Ухвала суду № 140120884, 28.09.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-ві/381/6/26

381/4696/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

встановив:

У провадженні Фастівського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за вказаним позовом.

24 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до канцелярії суду заяву про відвід судді, яку обґрунтував тим, що суддя Ковалевська Л.М. за наслідками розгляду цивільної справи № 381/3984/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя ухвалила, на його думку, несправедливе рішення, чим викликала повну недовіру до себе як до судді.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 22 вересня 2026 визнав необґрунтованою заяву про відвід головуючої судді Ковалевської Л.М. та передав її для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, для її розгляду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2026, заява про відвід судді Ковалевської Л.М. надійшла у провадження судді Анапріюк С.П.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд дійшов висновку про вирішення питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини другої ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву про відвід судді та матеріали цивільної справи, суд зазначає про таке.

Вимоги заяви ОСОБА_1 про відвід судді обґрунтовані тим, що суддя Ковалевська Л.М. за наслідками розгляду цивільної справи № 381/3984/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя ухвалила, на його думку, несправедливе рішення, чим викликала повну недовіру до себе як до судді.

Відповідно до змісту ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2026, у судовому засіданні 22.09.2026 ОСОБА_1 підтримав заяву про відвід, зазначив суду про те, що рішення у справі про поділ майна є несправедливим, також він не згоден з постановою апеляційного суду, якою рішення у справі про поділ майна подружжя, ухвалене під головуванням судді Ковалевської Л.М., і має намір звертатися до Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості поданої до суду заяви, суд бере до уваги наступне.

Статтею 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) чітко визначені випадки, за яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу).

Статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи).

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23 від 19.05.2006, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Суддя має відстоювати та втілювати у життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно із ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до статті 48 зазначеного Закону, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (безсторонності) суддів як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності (неупередженості) для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або небезсторонність у даній справі. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява N4785/02, рішення від 10 грудня 2009 року, п. 66, 67).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. При тлумаченні змісту поняття «інші підстави, які викликають сумніви у неупередженості суду» необхідно дотримуватися балансу між виправданою необхідністю застосування широкого тлумачення цієї категорії та недопустимістю зловживання наявністю такого права.

При цьому неупередженість має одночасно існувати як фактично (суб`єктивний тест), так і має бути забезпечена її розумна видимість (об`єктивний тест) (рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти», № 17056/06 від 15 жовтня 2009 року, «Rustavi 2 Broadcasting Company Ltd та інші проти Грузії», № 16812/17 від 18 липня 2019 року).

У справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ виснував, що незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірена різноманітними способами. У цьому контексті, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової цього поняття у справі «Хаушильд проти Данії» ЄСПЛ зазначив про те, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Отже, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу під час об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості Європейський суд з прав людини у справі «Фей проти Австрії» вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Повертаючись до обставин, про які зазначає відповідач у поданій заяві про відвід, суд враховує таке.

Зміст доводів заяви про відвід зводиться до незгоди з рішеннями судді, ухваленим за наслідками розгляду іншої справи, у якій заявник був стороною

З огляду на вказане суд наголошує, що такі доводи відповідача не є підставою, передбаченою ст. 36 ЦПК України, для відводу судді, оскільки його твердження фактично зводяться до незгоди сторони спору із процесуальними діями та рішеннями судді, вчиненими під час вирішення питань, що виникли під час розгляду іншої справи.

Відповідно до приписів цивільного процесуального закону, правомірність, повнота та об`єктивність прийнятого судового рішення, правильне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінювання доказів, є предметом апеляційного та/або касаційного перегляду судового рішення та не є підставою для відводу судді.

Згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно із статтями 126, 129 Конституції України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Системний аналіз вказаних норм законодавства у сукупності із у підставами для відводу судді, визначеними у статтях 36, 37 ЦПК України, свідчить, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.

Для того, щоб ці обставини могли слугувати підставою для відводу судді, вони повинні бути обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ч. 4 ст. 39 ЦПК України, встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Суд встановив, що будь-які обґрунтування для відводу судді, перелік яких визначено у пунктах 1-4 частини першої статті 36 та у статті 37 ЦПК України, заявник не наводить. Водночас, зазначені ним у заяві про відвід судді підстави фактично зводяться до незгоди сторони спору із процесуальними діями та рішеннями судді.

Суд дійшов переконання, що зазначені у заяві доводи є об`єктивно необґрунтованими та такими, що не свідчать про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, оскільки незгода із прийнятими суддею процесуальними документами (ухвалами) не може бути підставою для відводу цього судді.

Натомість, сторона у справі має право на оскарження судових рішень (ухвал) відповідно до норм ЦПК України

Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права неодноразово висловлював Верховний Суд.

Суд бере до уваги, що під час вирішення питання про те, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не є вирішальною.

Перевіривши доводи поданої до суду заяви з належною ретельністю, якої вимагає суть питання, що вирішується, суд дійшов висновку про те, що доводи заявника не містять посилань на наявність передбачених законом обставин, які є підставами для відводу, не містять належних обґрунтувань про те, що суд прямо чи опосередковано зацікавлений в результаті розгляду справи та є упередженим, а викладені у заяві твердження є суб`єктивною думкою автора цієї заяви.

Суд не встановив із доводів заяви про відвід будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості та безсторонності судді Ковалевської Л.М. під час розгляду цієї справи.

Обставини, які викладенні у заяві про відвід та на які посилається заявник, не викликають сумніви у неупередженості або об`єктивності судді.

Фактична незгода із процесуальними рішеннями (ухвалами) судді не може бути підставою для відводу судді, відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 КАС України.

З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви.

Керуючись ст. 40 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Ковалевської Лесі Миколаївни у цивільній справі № 381/4696/26 (провадження №2/381/3530/26).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК