Рішення № 140126145, 28.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

28.09.2026 Справа № 756/6077/25

Справа № 756/6077/25

Провадження № 2/756/10489/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Лук`янової Л.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Малько Ж.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 159 207,32 грн, що складається з:

- заборгованості за послуги з централізованого опалення, спожиті до 01.05.2018, у розмірі 6 864,15 грн, інфляційних втрат у розмірі 995,30 грн, 3% річних у розмірі 239,78 грн;

- заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, спожиті до 01.05.2018, у розмірі 9 581,94 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 389,38 грн, 3% річних у розмірі 334,71 грн;

- заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 10 618,49 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 838,91 грн, 3% річних у розмірі 463,45 грн;

- заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 39 004,35 грн, інфляційних втрат у розмірі 6 120,85 грн, 3% річних у розмірі 1 495,88 грн;

- заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 26 147,96 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 030,11 грн, 3% річних у розмірі 717,67 грн, пені у розмірі 401,84 грн;

- заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 42 276,73 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 481,49 грн, 3% річних у розмірі 1 273,26 грн, пені у розмірі 740,45 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 119,67 грн та послуг з постачання гарячої води у розмірі 70,95 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Послуги надаються споживачам на підставі публічних договорів приєднання, опублікованих у газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085) та оприлюднених на офіційному вебсайті позивача. Будинок АДРЕСА_1 приєднаний до мереж тепло- та водопостачання, відповідач зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 цього будинку, від отримання послуг у встановленому порядку не відмовлялася, а тому є споживачем зазначених послуг. Крім того, на підставі договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго», позивач набув право вимоги до відповідача щодо оплати послуг, спожитих до 01.05.2018. Відповідач свого обов`язку з оплати спожитих послуг не виконувала, унаслідок чого станом на 31.03.2025 утворилася заборгованість, на яку позивач нарахував інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 13.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08.07.2025 позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 159 207,32 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

13.07.2026 відповідач звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій заперечувала проти позову. Зазначала, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спірний період була неповнолітньою, договору про надання послуг з позивачем не укладала, згоди батьків на укладення такого договору не було, а тому заборгованості перед позивачем не має. Крім того, посилалася на те, що справу розглянуто без залучення її законних представників.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19.08.2026 заочне рішення від 08.07.2025 скасовано, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву відповідачем не подавався.

У судовому засіданні відповідач та її представник - адвокат Малько Ж.С., проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у заяві про перегляд заочного рішення, просили у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. З огляду на це суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва від 14.04.2025 № 129337990, у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 04.01.1990; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - з 09.02.1993; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - з 28.01.1995; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з 08.11.2012.

Дату народження відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 - зазначив і сам позивач у позовній заяві. Отже, до 27.08.2021 відповідач була малолітньою особою, з 27.08.2021 до ІНФОРМАЦІЯ_5 - неповнолітньою особою, а повноліття досягла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заборгованість, про стягнення якої заявлено позов, нарахована за послуги, спожиті до 01.05.2018, у період з 01.05.2018 по 31.10.2021 та у період з 01.11.2021 по 31.03.2025, тобто в повному обсязі за час, коли відповідач не досягла повноліття.

Позивач пред`явив вимоги до відповідача як до особи, зареєстрованої у квартирі. Доказів того, що у спірний період відповідач була власником (співвласником) квартири, матеріали справи не містять. Доказів укладення відповідачем договору про надання житлово-комунальних послуг, у тому числі за згодою її батьків, позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, який діяв до 01.05.2019, споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно зі ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності; інші правочини від імені малолітньої особи вчиняють її батьки (усиновлювачі).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа), крім правочинів, передбачених ст. 31 цього Кодексу, має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, бути учасником (засновником) юридичних осіб, укладати договір банківського вкладу (рахунку) та договір про отримання електронних довірчих послуг. Інші правочини неповнолітня особа вчиняє за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 33 ЦК України неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону, а також за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (ч. 1 ст. 34 ЦК України).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Аналізуючи наведені норми у їх системному зв`язку, суд дійшов висновку, що обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг покладається на споживача, а особи, які лише проживають та/або зареєстровані в житлі, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати таких послуг за умови наявності в них цивільної дієздатності. Саме з дієздатністю (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») та повноліттям (ст. 64 ЖК України) законодавець пов`язує солідарну відповідальність осіб, зареєстрованих у житлі, та членів сім`ї наймача.

Договір про надання житлово-комунальних послуг, у тому числі укладений шляхом приєднання до публічного договору та вчинення конклюдентних дій, є правочином, що виходить за межі правочинів, які малолітня та неповнолітня особа вправі вчиняти самостійно відповідно до ст. 31, ч. 1 ст. 32 ЦК України. До досягнення відповідачем чотирнадцяти років такий правочин від її імені могли вчинити лише батьки, а у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідач могла вчинити його лише за згодою батьків. Доказів вчинення відповідачем такого правочину за згодою батьків матеріали справи не містять.

Таким чином, у спірний період відповідач не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, щоб набути статус споживача за договором про надання житлово-комунальних послуг, і не належала до кола дієздатних осіб, які відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати таких послуг. Відтак обов`язку з оплати заявленої до стягнення заборгованості у відповідача не виникло.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду. У постанові від 28.02.2018 у справі № 310/5760/15-ц (провадження № 61-2863св18) Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду, яким заборгованість за послуги з теплопостачання стягнуто з відповідача лише за період після досягнення ним повноліття та реєстрації у квартирі, а в решті вимог, у тому числі щодо заборгованості, нарахованої за період неповноліття відповідача, відмовлено. Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд застосував ч. 1 ст. 34 ЦК України та ст. 64 ЖК Української РСР, зазначивши, що «Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність, за зобов`язаннями, що випливають з зазначеного договору».

У постанові від 28.02.2020 у справі № 753/20021/16-ц (провадження № 61-7765св18) Верховний Суд виходив з того, що «Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»)». Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 754/12407/23 (провадження № 61-2056св25): «Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати».

Посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, про те, що відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не звільняє споживача від оплати фактично спожитих послуг, висновків суду не спростовує. Зазначена позиція стосується наслідків відсутності письмового договору і не вирішує питання про обов`язок особи, яка на час споживання послуг не мала повної цивільної дієздатності.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги, спожиті до 01.05.2018, право вимоги за якими позивач обґрунтовує договором про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 602-18, суд зазначає, що станом на 01.05.2018 відповідачу виповнилося десять років. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Оскільки на час виникнення цієї заборгованості відповідач була малолітньою і зобов`язання з оплати послуг у неї не виникло, до позивача не могло перейти право вимоги до неї, тому суд не вбачає підстав для оцінки доказів переходу права вимоги за зазначеним договором.

Оскільки у відповідача не виникло обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг за спірний період, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення плати за абонентське обслуговування, а також похідні від основної вимоги вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пені, які є відповідальністю боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доводи відповідача про розгляд справи без залучення її законних представників на час ухвалення цього рішення втратили значення, оскільки заочне рішення від 08.07.2025 скасовано, з 27.08.2025 відповідач набула повної цивільної процесуальної дієздатності (ч. 1 ст. 47 ЦПК України) та брала участь у розгляді справи особисто і через свого представника.

Посилання відповідача на ст. 222 ЦК України суд не бере до уваги, оскільки вимог про визнання правочину недійсним у цій справі не заявлено, а відмова в позові ґрунтується на відсутності у відповідача обов`язку з оплати спірних послуг.

Разом з тим, відмова в позові з наведених підстав не позбавляє позивача права звернутися з відповідними вимогами до осіб, на яких у спірний період покладався обов`язок з оплати наданих житлово-комунальних послуг.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судовий збір у розмірі 3 028 грн, сплачений позивачем, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Суддя О.О. Тиха