Рішення № 140126481, 23.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2026 р. Cправа № 902/881/25(129/4724/25)

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за позовом: Акціонерного товариства "Таскомбанк", м.Київ

до: ОСОБА_1 , с.Чернятка Гайсинського району Вінницької області

про стягнення 90 086,40 грн заборгованості за кредитним договором

в межах справи

за заявою: ОСОБА_1 , с.Чернятка Гайсинського району Вінницької області

про неплатоспроможність

представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/881/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 17.09.2025 року відкрито провадження у справі. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О..

Ухвалою від 22.06.2026 року затверджено план реструктуризації боргів у справі № 902/881/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , станом на 18.03.2026 року, який погоджений боржником та схвалений кредиторами згідно протоколу зборів кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (шляхом опитування, протокол № 2 від 29.04.2026 року), на умовах визначених у ньому. Припинено повноваження арбітражного керуючого Белінської Н.О. як керуючого реструктуризацією боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 902/881/25.

20.07.2026 року до Господарського суду Вінницької області від Бершадського районного суду Вінницької області надійшла справа №129/4724/25 (вх. номер 1057/26 від 20.07.2026) за позовом АТ "Таскомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 29.01.2026 відкрито провадження в цивільній справі №129/4724/25, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання.

23.06.2026 Бершадський районний суд Вінницької області прийняв ухвалу про передачу матеріалів цивільної справи №129/4724/25 на розгляд до Господарського суду Вінницької області, в провадженні якого перебуває справа №902/881/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи №902/881/25(129/4724/25) від 20.07.2026, вказану справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С., в провадженні якого перебуває справа №902/881/25.

В зв`язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було розподілено судді Нешик О.С.

Ухвалою від 24.07.2026 року постановлено розгляд справи №902/881/25(129/4724/25) здійснити за правилами спрощеного позовного провадження. Повідомити сторонам, що судове засідання в справі №902/881/25(129/4724/25) відбудеться 18.08.2026 року. Після виходу судді Тісецького С.С. на роботу, матеріали справи №902/881/25(129/4724/25) передати судді, в провадженні якого перебуває справа №902/881/25.

03.08.2026 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.

03.08.2026 року на підставі заяви судді Нешик О.С., згідно розпорядження керівника апарату суду та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зазначену вище справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою від 04.08.2026 року прийнято до свого провадження справу №902/881/25(129/4724/25) за позовом АТ "Таскомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в межах справи № 902/881/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Призначено справу №902/881/25(129/4724/25), в межах справи № 902/881/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - до розгляду на 23.09.2026 року.

В судове засідання на визначену дату позивач та відповідач повноважних представників не направили. Також, судом встановлено, що відповідачем до суду не подано відзив на позовну заяву.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, ухвалою суду від 04.08.2026 року, копії якої були надіслані до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від учасників справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що сторони належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка сторін є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи дійшов наступного висновку з огляду на таке.

Так, за змістом позовної заяви та наявних матеріалів справи вбачається наступне.

13.06.2023 року між АТ "Таскомбанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було підписано Заяву-анкету №002/20790221-SP щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ "ТАСКОМБАНК" на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту "Sportbank" (надалі - Заява про приєднання до Публічної пропозиції АТ "ТАСКОМБАНК").

ОСОБА_1 - з 13.06.2023 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-анкети №002/20790221-SP (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до Заяви-анкети №002/20790221-SP про приєднання до Публічної пропозиції АТ "ТАСКОМБАНК" ОСОБА_1 підтвердив, що приймає (акцептує) всі умови Публічної пропозиції (оферти) АТ "ТАСКОМБАНК" (далі - Банк) на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту "Sportbank" (далі Публічна пропозиція), яка розміщена разом з додатками, в т.ч але не виключно, тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспортом споживчого кредиту на сайті Банку https://tascombank.ua тa https://sportbank.com.ua, посилання на примірники якої, разом з додатками Відповідач отримав в Мобільному додатку "Sportbank", і з якою він ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положень якої зобов`язався неухильно дотримуватися. В цьому випадку датою відправлення Публічної пропозиції вважається дата, з якої в Мобільному додатку стає доступним текст Публічної пропозиції (посилання на її примірники). Проект Заяви-анкети та Публічної пропозиції був наданий Відповідачу Банком, та підписані ним Заява-анкета та Публічна пропозиція відповідають наданим проектам.

Окрім цього, Позичальник беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати або збільшувати) розмір Ліміту Кредитування (дозволеного кредитного ліміту). Погодився з тим, що про зміну Ліміту кредитування Банк повідомляє Позичальника шляхом надсилання повідомлень у Мобільний додаток. Акцептована ОСОБА_1 пропозиція разом з даною Заявою-анкетою складають Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту "Sportbank".

Згідно з п. 1. Заяви-анкети №002/20790221-SP про приєднання до Публічної пропозиції АТ "ТАСКОМБАНК" Відповідач просив надати банківські та фінансові послуги, зокрема: відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 національній валюті.

Позичальнику було надано послугу Кредитування рахунку та встановлено Ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 50 000 грн.

Процентна ставка за встановленим кредитним лімітом - 0,22%.

Строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Відповідно до п. 8.1.1. Порядку Кредитування Рахунку, надання Банком Кредиту, виникнення та погашення заборгованості, клієнт підписанням Заяви-анкети або Заяви про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції приймає в повному обсязі умови Публічної пропозиції (разом з усіма додатками), в тому числі умови щодо Кредитування рахунку та приймає (підписує) Паспорт споживчого кредиту. При цьому, сторони погоджуються, що умови Договору частині Кредитування рахунку, які приймає Клієнт містять всі істотні умови договору про надання споживчого кредиту, обов`язковість яких визначена законодавством України, в тому числі Загальний ліміт кредитування Рахунку, в межах якого відповідно до умов Договору Банком для Клієнта встановлюється Ліміт кредитування Рахунку.

Відповідно до п. 8.1.5. Порядку Кредитування підтвердженням погодження Клієнтом встановленого Ліміту Кредитування Рахунку/зміни Ліміту кредитування є здійснені Клієнтом операції з розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів та/або здійснення безготівкового переказу після встановлення або зміни Ліміту Кредитування рахунку.

Відповідно до п. 8.1.6. Порядку Кредитування Клієнт може відмовитись від одержання Кредиту шляхом не допущення здійснення операцій за Рахунком за рахунок Кредиту та/або ініціювати скасування Ліміту Кредитування рахунку шляхом направлення відповідного повідомлення Узгодженими каналами зв`язку. Клієнт може також ініціювати зменшення/встановлення нульового Ліміту Кредитування рахунку шляхом ініціювання таких змін в Мобільному додатку "Sportbank". Зміна Ліміту Кредитування рахунку здійснюються Банком протягом 48 годин шляхом відображення Банком в Мобільному додатку "Sportbank" нового розміру Ліміту кредитування рахунку.

Відповідно до п. 8.1.10. Порядку Кредитування за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти. Тип процентної ставки - фіксована. Розмір процентної ставки, вказується в Тарифах та залежить від виду операцій, які здійснює Клієнт за рахунок Кредиту та терміну фактичного користування Кредитом. Розмір процентної ставки, що вказаний в Тарифах, може бути змінений шляхом внесення змін до даної Публічної пропозиції в порядку, передбаченому розділом 11 Публічної пропозиції.

Такі зміни застосовуються виключно до кредитної заборгованості, що виникає в межах Ліміту Кредитування рахунку, після внесення таких змін. До заборгованості, що виникла в межах Ліміту Кредитування рахунку, до моменту внесення змін в розмір процентної ставки, застосовується процентна ставка визначена Тарифами, які діяли на момент виникнення кредитної заборгованості.

Відповідач, як вказано вище, відкрив поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів.

Кредитні кошти Відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною Випискою, отже Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.

В подальшому Відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах.

Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни.

Разом із тим, умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником лишаються не виконаними, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, мало наслідком утворення заборгованості.

Як наслідок, станом на 01.09.2025 р. року заборгованість за Заявою - договором №002/20790221-SP від 13.06.2023 року (кредитна заборгованість), становить 90 086,40 грн., з яких:

заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 49 964,64 грн.;

заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) - 40 121,76 грн., що підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками по рахунку (надаються в додатку).

Таким чином, Позичальником було грубо порушено умови Кредитного договору №002/20790221-SP від 13.06.2023 року про приєднання до Публічної пропозиції АТ "ТАКОМБАНК" на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах продукту "Sportbank", а також норми чинного законодавства.

Посилаючись на наведене, позивач просить стягнути з відповідача 90 086,40 грн за Заявою - договором №002/20790221-SP від 13.06.2023 року.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).

Як вбачається із матеріалів справи № 902/881/25, Позивач - АТ "Таскомбанк" станом на дату розгляду справи № 902/881/25(129/4724/25), не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/881/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).

У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, підписана між Банком та відповідачем вказана вище Анкета-заява до Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту "Sportbank", є договором приєднання.

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються: порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

Як встановлено судом, 13.06.2023 року між АТ "Таскомбанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було підписано Заяву-анкету №002/20790221-SP щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ "ТАСКОМБАНК" на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту "Sportbank", на виконання умов якого, відповідачу було відкрито поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 .

На виконання умов договору відповідачу було встановлено ліміт кредитування рахунку та надано кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн., якими відповідач активно користувалась, що підтверджується випискою по рахунку за період з 13.06.2023 року по 01.09.2025 року.

Разом з тим, відповідач неналежним чином виконувала умови договору в частині здійснення повернення кредитних коштів, в зв`язку з чим заборгував позивачу 90 086,40 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 49 964,64 грн.; заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена) - 40 121,76 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками по рахунку за період з 13.06.2023 року по 01.09.2025 року.

Отже, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за кредитним договором, дійшов висновку, що визначена у розрахунку сума заборгованості, відповідає умовам договору, чинному законодавству та є правомірною.

Водночас, судом встановлено, що станом на момент розгляду справи, доказів щодо погашення або ж спростування відповідачем заборгованості перед АТ "Таскомбанк" в сумі 90 086,40 грн., не надано.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 90 086,40 грн. підтверджується наявними у справі доказами та не погашена і не спростована Відповідачем (доказів протилежного матеріали справи не містять), а тому позов у цій справі підлягає задоволенню.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн, підлягають покладенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Задоволити позов АТ "Таскомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у справі №902/881/25(129/4724/25), в межах справи № 902/881/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 09806443) 90 086,40 грн - заборгованість за договором №002/20790221-SP від 13.06.2023 року; а також 2 422,40 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення суду надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: АТ "Таскомбанк" - info@tascombank.com.ua; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 28 вересня 2026 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.