Рішення № 140126569, 16.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2026 року Справа № 903/462/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради Володимирського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 163 550,17 грн,

за участю представників:

від позивача: н/з;

від відповідача: Корнійчук І. М. діє в порядку самопредставництва;

в судовому засіданні взяв участь Гудков М. В. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №071757 від 01.03.2023),

встановив:

11.05.2026 сформовано в системі «Електронний суд» та зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву № 50/1-1009вих-26 від 11.05.2026 керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради Володимирського району, в якій керівник Володимирської окружної прокуратури Волинської області просить:

- визнати недійсними: 1) додаткову угоду № 1 від 24.01.2025, 2) додаткову угоду № 3 від 07.03.2025, 3) додаткову угоду № 4 від 08.09.2025, 4) додаткову угоду № 6 від 03.11.2025 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.01.2025 № 37-25/367, укладеного між Павлівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тол Україна» (процедура закупівлі: UA-2024-12-10-009965-a);

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» на користь Павлівської сільської ради в доход місцевого бюджету 163 550,17 грн.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірні додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії від 16.01.2025 № 37-25/367 укладені з порушенням вимог п.2,7 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі та п.п.2, 7 п.19 Особливостей, затверджених постановою КМУ України від 12.10.2022 № 1178, а тому просить визнати їх недійсними на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Крім цього, враховуючи те, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов призвело до безпідставного збереження відповідачем коштів у сумі 163 550,17 грн, вважає, що останній зобов`язаний повернути їх до бюджету.

Ухвалою суду від 18.05.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.06.2026; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 08.06.2026; прокурору, позивачу до 15.06.2026 подати суду відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.

08.06.2026 через систему Електронний суд відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю, зазначає, що спірні додаткові угоди № 1 та № 4 укладено з урахуванням вимог п. 1, 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», додаткові угоди № 3 та № 6 - з урахуванням приписів п.п. 7 п. 19 Особливостей, а тому, на думку відповідача, відповідно до статей 203, 215 ЦК України зазначені додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу не підлягають визнанню недійсними. Також звертає увагу суду на те, що застосування сторонами ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України у додаткових угодах № 1, № 3, № 4 та № 6 жодним чином не змінювало вже «врегульовані та виконані» відносини, а лише встановило належну та економічно обґрунтовану ціну на товар, право власності на який перейшло до замовника значно пізніше - в останні дні відповідних звітних місяців, а зміна ціни відбувалась всередині поточного розрахункового місяця, тобто, до моменту юридичного передання товару у власність за відповідними актами.

12.06.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав заяву про зупинення провадження у справі № 903/525/25 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зi змінами.

15.06.2026 прокурор через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у якому заперечив проти зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема, наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій. Зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів. Натомість конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах.

15.06.2026 прокурор через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, у якій просить відхилити заперечення відповідача на позовну заяву, викладені у відзиві, з підстав їх необґрунтованості.

15.06.2026 позивач засобами електронного зв`язку подав клопотання про проведення підготовчого засідання 17.06.2026 без участі його представника, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.06.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Толк Україна про зупинення провадження у справі; відкласти підготовче засідання на 15.07.2026; відповідачу подати суду у строк 06.07.2026 заперечення на відповідь на відзив.

03.07.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просить відхилити доводи, викладені прокурором у відповіді на відзив, посилаючись на те, що договором детально врегульовано порядок ініціювання та документального підтвердження змін, а саме: додатком №3 до договору визначено не лише порядок обчислення нової ціни, а й погоджено сторонами механізм підтвердження факту зміни ціни електричної енергії на ринку. У зв`язку з цим вважає, що сторони застосували саме той механізм зміни ціни, який був погоджений у договорі, а доводи прокурора ґрунтуються на помилковому тлумаченні умов договору та природи зобов`язань на ринку електричної енергії.

09.07.2026 позивач подав клопотання про розгляд справи у підготовчому засіданні 15.07.2026 без участі представника Павлівської сільської ради та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.07.2026 прокурор та представник відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 15.07.2026 постановлено закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду на 19.08.2026.

19.08.2026 позивач подав клопотання про розгляд справи 19.08.2026 без участі представника Павлівської сільської ради та зазначив, що просить позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 19.08.2026 було оголошено перерву до 16.09.2026.

Ухвалою суду від 19.08.2026 повідомлено позивача - Павлівську сільську раду у справі № 903/462/26 про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 16.09.2026.

15.09.2026 позивач подав клопотання про проведення судового засідання 16.09.2026 без участі його представника.

В судове засідання 16.09.2026 представник позивача не з`явився.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки позивач належним чином повідомлений про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд встановив, що за результатами здійснення процедури закупівлі № UA-2024-12-10-009965-a з предметом: «Електрична енергія» між Павлівською сільською радою (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» 16.01.2025 було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 37-25/367 (надалі договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник продає товар: електрична енергія (ДК 021:2015 09310000-5) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (спожитої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Місце поставки (передачі) товару-об`єкти споживача, перелік яких наведено у додатку 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.1.3 договору ціна даного договору може бути змінена у випадку зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача або у випадку внесення інших змін згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 1.4 договору сторони погодили: прогнозований обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором визначений в додатку 1 до договору, що є невід`ємною частиною та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Строк (термін) поставки (передачі) товару: з 01.01.2025 по 31.12.2025 (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, визначеною у додатку 2 до цього договору.

Згідно з додатком 2 до договору ціна електричної енергії як товару (кВт/год) становить 5,35 грн/кВт*год без ПДВ, а ціна електричної енергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) 9,12132 грн/кВт*год.

Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що зміна умов договору в частині збільшення його ціни у випадках, визначених законодавством про публічні закупівлі, здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до договору.

Згідно з п. 4.6 договору, керуючись положеннями п.19. Особливостей та відповідно до умов додатку до договору, ціна за одиницю товару може змінюватись сторонами у наступних випадках:

- 4.6.1. зменшення ціни закупівлі одиниці товару у разі коливання такої ціни на ринках електричної енергії «на добу наперед» та «внутрішньодобовий ринок» торгової зони «Об`єднана енергетична система України» (далі ринки електроенергії);

- 4.6.2. збільшення ціни за одиницю товару в разі коливання ціни такого товару на ринках електроенергії, що відбулося з моменту укладення цього договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринках електроенергії (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринках електроенергії) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в цьому договорі на момент його укладення (визначена в п. 4.1. договору).

У разі коливання ціни закупівлі одиниці товару на ринках електроенергії заінтересована сторона письмово звертається до іншої сторони листом, в якому пропонує нову ціну закупівлі одиниці товару з урахуванням коливання такої ціни на ринках електроенергії порівняно із ціною закупівлі одиниці товару, визначеною в п.1. додатку 3 до цього договору, але не більше ніж на відсоток коливання ціни товару на ринках електроенергії у бік збільшення;

- 4.6.3. зміни встановлених згідно із законодавством регульованих цін (тарифів) і нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього договору в частині коригування ціни договору без зміни обсягів фактичного споживання товару споживачем зі зміною вартості

Додатком 3 до договору передбачено порядок зміни ціни електричної енергії, зокрема:

1. Порядок зміни ціни у зв`язку зі зміною регульованих цін (тарифів).

Сторони вносять до договору зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів) з моменту набрання чинності нормативно-правовим актом, яким встановлено (змінено) регульовану ціну (тариф) та відповідно ціна за одиницю товару змінюється, але не раніше дати укладення цього договору. Постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в дію в порядку, встановленому законодавством) нормативно-правові акти уповноважених на це органів щодо встановлення (зміни) регульованого тарифу на передачу електричної енергії. Сума договору при цьому може змінюватися в залежності від таких змін в бік збільшення або в бік зменшення, при цьому обсяг товару приводиться у відповідність, залежно від наявного фінансування споживача (у разі неможливості споживача збільшити суму договору, обсяг товару зменшується).

2. Порядок зміни ціни у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед».

Зміна істотних умов договору у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед (далі РДН) здійснюється на вимогу однієї із сторін на таких умовах: підставою для зміни умов цього договору є показники середньозважених цін на РДН в ОЕС України за даними АТ «Оператор ринку» на офіційному сайті https://www.oree.com.ua.

Уся інформація щодо торгів на РДН, зокрема, про ціни та обсяги купівлі продажу електричної енергії оприлюднюється АТ «Оператор ринку» на офіційному сайті https://www.oree.com.ua. Відповідно, підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо зміни середньозваженої ціни на РДН.

Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа розрахункового періоду (місяця), що слідує за базовим місяцем (базовий місяць - це місяць, який передує місяцю підняття ціни), якщо сторони не домовляться про інший строк.

Пунктом 13.1 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та укладається на строк до 31.12.2025, а в частині розрахунків цей договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Отже, на час укладання договору сторонами було погоджено всі істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України Про публічні закупівлі та Особливостей № 1178.

У подальшому між Павлівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Толк Україна до договору № 37-25/367 від 16.01.2025 було укладено ряд додаткових угод, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 24.01.2025 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.01.2025 збільшено з 9,12132 грн/кВт/год до 9,471612 грн/кВт/год (на 3,84 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно договору) шляхом збільшення величини тарифу на послуги з передачі електроенергії (із 0,52857 грн до 0,68623 грн за 1 кВт/год без ПДВ, згідно з постановою НКРЕКП від 19.12.2024 №2200 та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії з 1,72253 грн до 1,85678 грн 1 кВт/год без ПДВ, згідно з постановою НКРЕКП від 19.12.2024 №2203) при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) не збільшено;

- додатковою угодою № 2 від 24.02.2024 внесено зміни до додатку 1 договору щодо об`єктів споживача та місця поставки (передачі) товару;

- додатковою угодою № 3 від 07.03.2025 ціну електроенергії (як товару у складі договірної ціни) збільшено із 5,35 грн до 5,556473 грн за 1 кВт/год без урахування суми ПДВ, відповідно ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.03.2025 збільшено до 9,71938 грн/ кВт/год (на 6,56 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно договору);

- додатковою угодою №4 від 08.09.2025 збільшено величину тарифу на послуги з розподілу електроенергії (із 1,85678 грн до 2,30893 грн за 1 кВт/год без ПДВ, згідно постанови НКРЕКП від 26.08.2025 № 1325 про внесення змін до постанови НКРЕКП від 19.12.2024 № 2203), відповідно ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.09.2025 збільшено до 10,26196 грн/ кВт/год (на 12,50 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно договору);

- додатковою угодою № 5 від 14.10.2025 внесено зміни до договору щодо загальної суми договору та обсягів постачання електричної енергії;

- додатковою угодою № 6 від 03.11.2025 ціну електроенергії (як товару у складі договірної ціни) збільшено із 5,556473 грн до 5,884465 грн за 1 кВт/год без урахування суми ПДВ, відповідно ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.11.2025 збільшено до 10,65555 грн/ кВт/год (на 16,82 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно договору);

- додатковою угодо № 7 від 25.12.2025 внесено зміни до договору щодо загальної суми договору та обсягів постачання електричної енергії. Загальна сума договору становить 1 886 111,46 грн, кількість (обсяг) товару становить 188 850 кВт/год.

На виконання умов договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято 188 850 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 886 111,46 грн, що підтверджується актами приймання-передачі обсягів електричної енергії, а саме: № 3723-000825011 від 31.01.2025 - 23 066 кВт/год на суму 218 472,19 грн, № 3723-000825021 від 28.02.2025 25 242 кВт/год на суму 239 082,42 грн, № 3723-000825031 від 31.03.2025 19 773 кВт/год на суму 192 181,28 грн, № 3723-000825041 від 30.04.2025 15 439 кВт/год на суму 150 057,52 грн, № 3723-000825051 від 31.05.2025 14 785 кВт/год на суму 143 701,07 грн, № 3723-000825061 від 30.06.2025 4 658 кВт/год на суму 45 272,95 грн, № 3723-000825071 від 31.07.2025 3 146 кВт/год на суму 30 577,22 грн, № 3723-000825081 від 30.08.2025 3 759 кВт/год на суму 36 535,14 грн, № 3723-000825091 від 30.09.2025 9 595 кВт/год на суму 98 463,42 грн, № 3723-000825101 від 31.10.2025 19 280 кВт/год на суму 197 850,59 грн, № 3723-000825111 від 30.11.2025 17 869 кВт/год на суму 190 403,99 грн, № 3723-000825121 від 31.12.2025 32 238 кВт/год на суму 343 513,67 грн.

Позивачем повністю оплачено поставлений відповідачем товар на загальну суму 1 886 111,46 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 746 від 25.02.2025 на суму 43 957,75 грн; №747 від 25.02.2025 на суму 34 988,13 грн; № 748 від 25.02.2025 на суму 38 236,90 грн; № 749 від 25.02.2025 на суму 6 885,86 грн; № 750 від 25.02.2025 на суму 43 228,44 грн; № 751 від 25.02.2025 на суму 246,26 грн; № 752 від 25.02.2025 на суму 17 181,50 грн; № 753 від 25.02.2025 на 33 415,85 грн; № 754 від 25.02.2025 на суму 331,50 грн; № 1018 від 10.03.2025 на суму 42 442,29 грн; № 1019 від 10.03.2025 на суму 34 836,59 грн; № 1020 від 10.03.2025 на суму 59 339,65 грн; № 1021 від 10.03.2025 на суму 2 879,37 грн; № 1022 від 10.03.2025 на суму 42 461,24 грн; № 1023 від 10.03.2025 на суму 265,20 грн; № 1024 від 10.03.2025 на суму 22 315,12 грн; № 1029 від 10.03.2025 на суму 34 154,46 грн; № 1031 від 10.03.2025 на суму 388,50 грн; № 1650 від 10.04.2025 на суму 31 043,70 грн; № 1651 від 10.04.2025 на суму 34 805,10 грн; № 1652 від 10.04.2025 на суму 52 095,87 грн; № 1653 від 10.04.2025 на суму 4 879,13 грн; № 1710 від 10.04.2025 на суму 28 983,19 грн; № 1654 від 10.04.2025 на суму 301,30 грн; № 1655 від 10.04.2025 на суму 16 581,26 грн; № 1656 від 10.04.2025 на суму 23 482,02 грн; № 1657 від 10.04.2025 на суму 9,71 грн; № 2277 від 13.05.2025 на суму 22 403,18 грн; № 2285 від 13.05.2025 на суму 29 644,11 грн; № 2291 від 13.05.2025 на суму 33 065,33 грн; № 2292 від 13.05.2025 на суму 2 740,87 грн; № 2293 від 13.05.2025 на суму 24 016,59 грн; № 2294 від 13.05.2025 на суму 87,47 грн; № 2295 від 13.05.2025 на суму 14 141,70 грн; № 2296 від 13.05.2025 на суму 23 948,55 грн; № 2297 від 13.05.2025 на суму 9,72 грн; № 2875 від09.06.2025 на суму 19 846,98 грн; № 2884 від 01.07.2025 на суму 7 719,68 грн; № 2885 від 01.07.2025 на суму 43 649,75 грн; № 2881 від 30.06.2025 на суму 5 316,50 грн; № 2882 від 30.06.2025 на суму 16 049,71 грн; № 2877 від 09.06.2025 на суму 116,63 грн; № 2880 від 30.06.2025 на суму 3 846,83 грн; № 2887 від 01.07.2025 на суму 22 383,74 грн; № 2876 від 09.06.2025 на суму 29,16 грн; № 2878 від 09.06.2025 на суму 245,03 грн; № 2886 від 01.07.2025 на суму 4 497,06 грн; № 3029 від 11.07.2025 на суму 8232,33 грн; № 3030 від 11.07.2025 на суму 2293,78 грн; № 3031 від 11.07.2025 на суму 3936,35 грн; № 3032 від 11.07.2025 на суму 2954,70 грн; № 3033 від 11.07.2025 на суму 17174,17 грн; № 3034 від 22.07.2025 на суму 68,04 грн; № 3036 від 11.07.2025 на суму 1457,91 грн; № 3037 від 11.07.2025 на суму 9136,23 грн; № 3038 від 11.07.2025 на суму 19,44 грн; № 3185 від 11.08.2025 на суму 10030,41 грн; № 3201 від 11.08.2025 на суму 3508,70 грн; № 3202 від 11.08.2025 на суму 1671,74 грн; № 3203 від 11.08.2025 на суму 2740,87 грн; № 3204 від 11.08.2025 на суму 11012,07 грн; № 3205 від 11.08.2025 на суму 48,60 грн; № 3206 від 11.08.2025 на суму 874,75 грн; № 3207 від 11.08.2025 на суму 690,08 грн; № 3613 від 09.09.2025 на суму 8689,12 грн; № 3614 від 09.09.2025 на суму 6405,07 грн; № 3615 від 09.09.2025 на суму 3683,64 грн; № 3616 від 09.09.2025 на суму 2740,87 грн; № 3617 від 09.09.2025 на суму 11954,84 грн; № 3618 від 09.09.2025 на суму 38,88 грн; № 3619 від 09.09.2025 на суму 913,62 грн; № 3620 від 09.09.2025 на суму 2011,91 грн; № 3621 від 09.09.2025 на суму 97,19 грн; № 4617 від 10.10.2025 на сум 8722,66 грн; № 4618 від 10.10.2025 на суму 26003,78 грн; № 4619 від 10.10.2025 на суму 30303,54 грн; № 4620 від 10.10.2025 на суму 2791,25 грн; № 4621 від 10.10.2025 на суму 14120,44 грн; № 4622 від 10.10.2025 на суму 41,05 грн; № 4623 від 10.10.2025 на суму 1672,70 грн; №4624 від 10.10.2025 на суму 14654,07 грн; № 4625 від 10.10.2025 на суму 153,93 грн; № 5274 від 07.11.2025 на суму 24792,90 грн; № 5275 від 07.11.2025 на суму 39395,66 грн; № 5276 від 07.11.2025 на суму 48077,28 грн; № 5277 від 07.11.2025 на суму 5695,39 грн; № 5278 від 07.11.2025 на суму 35670,57 грн; № 5279 від 07.11.2025 на суму 174,45 грн; № 5280 від 07.11.2025 на суму 4110,20 грн; № 5281 від 07.11.2025 на суму 29882,83 грн; № 5282 від 07.11.2025 на суму 51,31 грн; № 5803 від 04.12.2025 на суму 29226,22 грн; № 5804 від 04.12.2025 на суму 32744,50 грн; № 5805 від 04.12.2025 на суму 44060,69 грн; №5806 від 04.12.2025 на суму 3111,42 грн; № 5807 від 04.12.2025 на суму 33192,03 грн; № 5808 від 04.12.2025 на суму 95,90 грн; № 5809 від 04.12.2025 на суму 6665,28 грн; № 5810 від 04.12.2025 на суму 31275,98 грн; № 5811 від 04.12.2025 на суму 31,97 грн; № 1472 від 23.12.2025 на суму 29995,37 грн; №1845 від 23.12.2025 на суму 37166,56 грн; № 2606 від 23.12.2025 на суму 139981,98 грн; № 2608 від 23.12.2025 на суму 9185,09 грн; № 2611 від 23.12.2025 на суму 40640,27 грн; № 2612 від 23.12.2025 на суму 74,59 грн; № 2615 від 23.12.2025 на суму 48578,67 грн; № 2616 від 23.12.2025 на суму 37891,14 грн.

У справі заявлено вимогу визнати недійсними додаткові угоди №1 від 24.01.2024, № 3 від 07.03.2025, № 4 від 08.09.2025 та № 6 від 03.11.2025 до договору № 37-25/367 від 16.01.2025 про постачання електричної енергії споживачу на підставі ст.203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням вимог пунктів 2, 7 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі та підпунктів 2, 7 п.19 Особливостей, затверджених постановою КМУ України від 12.10.2022 № 1178.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За загальним правилом ціна є істотною умовою господарського договору і встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Як передбачено частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не повинна відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

24.01.2025 сторони уклали додаткову угоду №1, якою з 01.01.2025 внесено зміни до ціни електричної енергії шляхом коригування її складової тарифу на послуги з передачі електричної енергії та на послуги з розподілу електричної енергії. Таке коригування зумовлене збільшенням зазначеного тарифу на послуги з передачі електроенергії із 0,52857 грн до 0,68623 грн за 1 кВт/год без ПДВ, відповідно до постанови НКРЕКП від 19.12.2024 №2200 та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії з 1,72253 грн до 1,85678 грн 1 кВт/год без ПДВ, відповідно до постанови НКРЕКП від 19.12.2024 №2203.

Отже, підставою для укладення додаткової угоди №1 стало нормативне підвищення державного регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, встановленого уповноваженим органом. Згідно з постановою НКРЕКП №2200 від 19.12.2024 для ПрАТ Волиньобленерго встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії у розмірі 686,23 грн/МВт*год (без ПДВ), який підлягає застосуванню з 01.01.2025. Також постановою НКРЕКП №2203 від 19.12.2024 встановлено для ПрАТ Волиньобленерго тариф на послуги з розподілу електричної енергії 1856,78 грн/МВт*год. Зазначені обставини свідчать, що зміна ціни договору в цій частині була зумовлена зміною регульованої державою складової ціни товару та здійснена сторонами на виконання відповідного нормативно-правового акта.

Як встановлено судом, постанови НКРЕКП №2200 та №2203 від 19.12.2024, на які сторони посилалися як на підставу для збільшення ціни одиниці товару шляхом підвищення тарифу на передачу електричної енергії та тарифу на послуги з з розподілу електричної енергії, були прийняті та офіційно оприлюднені 19.12.2024, тобто ще під час проведення процедури закупівлі № UA-2024-12-10-009965-a. Тендерну пропозицію ТзОВ Толк Україна подано 17.12.2024, однак остаточну цінову пропозицію постачальник подав 13.01.2025 (додаток № 4 до тендерної документації), тобто вже після прийняття та оприлюднення зазначених постанов НКРЕКП. Відтак, на момент підписання договору постачальнику були відомі як розміри нових тарифів на передачу та розподіл електричної енергії, так і дата їх введення в дію - з 01.01.2025.

З огляду на те, що умовами закупівлі передбачалося постачання електричної енергії протягом періоду з 01.01.2025 по 31.12.2025, а нові тарифи підлягали застосуванню саме з початку строку виконання договору, постачальник мав об`єктивну можливість врахувати відповідні витрати під час розрахунку вартості предмета закупівлі та визначення своєї остаточної цінової пропозиції.

Отже, зміна тарифу на передачу та розподіл електричної енергії, встановлена постановами НКРЕКП №2200 та № 2203 від 09.12.2023, не була для сторін непередбачуваною обставиною, що виникла після укладення договору, а існувала та була загальновідомою ще до подання остаточної цінової пропозиції та підписання договору. За таких обставин зазначені тарифи могли і повинні були бути враховані постачальником при формуванні ціни договору, виходячи з принципів добросовісності, відкритості, прозорості та забезпечення ефективного використання бюджетних коштів у сфері публічних закупівель.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №924/413/24 зазначено, що передбачена умовами договору про постачання електричної енергії споживачу зміна умов цього договору у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме: у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару з цим договором, не доводить виникнення у відповідача права змінити вартість електричної енергії, що поставляється ним за договором, у зв`язку із коливанням цін на ринку, оскільки сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику при проведенні процедури закупівлі, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Таких доказів відповідач не надав та відповідних обставин суди не встановили. Виключно зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару."

Оскільки постанови НКРЕКП №2200 та №2203 від 19.12.2024 були прийняті та оприлюднені до моменту подання ТзОВ Толк Україна остаточної цінової пропозиції та укладення сторонами договору, відповідні зміни тарифу на передачу та розподіл електричної енергії були відомими та могли бути враховані постачальником під час формування ціни пропозиції. За таких обставин підвищення ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткової угоди №1 від 24.01.2025 не відповідає вимогам пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки не ґрунтується на обставинах, які виникли після укладення договору та об`єктивно зумовлювали необхідність зміни його істотних умов, а тому наявні підстави для визнання її недійсною.

Обґрунтовуючи укладення спірної додаткової угоди № 3 від 07.03.2025, якою сторони погодили збільшити ціну електроенергії (як товару у складі договірної ціни) із 5,35 грн до 5,556473 грн за 1 кВт/год без урахування суми ПДВ, відповідно ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.03.2025 збільшено до 9,71938 грн/ кВт/год (на 6,56 % у порівнянні з ціною, визначеною договором), відповідач послався на зміну середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» та видруківку із сайту «Оператор ринку» з ціновими показниками з січня по лютий 2025 року, правовою підставою визначено Цивільний кодексу України, Закон України «Про публічні закупівлі» та Особливості.

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини п`ятої наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" від 16.08.2022 розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" доповнено пунктом 3-7, відповідно до якого на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

У постанові від 28.08.2024 у справі № 918/1313/23 Верховний Суд, надаючи оцінку підпунктам 2, 7 пункту 19 Особливостей, зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, а відповідні положення Особливостей деталізують установлені законом випадки зміни ціни договору про закупівлю та не створюють необмеженого права сторін змінювати погоджену за результатами закупівлі ціну.

Водночас у постанові Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 також зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не вносить змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а встановлює особливості здійснення закупівель під час дії воєнного стану, у зв`язку з чим сторони договору повинні дотримуватися як приписів Закону, так і спеціального порядку, визначеного Особливостями.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 звернула увагу, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, а її зміна після виконання продавцем зобов`язання з передачі товару не допускається. Також зазначено, що зміна ціни товару в бік збільшення до його передачі покупцю можлива в разі збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони передбачили таку умову в договорі. При цьому зміна ціни повинна здійснюватися з дотриманням спеціального порядку, встановленого законодавством про публічні закупівлі, та не може бути довільною.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару є правомірною за одночасної наявності таких умов: можливість відповідної зміни передбачена законодавством і самим договором; на ринку фактично відбулося коливання ціни товару після укладення договору або попередньої зміни ціни; таке коливання належно та документально підтверджене; відсоток збільшення договірної ціни не перевищує відсотка ринкового коливання; зміна не призводить до збільшення загальної суми договору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 та від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, у яких наголошено, що саме постачальник, який ініціює зміну ціни, повинен обґрунтувати та документально підтвердити наявність передбачених законом підстав для відповідної зміни.

Інформація про коливання ціни може надаватися Державною службою статистики України, торгово-промисловими палатами, державними інформаційно-аналітичними установами, АТ "Оператор ринку" чи іншими суб`єктами, які володіють відповідними відомостями. Однак незалежно від суб`єкта, який надає інформацію, відповідний документ повинен містити чинну ринкову ціну товару та її порівняння з ринковою ціною за базовий період. Саме порівняння відповідних показників дає змогу встановити наявність коливання ціни в бік збільшення або зменшення та визначити його відсоток.

Під коливанням ціни необхідно розуміти динаміку ринкової ціни товару протягом певного проміжку часу. Для першої зміни договірної ціни відповідне коливання має бути підтверджене за період від укладення договору до моменту ініціювання такої зміни, а для кожної наступної зміни за період після попереднього коригування ціни до моменту нового звернення постачальника. Документальне підтвердження повинно давати змогу встановити не лише рівень середньозваженої ціни електричної енергії у певному місяці, а саме динаміку її зміни упродовж відповідного періоду. Для цього мають бути наведені співставні ринкові показники за базовий та розрахунковий періоди, визначені за однаковою методикою, а також розрахований відсоток їх зміни. Лише за наявності таких відомостей суд може перевірити факт ринкового коливання, його розмір та відповідність погодженого сторонами збільшення договірної ціни встановленому відсотку коливання.

Зазначене узгоджується і з пунктом 4.6.2 договору, відповідно до якого у разі коливання ціни закупівлі одиниці товару на ринках електроенергії заінтересована сторона письмово звертається до іншої сторони з пропозицією про встановлення нової ціни та повинна надати інформацію, що підтверджує й обґрунтовує таку зміну.

Сторони також погодили, що під коливанням ціни закупівлі одиниці товару слід розуміти зміну середньозваженої ціни закупівлі товару за результатами торгів на ринках електричної енергії протягом календарного місяця відносно середньозваженої ціни за базовий місяць, тобто місяць, який передує місяцю підвищення ціни. Ціна за одиницю товару мала змінюватися пропорційно встановленому коливанню, але не більше ніж на відсоток такого коливання в бік збільшення.

Отже, пункт 4.6.2 договору не лише визнавав матеріали з офіційного вебсайту АТ "Оператор ринку" допустимим джерелом інформації, а й установлював конкретний спосіб визначення коливання саме шляхом порівняння середньозважених ринкових цін за відповідні календарні місяці. Водночас, погоджена сторонами умова про те, що коливання ціни понад 1 % вважається істотною зміною обставин виконання договору, визначає лише мінімальний поріг, після досягнення якого заінтересована сторона може ініціювати перегляд ціни. Тому ця умова не звільняє постачальника від обов`язку довести співставними ринковими показниками факт коливання понад 1 %, установити точний відсоток такого коливання та обґрунтувати пропорційність запропонованого збільшення договірної ціни.

Як вбачається зі змісту листа відповідача від 28.02.2025, у ньому зазначено лише середньозважені ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку за лютий 2025 року. Однак, цей лист не містить відповідного ринкового показника за базовий місяць, з яким мала порівнюватися ціна за лютий 2025 року, не містить розрахунку відсотка її зміни та не обґрунтовує, що збільшення товарної складової ціни на 3,86 % відповідає фактичному відсотку ринкового коливання.

Таким чином, дотримання кількісної межі збільшення ціни не є самостійною і достатньою умовою правомірності внесення змін до договору. Навіть якщо загальний відсоток збільшення ціни не перевищує 10 %, постачальник повинен підтвердити сам факт ринкового коливання у відповідний період, визначити відсоток такого коливання та довести пропорційність кожного підвищення договірної ціни.

Оскільки спірна додаткова угода укладена без належного підтвердження факту і розміру коливання ціни електричної енергії за передбачені договором періоди, без доведення пропорційності збільшення договірної ціни наявні підстави для визнання додаткової угоди № 3 від 07.03.2025 недійсною.

08.09.2025 сторони уклали додаткову угоду №4, якою з 01.09.2025 збільшено величину тарифу на послуги з розподілу електроенергії (із 1,85678 грн до 2,30893 грн за 1 кВт/год без ПДВ, згідно з постановою НКРЕКП від 26.08.2025 № 1325 про внесення змін до постанови НКРЕКП від 19.12.2024 № 2203), внаслідок чого ціна за одиницю товару (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) збільшилась з 9,12132 грн/кВт*год до 10,26196 грн/кВт*год (тобто на 12,50% у порівнянні з ціною, визначеною згідно договору); в частині збільшення ціни на понад 10% посилався на п.19 Особливостей, яким було надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару у бік збільшення (без прив`язки до обмеження у 10%).

Отже, підставою для укладення додаткової угоди №4 стало нормативне підвищення державного регульованого тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, встановленого уповноваженим органом. Зазначені обставини свідчать, що зміна ціни договору в цій частині була зумовлена зміною регульованої державою складової ціни товару та здійснена сторонами на виконання відповідного нормативно-правового акта.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 викладено правову позицію, відповідно до якої визначене законодавством відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень.

При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10 %, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності.

Водночас доводи відповідачів зводяться до того, що постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджено «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Згідно вищезазначених Особливостей, на переконання відповідача, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 та від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 викладено правову позицію про те, що підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Тобто, постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

З огляду на викладене, сторонами не дотримано вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та збільшено ціну електричної енергії за додатковою угодою №4 від 08.09.2025 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 37-25/367 від 16.01.2025 понад встановлений законом граничний рівень, що є порушенням імперативних вимог спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини, а відтак вимога про визнання зазначеної додаткової угоди недійсною є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Додатковою угодою № 6 від 03.11.2025 у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» у бік збільшення, ціну електроенергії (як товару у складі договірної ціни) було збільшено із 5,556473 грн до 5,884465 грн за 1 кВт/год без урахування суми ПДВ, відповідно ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.11.2025 збільшено до 10,65555 грн/ кВт/год (на 16,82 % у порівнянні з ціною, визначеною договором), відповідач послався на відсоток коливання ціни +16,42% та на зміну середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» та видруківку із сайту «Оператор ринку» з ціновими показниками з березня по жовтень 2025 року, правовою підставою визначено Цивільний кодексу України, Закон України «Про публічні закупівлі» та Особливості.

Лист відповідача від 31.10.2025 містить відомості лише про середньозважені ціни електричної енергії за жовтень 2025 року. При цьому в ньому не наведено показника ринкової ціни за базовий місяць, який передував відповідному підвищенню, не визначено відсотка коливання між співставними періодами та не обґрунтовано пропорційність збільшення ціни за додатковою угодою № 6 на 16,82 %. Саме по собі зіставлення середньозваженої ринкової ціни електричної енергії з товарною складовою ціни, установленою договором, не підтверджує факту коливання ціни товару на ринку. Договірна ціна та середньозважена ринкова ціна є різними показниками, а наявність різниці між ними не доводить, що після укладення договору або після попередньої зміни ціни відбулося ринкове зростання у конкретному відсотковому вираженні.

Здійснивши аналіз відомостей, розміщених на веб-сайті ДП "Оператор ринку", суд дійшов висновку, що такі відомості не можуть вважатися належним та достатнім документальним підтвердженням коливання ціни електричної енергії у розумінні статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зазначена на веб-сайті інформація не відображає необхідних відомостей щодо зміни ціни електричної енергії, оскільки не містить даних про динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення договору або з дати останнього внесення змін до нього і до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни. Натомість така інформація містить лише окремі відомості щодо вартості електричної енергії станом на певні дати чи періоди, без їх співвідношення з попередніми періодами дії договору.

Зокрема, розміщена на веб-сайті ДП "Оператор ринку" інформація відображає загальну динаміку цін на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) за окремий період, однак не містить належного обґрунтування істотності такого коливання саме для виконання спірного договору, не підтверджує неможливості його виконання на погоджених сторонами умовах та не доводить наявності передбачених законом підстав для зміни ціни.

Сам по собі факт фіксації зростання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" у межах окремих декад чи коротких часових відрізків не свідчить про наявність саме коливання ціни у розумінні законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки не підтверджує зміну ціни у динаміці з урахуванням показників, що стали підставою для попередніх змін істотних умов договору.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладення договору і до внесення відповідних змін до нього. Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Отже, вказані відомості, розміщені на веб-сайті ДП "Оператор ринку", мають виключно інформаційний характер та не містять належного документального підтвердження коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди. Саме лише посилання у листі на дані веб-сайту ДП "Оператор ринку", без наведення відповідного порівняльного аналізу зміни ціни за період дії договору, не є достатнім підтвердженням наявності передбачених законом підстав для зміни істотних умов договору.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Внаслідок укладення додаткової угоди № 6 до договору № 37-25/367 від 16.01.2025 про постачання електричної енергії споживачу ціну за одиницю товару (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) збільшено з 9,12132 грн/кВт*год до 10,26196 грн/кВт*год (на 12,50% у порівнянні з ціною, визначеною договором), що істотно перевищує встановлений законодавством граничний рівень у 10 відсотків.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 викладено правову позицію, відповідно до якої визначене законодавством відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень.

При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10 %, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності.

Водночас доводи відповідача зводяться до того, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджено "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Згідно вищезазначених Особливостей, на переконання відповідача, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 та від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 викладено правову позицію, згідно з якою підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Тобто, постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

З огляду на викладене, сторонами не було дотримано вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та збільшено ціну електричної енергії за додатковою угодою №6 від 03.11.2025 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 37-25/367 від 16.01.2025 понад встановлений законом граничний рівень, що є порушенням імперативних вимог спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини, а відтак вимога про визнання зазначеної додаткової угоди недійсною є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Окрім цього, як встановлено судом під час розгляду справи, додаткова угода №1 від 24.01.2025 поширює свою дію на правовідносини сторін, які виникли до моменту її укладення, а саме: застосовується з 01.01.2025; додаткова угода № 3 від 07.03.2025 поширює свою дію на правовідносини сторін, які виникли до моменту її укладення, а саме: застосовується з 01.03.2025; додаткова угода № 4 від 08.09.2025 поширює свою дію на правовідносини сторін, які виникли до моменту її укладення, а саме: застосовується з 01.09.2025; додаткова угода № 6 від 03.11.2025 поширює свою дію на правовідносини сторін, які виникли до моменту її укладення, а саме: застосовується з 01.11.2025.

Така ретроспективна зміна істотних умов договору про закупівлю суперечить принципам здійснення публічних закупівель та вимогам законодавства щодо порядку внесення змін до договору про закупівлю.

Зважаючи на особливості функціонування ринку електричної енергії, зокрема, неможливість її накопичення та зберігання споживачем, у період з 01.01.2025 по 24.01.2025, з 01.03.2025 по 07.03.2025, з 01.09.2025 по 08.09.2025, з 01.11.2025 по 03.11.2025 товариство фактично здійснювало постачання електричної енергії, а замовник приймав та споживав її для забезпечення власних потреб.

Таким чином, електрична енергія, поставлена до моменту укладення додаткових угод №1 від 24.01.2025, № 3 від 07.03.2025, № 4 від 08.09.2025, № 6 від 03.11.2025 була не лише передана замовнику, а й фактично спожита ним, тобто зобов`язання постачальника щодо передачі відповідного обсягу товару були виконані.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що ціна є істотною умовою договору про закупівлю. Також у зазначеній постанові сформульовано правовий висновок про те, що відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України зміна ціни товару після виконання продавцем зобов`язання з його передачі у власність покупця не допускається.

Отже, поширення сторонами дії додаткових угод №1 від 24.01.2025, № 3 від 07.03.2025, № 4 від 08.09.2025, № 6 від 03.11.2025 на правовідносини, що виникли з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.09.2025, з 01.11.2025, тобто, на період, протягом якого електрична енергія вже була поставлена та спожита, фактично призвело до зміни ціни товару після виконання постачальником зобов`язання щодо його передачі. Така зміна суперечить положенням частини третьої статті 632 ЦК України та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, що додатково підтверджує неправомірність укладення спірних додаткових угод.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 163 550,17 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права його учасників. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, роз`яснюючи застосування статей 215, 216 ЦК України, зазначив, що двостороння реституція є необхідним правовим наслідком визнання правочину недійсним і не може бути проігнорована сторонами. Повернення всього отриманого за таким правочином є юридичним обов`язком, що виникає безпосередньо з норм закону та факту недійсності правочину.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсними вищевказаних додаткових угод, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, узгодженою у договорі про постачання електричної енергії споживачу № 37-25/367 від 16.01.2025, тобто за ціною 9,12132 грн/кВт*год з ПДВ.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за ціною, визначеною умовами договору, сільська рада повинна була сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 188 850 кВт*год кошти у розмірі 1 722 561,28 грн з ПДВ (188850 кВт*год х 9,12132 грн).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 163 550,17 грн (1 886 111,46 1 722 561,28), яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки була отримана ним за відсутності достатньої правової підстави, оскільки така підстава відпала внаслідок визнання недійсними додаткових угод № 1, № 3, №4 та №6, а тому зазначені кошти підлягають поверненню позивачу Павлівській сільській раді на підставі статей 216 та 1212 ЦК України.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують обставин, встановлених судом під час розгляду справи.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Водночас, тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах Павлівської сільської ради.

Володимирською окружною прокуратурою відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було скеровано на адресу Павлівської сільської ради лист від 18.12.2025 № 50/1-2520вих-25, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до договору постачання електричної енергії.

Зазначеним органом не було вжито заходів, спрямованих на захист інтересів держави.

Павлівська сільська рада листом від 31.12.2025 № 2108/02.1-05/2-2025 повідомила, що нею не вживались заходи цивільно-правового характеру про визнання недійсними додаткових угод та стягнення зайво сплачених коштів за договором від 16.01.2025 № 37-25/367 у зв`язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору за звернення з відповідною позовною заявою до суду. Цим же листом сільська рада повідомила, що не заперечує проти пред`явлення позову Володимирською окружною прокуратурою

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а у разі встановлення судом незаконності додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.

Зокрема, Велика Палата зазначила, що прокурор, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

З урахуванням наведеного позов керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради спрямований на захист інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.

За таких обставин в уповноваженого органу, в інтересах якого пред`явлено позов, був час і можливість самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, однак він не скористався правом звернутися до суду за захистом інтересів держави, що, безумовно, свідчить про невжиття компетентним органам жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.

З урахуванням викладеного, у цьому випадку прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради.

Враховуючи обізнаність Павлівської сільської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади; беручи до уваги характер наданої інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та відсутність наміру звертатись до суду самостійно, з огляду на наявність порушень інтересів держави, що полягає у неналежному виконанні уповноваженим органом функцій із їх захисту, у керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області є підстави для представництва інтересів держави в особі Павлівської сільської ради.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст.129 ГПК України з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури слід стягнути 13312,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 24.01.2025, № 3 від 07.03.2025, № 4 від 08.09.2025 та № 6 від 03.11.2025 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.01.2025 № 37-25/367, укладеного між Павлівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Толк Україна».

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» (вул.Старо-Київська,14, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44878589) на користь Павлівської сільської ради (вул.Незалежності,27б, с.Павлівка, Володимирський район, Волинська область, 45342, код ЄДРПОУ 04333342) в доход місцевого бюджету 163 550 грн 17 коп. безпідставно збережених коштів.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» (вул.Старо-Київська,14, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44878589) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 13 312 грн 00 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 28.09.2026

Суддя І. О. Якушева