позивач обрана секретарем сільської ради, у подальшому їй присвоювалися ранги (з 12.04.2004 по 17.04.2008 - 12-9 ранги); 16.11.2010 повторно обрана секретарем сільської ради; 02.12.2015 на позивача покладено виконання повноважень сільського голови; 03.12.2015 повноваження секретаря Новолабунської сільської ради припинено на підставі статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; з 04.12.2015 на позивача покладено виконання обов`язків старости на території сіл Новолабунь, Титьків, Троєщина, Юровщина; 08.12.2016 позивач обрана старостою зазначених сіл, прийняла присягу старости; 02.12.2020 повноваження старости припинено у зв`язку із закінченням строку повноважень; 14.12.2020 позивач затверджена на посаду старости Новолабунського старостинського округу з присвоєнням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування.

Позивач, вважаючи порушеним своє право на пенсійне забезпечення, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення позивача регулюються

Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За змістом частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії; цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей, необхідних для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до частини першої статті 105 Закону № 1058-IV страхувальники, застраховані особи, пенсіонери, члени їхніх сімей мають право на оскарження рішень, дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб в адміністративному порядку у порядку підлеглості до керівника виконавчого органу Пенсійного фонду, посадовою особою якого винесено оскаржуване рішення, вчинено дії (бездіяльність), а в разі відмови у задоволенні скарги до органу Пенсійного фонду вищого рівня та/або до адміністративного суду.

Частиною третьою статті 105 Закону № 1058-IV визначено, що якщо особа вважає, що виконавчий орган Пенсійного фонду під час розгляду заяви про призначення (перерахунок), переведення з одного виду пенсії на інший, відновлення або зміну способу виплати пенсії, утримання з пенсії прийняв рішення, яке суперечить законодавству про пенсійне забезпечення, або прийняття такого рішення виходить за межі його компетенції, встановленої законом, особа може оскаржити таке рішення до керівника цього виконавчого органу Пенсійного фонду; скарга може бути подана протягом одного року з дня прийняття рішення, але не більш як через 30 календарних днів з дня ознайомлення застрахованої особи з прийнятим рішенням; подання скарги не позбавляє особу права звернутися до адміністративного суду відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 90 Закону № 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 11 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) встановлено такі категорії посад службовців: перша - посади голів державних комітетів, що не є членами Уряду України, голів інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, представників Президента України в областях, містах Києві та Севастополі, перших заступників міністрів, перших заступників голів державних комітетів, що входять до складу Уряду, керівників Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України та інші прирівняні до них посади; друга - посади заступників керівника Адміністрації Президента України, заступників керівника Секретаріату Верховної Ради України, заступників керівника апарату Кабінету Міністрів України та інші прирівняні до них посади; третя, четверта, п`ята, шоста та сьома категорії - відповідно посади заступників керівників структурних підрозділів, спеціалістів центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та їх управлінь і відділів. Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII (у чинній редакції) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Ключовим питанням, яке підлягає з`ясуванню судом в силу вимог пункту 4 частини четвертої статті 246 КАС України, є те, чи були на момент звернення позивача до суду порушені, не визнані або оспорені відповідачем права чи інтереси позивача, за захистом яких вона звернулася з цим позовом.

Суд звертає увагу, що звернення позивача до відповідача від 21.01.2026, за результатами розгляду якого прийнято оскаржуваний лист від 05.02.2026, за своїм змістом та формулюванням стосувалося виключно обчислення стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, "для подальшого переведення на пенсію" за Законом України "Про державну службу". Тобто саме позивач визначила предметом свого звернення попереднє з`ясування питання про можливість зарахування спірних періодів до стажу державної служби, а не подання заяви про призначення чи переведення пенсії як такої. Це підтверджується й змістом самого оскаржуваного листа відповідача, яким розглянуто "запит" позивача щодо обчислення стажу, а не заяву про призначення (перерахунок) чи переведення пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється саме з дня подання заяви про таке переведення; за частиною п`ятою цієї статті розгляд документів про призначення (перерахунок) пенсії завершується прийняттям органом Пенсійного фонду рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії; а за частиною третьою статті 105 Закону № 1058-IV предметом оскарження в порядку підлеглості чи до суду є саме рішення, прийняте виконавчим органом Пенсійного фонду під час розгляду заяви про призначення (перерахунок), переведення з одного виду пенсії на інший.

Отже, чинне законодавство пов`язує виникнення обов`язку пенсійного органу ухвалити індивідуальний розпорядчий акт, яким визначаються (чи заперечуються) пенсійні права особи, саме з фактом подання такою особою заяви про призначення, перерахунок або переведення пенсії, оформленої відповідно до встановленого порядку.

Аналогічний правовий підхід послідовно застосовується у судовій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові від 24 вересня 2024 року у справі № 620/2027/23 Верховний Суд виснував, що розгляд заяви особи про призначення пенсії повинен завершуватися прийняттям відповідного розпорядчого індивідуального правового акта у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію: про призначення пенсії або про відмову в призначенні. Водночас, на відміну від зазначеної справи, в якій позивач подавав саме заяву про призначення пенсії за віком, яку відповідач фактично ухилився розглядати по суті, у справі, що розглядається, позивач такої заяви про призначення (переведення) пенсії за Законом України "Про державну службу" відповідачу не подавала, а лише порушила попереднє питання про обчислення стажу.

За таких обставин лист відповідача від 05.02.2026 № 2200-0302-8/9071 за своєю правовою природою є інформаційною відповіддю (роз`ясненням) на звернення позивача, а не рішенням суб`єкта владних повноважень про відмову в призначенні чи переведенні пенсії, яке б безпосередньо визначало, змінювало чи припиняло пенсійні права позивача та підлягало предметному судовому оскарженню в розумінні статті 5 КАС України. Такий висновок узгоджується й з роз`ясненням, наведеним у самому листі відповідача, який запропонував позивачу право звернення зі скаргою в порядку підлеглості або до суду, що є звичайним для інформаційних листів-роз`яснень застереженням, а не ознакою прийнятого індивідуального акта.

Суд також враховує, що позивач з 13.07.2021 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, і виплата цієї пенсії не переривалась, не зменшувалась і не припинялась. Тобто право позивача на пенсійне забезпечення, гарантоване статтею 46 Конституції України, вже реалізовано і реалізується відповідачем без перешкод. Йдеться про намір позивача перевести таке забезпечення на інший, більш вигідний, на її думку, вид пенсії - пенсію державного службовця, право на отримання якої виникає виключно на підставі окремого звернення (заяви про переведення) та подальшого розгляду її відповідачем з прийняттям відповідного рішення в порядку, визначеному частиною третьою, п`ятою статті 45 та частиною третьою статті 105 Закону № 1058-IV.

Оскільки станом на час звернення до суду з цим позовом позивач не подавала до відповідача заяви про призначення (переведення) пенсії за Законом України "Про державну службу", а відповідач, відповідно, не приймав і не міг прийняти рішення про призначення такої пенсії або про відмову в її призначенні, суд доходить висновку про відсутність факту порушення відповідачем права позивача на пенсійне забезпечення за Законом України "Про державну службу" станом на момент звернення до суду. Правовідносини щодо переведення позивача на пенсію державного службовця на момент розгляду цієї справи ще не виникли в тому вигляді, який дає підстави для судового захисту в порядку, визначеному пунктами 2, 4 частини першої статті 5 КАС України, оскільки будь яке індивідуальне рішення відповідача з цього приводу відсутнє.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача від 05.02.2026 № 2200-0302-8/9071 та про зобов`язання зарахувати спірні періоди до стажу державної служби є передчасними та не підлягають задоволенню з підстав відсутності станом на момент звернення до суду порушеного, невизнаного чи оспореного права позивача, за захистом якого вона звернулася до суду.

За таких обставин, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський