Рішення № 140124054, 16.09.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/43/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

прокурора Слободяна В.Ю.,

сторін у справі: позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки-адвоката Луценка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Органу опіки та піклування Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача

Представник позивачки-адвокат Луценко О.І. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати просив покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник посилалася на те, що сторони у справі являються батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2017 році шлюб між сторонами розірвано. З 2016 року і по теперішній час сторони проживають окремо. Донька проживає разом з позивачкою. Відповідач фактично самоусунувся від своїх обов`язків щодо виховання доньки. Не виконує своїх батьківських обов`язків, щодо утримання дитини, не бере участь у її розвитку, не здійснює належний догляд, взагалі не спілкується з донькою. Відповідач ніяким чином не піклується про доньку, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами в навчанні, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти, що шкодить інтересам дитини. Підтвердженням вищевказаних обставин є особиста нотаріально завірена заява згода відповідача на позбавлення батьківських прав від 01.10.2024. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Донька знаходиться на повному утриманні позивачки. У зв`язку з цим, позивачки зверталася до Служби у справах дітей Гайсинської міської ради з проханням позбавити відповідача батьківських прав, на що їй надано відповідний висновок про доцільність позбавлення батьківських прав. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, позивачка вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.

Рух справи в суді

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.03.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Літинського районного суду Вінницької області.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 02.04.2026 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 23.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити. Зокрема, під час судового розгляду повідомила, що відповідач ніколи не піклувався про дитину, яка можливо двічі в житті бачила його. При їх зустрічі донька запитала хто це, на що вона повідомила, що це її батько.

Представник позивачки-адвокат Луценко О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. У попередньому судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечив щодо позбавлення його батьківських прав, погодившись із доводами позивачки. Зазначив, що він не бере та не брав участі у житті дитини.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Органу опіки та піклування Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Прокурор Слободян В.Ю. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що позбавлення одного з батьків батьківських прав суперечить найкращим інтересам дитини. При цьому, вважає, що матеріалами справи не доведено те, що відповідач не бере участі у житті дитини, а його нотаріально завірена відмова від батьківства не може бути прийнята судом.

Встановлені судом обставини

Сторони у справі є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого 08.04.2015 Великомочульською сільською радою Теплицького району Вінницької області (а.с.9).

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 11.08.2017 у справі №144/943/17 розірвано шлюб між сторонами, зареєстрований 11.07.2014 Великомочульською сільською радою Теплицького району Вінницької області, актовий запис №01 (а.с.7,8).

Прізвище позивачки змінено з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 у зв`язку з укладенням шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 17.07.2020 Виконавчим комітетом Карбівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області (а.с.6).

Згідно заяви від 01.10.2024, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Жуковською І.В. (а.с.10), ОСОБА_3 (батько) дає згоду на позбавлення його батьківських прав щодо своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Нотаріусом роз`яснено ст.166 Сімейного кодексу України. У заяві зазначено, що в зв`язку з відсутністю можливості бути присутнім при розгляді справи про позбавлення його батьківських прав, просить справу слухати у його відсутність.

У своєму висновку №022-08/022-17-1854 від 18.09.2025 (а.с.60), комісія з питань захисту прав дитини (протокол №9 від 11.09.2025) органу опіки та піклування Гайсинської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 2014 по 2017 рік, в якому народилась дитина ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю. Батько участі у вихованні не приймає, не турбується здоров`ям дитини, взагалі не спілкується з нею. ОСОБА_3 надав нотаріально завірену згоду на позбавлення його батьківських прав відносно його доньки.

Вищевказані обставини, встановлені органом опіки та піклування, підтверджені в судовому засіданні самими сторонами у розумінні ч.1 ст.82 ЦПК України, згідно якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлені судом сімейні правовідносини щодо виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі - СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року з відповідними протоколами до неї та Конвенцією про права дитини 1989 року, котрі є частинами національного законодавства України, а також Законом України «Про охорону дитинства».

Згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч.1, 2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до вимог ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02 жовтня 2019 року по справі справа № 461/7387/16-ц(провадження № 61-29266св18) зазначив: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Узагальнюючи оцінку доводів та аргументів позивачки та її представника, наведених у цій справі, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Разом із тим, не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, яка з ним не проживає, він не цікавиться її життям, не піклується про стан здоров`я, не проявляє батьківської турботи, не створює належних умов для проживання та розвитку дитини, отримання нею освіти. При цьому, як зазначено самим відповідачем, він свідомо самоусунувся від своїх батьківських обов`язків.

Водночас, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наведені позивачкою твердження та не скористався своїм правом довести те, що він намагається належним чином виконати свої батьківські обов`язки відносно дитини. Суд також наголошує на тому, що у судовому засіданні не встановлено наявності у відповідача реальних і об`єктивних перешкод для спілкування, при його бажанні, із своєю малолітньою донькою. При цьому, свою згоду із позбавленням його батьківських прав відповідач висловив у нотаріально посвідченій заяві, яку приєднано до матеріалів справи, та безпосередньо в судовому засіданні. Такі обставини, на переконання суду, свідчать про небажання батька брати участь у вихованні вказаної дитини і передумов щодо зміни його поведінки на даному етапі не спостерігається.

Отже біологічний батько добровільно пішов з життя своєї дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти. І це триває протягом більше десяти років її життя. Тривала розлука мала наслідком розрив психоемоційних зв`язків між батьком та донькою. Біологічний батько послідовно заявляє про те, що позбавлення його батьківських прав відповідає інтересам дитини, а він не має наміру приймати участі у вихованні дитини.

Разом з тим, саме по собі небажання батька зберігати батьківські права не є передбаченою законом підставою для їх позбавлення, оскільки батьківські обов`язки не можуть бути припинені за односторонньою відмовою особи. Разом із тим така позиція відповідача у сукупності з його тривалою бездіяльністю, відсутністю спілкування та психоемоційного зв`язку із дитиною, ненаданням матеріальної допомоги і відсутністю будь-якого наміру змінити свою поведінку підтверджує свідоме самоусунення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідний підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2025 року у справі №147/277/24, згідно з яким згода батька на позбавлення його батьківських прав не є самостійною підставою, однак разом зі свідомим і тривалим ухиленням від виконання батьківських обов`язків, відсутністю психоемоційного зв`язку з дитиною та відсутністю наміру змінити поведінку може свідчити про наявність підстав для застосування такого заходу.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 буде відповідати інтересам дитини щодо отримання належного утримання та виховання, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно ст.169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Щодо судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір, сплачений нею при подачі позову у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, адреса: вул. Центральна, буд.7, м. Гайсин, Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 03084523.

Суддя : Верещинська Я. С.