Рішення № 140124626, 23.09.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1094/26

Провадження №2/594/868/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Зушман Г. І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Борщеві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Ідея Банк», звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 84 833,86 грн, вказуючи, що між банком та відповідачкою 09.08.2019 було укладено договір кредиту та страхування №Z06/00609/005574603, згідно якого позивач надав відповідачці кредит в розмірі 49999 грн зі сплатою 21,99 % річних. Позивач виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, однак станом на дату подання цієї заяви відповідачка не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки, та інші платежі за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 17.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася повторно, викликалась шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, судова повістка повернута без вручення з відміткою про відсутність відповідачки за зазначеною адресою, що відповідно до п.4) ч.8 ст.128 ЦПК України є належним врученням судової повістки. Відзиву проти позову від відповідачки не надходило.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачки, проти чого позивач не заперечував.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

Між АТ «Ідея Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 09.08.2019 укладено договір кредиту та страхування №Z06/00609/005574603 (далі - Договір), згідно якого відповідачка отримала кредит в розмірі 49 999,00 грн, зі сплатою 21,99 % річних, строком на 60 місяців.

Пунктом 1.6 встановлено, дату повернення кредиту 09.08.2024.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що банк надає кредит позичальнику для власних потреб, шляхом переказу коштів в розмірі 49999,00 грн на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», та Позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту у розмірі 4337,810 грн, згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього Договору. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ ПЗУ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ» в АТ «Ідея Банк» IBAN НОМЕР_4 через транзитний рахунок відкритий в АТ «Ідея Банк».

Пунктом 4. сторони дійшли згоди про те, що в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною Договору, зрозуміло та доступно викладено: a) детальний розпис складових загальної вартості Кредиту та реальної річної відсоткової ставки; б) графік платежів з повернення «Кредиту, сплати процентів за його користування; в) сум комісійної винагороди та інших платежів за Договором.

У Додатку № 1 до Договору №Z06/00609/005574603 міститься графік щомісячних платежів згідно кредиту, який ОСОБА_1 отримала, а саме, графік щомісячних платежів, викладений в п. 5 паспорту споживчого кредиту №Z06/00609/005574603, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена 09.08.2019.

АТ «Ідея Банк» виконав свої зобов`язання за Договором, що підтверджується меморіальним ордером № 2950972 про видачу кредиту від 09.08.2019, згідно якого отримувачем вказано ОСОБА_1 , сума - 49999,00 грн, призначення платежу: видача кредиту згідно кредитного договору №Z06/00609/005574603 від 09.08.2019, та меморіальним ордером № 2950978 про видачу кредиту від 09.08.2019, згідно якого отримувачем вказано ОСОБА_1 , сума 45661,19 грн, призначення платежу: видача кредиту згідно кредитного договору №Z06/00609/005574603 від 09.08.2019. Також згідно меморіальним ордером № 2950974 від 09.08.2019, ОСОБА_1 сплатила страховий платіж в сумі 4337,81 грн.

Як вбачається з виписки по рахунку, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 згідно кредитного договору №Z06/00609/005574603 від 09.08.2019, у період з 09.08.2019 по 27.01.2023 здійснювалося погашення за кредитним договором №Z06/00609/005574603 від 09.08.2019. Проте кошти вносилися в недостатній кількості для повного повернення кредиту внаслідок чого утворилася заборгованість.

За змістом довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №Z06/00609/005574603 від 09.08.2019 АТ «Ідея Банк», станом на 09.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 84833,86 грн, з яких: 35 875,21грн - заборгованість за простроченим боргом; 18 779,56 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 30 179,09 грн - заборгованість за простроченою платою за обслуговування кредиту.

Відповідачкою не надано доказів на спростування вище наведеної інформації та обставин, не надано жодних обґрунтувань на підтвердження факту повного виконання умов Договору та повернення кредиту.

Відтак до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно із положеннями ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

В силу вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, встановивши отримання відповідачкою кредитних коштів та їх неповернення у встановлені Договором строки, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором №Z06/00609/005574603 від 09.08.2019.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за платою за обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Великої Палата Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Верховний Суду постанові від 06 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 виснував, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, відповідачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Пункти кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, в розмірі 30 179,09 грн, не підлягає стягненню з відповідачки. Водночас кошти, які були зараховані на оплату цих послуг у розмірі 53297,20 грн повинні бути зараховані на погашення заборгованості за кредитом та процентами. Враховуючи, що прострочений борг становить 35875,21 грн (53297,20 грн - 35875,21 грн =17421,99 грн), а кошти, які були зараховані на оплату послуг за обслуговування кредиту становлять 53297,20 грн. Відтак, заборгованість за простроченим боргом становитиме 0,00 грн. Решту сплати за надання послуг в розмірі 17421,99 грн слід перерахувати в погашення заборгованості за простроченими процентами, у зв`язку з чим стягненню підлягатиме 1357,57 грн за простроченими процентами (18779,56 грн - 17421,99 грн =1357,57 грн).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 1357,57 грн, що є заборгованістю за простроченими процентами.

З відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення сплачений ним судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 526, 530, 551, 610,612,616, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Валова,11, Львівська область, код ЄДРПОУ 19390819, реквізити для стягнення заборгованості за кредитним договором: номер банківського рахунку - НОМЕР_2 , код одержувача 19390819, назва банку АТ «Ідея Банк», МФО банку 336310, призначення платежу погашення заборгованості за кредитним договором № Z06.00609.005574603 від 09.08.2019, ОСОБА_1 ) заборгованість за кредитним договором № Z06.00609.005574603 від 09.08.2019 в сумі 1357,57 грн, що є заборгованістю за простроченими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 42,60 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачкою може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий: Г.І.Зушман