Рішення № 140120640, 15.09.2026, Макарівський районний суд Київської області

"15" вересня 2026 р. Справа № 370/1514/26

Провадження № 2/370/835/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Макарів Київської області, в порядку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 до суду через підсистему «Електронний суд», надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 57 630,00 грн за Договором № 556603-КС-002 про надання кредиту від 10.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.10.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладений Договір № 556603-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового ідентифікатора UA-1031, наданого позивачем на фінансовий номер позичальника +380671828559. Відповідно до Договору ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 17 000,00 грн шляхом їх переказу у безготівковій формі на вказаний відповідачем поточний (картковий) рахунок за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 на засадах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку і на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість за Договором №5355-2802-1450-5420 про надання кредиту в розмірі 57 630,00 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 17 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 28 730,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно ст. 625 ЦК України 8 500,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 3 400,00 грн. Враховуючи викладене позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованість за Договором №556603-КС-002 про надання кредиту від 10.10.2025 в розмірі 57 630,00 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 28.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.

06.07.2026 року через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив, відповідно якого просив відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначаючи, що до позовної заяви не надані докази погодження конкретних умов кредиту (позики). Крім того, не надано належних доказів підписання електронним підписом Договору позики. Оскільки позивчаем не надано оригіналу кредитного договору від 10.10.2025 № 5355-2802-1450-5420, а ним ставиться під сумнів його укладання, просив витребувати оригінал електронного доказу.

07.07.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив. В якій зазначено, що Кредитний договір між Сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця в особистому кабінеті Позичальника, та підписаний Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Під час укладення Кредитного договору сторони погодились укласти Кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (що зазначено на самому початку Кредитного договору). Аналогічні положення зазначаються на початку Додаткових угод (у випадку їх укладення). Кредитний договір укладений між Сторонами не є договором приєднання (у розуміння ст. 634 Цивільного кодексу України). Позичальник не укладав Кредитний договір шляхом підписання заяви-анкети тощо про приєднання до публічної пропозиції. Кредитний договір не підписувався Відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису і не мав бути підписаним таким чином, оскільки як вже було зазначено вище, Кредитний договір між Сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб- сайті Кредитодавця в особистому кабінеті Позичальника, та підписаний Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Також додані до позовної заяви Візуальна форма послідовні дій клієнта щодо укладення Кредитного договору (Додаткових угод, у випадку їх укладення) та Анкета клієнта (які є витягами з інформаційно телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця) є належними та достатніми доказами, які підтверджують наступні обставини укладення Кредитного договору (Додаткових угод, у випадку їх укладення) а саме: Реєстрації Позичальником особистого кабінеті в інформаційно- телекомунікаційій системі на веб-сайті Кредитолдавця та заповнення ним своїх анкетних даних; Здійсненої процедури ідентифікації Позичальника у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію»; Укладення Кредитного договору (Додаткових угод, у випадку їх укладення) шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця в особистому кабінеті Позичальника, та його підписання Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»; Направлення Позичальнику СМС повідомлення (повідомлень) з одноразовим ідентифікатором (одноразовими ідентифікаторами). Також долучив до матеріалів справи відеозапис відео верифікації позичальника

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надіславши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримали, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 10.10.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 укладено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір про надання кредиту № 556603-КС-002.

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 556603-КС-002 про надання кредиту, договір укладено на умовах строковості, зворотності, платності у безготівковій формі на суму 17 000 грн., строком на 24 тижні, термін дії договору до 27.03.2026 року, з фіксованою процентною ставкою в день 1 %. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 41 981,03 грн.

Відповідно до листа АТ «Пумб» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_1 відкрито під неї відповідний банківський рахунок. Зарахування грошових коштів 10.10.2025 у розмірі 17 000,00 грн підтверджується також рухом коштів за картковим рахунком, наданим АТ «Пумб».

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 556603-КС-002 наданого позивачем заборгованість ОСОБА_1 станом на 05.05.2026 становить 57 630,00 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 17 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 28 730,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно ст. 625 ЦК України 8 500,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 3 400,00 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір № 556603-КС-002 від 10.10.2025, що підтверджується електронним підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором UA-8333. Вказаний кредитний договір укладений шляхом пропозиції позивача (оферта) укласти договір, який акцептовано відповідачем та підписано останнім одноразовим ідентифікатором UA-8333. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначено, що договір про надання фінансового кредиту, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, є таким, що укладений між сторонами, а укладення спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами; без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказала, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.04.2026 у справі № 368/1257/21 зазначено, що тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця, лежить на позичальнику, який за допомогою обґрунтованого заперечення (ексцепції) заперечує проти позову.

Щодо доводів відповідача про неукладення ним кредитного договору та відсутність доказів погодження його умов суд зазначає наступне. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є самостійним видом підпису, використання якого відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» є моментом підписання електронного правочину, а тому накладення відповідачем кваліфікованого електронного підпису для укладення такого договору не вимагалося. Договір містить відмітку про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8333 із зазначенням часу підписання та номера телефону, на який цей ідентифікатор направлявся, і саме цей номер телефону, адреса електронної пошти, паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача зазначені в розділі 12 договору й в анкеті клієнта, що є витягом з інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Крім того, на платіжну картку, реквізити якої відповідач указав для отримання кредиту, у день укладення договору перераховано 17 000 грн. Доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з можливим протиправним заволодінням третіми особами її персональними даними, номером телефону чи платіжною карткою відповідач не надала. За таких обставин доводи відповідача про неукладення договору є необґрунтованими та спростовуються наведеними доказами.

Доводи відповідача про недопустимість поданих позивачем паперових копій електронних доказів і необхідність витребування в позивача оригіналу кредитного договору суд відхиляє, оскільки кредитний договір, оферта, акцепт, паспорт споживчого кредиту, візуальна форма послідовності дій клієнта та підтвердження про переказ коштів подані позивачем в електронній формі як електронні докази, підписані кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб із можливістю перевірки їх достовірності, а на виконання вимог ч. 4 ст. 100 ЦПК України позивач повідомив про наявність у нього оригіналів електронних доказів. Додатково до відповіді на відзив позивач подав примірник кредитного договору з кваліфікованим електронним підписом директора товариства та протокол перевірки підпису. Підстав, передбачених ч. 5 ст. 100 ЦПК України, для витребування оригіналу електронного доказу та для висновку про невідповідність поданих документів оригіналам судом не встановлено.

Проте, суд вважає слушними доводи відповідача про нарахування та стянення з відповідача відсотків, які нараховані в порядку ст.625 ЦК України в період воєнного стану, що прямо суперечить п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та щодо стягнення комісії.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, що в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, яку згідно положення частини 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки (штрафу та пені), тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог до відповідача про стягнення заборгованості по відсоткам в порядку положення ст.625 ЦК України в розмірі 8 500,00 грн.

Щодо комісії за надання кредиту у розмір 3 400,00 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Між тим, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які була встановлена комісія за видачу кредиту, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому заборгованість за комісією не підлягає задоволенню.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 556603-КС-002 про надання кредиту від 10.10.2025 у розмірі 45 730,00 грн, з яких 17 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 28 730,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Виходячи з того, що вимоги позивача задовольняються судом на 79,35 %, з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2 112,64 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 556603-КС-002 про надання кредиту від 10.10.2025 року в розмірі 45 730 (сорок п`ять тисяч сімсот тридцять) грн. 00 коп., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 17 000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах 28 730,00 грн.

В інішй частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 112,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текс рішення складено 25 вересня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса:01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код за ЄДРПОУ: 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва