Рішення № 140120950, 24.09.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8307/26

Провадження № 2/524/6897/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року Автозаводський районний суд м Кременчука в складі головуючого судді Предоляк О.С., при секретарі судового засідання Косенко Р.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

У липні 2026 року позивач ТОВ «Свеа фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 26570 грн. Зазначають, що 31.01.2025 року між ТОВ « Мілоан » та ОСОБА_1 укладено договір № 8953302 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного договору відповідачу надано кредит в розмірі 7000 грн., стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, строком на 345 днів. Вказує, що первісний кредитор в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, на надав позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку останній вказав при оформленні кредиту, однак, відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості 27.06.2025 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до умов ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до боржників, визначеними в реєстрі боржників, крім іншого щодо ОСОБА_1

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» за договором № 5693783 від 21.07.2025 року в розмірі 22864 грн., а саме заборгованість по тілу 8000 грн., заборгованість по відсотках 0 грн, штраф - 9000 грн, комісія 1750 грн., заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 8820 грн

На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 8953302 від 31.01.2025 в сумі 26570 грн., та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 07.07.2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження

Судова кореспонденція повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній»

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8ст. 178 ЦПК України зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 31.01.2025 року між ТОВ «Мілоан » та ОСОБА_1 укладено договір № 8953302 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного договору відповідачу надано кредит в розмірі 7000 грн., денною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, строком на 345днів. Згідно п. 1.1. Договору Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту,сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки,передбачені договором.

27.06.2025 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до умов ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс»» набуло право вимоги до боржників, визначеними в реєстрі боржників. За даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» за договором № 8953302 від 31.012025 року. Відповідно до додатку 1 Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025 року, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8953302 від 31.01.2025року.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( в редакції чинній на момент укладення спірних договорів) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірних договорів).

Електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор. Такі висновки зазначені у Постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі 758/14925/23

Статтями 1054 та 1055 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд вважає, що позивачем доведено укладення спірного договору між сторонами.

Так, спірний договір містить відомості про його підписання не лише первісним кредитором, а і відповідачем про що свідчить відповідне застереження договору. Електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором також містить паспорт споживчого кредиту.

За змістом статей 1054 та 1055 ЦК України кредитний договір є консенсуальним, тобто укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, однак обов`язок позичальника повернути кредитні кошти є кореспондуючим обов`язку кредитодавця такі кошти надати, тому позивач зобов`язаний довести належними та допустимими доказами як факт укладення кредитного договору між сторонами так і факт надання кредитних коштів позичальнику.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 243/7840/15, від 21 лютого 2024 року в справі № 415/160/17).

Факт отримання кредитних коштів відповідач не заперечував

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення з відповідачем кредитного договору в електронній формі та надання йому кредитних коштів

Згідно з розрахунком заборгованості позивача за договором заборгованість становить 22864 грн., а саме заборгованість по тілу 8000 грн., заборгованість по відсотках 0 грн, штраф - 9000 грн, комісія 1750 грн., заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 8820 грн.

Позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» щодо нарахування суми заборгованості за договором № 8953302 від 31.01.2025року в розмірі заборгованість по тілу 8000 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, частинами 1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Позичальнику встановлено одноразову плату за надання кредиту та за обслуговування кредиту

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії за надання та обслуговування кредиту у розмірі 10570 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 9000 грн. Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася. Оскільки, пеня нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності. Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу необхідно відмовити.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

На спростування вищевикладеного будь яких доказів відповідачем суду не надано.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч. 2 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 701,42 грн. пропорційно частині задоволених вимог

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-289,354 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 8953302 від 31.01.2025 року в розмірі 7 000 грн., а саме заборгованість по тілу 7000 грн. та у повернення сплаченого судового збору в розмірі 701,42 грн

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Суддя Олена Предоляк