Рішення № 140124216, 23.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24573/26

Провадження № 2/127/6710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивувало тим, що 17 жовтня 2020 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено укладено договір №1154427 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі. Договір укладався за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується через вебсайт або мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора направленого товариством на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особового кабінету.

Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору кредидодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Строк кредиту - 25 днів. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , зазначену клієнтом особисто під час укладення договору.

Додатковим договором від 11 листопада 2020 року строк користування кредитом продовжено до 07 грудня 2020 року.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав, натомість відповідач лише сплатив 20,00 грн.

22 лютого 2021 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Сіроко фінанс" укладений договір факторингу №015-220221, згідно з яким, ТОВ "Сіроко фінанс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ "Лінеура Україна", в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №1154427 від 17 жовтня 2020 року.

21 жовтня 2024 року ТОВ "Сіроко фінанс" та ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" уклали договір факторингу № 20241021/2, згідно з яким ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Сіроко фінанс", в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 1154427 від 17 жовтня 2020 року.

Позивач зазначає, що станом на 08 липня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 20866,09 грн, з яких: 4992,50 грн - заборгованість по тілу кредиту, 13271,40 грн - заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки), 2602,19 грн інфляційні втрати.

У зв`язку з викладеним позивач і звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 20866,09 грн та судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2020 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладений договір № 1154427 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору товариство зобов`язується надати грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту складає 5000,00 грн, строк кредитування - 25 днів. Тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка становить 0,01% процентів від суми позики за кожен день користування кредитом (3,65 процентів річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, якщо в цей строк клієнт здійснити повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в графіку платежів. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, якщо клієнт не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки.

Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_2 .

11 листопада 2020 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладено додатковий договір, відповідно до умов якого було продовжено строк користування кредитом на строк, що дорівнює установленому п.1.3 Договору строку користування кредитом. Дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів не пізніше 07 грудня 2020 року. Також сторонами було погоджено проценту ставку в розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом строку, встановленого в п.3.1 цього додаткового договору.

Укладення договору та додаткової угоди здійснено сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС Товариства

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Як договір, так і додатковий договір підписаний відповідачем електронним підписом.

Отже сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Тобто між сторонами був укладений договір у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав. Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 5000,00 грн на виконання умов вищевказаного договору підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №1-1609 від 16 вересня 2025 року із змісту якого слідує, що між останнім та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року та відповідно до цього договору 17 жовтня 2020 року о 16.19.06 було успішно перераховано суму 5000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 69581467, призначення платежу: зарахування 5000 грн на картку НОМЕР_1 .

22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ "Сіроко Фінанс" укладено договір факторингу № 015-220221, відповідно до умов ТОВ "Сіроко Фінанс" отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТОВ "Лінеура Україна", в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №1154427 від 17 жовтня 2020 року.

Відповідно до п.4.3 цього договору права вимоги до фактора переходять з моменту підписання сторонами акта прийняття-передання Реєстру прав грошових вимог та виконання фактором зобов`язання з передачі клієнтом суми фінансування.

Додатковою угодою №02 від 19 травня 2021 року сторони визначили суму фінансування -1760 928,99 грн.

Сума фінансування була перерахована, що підтверджується платіжною інструкцією №41 від 25 травня 2021 року.

Згідно витягу з акту прийому-передачі реєстру прав вимог №015-220221/02 від 19 травня 2021 року (Додаткова угода №2 до Договору факторингу №015-220221 від 22 лютого 2021 року), ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1154427 від 17 жовтня 2020 року на суму 18263,90 грн, в тому числі: 4992,50 грн заборгованість за тілом кредиту; 13271,40 грн заборгованість за процентами.

21 жовтня 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ "ФК «Артеміда-Ф»" укладено договір факторингу № 20241021/2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримала право грошової вимоги боржників за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 1154427 від 17 жовтня 2020 року.

Відповідно до п.2.1.3 перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги.

Сторонами 21 жовтня 2024 року підписаний Реєстр прав вимоги.

Згідно витягу з Реєстру прав вимог №20241021/2 від 21 жовтня 2024 року до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1154427 від 17 жовтня 2020 року на суму 18263,90 грн, в тому числі: 4992,50 грн - тіло кредиту; 13271,40 грн заборгованість за відсотками.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.

Отже до позивача перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими доказами.

Відповідно до статей 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач не виконав свої зобов`язання. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань у нього наявна заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість за договором №1154427 від 17 жовтня 2020 року, станом на 18 травня 2021 року становить 9762,50 грн, з яких: 4992,50 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4734,00 грн заборгованість за процентами.

Водночас ТОВ «Лінеура Україна», здійснюючи передачу права вимоги, здійснила також нарахування процентів за прострочення користування кредитом.

Відповідно до п.9.11 договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку користування кредитом чи подовженого строку є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до п.3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Заборгованість за процентами в цілому склала 13271,40 грн, яка включає як суму заборгованості за процентами за користування кредитом (4734,00 грн), так і за проценти за понадстрокове користування кредитом відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України (94,86 х90 днів = 8537,40 грн).

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» здійснило нарахування інфляційних втрат в сумі 2609,19 грн, виходячи з суми заборгованості 18263,90 грн за період з грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року.

Однак суд не в повній мірі погоджується з таким нарахуванням.

Слід звернути увагу, що заборгованість в сумі 18263,90 грн включає проценти нараховані за понадстрокове користування кредитом за 90 днів, які є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Положеннями ст.611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким законом, зокрема є приписи ст.625 ЦК України, за змістом якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржників за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утриманими грошовими коштами, належними до сплати кредитора.

Тобто такі нарахування здійснюються виключно на первинні грошові зобов`язання, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд.

Первинним грошовим зобов`язанням є сума 9762,50 грн, а тому інфляційні втрати за період з 08 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року становлять1390,93 грн ( 9762,50 х 1,14247719 9762,50, де 1,14247719 індекс інфляції за період з 08 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року).

При визначенні розміру інфляційних втрат суд враховував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19.

Отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 19654,83 грн, з яких: 4992,50 грн - тіло кредиту; 13271,40 грн заборгованість за процентами, в тому числі й процентам за ст.625 ЦК України; 1390,93 грн інфляційні втрати.

Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів. При цьому суд звертає увагу, що відповідач не надав жодного доказу на спростування її розміру чи власного контррозрахунку.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 2507,85 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.

Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової допомоги № 211100284 від 06 липня 2026 року, розрахунок суми судових витрат, акт виконаних робіт з договором про надання правничої допомоги, рахунок на оплату послуг адвоката, платіжний документ про оплату послуг адвоката, та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001477.

Відповідно до п.4.1 4.2, 4.6 договору, правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує на умовах та в порядку встановленому даним договором., Клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 8000,00 грн. Сума, вказана в п.4.2. даного договору є гонораром адвоката за надання правової допомоги поверненню не підлягає.

З розрахунку суми судових витрат у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до відповідача за кредитним договором №1154427 від 17 жовтня 2020 року слідує, що сума витрати на правничу складає 8000,00 грн за надання наступних послуг: оплата послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам суд звертає увагу, що в ході цієї справи стороною позивача не подавалися заяви, скарги, клопотання чи інші процесуальні документи, як-то визначено в розрахунку суми витрат.

Крім того, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить більше третини ціни позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірною. Тому, враховуючи результат розгляду справи, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ЄДРПОУ 42655697, 79013, м. Львів, вул. С. Бендери, буд. 87, оф. 54) заборгованість за кредитним договором №1154427 від 17 жовтня 2020 року в розмірі 19654,83 грн, з яких: 4992,50 грн - тіло кредиту; 13271,40 грн заборгованість за процентами, в тому числі проценти за ст.625 ЦК України; 1390,93 грн інфляційні втрати, а також 2507,85 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ЄДРПОУ 42655697, 79013, м. Львів, вул. С. Бендери, буд. 87, оф.54),

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: