Ухвала суду № 140124294, 23.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1410/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої- ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальну справу №308/1410/21 кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021075030000056 від 16.01.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Так, 30 грудня 2020 року близько 14:50 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у магазині «Вопак», що розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бестужева, 9, діючи з прямим умислом - усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистої наживи за рахунок викраденого чужого майна, шляхом вільного доступу таємно викрала з торгівельного залу магазину продукти харчування, а саме: приправа «10 овочів», вершки збиті 48г (Oetker), сметана «Селянська» 21% 400г плівка (Дживальдіс), сирок «Простоквашино», печиво «Oreo» какао/крем/ваніль 95г (Крафт), кіндер-сюрприз Т72 Дівчатка 1 шт (Ферреро), кіндер-Джой Т24 1 шт(Ферреро), шоколад «Мілка» Mini Snow Balls цукр оболонка 100г, салямі «Баварська`в/г ваг (Ходорівський МК), сир «Maasdam» 45% ваг (Maestro), загальна вартість яких згідно з накладною N?59806 від 30.12.2020 складає 427,00 грн., однак свій протиправний умисел до кінця не довела, з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана при виході з примішення магазину працівниками магазину.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про закриття кримінального провадження №12021075030000056 від 16.01.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння. Клопотання мотивовано тим, що зважаючи на зміну розміру дрібного викрадення, згідно з Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024», кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили суд визнати обвинувачену невинуватою у пред`явленому обвинуваченні.

Відповідно до постанови колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 753/4198/23 зазначено : "Посилання суду апеляційної інстанції на заперечення ОСОБА_7 щодо закриття кримінального провадження стосовно нього на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, не є підставою для невиконання вимог ст. 479-2 КПК. Отже, апеляційний суд, постановивши рішення про закриття апеляційного провадження, не виконав вимог статей 370, 404, 419 КПК України, не перевірив апеляційну скаргу прокурора, ухвалив рішення всупереч вимогам ст. 417 КПК та безпідставно закрив апеляційне провадження, не надавши відповіді на доводи сторони обвинувачення, яка заперечує наявність підстави до ухвалення виправдувального вироку. Таким чином, ураховуючи вимоги статей 370, 404, 419 КПК суд апеляційної інстанції повинен був розглянути апеляційну скаргу прокурора щодо незаконності ухвалення виправдувального вироку, дати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги щодо наявності у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення та постановити рішення, передбачене одним із пунктів 1, 2, 3, 5, 6 ст. 407 КПК, з урахуванням приписів статей 284, 417, ч. 2 ст. 479-2 КПК."

Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

З огляду на те, що обвинувачена ОСОБА_4 не надала згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України, зважаючи на процесуальну позицію обвинуваченої та захисника в судовому засіданні, з огляду на постанову Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 753/4198/23, суд проводить розгляд кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Під час здійснення головуючим процесуальних дій по визначенню обсягу та порядку дослідження доказів, обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті не визнала . Зазначила, що в той вечір вона ходила на ринок, де придбала товари з якими ходила по магазинам. З тими товарами вона зайшла і до магазину «Вопак» по вулиці Бестужева, 9 в місті Ужгород. Зазначила, що у магазині «Вопак» вона купила продукти харчування, після чого розрахувалася на касі. Коли виходила з магазину, до неї підійшли працівники охорони та попросили зайти до їх кімнати.

Показала, що у тій кімнаті у неї взяли сумку та виклали все на стіл. Зазначила, що у кімнаті також була присутня жінка, яка була допитана як свідок. Вказала, що у неї запитали де її чек на придбаний товар, вона відповіла, що викинула його біля каси, після чого працівники магазину викликали працівників поліції. Зазначила, що чек вона напевно викинула біля каси. Показала, що весь товар, який вона купила у «Вопаку» вона поклала у прозорий пакет і на касі розрахувалася за товар. Також зазначила, що під час досудового розслідування вона не заявляла клопотання про допит продавця з ринку у якості свідка. Дату події не пам?ятає.

Не зважаючи на процесуальну позицію обвинуваченої в судовому засіданні, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Як доказ вини обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення прокурор в судовому засіданні зазначає показання свідка: ОСОБА_6 .

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_6 , яка суду надала показання про те, що вона працює на посаді охоронця у ТОВ «П.С.Ю». Зазначила, що з обвинуваченою у жодних відносинах не перебуває. Зазначила, що зі сплином часу не пам?ятає дати події, але обвинувачену знає як особу, яка вчинила злочин, крадіжку товарів, у магазині «Вопак» по вул. Бестужева, 9 у місті Ужгород, яких саме товарів не пам?ятає за спливом часу . Зазначила, що передивляючись камери, оскільки це її робота, вона побачила жінку, яка складала товар у сумку, не у візок, не у сітку та намагалась вийти через касу не оплативши за товар. Зазначила, що вона вийшла до відділу каси, після чого вони попросили обвинувачену пройти з ними в кабінет та викласти з її сумки всі взяті нею товари. Показала, що обвинувачена пройшла у кабінет робочий, але не хотіла визнавати, після чого вони викликали поліцію.Показала, що бачила, як обвинувачена складає товар у сумку, а не у візок, не у сітку.

Оцінюючи покази свідка , суд вважає їх логічними та послідовними, такими, що не викликають сумнівів в їх достовірності, та враховує, що свідок попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідчення надані під присягою, а відтак аналізуючи зміст показань свідка в частині обставин, які вона сприймала особисто, суд визнає їх належними, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та обставини, які мають значення для кримінального провадження, та допустимими доказами вини обвинуваченої в пред`явленому обвинуваченні.

У суда відсутні підстави ставити під сумнів покази вказаного свідка, яка до цієї події не знала обвинувачену, у неї відсутні підстави для оговору обвинуваченої.

Обставин, регламентованих ст. 87 КПК України щодо свідка в ході судового розгляду встановлено не було.

Даних передбачених ч.2 ст. 96 КПК України стороною захисту відносно допитаного під час судового розгляду свідка для доведення недостовірності її показань надано не було.

Сторона обвинувачення та сторона захисту не заявляла клопотань про допит інших осіб в якості свідків у кримінальному провадженні.

Однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань яка передбачена ст. 7 КПК України. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

На підтвердження події вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України та винуватості ОСОБА_4 у її вчиненні стороною обвинувачення надані суду та безпосередньо у судовому засіданні дослідженні наступні докази :

-Постанова дізнавача старшого інспектора сектору дізнання Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 про визнання речовим доказом від 26.01.2021 року відповідно до якої оптичний DVD-R диск на якому збережено відеозаписи події вчинення кримінального правовпорушення визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12021075030000056 від 16.01.2021 року.

-Постанова дізнавача старшого інспектора сектору дізнання Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 про визнання речовим доказом від 16.01.2021 року відповідно до якої вилучені продукти харчування визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12021075030000056 від 16.01.2021 року.

- прихідна накладна №59806 від 30.12.2020 року видана ТОВ "Ужгород П.С.Ю.", згідно якої зазначено перелік викрадених товарів: приправа «10 овочів» - 1шт., вершки збиті 48г (Oetker)- 2 шт., сметана «Селянська» 21% 400г плівка (Дживальдіс) - 1 шт., сирок «Простоквашино» - 2 шт., печиво «Oreo» какао/крем/ваніль 95г (Крафт) - 2 шт., кіндер-сюрприз Т72 Дівчатка 1 шт (Ферреро) - 1 шт., кіндер-Джой Т24 1 шт(Ферреро) - 1 шт., шоколад «Мілка» Mini Snow Balls цукр оболонка 100г.- 1 шт., салямі «Баварська`в/г ваг (Ходорівський МК)- 0,56 кг., сир «Maasdam» 45% ваг (Maestro) - 0,53 кг.

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань сформованого станом на 01.02.2021 року, відповідно до якого 16.01.2021 року було зареєстровано кримінальне провадження №12021075030000056 , правова кваліфікація ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.

- рапорт ДОП відділу превенції Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 від 15.01.2021 року, згідно якого вбачається, що останнім було зареєстровано в ІТС ІПНП (журналі ЄО) Ужгородського ВП за №29929 від 31.12.2020 року за зверненням гр. ОСОБА_9 , який просить прийняти міри щоло неправомірних дій гр. ОСОБА_4

- рапорт ДОП відділу превенції Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 від 16.01.2021 року, згідно якого просить надати дозвіл на приєднання матеріалів зареєстрованих в ЄО №29929 від 31.12.2020 року Ужгородському ВП по зверненні ОСОБА_9 до матеріалів ЄРДР №12021075030000056 від 16.01.2021 року.

- електронний рапорт помічника чергового Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 від 30.12.2020 року відповідно до якого 30.12.2020 о 15:19 надійшло повідомлення зі служби 102 від гр. ОСОБА_11 про те, що 30.12.2020 о 15:18 за адресою: м. Ужгород, вул. Бестужева ними було затримано особу жіночої статі, яка вчинила крадіжку групи товарів з магазину.

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується складений інспектором сектору дізнання СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_12 , згідно якого було прийнято усну заяву від гр. ОСОБА_9 від 30.12.2020 року, згідно якої заявник ОСОБА_9 просить прийняти міри до невідомої особи жіночої статі яка 30.12.2020 року знаходячись в супермаркеті «Вопак» намагалась вкрасти товарно-матеріальні цінності.

- протокол огляду місця події від 30.12.2020 року з долученою до нього таблицею ілюстрацій , який проведено інспектором сектору дізнання СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_12 у присутності понятих, власника приміщення відповідно до якого обєктом огляду є приміщення відділу охорони супермаркету «Вопак», що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Бестужева, 9. Було оглянуто дане приміщення у якому знходилась особа жіночої статі, яка представилась як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також в ході огляду виявлено, що в кімнаті знаходиться письмовий стіл а якому було виявлено та вилучено: приправа «10 овочів» - 1шт., вершки збиті 48г (Oetker) - 2 шт., сметана «Селянська» 21% 400г плівка (Дживальдіс)- 1 шт., сирок «Простоквашино»- 2 шт., печиво «Oreo» какао/крем/ваніль 95г (Крафт) - 2 шт., кіндер-сюрприз Т72 Дівчатка 1 шт (Ферреро)- 1 шт., кіндер-Джой Т24 1 шт (Ферреро) - 1 шт., шоколад «Мілка» Mini Snow Balls цукр оболонка 100г- 1 шт., салямі «Баварська"»в/г (Ходорівський МК)- 0,56 кг., сир «Maasdam» 45% ваг (Maestro)- 0,53 кг.

- Протокол огляду відеозапису від 26.01.2021 року дізнавача сектору дізнання Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 з долученою до нього таблицею ілюстрацій, згідно якого старший інспектор сектору дізнання Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 провів огляд одностороннього оптичного диску DVD-R з написами у верхній частині виконаними латинськими літерами: «DVD-R 16x 4.7GB Data 120 min Video». Безпосереднім об?єктом перегляду є відеоматеріали, які знаходяться на матеріальному носієві - вище вказаному оптичному диску. В протоколі зазначено, що в ході проведення огляду було виявлено наступне: в ході перегляду даного відеозапису встановлено, що відеофіксація проводилась камерами внутрішнього відео нагляду, розміщеними в торгівельному залі магазину «Вопак», що розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бестужева, 9, Закарпатської області. При повному (детальному) перегляді відеозапису встановлено, що таким зафіксовано факт здійснення крадіжки продуктів харчування особою жіночої статі, яка з урахуванням даних, отрманих в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлена як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на відеозаписі відображено, як дана особа заховує у власній сумці пакет із продуктами харчування.

При повному (детальному) перегляді відеозапису встановлено, що таким зафіксовано як зазначена вище особа ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розраховуючись за частину товару проходить мимо каси з прихованим у власній сумці пакетом викрадених продуктів. (Ілюстрації N?4,5).

При повному (детальному) перегляді відеозапису встановлено, що таким зафіксовано як зазначена вище особа ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проходить касовий відділ із викраденим товаром та прямує в сторону виходу з магазину, де зупинена працівниками служби охорони (Ілюстрації N?6,7).

Відеозапис з камер внутрішнього відео нагляду, розміщеними в торгівельному залі магазину «Вопак», що розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бестужева, 9, було відтворено у судовому засіданні в ході судового розгляду справи за участі сторін. ( 2 відео файли)

Один відео файл, який знаходився на диску неможливо відтворити оскільки тип зазначених файлів не підтримується, а вжиті судом заходи не надали результату.

Аналізуючи вищезазначені письмові докази, досліджені в ході судового розгляду, зокрема протоколи слідчих дій, суд визнає їх належними та допустимими доказами, складені відповідно до вимог КПК України та не оспорюються учасниками кримінального провадження, клопотань про їх виключення з обсягу доказів не надходило, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87,99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, дослідженими доказами в їх сукупності підтверджуються , як дата, час, місце, так і спосіб вчинення злочину, тобто обставини встановлені ст.91 КПК України. При цьому, надані у ході судового розгляду показання обвинуваченої, свідка кореспондуються з даними відображеними у протоколах, письмових доказах та узгоджуються між собою цілком і повністю в повній мірі.

Окрім того, суд зазначає, що вимоги до оформлення протоколу, який фіксує хід і результати проведення процесуальної дії визначені в ст. 104 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюютьнаявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 1 статті 86 КПК України передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, досліджені письмові докази суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України , а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87,99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, дослідженими доказами в їх сукупності підтверджуються , як дата, час, місце, так і спосіб вчинення злочину, тобто обставини встановлені ст.91 КПК України. При цьому , надані у ході судового розгляду показання свідка кореспондуються з даними відображеними у протоколах , письмових доказах та узгоджуються між собою цілком і повністю в повній мірі.

Отже, суд визнає здобуті по даній справі докази допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено.

Оцінюючи покази свідка у їх сукупності та нерозривному взаємозв`язку з дослідженими письмовими доказами , які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, суд вважає їх логічними та послідовними, такими, що узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, та враховує, що свідок попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідчення надані під присягою, а відтак аналізуючи зміст показань свідка в частині обставин, які вона сприймала особисто, суд визнає їх належними, оскільки вони підтверджують обставини , що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та обставини, які мають значення для кримінального провадження, та допустимими доказами вини обвинуваченої в пред`явленому обвинуваченні.

З аналізу показів свідка у їх сукупності з письмовими доказами , які є процесуальними джерелами доказів , у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджуються обставини того, що обвинувачена вчинила дії, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

За змістом статей 86-87 КПК України, ключовою умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, зібрані таким шляхом докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.

Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.

Зміст вказаних норм свідчить, що така властивість доказу, як його допустимість, законодавцем пов`язується саме з порядком отримання відповідних фактичних даних.

Саме тому недопустимість доказів обумовлюється порушенням не будь-яких процесуальних правил, а лише тих, що забезпечують порядок отримання доказів у кримінальному провадженні. Тому, на вирішення питання про допустимість доказу не можуть впливати порушення інших правил кримінально-процесуальної процедури, що не мають відношення до порядку збирання доказів.

Крім того,як вбачається із самої назви ст.87КПК України,її змісту,а також практики Верховного Суду щодо її застосування, визнання доказів недопустимими обумовлюються не будь-якими порушеннями кримінально-процесуальної форми збирання доказів, а лише тими,що спричиняють шкоду фундаментальним правам і свободам людини (аналогічна правова позиція міститься у постановах ККСВС від 28січня 2020 року у справі №359/7742/17,від 8 жовтня 2019 року у справі №639/8329/14-к та від 12 листопада 2019 року у справі №236/863/17).

Отже, суд визнає здобуті по даній справі докази допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено.

Щодо доводів сторони захисту про те, що потерпілим не було доведено законність отримання товару, не проведено інвентеризацію, суд виходить з наступного.

Слід зазначити, що в матеріалах кримінального провадження наявна прихідна накладна №59806 від 30.12.2020 року ТОВ "Ужгород П.С.Ю.", згідно якої було зазначено товари, замах на крадіжку яких було вчинено . Під час досудового розслідування та судового розгляду не порушувалось питання про законність отримання товару ТОВ "Ужгород П.С.Ю." Будь-яких доказів, що вилучений товар був отриманий протиправним шляхом стороною захисту не доведено. Сторона захисту та обвинувачена не зверталися до суду з клопотанням про призначення судово-бухгалтерської експертизи для підтвердження нестачі товару. Доказів того, що таке клопотання сторони захисту подавалось на стадії досудового розслідування суду не надано.

Разом з цим, слід зазначити, що обвинувачена в судовому засіданні не заперечувала, що зайшла в магазин «Вопак», що розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бестужева, 9 і незаперечувала, що на відтвореному в судовому засіданні відеозаписі з камер відео спостереження знаходиться саме вона.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості (наприклад, щодо вартості викраденої безпосередньо з магазину роздрібної торгівлі товарної продукції, на яку є роздрібна ціна, чи проведення інших арифметичних розрахунків, тощо), (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 676/1504/18 від 01квітня 2021 року)

Так, п.6 ч.2 ст.242 КПК України встановлює обов`язок слідчого або прокурора звернутися із клопотанням до слідчого судді про призначення експертизи у випадку необхідності визначення розміру матеріальних збитків, якщо вартість викраденого майна неможливо визначити за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину. У випадку ж встановлення вартості викраденого майна за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розміру відшкодування завданих злочином збитків за відповідними цінами на час вирішення справи в суді, призначення експертизи не є обов`язковим (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №326/6 72/17 від 01.11.2018)

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, предметом злочину є закінчений замах на крадіжку продуктів харчування з магазину, тому у слідчого не було підстав для призначення відповідної експертизи, у зв`язку з чим слідчий обґрунтовано звернувся до потерпілої сторони та отримав прихідну накладну №59806 від 30.12.2020 року видана ТОВ "Ужгород П.С.Ю." на викрадений товарі, загальною вартістю 427, 00 грн.

Крім того, дана інформація є загальновідомою та загальнодоступною і спеціальних знань не потребує.

Водночас, суд зазначає, що сторона захисту під час судового провадження не оспорювала вартість товару , не зазначала, що ця вартість є більшою чи меньшою , ніж встановлено органом досудового розслідування і не порушувала питання про необхідність призначення у звязку з цим товарознавчої експертизи, клопотань про призначення відповідної експертизи в суді не заявля

З огляду на зазначені дані (характеристики) викрадених речей, які вказані у протоколі огляду місця події від 30.12.2020 року, зазначені у накладній наданій потерпілою стороною, то наявність чи відсутність на них будь-яких документів не впливає на обставини справи. Проведення інвентаризації не може вважатися єдиним доказом факту викрадення певної речі, оскільки виявлені та вилучені речі під час огляду місця події знаходились безпосередньо в магазині в якому здійснювався їх продаж .

Так, під час дослідження доказів кримінального провадження суд встановив факт закінченого замаху крадіжки обвинуваченою речей з магазину «Вопак», які було виявлено охоронцем в магазині та надалі виявлено і вилучено під час огляду місця події.

Аналізуючи дані протоколів огляду місця події та огляду відеозаписів, а саме відеозаписів з камер спостереження магазина «Вопак», що міститься на відповідних технічних носіях інформації вбачається здіснення факту закінченого замаху крадіжки гр. ОСОБА_4 .

Водночас факт закінченого замаху з крадіжки підтверджується даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від гр. ОСОБА_9 від 30.12.2020 року, згідно якого заявник ОСОБА_9 просить прийняти міри до невідомої особи жіночої статі яка 30.12.2020 року знаходячись в супермаркеті «Вопак» намагалась вкрасти товарно-матеріальні цінності, протоколами огляду місця події та огляду відеозаписів та іншими доказами у сукупності.

Щодо доводів сторони захисту про те, що обвинувачена була позбавлена права на захист, оскільки під час затримання їй не залучено адвоката, суд виходить з наступного.

Слід зазначити, що до матеріалів кримінального провадження не долучено протокол затримання обвинуваченої ОСОБА_4 .

Згідно долученого до матеріалів справи протоколу огляду місця події від 30.12.2020 року, вбачається, що 30.12.2020 року інспектором сектору дізнання СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_12 проведено огляд місця події за адресою: м. Ужгород, вул. Бестужева, 9 у присутності понятих, власника приміщення відповідно до якого обєктом огляду є приміщення відділу охорони супермаркету «Вопак», що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Бестужева, 9. Було оглянуто дане приміщення у якому знходилась особа жіночої статі, яка представилась як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно протоколу зазначено, що такий огляд було розпочато 16 год. 40 хв. та закінчено о 17 год. 10 хв. 30.12.2020 року, таким чином доводи сторони захисту про проведення обвинуваченою значного проміжку часу у відділі поліції без залучення захисника спростовується матеріалами справи.

При цьому відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК України, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Відтак, суд вважає безпідставними доводи захисника про порушення права обвинуваченої на захист під час затримання.

Доводи захисника та обвинуваченої ОСОБА_4 про відсутність доказів вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення та невизнання вини обвинуваченою у скоєнні кримінального правопорушення суд розцінює як намір уникнути відповідальності за фактично вчинене та обраний спосіб захисту, а тому відхиляє їх, адже вони суперечать фактичним обставинам справи.

Заслухавши покази обвинуваченої ОСОБА_4 , заслухавши покази свідка, перевіривши надані стороною обвинувачення докази, оцінюючі кожний досліджений в судовому засіданні доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів -з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України у відповідності до критерія доведеності вини поза розумним сумнівом.

Окрім того, у відповідності до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Отже, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.

Так, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінальним процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 91 КПК України, однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Отже, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеним висунуте ОСОБА_4 обвинувачення за ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.

Разом з тим, суд вважає, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України підлягає закриттю на підставі п.1-2 ч.2 ст. 284 КПК України, виходячи з наступного.

На час, до якого відноситься інкриміноване обвинуваченій ОСОБА_4 діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18липня 2024року №3886-IX«Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ст.51 ч.1 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Статтею 51 частиною 2 КУпАП установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ст.51 ч.1 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік", прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 грудня 2020 року становив 2270 грн., а 50% від його розміру становили 1135,00 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_4 крадіжки чужого майна, а саме 30.12.2020 розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив 2270 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_4 діяння, оскільки вартість майна, у здійсненні замаху на крадіжку якого вона обвинувачується, згідно обвинувального акта становить 427,00 грн., що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 2270,00 грн.

Оскільки вартість майна, замах на викрадення якого інкриміновано ОСОБА_4 становить 427,00 грн., то такі її дії підпадають під регулювання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно дост. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ч. 1 ст. 5КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

За таких обставин, враховуючи те, що вартість викраденого майна була меншою за розмір, з яким відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, тому суд вважає, що вчинене кримінальне правопорушення не підпадає під кримінально каране діяння, передбачені Особливою частиною КК України.

Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Статтею 284 ч.1 п. 4-1 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до п.1-2 ч.2 ст. 284 КПК України Кримінальне провадження закривається судом: з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.

Враховуючи, що відповідно до положеньЗакону України №3886-ІХсума викраденого, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини щодо права власності - збільшилася, суд вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для закриття кримінального провадження за ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України на підставі п.1-2 ч.2 ст.284 КПК України.

Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 479-2 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Судом встановлено факт вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 діяння, що підпадало під ознаки ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України на момент його вчинення. З огляду на подальшу декриміналізацію вказаного діяння, відсутність згоди обвинуваченої ОСОБА_4 та підтвердження факту вчинення дій належними та допустимими доказами , суд вважає за необхідне закрити кримінальне провадження на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Речові докази і арешт майна

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Цивільний позов не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись статтями 5 КК України, статтями 284, 369-372, 479-2 КПК України, суд-,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 - про закриття кримінального провадження №12021075030000056 від 16.01.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України - задовольнити.

Кримінальне провадження №12021075030000056 від 16.01.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України - закрити на підставі п. 1-2 ч.2 ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

Запобіжний захід не обирати.

Після набрання даною ухвалою законної сили копію ухвали направити до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП.

Речові докази:

-Оптичний DVD-R диск на якому збережено відеозаписи події вчинення кримінального правовпорушення - після набрання ухвалою законної сили залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

- вилучені продукти харчування, які передані на відповідальне зберігання власнику - після набрання ухвалою законної сили залишити у володінні власника.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 25.09.2026 року о 14 год. 15 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1