Рішення № 140120642, 21.08.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2026 р. Справа № 370/1721/26

Провадження № 2-о/370/54/26

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Білоцької Л.В.,

із секретарем Хоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження у залі суду у с-щі Макарів Київської області цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до Макарівського районного суду Київської області з заявою, вказавши заінтересованою особою: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій просила: встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території смт Макарів Бучанського (Макарівського) району Київської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, з 01.01.1986 по 01.01.1993 року.

В обґрунтування заяви вказала, що вона звернулася до сервісного центру відділу обслуговування громадян №12 Головного управління ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте рішенням управління ПФУ відмовлено їй у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного терміну проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, підтвердженого в установленому законодавством порядку (4 роки).

Ухвалою суду від 08.06.2026 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду на 05.08.2026, який відкладено на 21.08.2026.

У судовому засіданні заявниця та її представник ОСОБА_3 заяву підтримали, просили її задовольнити.

Заінтересована особа будучи належним чином повідомлена про розгляд справи у судове засідання свого представника не направила, причини неявки суд не повідомила.

Допитані у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили факт проживання заявниці в селищі Макарів щонайменше з 1983 року, були сусідами, в подальшому 1990 роках отримали квартири поряд. Весь час заявниця постійно проживала в селищі Макарів, в інше місце проживання не виїжджала.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до сервісного центру відділу обслуговування громадян №12 в Головного управління ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В порядку екстериторіальності Головним управлінням ПФУ у Полтавській області було прийнято рішення №104650023957 від 05.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Підставою для відмови стало те, що:

Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до управління 30.12.2025 року із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та надала наступні документи: паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку, довідку № 02-21 від 03.10.2025 року про проживання в зоні радіоактивного забруднення, довідку про навчання.

Період проживання станом на 01.01.2015 р. становить 21 рік 03 місяці, станом на 01.01.1993 період постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю становить 01 рік 06 місяців, що не є достатнім для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До загального страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1989 року не взято:

період роботи з 21.01.1995 року по 01.02.1997 рік, оскільки запис про прийняття на роботу здійснено із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі "Відомості про роботу" в заголовку не зазначене повне найменування підприємства;

період роботи з 02.07.1993 по 20.01.1995, оскільки номер наказу про звільнення дописаний іншим чорнилом.

Довідку №274 від 30.12.2025 про період навчання в Макарівській середній школі Макарівського району Київської області не взято до уваги, оскільки для осіб, які постійно проживали на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання видані органами місцевого самоврядування.

Загальний стаж роботи гр. ОСОБА_1 становить 32 роки 09 місяців 01 день, якого достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Управлінням вирішено: відмовити гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з відсутністю необхідного терміну проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, підтвердженого в установленому законодавством порядку (4 роки).

Заявниця має статус постраждалої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки проживала на території зони посиленого радіологічного контролю більше 4 років, про що їй видане посвідчення серії НОМЕР_2 .

Статус особи, постраждалої від наслідків Чорнобильської катастрофи вже було встановлено, а тому спір про право на отримання статуту особи, постраждалої від наслідків Чорнобильської катастрофи відсутній.

ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 15.08.1970, батьком вказаний ОСОБА_8 .

Батько заявниці ОСОБА_9 з 03.07.1982 року стояв на квартирному обліку, а подальшому йому було надано житло у 1994 році, вказані обставини підтверджують: архівний витяг від 29.09.2025 №05-03/14 Протокол №11 від 16.06.1983 р.; архівний витяг від 10.12.2025 №05-03/18 Протокол №35 спільного засідання адміністрації і профкомітету ПМК-167, адміністрації і профгрупи АК-05 автобази від 15.02.1989; Протокол №37 спільного засідання адміністрації і профкомітету ПМК-167, адміністрації і профгрупи АК-05 автобази від 10.03.1989; Протокол №25 від 31.08.1994 р. спільного профкомітету адміністрації ІУОС; Протокол №26 спільного засідання адміністрації і профкомітету ПМК-167, адміністрації і профкому ОУС від 04.11.1994.

Відповідно до листа Управління ПФУ Київської області від 03.10.2025 №02-21/3679 вбачається, що селище Макарів, Бучанський (Макарівський) район Київської області відносилося до IV зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок аварії на ЧАЕС згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106 до 31.12.2014 року.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчалась в Макарівській середній школі Макарівського району Київської області (змінено назву на Макарівський ліцей №1 Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області рішенням Макарівської селищної ради №273-12-VIII від 28.10.2021 р.) вступивши до 1-го класу 01.02.1977 року та закінчила 10 клас 27.06.1987 року, що підтверджується довідкою від 30.12.2025 року №274.

В подальшому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала в АДРЕСА_1 , дійсно навчалася в середньому професійно-технічному училищі №39 з 01.09.1987 року (наказ №14-к від 01.09.1987) по 28.02.1989 рік (наказ №9-к від 28.02.1989) та отримала професію "Кравець жіночого легкого одягу" четвертого розряду. Форма навчання денна. Гуртожиток на період навчання з 01.09.1987 року по 28.02.1989 рік не надавався, за відсутності такого на балансі закладу освіти, що підтверджується довідкою від 05.12.2025 №173.

04.08.1990 р заявниця, яка мала дошлюбне прізвище ОСОБА_1 , уклала шлюб з ОСОБА_11 , який був зареєстрований Малолисовецькою сільською радою Сквирського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 .

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, № витягу 00055253561, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає: АДРЕСА_1 має доньку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку народила в Київська обл, Макарівський р., смт Макарів.

Пошук інформації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за період з 1986 по 1993 року виявився безрезультатним, що підтверджують:

відповідь на звернення від 11.05.2026 року, складеного за підписом КП "МАКАРІВ ВУЖКГ" Михайла Барського;

лист №1718/2.02-34/2583/50 від 26.03.2026 Державної архівної служби України;

лист №1106/2.02-33/1765/50 від 27.02.2026 Державної архівної служби України;

лист №02.2-07/1290/48.01/48.05/2026 від 02.04.2026 Державний архів Київської області;

лист №02.2-07/1278/48.01/48.05/2026 від 31.03.2026 Державний архів Київської області;

відповідь на адвокатський запит від 27.03.2026 №05-05/107 Архівний відділ Бучанської РДА.

Також відповідно до листа №24/13-10 від 18.08.26, складеного за підписом начальника відділу Алли Дядюри, за відомостями відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Макарівської селищної ради заявниця постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 ) з 02.02.1984 року по 21.09.1987 року. Також вона була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_3 з 03.02.1995 року по 07.12.2004 року.

Отже, судом встановлено, що метою встановлення даного факту є необхідність реалізації права на отримання пенсії, отже такий факт породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту, встановлення даного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Вирішуючи вимоги за даною заявою, суд керується наступним.

Положеннями ч. 1-2 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

Відповідно положень ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно положень ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем проживання цієї особи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

При вирішенні заяви суд керується вимогами ч. 1 ст. 29 ЦК України, якою передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз наведених положень Закону свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Макарів Макарівського району Київської області було віднесене до зони посиленого радіологічного контролю.

Заявниця згідно Посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) серії НОМЕР_2 10.12.1993 року Київською облдержадміністрацією, має право на пільги і компенсації, встановлені законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіологічного контролю за умови, що вони на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років. Зазначене посвідчення на сьогодні дійсне і недійсним не визнавалося.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501, який діяв на момент видачі заявниці ОСОБА_1 посвідчення, визначено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до пункту 2 цього ж Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з п.10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997 р. посвідчення потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Таким чином, Посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) фактично є документом, який підтверджує статус ОСОБА_1 як потерпілої від Чорнобильської катастрофи та надає право на пільги, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Отже, відсутній спір про встановлення факту належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки заявниця вже має статус постраждалої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що їй видане відповідне посвідчення.

Разом з тим, заявниця ОСОБА_1 не може надати документ про проживання, виданий органом місцевого самоврядування в спірний період з 01.01.1986 по 01.01.1993, оскільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, органи місцевого самоврядування виконують функції реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування громадян лише з 04.04.2016 року.

Враховуючи викладене, оскільки на даний час не визначено іншого порядку встановлення відповідного факту, окрім як у порядку окремого провадження, що буде належним способом захисту прав заявниці, що створить умови для здійснення нею права на отримання пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що вимоги за заявою підлягають задоволенню, оскільки з наданих заявницею документів та пояснень допитаних у судовому засіданні свідків, встановлено, що заявниця постійно проживала на території смт Макарів Бучанського (Макарівського) району Київської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, з 01.01.1986 по 01.01.1993 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 265, 273, 315-316, 319, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території смт Макарів Бучанського (Макарівського) району Київської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, з 01.01.1986 по 01.01.1993 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 21.08.2026.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ 22933548.

Суддя Л.В. Білоцька