Ухвала суду № 140126475, 22.09.2026, Господарський суд Вінницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

22 вересня 2026 р. Справа № 902/173/26

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

арбітражний керуючий Мельникова А.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/173/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 08.04.2026 року відкрито провадження у справі № 902/173/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Мельникову А.В.. Призначено попереднє засідання у справі на 23.06.2026 року.

При цьому, 14.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

04.06.2026 до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 03.06.2026 (вх. № 01-32/817/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 75 496,46 грн у справі № 902/173/26.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 03.06.2026 (вх. № 01-32/817/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/173/26 - до розгляду в судовому засіданні на 22.09.2026 року о 10:00 год..

На визначену дату в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явилася арбітражний керуючий Мельникова А. В..

Також, судом встановлено, що 21.09.2026 року до суду від арбітражного керуючого Мельникової А.В. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення № 02-40/29 від 20.09.2026 року про результати розгляду заяви кредитора (з правом дорадчого голосу) ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з вимогами до ОСОБА_1 від 03.06.2026 року у справі № 902/173/26.

Крім того, 21.09.2026 року до суду від представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвоката Калачика В.В. через систему "Електронний суд" надійшли такі документи : пояснення б/н від 18.09.2026 року щодо доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів боржнику на виконання ухвали суду від 05.06.2026 у справі № 902/173/26; додаткові пояснення б/н від 21.09.2026 року щодо повідомлення арбітражної керуючої про результати розгляду заяви кредитора у справі № 902/173/26.

Також, 21.09.2026 року до суду від Боржника через систему "Електронний суд" надійшли заява № 02-2026-22/18 від 21.09.2026 року про проведення судового засідання, призначеного на 22.09.2026 року о 10:00 год. у справі № 902/173/26 без особистої участі боржника - ОСОБА_1 .

Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.

Принагідно, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Так, згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, оглянувши наявні матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" про визнання грошових вимог до боржника за відсутності інших представників учасників цієї справи та за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні, керуюча реструктуризацією зазначила, що визнає заявлені вимоги частково.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши керуючу реструктуризацією та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 03.06.2026, Боржником 30.03.2025 р. було укладено кредитний договір № 1630636 (надалі - договір) з ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" (далі - первісний кредитор), відповідно до якого первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 12 000,00 гривень терміном на 80 днів, який у подальшому шляхом укладання Додаткових угод до Договору був пролонгований загалом до 15.11.2025 р..

Відповідно до п. 1.1.1. договору, "На умовах цього Договору, Кредитор надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором."

Пункт 1.2. Договору передбачає: «Сума кредиту(загальний розмір) складає: 12 000 грн 00 коп.. Тип кредиту - кредит."

Відповідно до п.1.4.1. та 1.4.2. Договору передбачено: « 1.4.1. Базова процентна ставка - 0,99% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом; 1.4.2. Основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом;»

В подальшому, на підставі договору факторингу № 16042026 від 16.04.2026 р., право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за Кредитним договором № 1630636 від 30.03.2025 р. становить 21 342,72 гривень.

Крім цього, Боржником 13.03.2025 р. було укладено кредитний договір № 275772LP (надалі - Договір-1) з ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" (далі - первісний кредитор), відповідно до якого первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 6 500,00 гривень терміном на 80 днів, який у подальшому шляхом укладання Додаткових угод до Договору був пролонгований загалом до 27.11.2025 р..

Відповідно до п. 1.1.1. Договору-1, "На умовах цього Договору, Кредитор надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.."

Пункт 1.2. Договору-1 передбачає: «Сума кредиту(загальний розмір) складає: 6500 грн 00 коп.. Тип кредиту - кредит."

Відповідно до п.1.4.1. та 1.4.2. Договору-1 передбачено: « 1.4.1. Базова процентна ставка - 0,01% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом; 1.4.2. Основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом.»

В подальшому, на підставі договору факторингу № 30012026/1 від 30.01.2026 р., право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за кредитним договором № 275772LP від 13.03.2025 р. становить 11 648,00 гривень.

Також, Боржником 27.03.2025 р. було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 (надалі - Договір-2) з ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (далі - первісний кредитор-1), відповідно до якого первісний кредитор-1 надав Боржнику кредит у розмірі 9 750,00 гривень терміном на 90 днів на умовах відповідно Договору-2, який у подальшому, шляхом укладення Додаткових угод був продовжений загалом до 24.11.2025 р..

Відповідно до п. 3.1. Договору-2, "За цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором."

Пункт 3.2. Договору-2 передбачає: "Сума Кредиту складає - 9 750 гривень. Тип Кредиту - Кредит."

Відповідно до п. 3.6. Договору-2: « 3.6. Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0,98% за 1 (один) день.»

В подальшому на підставі договору факторингу № 15122025 від 15.12.2025 р. право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором-1 ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р. становить 23 000,70 гривень.

Окрім того, Боржником 07.09.2025 р. було укладено кредитний договір № 426194 (надалі - Договір-3) з ТОВ "Фінансова компанія «Інновація Компані» (далі - первісний кредитор-2), відповідно до якого первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 4000,00 гривень терміном на 150 днів.

Відповідно до п. 1.1.1. Договору-3, "На умовах цього Договору, Кредитор надає Позичальнику кредит у гривні на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором."

Пункт 1.2. Договору-1 передбачає: «Сума кредиту(загальний розмір) складає: 4000 грн 00 коп.. Тип кредиту - кредит."

Відповідно до п.1.4.1. Договору-3 передбачено: « 1.4.1. Пільгова процентна ставка: 0,01 % в день, що застосовується з дати укладення Договору до 21.09.2025 року (включно)…; 1.4.2. Стандартна процентна ставка 1,0 % в день.»

В подальшому на підставі договору факторингу № 17042026 від 17.04.2026 р., право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором-2 ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за кредитним договором № 426194 від 07.09.2025 р. становить 8180,24 гривень.

Також, у цій заяві Кредитор заявляє про понесені ним судові витрати у розмірі 11324,80 гривень, які складаються зі сплати судового збору 5 324,80 гривень (заява подана через систему Електронний суд, застосовується коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору) та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень, відповідно до підтверджуючих документів.

Крім того, у заяві повідомлено, що кредитор - ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" не має заінтересованості стосовно боржника та є незабезпеченим кредитором, адже заставне майно відсутнє.

На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги кредитора до боржника, що складаються з суми 75 496,46 грн, в тому числі: 21 342,72 гривень за кредитним договором № 1630636 від 30.03.2025 р.; 11 648,00 гривень за кредитним договором № 275772LP від 13.03.2025 р.; 23 000,70 гривень за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р.; 8180,24 гривень за кредитним договором № 426194 від 07.09.2025 р.; судового збору у розмірі 5 324,80 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень; грошові вимоги кредитора включити до реєстру вимог кредиторів.

Згідно пояснення представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвоката Калачика В.В. б/н від 18.09.2026 року щодо доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів боржнику на виконання ухвали суду від 05.06.2026 у справі № 902/173/26, Заявник повторно подає суду та просить вважати вірними (належними) такі документи:

- лист ТОВ «Пейтек» вих. № 20260416-227 від 16.04.2026, що містить технічні реквізити транзакції з переказу коштів у сумі 4 000,00 грн;

- довідку ТОВ «Інновація Компані» на адресу Заявника, яка прямо підтверджує, що кошти в сумі 4000,00 грн за вказаною транзакцією перераховано саме на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заявник просить суд вважати саме ці два документи в їх сукупності належним та достатнім підтвердженням факту видачі кредиту за договором № 426194 від 07.09.2025, а раніше подану довідку - уточненою цим поданням.

Також, надано такі документи :

- лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» вих. № 453137-1581926302-12052026 від 12.05.2026 в підтвердження надання кредиту за кредитним договором №1630636 від 30.03.2025 (12 000,00 грн);

- лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» вих. № 452980-1572734481-12052026 від 12.05.2026 в підтвердження надання кредиту за кредитним договором №275772LP від 13.03.2025 (6 500,00 грн).

- підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів №869331 згідно договору про надання коштів у позику № 9163532 від 27.03.2025 (9 750,00 грн);

- лист ТОВ «Пейтек» вих. № 20260416-227 від 16.04.2026 та довідка ТОВ «Інновація Компані» на адресу Заявника в підтвердження надання кредиту за кредитним договором №426194 від 07.09.2025 (4 000,00 грн).

Разом з цим, у поясненні вказано, що кожен із поданих документів містить усі обов`язкові реквізити первинного документа, передбачені частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV, виданий незаінтересованою у справі третьою особою та підтверджує зміст, обсяг, дату і суму відповідної господарської операції з перерахування кредитних коштів боржнику - ОСОБА_1 ..

За цих обставин, представник Заявника просить суд : вважати додані документи належними, допустимими та достатніми доказами факту перерахування (видачі) кредитних коштів боржнику ОСОБА_1 за кредитним договором № 1630636 від 30.03.2025, кредитним договором № 275772LP від 13.03.2025, договором про надання коштів у позику № 9163532 від 27.03.2025 та кредитним договором № 426194 від 07.09.2025; вважати довідку щодо перерахування коштів за кредитним договором № 426194 від 07.09.2025, подану цим поясненням, такою, що уточнює та замінює документ, поданий Заявником раніше на підтвердження цієї ж операції.

Відповідно до повідомлення арбітражного керуючого Мельникової А.В. № 02-40/29 від 20.09.2026 року про результати розгляду заяви кредитора (з правом дорадчого голосу) ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з вимогами до ОСОБА_1 від 03.06.2026 року у справі № 902/173/26, 30.03.2025 між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1630636, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1w32625.

Факт надання боржнику кредитних коштів у розмірі 12 000,00 грн підтверджений не лише довідкою первісного кредитора, а й документом надавача платіжних послуг із зазначенням реквізитів відповідної платіжної операції.

Водночас, передбачена пунктами 1.4.1 та 1.4.2 договору процентна ставка за користування кредитом становить 0,99% на день, тобто не перевищує встановленого законом граничного розміру денної процентної ставки - 1%. Нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 4 158,00 грн відповідають умовам договору. З наданого розрахунку також убачається, що останні нарахування здійснені 09.01.2026, тобто до 08.04.2026 - дати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.

Також, право вимоги за кредитним договором № 1630636 передано ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» на підставі договору факторингу № 16042026 від 16.04.2026 та Реєстру прав вимог № 1 від 16.04.2026. Витяг із Реєстру містить відомості про ОСОБА_1 , його РНОКПП, номер і дату кредитного договору, а також розмір переданої заборгованості: 11 850,00 грн тіла кредиту та 9 492,72 грн процентів, усього - 21 342,72 грн. Реєстр підписаний КЕП уповноважених представників обох сторін.

При цьому доказів сплати ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» ціни придбання права вимоги за договором факторингу № 16042026 до матеріалів заяви не додано.

Доказів направлення ТОВ «ФК «Абекор» повідомлення про розірвання договору факторингу або повернення права вимоги первісному кредитору до матеріалів заяви не додано. Тому сама по собі відсутність платіжних документів щодо сплати ціни придбання не підтверджує припинення договору факторингу та не спростовує переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп».

Разом із тим пунктом 7.1 кредитного договору, який міститься в розділі 7 «Відповідальність за договором», передбачено, що в разі несвоєчасного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту або його частини позичальник повинен сплачувати кредитору проценти в розмірі 0,99% від залишку заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки, сума 5 334,72 грн нарахована саме на прострочене тіло кредиту внаслідок несвоєчасного виконання боржником зобов`язання та на підставі пункту 7.1 розділу «Відповідальність за договором», вимоги в цій частині не підлягають визнанню згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

За результатами розгляду вимог за кредитним договором № 1630636 від 30.03.2025 визнаються вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» у загальному розмірі 16 008,00 грн, з яких: 11850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 158,00 грн - проценти за користування кредитом.

13.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 275772LP, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором f06077.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується не лише довідкою первісного кредитора, а й документом безпосередньо від надавача платіжних послуг.

Перехід до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 275772LP від 13.03.2025 підтверджується договором факторингу, підписаним сторонами Реєстром прав вимог, актом приймання-передачі документів і наданими платіжними інструкціями.

За результатами перевірки грошові вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» за кредитним договором № 275772LP від 13.03.2025 визнаються частково в загальному розмірі 8 752,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 500,00 грн - комісія за надання кредиту; 2 252,50 грн - строкові проценти за користування кредитом.

Грошові вимоги в сумі 2 895,50 грн, нараховані на прострочене тіло кредиту, не визнаються на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

27.03.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «КІФ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту № 9163532.

Надання боржнику кредитних коштів у повному розмірі 9 750,00 грн підтверджується належним первинним документом платіжної установи.

Перехід до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 9163532 від 27.03.2025 належним чином підтверджується договором факторингу, підписаним сторонами Реєстром прав вимог та актом приймання-передачі документів.

За результатами перевірки грошові вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» за договором про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025, визнаються повністю в загальному розмірі 23 000,70 грн, з яких : 9 750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 948,90 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за пільговою процентною ставкою; 9 301,80 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за стандартною процентною ставкою.

07.09.2025 між ТОВ «Інновація Компані» та ОСОБА_1 укладено договір № 426194, підписаний боржником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «hq4q2x».

Факт надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» №20260416-227 від 16.04.2026 року.

Згідно з наданою карткою обліку договору 22.09.2025 боржником сплачено 550,00 грн, унаслідок чого залишок основної заборгованості становить 3 495,60 грн. За період із 23.09.2025 до 03.02.2026 включно на залишок тіла кредиту нараховано проценти за стандартною ставкою 1% на день у загальному розмірі 4 684,64 грн. Із 04.02.2026 нарахування процентів припинено. Після відкриття 08.04.2026 провадження у справі №902/173/26 проценти, штрафи, пеня чи інші платежі кредитором не нараховувалися.

Право вимоги за кредитним договором № 426194 передано ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» на підставі договору факторингу № 17042026 від 17.04.2026 та Реєстру прав вимог № 1, підписаного сторонами 22.04.2026. Витяг із Реєстру містить відомості про боржника, номер і дату кредитного договору, а також розмір переданої заборгованості.

З огляду на належне підтвердження укладення кредитного договору, фактичного перерахування боржнику кредитних коштів, розміру та періоду нарахування процентів, здійсненого боржником часткового погашення, а також переходу права вимоги до заявника, грошові вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» за договором № 426194 від 07.09.2025 у загальному розмірі 8 180,24 грн, з яких : 3 495,60 грн - основна заборгованість та 4 684,64 грн - проценти за користування кредитом, визнаються у повному обсязі.

Також, наданими документами підтверджено зміст, обсяг та вартість наданої правничої допомоги, у зв`язку із чим витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн визнаються керуючою реструктуризацією.

З огляду на зазначене, керуюча реструктуризацією визнає грошові вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» частково у загальному розмірі 67 266,24 грн, а саме:

Позачергово - 11 324,80 грн, з яких: 5 324,80 грн - судовий збір; 6 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

У другу чергу - 55 941,44 грн, з яких:

- за кредитним договором № 1630636 від 30.03.2025 - 16 008,00 грн (11 850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 158,00 грн - проценти за користування кредитом);

- за кредитним договором № 275772LP від 13.03.2025 - 8 752,50 грн (5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 500,00 грн - комісія за надання кредиту; 2 252,50 грн - строкові проценти за користування кредитом);

- за договором про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 - 23 000,70 грн (9 750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 250,70 грн - проценти за користування кредитом, з яких 3 948,90 грн нараховано за пільговою процентною ставкою та 9 301,80 грн - за стандартною процентною ставкою);

- за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 426194 від 07.09.2025 - 8 180,24 грн (3 495,60 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 684,64 грн - проценти за користування кредитом).

Не визнаються грошові вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» у загальному розмірі 8 230,22 грн, а саме: за кредитним договором № 1630636 від 30.03.2025 - 5 334,72 грн; за кредитним договором № 275772LP від 13.03.2025 - 2 895,50 грн.

За змістом додаткових пояснень представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвоката Калачика В.В. б/н від 21.09.2026 року щодо повідомлення арбітражної керуючої про результати розгляду заяви кредитора у справі № 902/173/26, після кінцевих термінів (15.11.2025 та 27.11.2025) первісний кредитор не нараховував жодних сум - ні процентів, ні неустойки, ні інфляційних втрат, ні відсотків річних за ст. 625 ЦК України. Це вбачається з розрахунків заборгованості, а щодо КД № 275772LP прямо зазначено і в повідомленні арбітражної керуючої.

За п. 1.1 кожної останньої додаткової угоди сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту (15.11.2025 та 27.11.2025), а за п. 2 - що «у межах нового строку кредиту» застосовується ставка 0,99% на день «протягом періоду пролонгації». Проміжний платіж за графіком (26.09.2025 та 08.10.2025) визначає порядок сплати, але не є кінцевим терміном повернення кредиту. Відповідно до п. 3.1 кредитних договорів проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту. Позичальник користувався 10 800 грн та 5850 грн (за вирахуванням незначних часткових оплат) у ці дні, тому плата за таке користування за узгодженою ставкою входить до складу заборгованості.

Розрахунок не містить жодного штрафного елементу. Ставка до і після дати проміжного платежу однакова - 0,99% на день; щоденне нарахування не змінилося: за КД № 1630636 - 118,80 грн на день (11,88 + 106,92), за КД № 275772LP - 64,35 грн на день (6,44 + 57,91), як і в попередні місяці. Поділ у розрахунку на «строкове» і «прострочене» тіло є способом обліку за графіком платежів, а не збільшенням ставки чи введенням додаткової санкції. Пеня, штраф, неустойка або інші платежі, які є наслідком прострочення (крім самої узгодженої ставки), кредитором не нараховувалися.

За ті самі 50 днів керуюча визнала проценти за ставкою 0,99% на день на залишок 1200 грн (594,00 грн) за КД № 1630636 та на залишок 650 грн (321,75 грн) за КД № 275772LP, визнала і проценти на повну суму кредиту за попередні місяці, але відмовила у визнанні тих самих процентів за тією самою ставкою на решту суми кредиту лише тому, що ця частина була зазначена в розрахунку як «прострочене тіло». Економічно та юридично це однакові нарахування за користування кредитом.

Отже, беручи до уваги вказане, представник Заявника просить суд визнати грошові вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 у повному обсязі - 75 496,46 грн, з яких: позачергово - 11 324,80 грн (судовий збір 5 324,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу 6 000,00 грн); вимоги другої черги - 64 171,66 грн (за КД № 1630636 - 21 342,72 грн; за КД № 275772LP - 11 648,00 грн; за договором № 9163532 - 23 000,70 грн; за договором № 426194 - 8 180,24 грн).

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 14.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 03.06.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/173/26, надійшла до суду 04.06.2026 року за вх. № 01-32/817/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 03.06.2026), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Боржником було укладено ряд кредитних договорів із відповідними фінансовими установами.

Так, 30.03.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 1630636 на описаних вище умовах щодо надання кредиту в сумі 12 000,00 грн (п. 1.2. договору, копія наявна у справі), який підписаний Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором w32625 30.03.2025 09:57.

13.03.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 275772LP на описаних вище умовах щодо надання кредиту в сумі 6 500,00 грн (п. 1.2. договору, копія наявна у справі), який підписаний Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором f06077 13.03.2025 11:32.

27.03.2025 р. між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 на описаних вище умовах щодо надання кредиту в сумі 9 750,00 грн (п. 3.2. договору, копія наявна у справі), який підписаний Клієнтом електронним підписом одноразовим ідентифікатором LL258147.

07.09.2025 р. між ТОВ "Інновація Компані" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 426194 на описаних вище умовах щодо надання кредиту в сумі 4 000,00 грн (п. 1.2. договору, копія наявна у справі), який підписаний Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором hq4q2x 07.09.2025 17:27.

Разом з цим, Заявником долучені до кредиторської заяви, зокрема, копії таких документів:

- Додаток № 1 до примірного кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025 року (Графік платежів);

- Додаткові угоди від 29.04.2025 року, від 29.05.2025 року, від 28.06.2025 року, від 28.07.2025 року, від 27.08.2025 року до кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025 року із Додатками;

- Додаткові угоди від 11.04.2025 року, від 11.05.2025 року, від 10.07.2025 року, від 09.08.2025 року, від 08.09.2025 року до кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року із Додатками;

- Додаток № 1 до примірного кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року (Графік платежів);

- Паспорти споживчого кредиту (Кредитодавець - ТОВ "Фінансова компанія "Абекор");

- Додаток № 1 до кредитного договору № 426194 від 07.09.2025 року (Графік платежів);

- Додаток № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 07.03.2025 року (Графік платежів);

- Log файл укладення електронного договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 07.03.2025 року;

- Додаткові договори від 25.04.2025 року, від 26.05.2025 року, від 25.06.2025 року, від 26.07.2025 року, від 26.08.2025 року до договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 07.03.2025 року із Додатками;

- Паспорти споживчого кредиту (Кредитодавець - ТОВ "Фінансова компанія "КІФ").

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо укладення та підписання згаданих вище кредитних договорів із відповідними Товариствами.

Також, підписання Боржником - ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025 року (п. 10.1.), кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року (п. 10.1.), договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р. (п. 13.2.), кредитного договору № 426194 від 07.09.2025 р. (п. 9.1.), узгоджується із умовами зазначених пунктів цих договорів та нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаним вище кредитному договору № 1630636 від 30.03.2025 року, кредитному договору № 275772LP від 13.03.2025 року, договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р., кредитному договору № 426194 від 07.09.2025 р., дійшов висновку, що останні за свою правовою природою та викладеними у них умовами є кредитними договорами, які укладені у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія «Контрактовий дім" повідомило листом № 453137-1581926302-12052026 від 12.05.2026 року (копія наявна у справі) ТОВ "ФК "Абекор" про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ "ФК"АБЕКОР" № 28122023/02А від 28.12.2023 та надає запитувану інформацію, а саме : №Транзакції 1581926302; сума 12 000,00 грн; дата виконання платіжної операції - 30.03.2025, 09:57; номер замовлення - 7c647796-c299-40a5-bb6a-36bd69603dbf; номер картки - НОМЕР_2 ; статус - виконано; Платник - ТОВ "ФК "АБЕКОР", ЄДРПОУ 39287145; призначення платежу: "Видача кредитних коштів".

Також, ТОВ "Фінансова компанія «Контрактовий дім" повідомило листом №452980-1572734481-12052026 від 12.05.2026 року (копія наявна у справі) ТОВ "ФК "Абекор" про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ "ФК"АБЕКОР" № 28122023/02А від 28.12.2023 та надає запитувану інформацію, а саме : № Транзакції 1572734481; сума - 5000,00 грн; дата виконання платіжної операції - 13.03.2025, 11:33; номер замовлення - 3860dd60-6e96-41a1-8222-a614c7f1a4a7; номер картки - НОМЕР_3 ; статус - виконано; Платник - ТОВ "ФК "АБЕКОР", ЄДРПОУ 39287145; призначення платежу: "Видача кредитних коштів".

Слід зазначити, що описані вище листи підписані ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім" кваліфікованим електронним підписом.

Крім того, ТОВ "Пейтек" повідомило листом № 20260416-227 від 16.04.2026 року (копія наявна у справі) ТОВ "Інновація Компані" про те, що між Товариством та ТОВ «Інновація Компані» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 3004-5 від 2024-04-30.

Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ІННОВАЦІЯ КОМПАНІ»: на суму 4 000,00 грн; номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 8e9c2d1-abbc-45ef-83fb-4 e3d4ff3ae2; номер транзакції в системі ТОВ «ІННОВАЦІЯ КОМПАНІ» - 426194:1757326484; Session ID - 3447 474699; Сайт торгівця - https://eazycash.com.ua; Електронний платіжний засіб - 4102325192259414; Код авторизації - 607217; Банк-еквайр - АТ «ПУМБ»; Дата і час створення - 2025-09-08 13:14:44; Дата і час прийняття в роботу - 2025-09-08 13:14:45; Дата і час виконання - 2025-09-08 13:14:47; Призначення платежу: Видача кредиту згідно кредитного договору № 426194 від 2025-09-07.

Водночас, даний лист підписано та скріплено печаткою ТОВ "Пейтек".

При цьому, ТОВ «ПрофітГід» повідомило Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (копія наявна у справі) ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" про те, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-29 від 22.02.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача : Номер платіжної інструкції 869331; Надавач платіжних послуг - ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України № 21/991-рк від 29.05.2023 року; Платник - ТОВ ФК КІФ, код ЄДРПОУ 42359240; Номер транзакції - 44306-80589-67243; Дата / час здійснення переказу - 27.03.2025 11:34; Сума переказу, грн 9 750,00; Номер платіжної картки отримувача - 410232******9414; Емітент платіжної картки отримувача - SENSE BANK; Код авторизації 831499; Код RRN 508611586159; Призначення переказу : Видача кредиту за договором 9163532.

Разом з цим, відповідне Підтвердження ТОВ «ПрофітГід» підписано кваліфікованим електронним підписом.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадані вище у цих листах та Підтвердженні картки номер НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , 4102325192259414, НОМЕР_4 , вказані у п. 2.1. кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025 року, у п. 2.1 кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року, у п. 2.1. кредитного договору № 426194 від 07.09.2025 р., у п. 4.1. договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р., як відповідні картки Позичальника / Клієнта.

Слід зазначити, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо отримання кредитних коштів від відповідних Товариств по кредитному договору № 1630636 від 30.03.2025 року, по кредитному договору № 275772LP від 13.03.2025 року, по кредитному договору № 426194 від 07.09.2025 р. та по договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р..

Відповідно до п. 53, п. 94 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей та має право надавати окремі фінансові платіжні послуги, перелік яких визначений законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України "Про платіжні послуги", якщо платіжна операція ініціюється через надавача послуги з ініціювання платіжної операції, надавач послуги з ініціювання платіжної операції негайно після ініціювання платіжної операції зобов`язаний надати платнику та отримувачу (за потреби) таку інформацію: 1) підтвердження про успішне ініціювання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку платника; 2) відомості (посилання на них), які дають змогу платнику та отримувачу ідентифікувати платіжну операцію, а також отримувачу - ідентифікувати платника, та будь-які відомості, що супроводжують платіжну інструкцію; 3) суму платіжної операції; 4) суму всіх комісійних винагород надавача послуг з ініціювання платіжної операції, які будуть стягнуті з користувача під час виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо).

Надавач послуги з ініціювання платіжної операції також зобов`язаний забезпечити надання відомостей (посилання на них) про платіжну операцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Відповідно до підпунктів 8, 11 п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі - Положення), документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) - документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

За змістом пунктів 153, 157, 158, 159 Положення, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів: 1) складаються та друкуються державною мовою; 2) можуть бути складені іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови.

Паперова квитанція може не оформлятися в разі дотримання однієї з таких умов: 1) розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) держатель відмовився від її отримання; 3) таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі); 4) суб`єктом господарювання надано держателю встановлений законодавством України розрахунковий документ, який містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 5) іншим надавачем платіжних послуг надано держателю документ, який підтверджує ініціювання платіжної операції через цього надавача та містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 6) емітент не надав дозволу на проведення операції з використанням платіжного інструменту.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Суд, надавши оцінку, згаданим вище листам № 453137-1581926302-12052026 від 12.05.2026 року, № 452980-1572734481-12052026 від 12.05.2026 року, № 20260416-227 від 16.04.2026 року та Підтвердженню ТОВ «ПрофітГід», дійшов висновку, що останні містять відомості, передбачені описаними вище нормами законодавства, які вказують про перерахування на платіжні картки Боржника, а саме : НОМЕР_2 , НОМЕР_3 грошових коштів в сумі 12 000,00 грн, в сумі 5 000,00 грн, в сумі 4 000,00 грн та в сумі 9 750,00 грн відповідно до кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025 року, кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року, кредитного договору № 426194 від 07.09.2025 р., та договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту №9163532 від 27.03.2025 р..

Отже, зважаючи на встановлені обставини, матеріалами справи у їх сукупності, підтверджується укладення Боржником із ТОВ "Фінансова компанія "Абекор", ТОВ "Інновація Компані" та ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" зазначених вище кредитних договорів та договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту, а також надання цими Товариствами кредитів згідно цих договорів Боржнику у відповідних сумах, які наведено вище.

Також, судом встановлено, що 16.04.2026 р. та 30.01.2026 року між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) та ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" (Клієнт) укладені договір факторингу № 16042026 та договір факторингу № 30012026/1 (копії наявні у справі), якими, зокрема, передбачені такі умови :

За цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п. 1.1. договорів факторингу).

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Належним чином оформлений Сторонами Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу Прав вимоги від Клієнта до Фактора. Якщо Реєстр підписаний із застосуванням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), він є електронним документом; у разі паперового підписання - він скріплюється власноручними підписами уповноважених представників та печатками Сторін (п. 2.1.3. договору факторингу №16042026).

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (п. 2.1.3. договору факторингу № 30012026/1).

Протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня переходу Права вимоги, Клієнт зобов`язаний передати Фактору Документи щодо кожного Боржника, вказаного в Реєстрі, в електронному вигляді в погоджений Сторонами спосіб, при цьому документи, що складені у формі електронного документу є оригіналами. Факт прийому-передачі Документів фіксується Сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі Документів за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору (п. 2.2. договорів факторингу).

Сторони домовились, що Ціна придбання сплачується частинами. Платіж поділяється на вісім частин: вісім платежів у розмірі 12,5% Ціни придбання. Оплата здійснюється в наступному порядку та строки: 12,5% Ціни придбання в строк (термін) до « 15» травня 2026 року «включно»; 12,5% Ціни придбання в строк (термін) до « 15» червня 2026 року «включно»; 12,5% Ціни придбання в строк (термін) до « 15» липня 2026 року «включно»; 12,5% Ціни придбання в строк (термін) до « 17» серпня 2026 року «включно»; 12,5% Ціни придбання в строк (термін) до « 15» вересня 2026 року «включно»; 12,5% Ціни придбання в строк (термін) до « 15» жовтня 2026 року «включно»; 12,5% Ціни придбання в строк (термін) до « 16» листопада 2026 року «включно»; 12,5% Ціни придбання в строк (термін) до « 15» грудня 2026 року «включно» (п. 4.2. договору факторингу № 16042026).

Сторони домовились, що Ціна придбання сплачується частинами. Платіж поділяється на чотири рівні частини, кожна з яких становить 25% Ціни придбання. Оплата здійснюється в наступному порядку та строки: 25% Ціни придбання в строк (термін) до « 07» лютого 2026 року; 25% Ціни придбання в строк (термін) до « 06» березня 2026 року; 25% Ціни придбання в строк (термін) до « 07» квітня 2026 року; 25% Ціни придбання в строк (термін) до « 07» травня 2026 року (п. 4.2. договору факторингу № 30012026/1).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту накладення кваліфікованих електронних підписів (КЕП) уповноваженими представниками Сторін. Договір діє до 30 грудня 2026 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до моменту їх повного виконання (п. 10.1. договору факторингу № 16042026).

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до « 07» травня 2026 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань (п. 10.1. договору факторингу № 30012026/1).

Слід зазначити, зазначені вище договори факторингу підписані і скріплені електронними печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "ФК "Абекор" через сервіс "Вчасно".

Також, 20.04.2026 р. та 30.01.2026 року між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "ФК "Абекор" обопільно скріплені електронними печатками і підписані через сервіс "Вчасно" відповідні Акти приймання-передачі документів за договором факторингу № 16042026 від 16.04.2026 р. та за договором факторингу № 30012026/1 від 30.01.2026 р. (копії наявні у справі).

Водночас, згідно Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 16.04.2026 р. до договору факторингу № 16042026 від 16.04.2026 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" і ТОВ "ФК "Абекор", за порядковим № 544 вказано Боржника - ОСОБА_1 (договір № 1630636 від 30.03.2025 р., сума заборгованості за тілом кредиту - 11 850,00 грн; сума заборгованості за процентами - 9 492,72 грн). Загальна сума заборгованості 21 342,72 грн.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 30.01.2026 р. до договору факторингу № 30012026 від 30.01.2026 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" і ТОВ "ФК "Абекор", за порядковим № 2688 вказано Боржника - ОСОБА_1 (договір № 275772LP від 13.03.2025р., сума заборгованості за тілом кредиту - 5 000,00 грн; сума заборгованості по процентам за користування кредитом - 5 148,00 грн; сума заборгованості за комісією за надання кредиту - 1500,00 грн). Загальна сума заборгованості 11 648,00 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було перераховано ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" грошові кошти в сумі 636 019,92 грн, в сумі 636 019,92 грн та в сумі 642 253,42 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, а саме : № 1497 від 21.04.2026 р., № 1283 від 09.03.2026 р., № 1197 від 09.02.2026 р. із призначенням платежу : оплата згідно з договором факторингу № 30012026 від 30.01.2027 р., без ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що 17.04.2026 року між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) та ТОВ "Інновація Компані" (Клієнт) було укладено договір факторингу № 17042026 (копія наявна у справі), яким передбачені, зокрема, такі умови :

За цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п. 1.1.).

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (п. 2.1.3.).

Протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня переходу Права вимоги, Клієнт зобов`язаний передати Фактору Документи щодо кожного Боржника, вказаного в Реєстрі, в електронному вигляді в погоджений Сторонами спосіб, при цьому документи, що складені у формі електронного документу є оригіналами. Факт прийому-передачі Документів фіксується Сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі Документів (п. 2.2.).

Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни придбання, протягом строку, зазначеного у відповідному Реєстрі прав вимоги, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта (п. 4.1.1.).

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до « 31» грудня 2026 року включно, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань (п. 10.1.).

Принагідно, суд зауважує, що даний договір факторингу № 17042026 від 17.04.2026 року підписано і скріплено електронними печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "Інновація Компані" через сервіс "Вчасно".

Також, 22.04.2026 р. між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "Інновація Компані" обопільно скріплено електронними печатками і підписано через сервіс "Вчасно" Акт приймання-передачі документів за Реєстром прав вимог № 1 від 22.04.2026 до договору факторингу № 17042026 від 17.04.2026 р. (копія наявна у справі).

Згідно Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 22.04.2026 р. до договору факторингу №17042026 від 17.04.2026 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" і ТОВ "Інновація Компані", за порядковим № 11641 вказано Боржника - ОСОБА_1 (договір № 426194 від 07.09.2025 р., сума заборгованості за тілом кредиту - 3 495,60 грн; сума заборгованості по процентам за користування кредитом - 4 684,64 грн). Загальна сума заборгованості 8 180,24 грн.

Окрім цього, судом встановлено, що 15.12.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) та ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (Клієнт) було укладено договір факторингу № 15122025 (копія наявна у справі), який містить тотожні пункти 1.1., 2.1.3., 2.2., які вказані у договорі факторингу № 17042026 від 17.04.2026 року.

Водночас, пунктами 4.2., 10.1. договору факторингу № 15122025 від 15.12.2025 року передбачено, що Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни придбання, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта.

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до « 31» грудня 2025 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань.

Поряд з цим, відповідний договір факторингу № 15122025 від 15.12.2025 року підписано і скріплено електронними печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" через сервіс "Вчасно".

Також, 15.12.2025 р. між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" обопільно скріплено електронними печатками і підписано через сервіс "Вчасно" Акт приймання-передачі документів за договором факторингу № 15122025 від 15.12.2025 р. (копія наявна у справі).

Водночас, згідно Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 15.12.2025 р. до договору факторингу № 15122025 від 15.12.2025 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" і ТОВ "ФК "КІФ", за порядковим № 1434 вказано Боржника - ОСОБА_1 (договір № 9163532 від 27.03.2025 р., сума заборгованості за тілом кредиту - 9 750,00 грн; сума заборгованості по процентам по пільговій відсотковій ставці - 3 948,90 грн; сума заборгованості по процентам по стандартній відсотковій ставці - 9 301,80 грн). Загальна сума заборгованості 23 000,70 грн.

Разом з цим, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було перераховано ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" грошові кошти в сумі 1 019 841,16 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1048 від 16.12.2025 р., із призначенням платежу : оплата згідно з договором факторингу № 15122025 від 15.12.2025 р., без ПДВ.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять доказів щодо оспорювання чи недійсності зазначених вище договорів факторингу.

Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності, підтверджується набуття ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" права вимоги до боржника - ОСОБА_1 по зазначеним вище кредитному договору № 1630636 від 30.03.2025 року, кредитному договору № 275772LP від 13.03.2025 року, кредитному договору № 426194 від 07.09.2025 р., та договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р., які укладені останнім із ТОВ "Фінансова компанія "Абекор", ТОВ "Інновація Компані" та ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" відповідно.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1077 ЦК України (в редакції на момент укладення договорів факторингу), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України (в редакції на момент укладення договорів факторингу), предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 1079 ЦК України (в редакції на момент укладення договорів факторингу), сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі №916/3711/20).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2021 року у справі № 911/3185/20, Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012.

Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на підставі описаних вище договорів факторингу набуло від ТОВ "Фінансова компанія "Абекор", ТОВ "Інновація Компані" та ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" відповідні права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025 року, кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року, кредитного договору № 426194 від 07.09.2025 р., та договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р..

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості по кредитному договору № 1630636 від 30.03.2025 року ( ОСОБА_1 ), який оформлено ТОВ "ФК "Абекор", заборгованість складає в загальній сумі 21 342,72 грн, з яких : 11 850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 158,00 грн - заборгованість за процентами; 5 334,72 грн - заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло.

Слід зазначити, що заборгованість в загальній сумі 21 342,72 грн також вказана і в згаданому вище Витязі з Реєстру прав вимог № 1 від 16.04.2026 р. до договору факторингу № 16042026 від 16.04.2026 року.

Принагідно, суд зважає на те, що відповідно до цього розрахунку заборгованості, заборгованість за процентами в сумі 4 158,00 грн, нарахована за період з 30.03.2025 року по 15.11.2025 року (включно), тобто відкриття провадження у справі № 902/173/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ухвала суду від 08.04.2026 року у цій справі) за основною процентною ставкою 0,99% від суми кредиту за кожний день, що узгоджується із умовами п. 1.4.2., п. 3.1. кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025року.

Отже, суд, перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості по кредитному договору № 1630636 від 30.03.2025 року, дійшов висновку, що визначені у цьому розрахунку заборгованість за тілом кредиту в сумі 11 850,00 грн та заборгованість за процентами в сумі 4 158,00 грн, які заявлені Заявником до визнання, відповідають умовам вказаного кредитного договору, наведеним нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягають визнанню.

Також, відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 275772LP від 13.03.2025 року ( ОСОБА_1 ), який оформлено ТОВ "ФК "Абекор", заборгованість складає в загальній сумі 11 648,00 грн, з яких : 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 252,50 грн - заборгованість за процентами; 2 895,50 грн - заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло; 1 500,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту.

Поряд з цим, тотожна сума заборгованості в розмірі 11 648,00 грн, зазначена і у Витязі з Реєстру прав вимог № 1 від 30.01.2026 р. до договору факторингу № 30012026 від 30.01.2026 року.

Суд, звертає увагу на те, згідно цього розрахунку заборгованості, заборгованість за процентами в сумі 2 252,50 грн, нарахована за період з 13.03.2025 року по 27.11.2025 року (включно), тобто відкриття провадження у справі № 902/173/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ухвала суду від 08.04.2026 року у цій справі) за основною процентною ставкою 0,99% від суми кредиту за кожний день, що узгоджується із умовами п.1.4.2., п. 3.1. кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року.

При цьому, судом встановлено, що згідно п. 1.6. кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року, додаткові послуги Кредитора, які Позичальник придбаває в межах Договору: за надання кредиту Позичальник сплачує Кредитору комісію у розмірі 30,00% від чистої суми кредиту, що вказана в Графіку платежів. Сплата комісії за надання кредиту, здійснюється Позичальником в день отримання кредиту. З метою оплати комісії за надання кредиту, Позичальник доручає Кредитору утримати суму зазначеної комісії з загальної суми кредиту, що підлягає наданню Позичальнику.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування ТОВ "ФК "Абекор" та заявлення Заявником до визнання комісії за надання кредиту в сумі 1 500,00 грн, що узгоджується із описаними умовами кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року та наведеними вище приписами ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Відтак, суд, перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості по кредитному договору № 275772LP від 13.03.2025 року, дійшов висновку, що визначені у цьому розрахунку заборгованість за тілом кредиту в сумі 5 000,00 грн, заборгованість за процентами в сумі 2 252,50 грн та заборгованість по комісії за надання кредиту в сумі 1500,00 грн, які заявлені Заявником до визнання, відповідають умовам вказаного кредитного договору, наведеним нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягають визнанню.

Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання 5 334,72 грн - заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло по кредитному договору № 1630636 від 30.03.2025 року та 2 895,50 грн - заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло по кредитному договору № 275772LP від 13.03.2025 року.

Судом встановлено, що згідно п. 7.1. кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025 року, у випадку несвоєчасного виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту (частини кредиту), Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитору проценти в розмірі: 0,99 % від залишку заборгованості за сумою кредиту за кожен день прострочення. Розмір процентів на прострочений кредит є фіксованим та не може бути змінено Кредитором в односторонньому порядку. При нарахуванні процентів за цим пунктом Договору Кредитор дотримується обмежень щодо нарахувань, що встановлені Законом України «Про споживче кредитування».

Тотожний пункт 7.1. міститться і в кредитному договорі № 275772LP від 13.03.2025 року.

Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, у статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що пунктом 1.3. кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025 року передбачено, що строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до « 17» червня 2025 року (включно).

Водночас, згідно п. 1.1. останньої Додаткової угоди від 27.08.2025 року до кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025 року, на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: « 15» листопада 2025 року.

Відповідно до 1.3. кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року, строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до « 31» травня 2025 року (включно).

Разом з тим, згідно п. 1.1. останньої Додаткової угоди від 08.09.2025 до кредитного договору №275772LP від 13.03.2025 року, на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: « 27» листопада 2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № 1630636 від 30.03.2025 року заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло в сумі 5 334,72 грн, нарахована за період з 27.09.2025 р. по 15.11.2025 р..

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 275772LP від 13.03.2025 року, заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло в сумі 2 895,50 грн, нарахована за період з 09.10.2025 р. по 27.11.2025 р..

Отже, відповідні нарахування на прострочене тіло здійсненні у межах строків обмумолених сторонами у зазначених вище Додаткових угодах.

Разом з цим, суд зауважує, що згаданий вище п. 7.1. міститься у розділі «Відповідальність за договором» кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025 року та кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року відповідно.

Водночас, згідно чч. 1-3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23, від 29.08.2024 у справі №910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23, неустойка має подвійну правову природу: є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Як зазначено вище, згідно п. 7.1. кредитного договору № 1630636 від 30.03.2025 року та кредитного договору № 275772LP від 13.03.2025 року, у випадку несвоєчасного виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту (частини кредиту), Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитору проценти в розмірі: 0,99 % від залишку заборгованості за сумою кредиту за кожен день прострочення.

Отже, зважаючи на викладене, суд надаючи оцінку змісту п. 7.1. зазначених вище кредитних договорів, дійшов висновку, що відповідні умови щодо сплати процентів в розмірі 0,99 % у випадку несвоєчасного виконання Позичальником зобов`язань від залишку заборгованості за сумою кредиту за кожен день прострочення, ототожнються із приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Відтак, нарахування на прострочене тіло в сумі 5 334,72 грн по кредитному договору №1630636 від 30.03.2025 року та нарахування на прострочене тіло в сумі 2 895,50 грн по кредитному договору № 275772LP від 13.03.2025 року, за своєю правовою природою є пенею.

Водночас, суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Як описано вище та встановлено судом, заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло (пеня) в сумі 5 334,72 грн, нарахована за період з 27.09.2025 р. по 15.11.2025 р. та заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло (пеня) в сумі 2 895,50 грн, нарахована за період з 09.10.2025 р. по 27.11.2025 р., тобто у період дії воєнного стану в Україні.

Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Наразі наведена норма Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинною.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , який отримав кредитні кошти за кредитним договором № 1630636 від 30.03.2025 року та за кредитним договором № 275772LP від 13.03.2025 року, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "ФК "Абекор" (права вимоги останнього до Боржника по вказаними кредитними договорами відповідно набуті ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"), а тому до правовідносин сторін за цими договорами підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 , як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за відповідними кредитними договорами згідно яких Позичальнику були надані кредити ТОВ "ФК "Абекор".

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладені Боржником із ТОВ "ФК "Абекор" згадані вище кредитний договір № 1630636 від 30.03.2025 року та кредитний договір № 275772LP від 13.03.2025 року, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник - ОСОБА_1 , звільняється від обов`язку сплати на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" заборгованості по нарахуванню на прострочене тіло (пеня) в сумі 5 334,72 грн та заборгованості по нарахуванню на прострочене тіло (пеня) в сумі 2 895,50 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахована ТОВ "ФК "Абекор" згідно вказаних вище розрахунків заборгованості та заявлена до визнання ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло (пеня) в сумі 5 334,72 грн та заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло (пеня) в сумі 2 895,50 грн, підлягає списанню, а тому визнанню не підлягає.

Відтак, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 03.06.2026 (вх. № 01-32/817/26), в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 8 230,22 грн (5 334,72 грн + 2 895,50 грн) - заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло (пеня) у справі № 902/173/26, задоволенню не підлягає.

Також, відповідно до Картки обліку надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 426194 від 07.09.2025 р. ( ОСОБА_1 ), який оформлено ТОВ "Інновація Компані", заборгованість складає в загальній сумі 8 180,24 грн, з яких : 3 495,60 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 684,64 грн - заборгованість за процентами.

Поряд з цим, тотожна сума заборгованості в розмірі 8 180,24 грн, зазначена і у Витязі з Реєстру прав вимог № 1 від 22.04.2026 р. до договору факторингу № 17042026 від 17.04.2026р..

Принагідно, суд зважає на те, що відповідно до цієї Картки обліку надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, заборгованість за процентами в сумі 4684,64 грн, нарахована за період з 08.09.2025 року по 21.09.2025 року (включно) за пільговою процентною ставкою 0,01% від суми кредиту за кожний день, за період з 22.09.2025 року по 03.02.2026 року (включно) за стандартною процентною ставкою 1,00% від суми кредиту за кожний день, що узгоджується із умовами п. 1.4.1., п. 1.4.2., п. 3.1. кредитного договору № 426194 від 07.09.2025 року.

Отже, заборгованість за процентами в сумі 4 684,64 грн нарахована до відкриття провадження у справі № 902/173/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ухвала суду від 08.04.2026 року у цій справі).

Таким чином, суд, перевіривши згадану вище Картку обліку надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 426194 від 07.09.2025 р., дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку заборгованість в загальній сумі 8 180,24 грн, та яка заявлена Заявником до визнання, відповідає умовам вказаного кредитного договору, наведеним нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.

Крім того, згідно наявної у справі довідки-розрахунку заборгованості за договором фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р., яка оформлена ТОВ «ФК «КІФ», заборгованість складає в загальній сумі 23 000,70 грн, з яких : 9 750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 948,90 грн - заборгованість по процентам по пільговій відсотковій ставці; 9 301,80 грн - заборгованість по процентам по стандартній відсотковій ставці.

Водночас, тотожна сума заборгованості в розмірі 23 000,70 грн, зазначена і у Витязі з Реєстру прав вимог № 1 від 15.12.2025 р. до договору факторингу № 15122025 від 15.12.2025р..

Поряд з цим, відповідно до цієї довідки-розрахунку, ТОВ «ФК «КІФ» були нараховані відсотки в загальній сумі 33 460,29 грн за період з 27.03.2025 до 24.11.2025, з яких Боржником сплачено 20 209,59 грн.

Таким чином, залишок заборгованості по процентам склав 13 250,70 грн (33 460,29 грн - 20 209,59 грн), з яких : 3 948,90 грн - заборгованість по процентам по пільговій відсотковій ставці; 9 301,80 грн - заборгованість по процентам по стандартній відсотковій ставці.

Також, суд зауважує, що нараховання 3 948,90 грн - заборгованості по процентам по пільговій відсотковій ставці (1,35 % за кожен день від суми кредиту) та нарахування 9301,80 грн - заборгованості по процентам по стандартній відсотковій ставці (1,59 % за кожен день від суми кредиту), узгоджується із умовами п. 3.4.1., п. 3.4.2., п. 5.1. договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 року.

Слід зазначити, що заборгованість за процентами в загальній сумі 13 250,70 грн нарахована до відкриття провадження у справі № 902/173/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ухвала суду від 08.04.2026 року у цій справі).

Отже, суд, перевіривши вказану вище довідку-розрахунок заборгованості за договором фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р., дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку заборгованість в загальній сумі 23 000,70 грн, та яка заявлена Заявником до визнання, відповідає умовам вказаного договору, наведеним нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що визнанню підлягає заборгованість в загальній сумі 55 941,44 грн, з яких : по кредитному договору № 1630636 від 30.03.2025 року в сумі 16 008,00 грн (11 850,00 грн + 4 158,00 грн); по кредитному договору №275772LP від 13.03.2025 року в сумі 8 752,50 грн (5 000,00 грн + 2 252,50 грн + 1 500,00 грн); по кредитному договору № 426194 від 07.09.2025 р. в сумі 8 180,24 грн; по договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р. в сумі 23 000,70 грн.

Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" в загальній сумі 55 941,44 грн не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 03.06.2026 (вх. № 01-32/817/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/173/26, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 55 941,44 грн, з яких : по кредитному договору № 1630636 від 30.03.2025 року в сумі 16 008,00 грн; по кредитному договору № 275772LP від 13.03.2025 року в сумі 8 752,50 грн; по кредитному договору № 426194 від 07.09.2025 р. в сумі 8 180,24 грн; по договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р. в сумі 23000,70 грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Також, суд звертає увагу на заявлені до визнання 6 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.

Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 03.06.2026 (вх. № 01-32/817/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/173/26, подана до суду через систему "Електронний суд" адвокатом Калачиком В.В..

Водночас, Заявником в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:

- ордер серії АА 1247554 від 18.11.2025 року про надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвокатом Калачиком Володимиром Вікторовичем на підставі договору про надання правової допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000529 від 30.11.2018 року, видане Калачику Володимиру Вікторовичу;

- договір про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року, який укладено між Адвокатським об`єднанням "Калачик та Партнери" в особі керуючого Калачик Володимир Вікторович (адвокат) та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Клієнт);

- Акт про надання правничої (правової) допомоги від 03.06.2026 року до договору №8/2025 від 18.11.2025 року (Сторони : Калачик Володимир Вікторович, Клієнт: ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (ЄДРПОУ 41240530)), який підписано та скріплено печаткою ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" і яким передбачено, що адвокатом виконано правничу допомогу щодо підготовки та подання заяви про грошові вимоги кредитора у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , справа № 902/173/26.

Також, цим Акт про надання правничої (правової) допомоги визначено перелік наданих послуг та опис, а саме :

1) Аналіз документів Клієнта, договорів, факторингових угод, виписок (обсяг - опрацювання всіх наданих матеріалів; витрачений час 1,0; вартість - 1 000,00 грн);

2) Аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника (обсяг - встановлення обґрунтованості вимог; витрачений час 1,0; вартість - 1 000,00 грн);

3) Визначення складу і розміру грошових вимог кредитора (обсяг - розрахунок тіла, процентів, штрафів; витрачений час 1,0; вартість - 1 000,00 грн);

4) Підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45-47, 122 КУзПБ (обсяг - заяву складено; витрачений час 2,0; вартість - 2 000,00 грн);

5) Підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС (обсяг - пакет підготовлений для подання через ЄСІТС; витрачений час 1,0; вартість - 1 000,00 грн). Загальна вартість послуг - 6 000,00 грн.

Крім цього, у вказаному вище Акті про надання правничої (правової) допомоги зазначено, що Послуги виконані в повному обсязі, у строки та відповідно до Договору №8/2025. Клієнт не має претензій до обсягу та якості наданих послуг.

Разом з тим, договором про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.11.2025року передбачені такі умови :

Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного Акту наданих послуг, протягом 10-ти днів з дня підписання відповідно акту, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.1.).

Цей Договір набирає чинності з 18.11.2025 р. і діє до 18.11.2026 року (п. 2.1.).

За правову допомогу, передбачену Договором, Клієнт сплачує Адвокату винагороду, розрахований у відповідному акті наданих послуг (п. 4.1.).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на професійну правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Дослідивши подані Заявником докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 6 000,00 грн.

Отже, визнанню підлягають вимоги Заявника в розмірі 6 000,00 грн - витрат на правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 03.06.2026 (вх. № 01-32/817/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/173/26, частково.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (вул. Ірининська, буд. 5/24, офіс 89, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 55 941,44 грн (друга черга задоволення), з яких : по кредитному договору № 1630636 від 30.03.2025 року в сумі 16 008,00 грн; по кредитному договору № 275772LP від 13.03.2025 року в сумі 8 752,50 грн; по кредитному договору № 426194 від 07.09.2025 р. в сумі 8 180,24 грн; по договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 9163532 від 27.03.2025 р. в сумі 23 000,70 грн; а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 6 000,00 грн - витрат на правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/173/26.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 03.06.2026 (вх. № 01-32/817/26), в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 8 230,22 грн - заборгованість по нарахуванню на прострочене тіло (пеня) у справі №902/173/26.

4. Арбітражному керуючому Мельниковій А.В. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/173/26.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 , адвокату Гарманчук О.Р. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Мельниковій А.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Еко Фін" - info@cashtancredit.com.ua, представникам ТОВ "Еко Фін" адвокату Сердійчуку О.Л. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , адвокату Арсеміковій І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; представнику ТОВ "Авентус Україна" адвокату Калачику В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; представнику ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвокату Калачику В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_7

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.